Поняття про породу. Основні породи сільськогосподарських тварин.

Порода – це численна група тварин одного виду, які мають спільне походження, подібну будову тіла, однакові вимоги до умов утримання, характерні ознаки продуктивності і успадковують свої якості потомству.

Для підвищення продуктивності тваринництва велике значення мають породи високопродуктивних сільськогосподарських тварин і племінна робота з ними. На Україні розводять багато порід сільськогосподарських тварин різних видів. Плановими породами великої рогатої худоби молочного напряму є чорно-ряба, червона степова, білоголова українська і червона польська; з порід комбінованого напряму продуктивності – симентальська, лебединська, бура карпатська, пінцгаузька та сіра українська. У незначних кількостях розводять м’ясні породи: герефордську, абердин-ангуську, шароле, санта-гертруда та ін. Найбільш поширеними породами свиней є велика біла, українська степова біла, українська степова ряба, миргородська та ін. Основними плановими породами овець є асканійська тонкорунна, прекос, цигайська, сокільська, каракульська та ін. З порід коней розводять російського та орловського рисаків, російських та радянських ваговозів, чистокровну верхову, українську верхову, будьонновську та гуцульську. Основними плановими породами сільськогосподарської птиці є такі: курей – російські білі, леггорни, первомайські тощо; качок – пекінські, українські та ін., гусей – роменські, великі сірі тощо; індиків – широкогруді бронзові та інші.

Породи великої рогатої худоби. Червона степова порода за поголів’ям займає друге місце в країні і перше на Україні. У південних та південно-східних районах країни вона дає переважну кількість молока і м’яса. Ця порода постійно вдосконалюється, свідчення чого є збільшення її поголів’я, поширення по зонах та підвищення продуктивності тварин. Молочна продуктивність корів становить

4200 – 4540 кг при жирності молока 3,7 – 3,8 %, жива маса корів – 450 – 520 кг, бугаїв-плідників – 820 – 870 кг, м’ясні якості тварин задовільні (забійний вихід м’яса – 53 %). За умов поліпшеної годівлі та утримання в господарствах від деяких корів надоюють по 8000 – 10000 кг молока за лактацію. У республіці питаннями вдосконалення та розмноження червоної степової породи займаються 22 племзаводи, 20 племгосподарств. Основу структури української групи червоної степової породи складають 26 ліній, основними з яких є лінії Зевса, Фукса, Казбека та ін. В племінній роботі з удосконалення червоної степової породи поряд з дальшим підвищенням молочної продуктивності значна увага приділяється поліпшенню м’ясних якостей її, збільшенню живої маси і забійного виходу.

Чорно-ряба порода – одна з найбільш продуктивних молочних серед порід великої рогатої худоби. У корів цієї породи велике, добре розвинене вим’я, за формою частіше ванно-і чашоподібне та округле. Характерною особливістю чорно-рябої худоби є висока молочна продуктивність. Середньорічний надій корів у передових господарствах за умов повноцінної годівлі становить 5200-5500 кг. Вміст жиру в молоці корів породи порівняно низький – 3,4 – 3, 6%. Жива маса дорослих корів становить 570 - 610, бугаїв – 950 – 1000 кг. М’ясні якості добрі, забійний вихід – 55 – 58%. Чорно-рябу породу розводять у багатьох господарствах республіки, але найбільш поширена вона в західних (Львівська, Волинська, Ровенська та Хмельницька), східних (Харківська) та центральних (Київська, Вінницька, Житомирська) областях республіки.

Симентальська порода. Бугаїв симентальської породи завезли на Україну в минулому столітті з Швейцарії і схрещуванням з місцевими породами одержали тип симентальської худоби. Тварини симентальської породи добре розвинені, жива маса корів становить 590 – 700, бугаїв – 850 – 1000 кг. У них добре розвинена мускулатура. За умов правильного вирощування тварини мають високу м’ясну продуктивність, забійний вихід у відгодованих тварин становить 60%. Масть тварин цієї породи полово-ряба і світло-червоно-ряба. Середньорічні надої симентальських корів у господарствах становлять 2500 – 2700 кг при жирності молока 3,75 – 3,8 %, у племінних господарствах («Тростянець» Чернігівської області, Терезино, «Шамраївський» Київської області) – 4200 – 5000 кг. Симентальська порода поширена переважно в лісостеповій зоні (Вінницька, Київська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська області).

Лебединська порода виведена в господарствах Сумської області схрещуванням сірої української породи з швіцькою і наступним удосконаленням за умов відповідного поліпшення годівлі та утримання. Вона характеризується міцною конституцією, правильною будовою тіла, скороспілістю, високою молочною продуктивністю і відмінними м’ясними якостями. Жива маса корів становить 500 – 550, бугаїв – 800 – 1000 кг, забійний вихід – 53 – 55 %. Середньорічні надої молока досягають 3300 – 4000 кг, а середня жирність молока – 3,8 – 3,9 %. Масть тварин сіро-бура зі світлішою смугою на спині. Племінна робота з лебединською породою спрямована на дальше підвищення продуктивності та виведення таких тварин, які б відповідали вимогам розведення у великих спеціалізованих господарствах. Лебединська порода поширена в районах Сумської, Харківської, Чернігівської та інших областей.

