Колекторні двигуни працюють на принципі обертання провідника з струмом в магнітному полі.
Колекторний двигун складається з нерухомої частини, яка створює головне магнітне поле, і обертової частини, в якій індукується електромагнітна сила. Струми цієї електромагнітної сили взаємодіють з головним магнітним полем і створюють обертовий момент. Нерухома частина складається з станини, на якій закріплені основні полюси для збудження головного магнітного потоку, і додаткові компенсаційні для покращення комутації.
Обертову частину двигуна – ротор - називають якорем, в обмотці якого при обертанні відносно головного магнітного поля індукується електрорушійна сила. Якір складається з валу, на якому насаджений сердечник, зібраний з пластин електротехнічної сталі товщиною 0,5мм, ізольованих одна від другої електроізоляційним лаком, обмотки і колектора.
В пази сердечника якоря вкладається обмотка з ізольованого проводу, яка складається з окремих секцій. Кінці обмоток припаюють до пластин (ламелей) колектора.
Колектор – це порожнистий циліндр, який набирають з пластин (ламелей) міді або латуні, які ізолюють одна від одної міканітом, пластмасою або слюдою. Ламелі колектора ізольовані також і від вала двигуна.
Колектор служить для підведення струму до обмоток ротора і є визначальною частиною електродвигуна. Для підведення струму до колектора служать щітки, які встановлюються в траверсі підшипникової опори корпуса електродвигуна зі сторони колектора в ізольованих щіткотримачах.
При роботі колекторного електродвигуна відбувається складний процес замикання і розмикання окремих обмоток якоря через колектор, і цей процес супроводжується виникненням струмів індукції і самоіндукції. Такий процес називають комутацією і він супроводжується іскрінням на колекторі, а це, в свою чергу, створює індустріальні радіоперешкоди, які впливають на роботу радіоприймачів і телевізорів.
Рис. 3.2 Колекторний двигун серії УВ(універсальний вмонтований)