Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Соціологія гуманітарної сфери та її складові. Поняття соціології культури .

Соціологія гуманітарної сфери складна та багатогранна. Традиційно її складовими являються: соціологія культури, освіти, науки, охорони здоров'я, соціального захисту та зайнятості, соціологія молоді, соціологія релігії, засобів інформації та ін..

Одним із найцінніших здобутків соціуму, який впливає на фундаментальні процеси в ньому, є культура. Спершу слово «культура» (лат. cultura agri) означало догляд землі. Згодом ним стали позначати все, що створила людина, а культурою вважати все, що відрізняє людину від природи. В цьому розумінні розвиток людства — це розвиток його культури.

У сучасному світі термін «культура» вживається досить широко,через що багато фахівців вважає, що він уже втратив термінологічну конкретність. Наприклад, якщо донедавна культура традиційно стосувалася спільнот, які займали загальну територію, розмовляли однією мовою, поклонялись одному божеству, подібно поводилися в аналогічних ситуаціях повсякденного життя, то теперішнє населенн географічно і політично зосереджене в одній країні, є розмаїттям етнічних груп і субкультур, кожній з яких притаманний власний спосіб життя. Це означає, що сучасні суспільства – полікультурні. Тому в сучасному розумінні культура є набагато складнішим та індивідуалізованішим явищем.

Культура – соціально-прогресивна творча діяльність людей в усіх сферах буття і свідомості, спрямована на зміну дійсності, перетворення багатства людської історії на внутрішнє багатство особистості, на всебічний і повний вияв і розвиток сутнісних сил людини.

Пізнанню багатоплановості культури як особливо складного соціального феномену сприяє погляд на неї з таких позицій:

1. Культура – особлива сфера, спосіб і результат людської життєдіяльності. Таке бачення виокремлює сутнісну особливість культури: вона завжди є витвором людини, результатом її активного, діяльного ставлення до світу. З цього погляду до культури належить навіть найпростіший, створений людиною предмет, будь-яка її думка, ідея.

2. Культура – загальний рівень розвитку суспільства, його освіченості на шляжу від «дикості до цивілізованості».

3. Культура – це сукупність суспільних досягнень(у т.ч. й технологій), матеріальних і духовних цінностей, ідеалів, цілей, значущих для людини і суспільства. У цьому розумінні культура є соціальною пам’яттю, вона зберігає, акумулює в собі попередній досвід, забезпечуючи безперервність духовного розвитку суспільства.

4. Культура як соціальний інститут. Вона визначає цінності і норми поведінки людей у конкретній системі суспільних відносин, забезпечує стабільність суспільства. Культура як соціальний інститут суспільства задовольняє духовні, освітні, наукові, художні, релігійні потреби, пов’язані з дотриманням і засвоєнням певних цінностей, норм, звичаїв, традиції, способів життя. Тому вона є і способом соціалізації людини.

5. Культура – це духовний вимір будь-якої діяльності, в якому формуються її мотиви, принципи, правила, норми, мета і зміст. Водночас культура виховує відповідальність, здатність до внутрішнього (морального) обмеження.

Предметом соціології культури є вивченя структури та динаміки розвитку «культурної реальності». Ядро останньої становить ціннісно-нормативне за своєю природою культурне життя суспільства його функціонування та розвиток.

Традиційно культуру розглядають як сукупність цінностей. Ціннісний вимір — один з найважливіших у культурі. Отже, у вузькому значенні культура — цінності, переконання, зразки, норми поведінки, притаманні певній соціальній групі, конкретному суспільству; у широкому — соціальний механізм взаємодії (засоби, способи, зразки) особистості, спільноти із середовищем існування (природним і соціальним), які забезпечують передачу досвіду та розвиток діяльності. Тобто культура є якісною характеристикою людської діяльності, наскрізною суспільною системою, яка пронизує все суспільство, всі його галузі й структури. Різноманітність виявів людської культури відповідає багатогранності людської діяльності.

У кожній галузі культури існують свої функціональні одиниці, які є основними складовими культурних систем. Вони називаються елементами, або рисами культури. Ними можуть бути речі матеріального побуту, засоби, предмети праці, специфічні соціальні інститути культури, які організовують продукування духовних цінностей (науки, літератури, мистецтва тощо), їх поширення (школи, вузи, спеціальні художні, музичні, культурно-освітні навчальні заклади, бібліотеки, музеї тощо), і самі ідеї (еволюції, адаптації, відносності, національної самосвідомості), які теж організовують навколо себе наукові, філософські системи, інтелектуальні напрями.

Загалом найширшу сукупність предметів, закладів, уявлень, ідей, зразків поведінки, функціонально з'єднаних із зазначеними елементами, називають культурним комплексом. Наприклад, вуз — це окремий елемент культури, а вся освітня система — школи, вузи, центри практики, міністерство освіти, якість навчання та підготовки фахівців — величезний комплекс. Культурні комплекси надають своєрідності суспільству, їх розвиток свідчить про еволюцію цивілізації, вони впливають на життя суспільства, і навпаки.

Культура , пронизуючи всі ланки суспільства, одночасно відіграє роль середовища, засобу і результату життєдіяльності соціальних суб’єктів (особистостей, соціальних груп і спільнот, суспільств, людства) взагалі. Оскільки людська життєдіяльність розгортається переважно в матеріальній та духовній сферах, можна виокремити відповідні галузі культури: матеріальну та духовну. Матеріальну культуру утворюють створені людиною фізичні об’єкти (матеріальні цінності). Духовна культура охоплює сферу свідомості, філософію, релігію, науку, мистецтво, літературу, міфологію. Її складовою є світ ціннісного знання (система цінностей, норм, звичаїв, традицій). Загалом духовна культура характеризує внутрішнє багатство людини, ступінь розвинутості її духовного світу, активність її духовного життя. Чим розвинутішим є суспільство, тим вищу цінність у ньому має духовна культура.


Читайте також:

  1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. II.Біогеоценоз – елементарна одиниця біосфери.
  4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  5. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  6. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
  7. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
  8. А/. Поняття про судовий процес.
  9. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  10. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  11. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ




Переглядів: 6241

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Соціологія гуманітарної сфери. | Рівні та різновиди культури .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.