Бура карпатська порода виведена схрещуванням сірої української з швецькою. Масть тварин цієї породи від темно-до світло бурої. У них глибокий, але не досить широкий тулуб. Жива маса корів становить 400 – 470, бугаїв – до 700 кг. Забійний вихід – 45 - 47 %. Середньорічний надій молока становить близько 3000 кг при жирності 3,5 – 3,7 %. Підвищення жирності молока корів бурої карпатської породи – основне завдання племінної роботи з породою. Бура карпатська худоба поширена в Закарпатській і Чернівецькій областях.

Тварини голштинської породи займають перше місце серед молочних порід США і Канади (типово молочного напряму). Маса корів 620 – 680 кг, тварини скороспілі, з міцною конституцією і добре розвинення вим’ям. Середньорічні надої молока становлять 5300 – 5900 кг при жирності 3,6 – 3,7%. Поширені два відріддя голштинської породи (чорно- і червоно-рябе), які майже не різняться за продуктивністю і будовою тіла. У нашій країні чорно-рябе відріддя використовується для поліпшення чорно-рябої породи, а червоно-рябе – симентальською.

Герефордська порода виведена в Англії (типово м’ясного напряму). У тварин цієї породи глибокий, широкий, бочкоподібний тулуб, довгий широкий зад, добре розвинені м’язи, порівняно короткі міцні широко поставлені ноги. Маса корів становить 550 – 600, бугаїв – 850 – 1000 кг. Забійний вихід – 60 – 65 %. М’ясо мармурове, соковите, висококалорійне, смачне. Тварини скороспілі, добре пристосовуються до різних кліматичних умов. Масть червона, різних відтінків, голова біла, на холці, спині, грудях, підгрудді, нижній частині черева й ніг, на китиці хвоста білі плями. Одержані помісі за вгодованістю, скороспілістю, забійним виходом, якістю м’яса та оплатою кормів значно перевищують ровесників материнських порід чорно-рябої, білоголової української та червоної степової порід.

Абердин-ангуська порода виведена в Шотландії (типово м’ясного напряму). Тварини безрогі, з короткими ногами, розвиненою шиєю, округлим, глибоким тулубом; поперек і крижі добре виповнені м’язами. Масть чорна. Маса корів становить 550 – 600, бугаїв – 800 – 900 кг. Забійний вихід – 65 – 66 %. М’ясо високоякісне. Тварини скороспілі, витривалі, добре акліматизуються в теплих і помірних кліматичних умовах, при схрещуванні з іншими породами передають нащадкам високі м’ясні якості.

Породи свиней. Велика біла – найбільш поширена порода свиней універсального типу. Виведена в результаті тривалої акліматизації та еволюції великих білих свиней англійського походження в різних умовах нашої країни, які використовувались як для чистопородного розведення, так і для вбирного схрещування з місцевими породами. Порода займає перше місце в республіці за живою масою, скороспілістю, плодючістю і молочністю. Свині характеризуються високими приростами маси. Жива маса дорослих свиноматок становить 235 – 260, кнурів – 320 – 350 кг. Середня плодючість свиноматок – 10 – 12 поросят, а молочність – 48 – 50 кг. При контрольній відгодівлі маса молодняка у віці 185 – 188 днів досягає 100 кг при затраті на 1 кг приросту не більш як 4 кормових одиниць. Тип свиней великої білої породи переважно м’ясосальний, але трапляються м’ясний і сальний. Племінними господарствами цієї породи в республіці є «Велика Буромка» Черкаської області, «Василівка» Сумської області та ін. Розводять свиней цієї породи по всій території республіки крім південних районів.

Миргородська порода значною мірою є результатом народної селекції. Виведена схрещуванням місцевих українських коротковусих свиней рябої масті з кнурами беркширської, середньої білої та великої білої порід на Полтавщині. Свині цієї породи м’ясосального типу, мають міцну конституцію, добре пристосовані до випасання на пасовищах. Жива маса дорослих кнурів становить 280-320, маток – 200-220 кг. Плодючість маток – 10-11 поросят, молочність – 60-70 кг. Маса молодняка у віці 6 місяців при інтенсивній відгодівлі досягає 100 кг при затратах на 1 кг приросту 4,23 кормової одиниці. Племінними господарствами з удосконалення миргородської породи є племзаводи «Перемога» та ім. Декабристів Полтавської області, «Старий Коврай» Черкаської області. Свиней цієї породи розводять у багатьох областях України.

Порода ландрас виведена в Данії схрещуванням місцевих порід свиней з великою білою породою та наступним тривалим добором і підбором помісних тварин за скороспілістю, оплатою корму і м’ясними якостями. Свині цієї породи типово м’ясного типу. Вони характеризуються довгим тулубом, сильно нависаючими на очі вухами, рідкою щетиною. Жива маса дорослих кнурів 300-320 кг, маток – 220-250 кг, плодючість маток – 10-12 поросят. Маса молодняка цієї породи при відгодівлі досягає 100 кг у віці 6 місяців при затраті на 1 кг приросту 3,97 кормової одиниці. Кнурів цієї породи використовують переважно для промислового схрещування.

