Загальні положення

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Загальне визначення управління, яке відображає існуючі відносини в системі «природа — суспільство» та їх антропогенний характер, можна сфор-мулювати так: управління —це свідомий вплив людини на різноманітні гос-подарські і природні об’єкти та процеси, що відбуваються в навколишньо-му середовищі, а також на людей, пов’язаних із ними, який здійснюється для отримання бажаних результатів. У суспільстві найпоширенішою озна-кою управління є інформація, яка створюється людиною у вигляді сигналів, команд, документів, висловлювань та інших інформаційних впливів, що спрямовуються на окремих людей, колективи, суспільство тощо. У цьому розумінні управління являє собою усвідомлений інформаційний вплив лю-дини на об'єкт управління. Цей вплив є енергетично слабким, але наслідки його можуть бути надзвичайно потужними і масштабними за своїм характе-ром (наприклад, кризовий стан навколишнього природного середовища як результат невдалого й шкідливого управління).

Державне екологічне управління, метою якого є запобігання виснажен-ню природного потенціалу і яке спрямоване на недопущення перевищення несучої ємності біосфери, — це завдання-мінімум. Завдання-максимум по-лягає в екологізації функціонування всіх сфер життєзабезпечення, досяг-ненні і підтримці необхідної якості здоров’я і життя населення, належного стану навколишнього середовища, гармонізації взаємовідносин суспільства і природи.

Трошки повторимо.

Для всіх систем управління характерна наявність таких невід’ємних складових частин і елементів, як суб'єкт управління, об'єкт управління, уп-равляючий вплив і зворотний зв’язок, що утворюють єдиний і водночас загальний контур управління.

Суб'єкт управління здійснює управляючий вплив на об'єкт управління, який відповідно до такого впливу змінює свою діяль-ність, кількісні та якісні параметри стану або впливу на навколишнє сере-довище. Об’єкти управління слід відрізняти від об’єктів охорони навколиш-нього середовища, до яких належать:

· навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів;

· природні ресурси, як залучені до господарського обігу, так і ті, що не використову-ються в народному господарстві в певний період (земля, надра, води, атмо-сферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ);

· ландшафти та інші природні комплекси;

· території та об’єкти природно-заповідного фонду,

· здоров’я і життя людей.

Об'єкт управління може здійснювати вплив на довкілля у двох на-прямках: „від природи до людини” (вилучення природних ресурсів) і «від людини до природи» (забруднення навколишнього середовища). Вплив на навколишнє середовище є кінцевим продуктом діяльності об'єкта управління.

Держава, як і всі її суб’єкти господарювання та населення, перебуває під постійним фізичним впливом навколишнього середовища, що залежить як від певних об’єктивних природних чинників, так і від дії об’єктів уп-равління. На вході ДСЕУ, як і будь-яка кібернетична система, отримує інформацію про використання природних ресурсів, стан навколишнього природного середовища, ступінь його фізичного впливу на населення та суб’єкти господарювання. Ця інформація отримується в результаті моніто-рингу довкілля, різноманітних спостережень, контрольних вимірювань, еко-логічного аудиту тощо. Надходить вона також із внутрішньодержавних і міжнародних джерел інформації. Іншим видом вхідної інформації є міжна-родні угоди, конвенції, регламенти, дані міжнародного екологічного досвіду. Одна частина такої інформації використовується для вдосконален-ня функціонування і модернізації ДСЕУ, інша — за своїм характером є управляючим впливом, який спонукає державу до виконання своїх еколо-гічних зобов’язань перед міжнародною спільнотою, а суб’єкта управління -до реалізації відповідних дій. Отже, з ієрархічного погляду, ДСЕУ виступає як об'єкт управління по відношенню до певного міжнародного органу.

Будь-якому управлінню передує формування цілей. Людина організовує свою діяльність таким чином, щоб виконати певне цільове завдання. Відповідно управління, спрямоване на досягнення такого завдання, нази-вається цільовим. У цьому відношенні ДСЕУ є цілеспрямованою системою, оскільки її діяльність направлена на досягнення певних екологічних цілей.

Цілі формулюються на стадії створення систем управління. І згідно з ними конструюється структура, визначаються системні функції, які мають забезпечити розв’язання цільових завдань. 3в'язок, що існує між цілями, структурою та функціями, потрібно розглядати в динаміці, він має підляга-ти трансформації відповідно до розвитку системи управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Драматургія інтерв'ю	\|	Функції та ієрархія державної системи екологічного управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.