Ієрархічна організація особистості

Однак не можна спрощувати структуру особистості, розуміючи її як сукупність утворюючих її властивостей (рис, диспозицій, змінних тощо). Її слід розуміти як організовану систему, яка розвивається. Ця помилка призводить до виключення з поля зору важливого питання про механізми формування як окремої особистісної риси, так і особистісних структур в цілому.

Не можна також абстрактно розуміти цілісність особистості, без апеляції до механізмів інтеграції і координації, ефектом функціонування яких і є цілісна особистість як ментального феномену, хоча й породженого взаємодією суб’єкта з соціальним середовищем.

Ієрархічний підхід до аналізу структури особистості акцентує увагу на механізмах формування властивостей, що утворюють впорядковану взаємодію, одним з ефектів функціонування якої є цілісність особистості.

Г. Айзенк поклав принцип ієрархічності у розумінні структури особистості, що виражалося у виділенні ним інтегральних властивостей – екстраверсія, нейротицизм та психотицизм. Але він не розвів рівні у структурі організації кожної властивості. Він не розглядав свою концепцію у контексті взаємодії трьох основних детермінуючих факторів – спадкових програм, соціокультурних норм та життєвого досвіду суб’єкта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особистість: диференційно-психологічний аспект	\|	Формально динамічна модель особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.