МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Усна народна творчість. МузикаВажливе місце в духовному житті русичів займала народна творчість і музична культура. Провідним осередком культури Київської Русі був Києво-Печерський монастир. Він став центром розвитку різноманітних напрямків культури, у тому числі і хорового співу. За княжої доби відбувається відокремлення від народної професійної культури. Почали відрізнятися культура низів і культура князів. Ще до виникнення писемності у східних слов’ян існували обрядові пісні, легенди, загадки, заклинання, епічні і ліричні пісні. Від часів Київської Русі та Галицько–Волинського князівства до нас дійшли легенди, перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, казки, колядки. Водночас виник новий фольклорний жанр – билини, у яких прославляли захисників руських земель. Цей різновид героїчного епосу стає провідним у народній творчості Київської держави. Їх співали під акомпонемент гусел. Найдавнішими, найбільшими за обсягом і найвартіснішими вважаються билини Київського або Володимирового циклу. Оповіді в них пов’язані із стольним градом Києвом і його князем Володимиром Красним Сонечком. До скарбниці народної музичної культури входили і танці. Про це свідчить мініатюра, на якій зображена танцювальна сцена. На чаші ХІІ ст. з Чернігова зображено жінку, яка танцює під музику гусляра. Церква намагалася позбутися язичницьких вірувань, але зробити це було дуже важко. Поступово старе і нове об’єднується, утворюючи релігійний дуалізм. Наприклад, стали збігатися у часі зустріч весни з Великоднем, русальні обряди з християнською Трійцею, свято Купала – з днем Івана Хрестителя тощо. Церква активно переслідувала скоморохів – перших професійних акторів, музикантів, танцюристів. Вони виступали, як перед народом, так і перед знаттю. У їхньому мистецтві інтегрувалися особливості давнього обрядового театру з деякими рисами княжого театру. Про високий рівень музичної культури свідчать твори давньоруської літератури, графічні сюжети книжкових мініатюр, фрески тощо. Імена співців Митуси та Оразгадуються в Іпатіївському літописі, а ім’я легендарного Бояна у „Слові о полку Ігоревім“. Він виконував пісні у супроводі гуслів. Використовувалися смичкові інструменти – ребек, лютні. Під час військових походів воїнів супроводжувала так звана ратна музика. Серед інструментів варто назвати духові – труби, роги, сурми, дудки, окарини, кувички; духові язичкові – волинки або жалейки; ударні – бубни, тарілки, дзвіночки. Упродовж тривалого періоду, як у церковних богослужіннях, так і у фольклорі, співіснували язичницькі та християнські обряди. Запозичені з Візантії церковні піснеспіви впроваджували у життя запрошені до Києва грецькі та болгарські співаки – доместики. Як свідчать джерела кінця ХІ ст. ці співаки проживали поруч з Десятинною церквою. Але найактивніше домествений спів культивувався у Києво–Печерській лаврі. Імена деяких хористів з цього колективу дійшли до нашого часу. Серед них Стефан – учень Феодосія Печерського. Згодом церковний домествений спів став використовуватися по всіх руських землях, враховуючи місцеві фольклорні народні традиції. Співаки засвоювали мелодії „з голосу“ і відтворювали з пам’яті, що привело до створення акапельного церковного співу без інструментального супроводу. Особливим авторитетом у Київській Русі користувалася музика дзвонів, яка супроводжувала свята, збирала людей на віче. Підсумовуючи зазначимо, що із запровадженням християнства на Русі відбулися значні зрушення у культурному житті східних слов’ян. Руська культура досягла високого рівня, посівши помітне місце у колі середньовічних європейських культур.
Джерела і література:
Александрович В.Мистецтво Галицько–Волинської держави. – Л., 1999 Александрович В.Холмська ікона Богородиці. – Л., 2001 Асєєв Ю.С.Джерела. Мистецтво Київської Русі. – К., 1980 Бабишин С.Д.Школа та освіта Київської Русі. – К., 1973 Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988 Верещагин Е.М.Христианская книжность Древній Руси. – М., 1996 Висоцький С.О.Київська писемна школа Х–ХІІ ст. – Л., К., Нью-Йорк, 1998 Горський В.С. Святі Київської Русі. – К., 1994 Давняісторія України:У 2 кн.– К., 1995. – Кн. 2 Запаско Я.П.Українська рукописна книга. – Л., 1999 Запровадженняхристиянства на Русі. – К., 1988 Золотеслово. Хрестоматія літератури України–Русі епохи середньовіччя ІХ–ХV століть: В 2 кн. – К., 2002 Липа К.Під захистом мурів. З історії української фортифікації Х–ХVІІ ст. – К., 2008 Літописруський/ Пер. Л.Є.Махновця. – К., 1989 Логвин Г.Н.З глибин. Давня книжкова мініатюра ХІ–ХVІІІ ст. – К., 1974 Мистецтво Київської Русі: Альбом / Автор-упорядник Ю.С.Асєєв. – К., 1989 Моця О.П., Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996 Ричка В.Церква Київської Русі (соціальний та етнокультурний аспект). – К., 1997 Чудотворнаікона Холмської Богородиці. Повернення із небуття. – Луцьк, 2003
Читайте також:
|
||||||||
|