Породи овець. Асканійська порода – перша вітчизняна порода тонкорунних овець, виведена акад. М.В.Івановим в «Асканії Новій» Херсонської області. Для виведення цієї породи використані місцеві українські мериносові вівці, яких протягом нетривалого часу схрещували з баранами породи американського рамбульє. Застосовували систематичний добір та підбір найбільш багатововних, добре розвинених з міцною конституцією тварин при поліпшенні умов годівлі та утримання. Порода має новий тип будови тіла, високу вовново-м’ясну продуктивність. Асканійські вівці – найбільші серед тонкорунних. Середня маса баранів становить 100-110, маток – 50-55 кг, а найкращих з них – відповідно 130-180 і 60-70 кг. Від кожних 100 маток одержують по 125-130 ягнят. У овець цієї породи якісна тонка вовна 7-7,5 см завдовжки. Настриг вовни з баранів досягає 10-14, маток – 5,5-6 кг. У племзаводі «Червоний чабан» Херсонської області від барана № 8267 одержали рекордний настриг вовни – 31,7 кг. Вихід чистої вовни коливається в межах 40-45%. Вівці асканійської породи використовувалися для поліпшення тонкорунного вівчарства країни. Розводять асканійських овець переважно в південних областях республіки – в племінних заводах «Асканія Нова», «Червоний чабан» Херсонської області та «Комуніст» Запорізької області.

Сокільську породу грубововнового, смушково-молочного напряму продуктивності розводять у деяких районах Полтавської, Чернівецької та інших областей України. Маса дорослих овець (маток) становить 45-50, баранів – 55-60 кг. Вовна у них груба, сірого і чорного кольору. Настриг вовни 2-3 кг на голову. Високо ціняться смушки сокільських овець сірого кольору.

Каракульська порода дає кращі в світі смушки. Дорослі вівці незалежно від кольору при народженні мають сіру вовну з різними відтінками. Маса баранів становить 65-80 (кращих 90-100), маток 45-50 кг. В середньому на 100 маток припадає 105-120 ягнят. Настриг вовни навесні – 1,5-2,5, восени – 0,7-1,2 кг, вихід чистої вовни – до 70%. Середня молочність маток близько 50 кг, жирність молока 7-8%. З метою підвищення плідності в племінному заводі «Асканія Нова» схрещували каракульських маток з баранами романівської породи і вивели групу багатоплідних каракулів. В середньому на 100 маток цієї групи мають 160-180 ягнят. Розводять овець цієї породи у Хмельницькій області та в південних областях України.

Породи сільськогосподарської птиці. Удосконаленням планових порід сільськогосподарської птиці займаються племінні господарства і об’єднання, в яких виводять і гібридну птицю для промислового використання на птахофабриках (виробництво яєць та м’яса).

Основним джерелом виробництва пташиного м’яса і яєць є кури. Менше розводять в республіці качок, індиків, гусей.

Кури. Леггорни– найбільш поширена на землі несуча порода курей, виведена в Леворно (Італія). Середньорічна несучість курок – 175-200 яєць, середня маса яйця – 60 г. Маса дорослих курок становить 1,7-2, півнів – 2,3-2,6 кг. М’ясні якості невисокі. Кури цієї породи не насиджують яєць, молодняк починає яйцекладку в 140-150-денному віці. Виведено багато спеціалізованих ліній цієї породи, які мають високі продуктивні якості.

Російська біла порода курей виведена схрещуванням місцевих курей з породою леггорн. За будовою тіла кури російської білої породи нагадують леггорнів, але маса їх більша. Маса дорослих курок становить 2,1-2,3, півнів – 2,8-3,1 кг. Несучість курок – 200-310 яєць, середня маса яйця – 56-65 г. При використанні курей російської білої породи для створення високопродуктивних ліній та кросів мають гібридну птицю, середня продуктивність якої 260-280 яєць на рік.

Із загально використовуваних порід поширені кури первомайської породної групи, полтавської, род-айленди, нью-гемпшири та ін. Серед м’ясних найбільш поширена порода корніш. Виведена вона в Англії і має кілька різновидностей. Маса дорослих курок становить 3,3-3,6, молодих – 2,9-3,1 кг, півнів відповідно – 4,2-4,8 і 3,3-3,6 кг. Несучість курок – 100-130 яєць, середня маса яйця – 56-62 г. На базі цієї породи одержано лінії, які використовують як батьківські форми для сучасних м’ясних кросів.

Індики – це м’ясна птиця важкого, середнього і легкого типу, яку розводять для виробництва м’яса. Найбільш поширеною породою індиків є широкогруді бронзові, що мають чорне з бронзовим відтінком оперення. Характеризуються великою живою масою. Маса дорослих самців становить 12-17, самок – 8-9 кг. Середньорічна несучість – 60-100 яєць. Бронзові індики акліматизовані на Україні, витривалі, добре використовують корм на пасовищах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конституція і екстер’єр тварин.	\|	Біологія розмноження тварин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.