Різьбові з’єднання при складанні.

Складання за допомогою болтів, гвинтів і інших різьбових деталей в конструкціях сільськогосподарських машин складає більш 30% всіх з'єднань.

Звичайні гайкові ключі при виконанні складальних робіт незручні, тому їх слід застосовувати в окремих випадках. Більш зручні при ручному загвинчуванні гайок торцеві ключі, які бувають простими і коловоротними. Процес загвинчування значно швидшає, якщо в самій конструкції деталей головку болта поміщати в спеціальному гнізді, не даючи можливість болту прокручуватися. Це особливо бажано застосовувати в литих деталях, де виконання таких гнізд майже не пов'язано з додатковими витратами.

Вживання пневматичних і електричних гайковертів замість звичайних гайкових ключів сприяє підвищенню продуктивності праці в б—8 раз, а також підвищенню якості різьбових з'єднань і полегшенню умов праці.

Електрогайковерт (рис. 11, а), має вбудований високочастотний електродвигун 7, передаючий обертання шпинделю 2 за допомогою редуктора 3. На шпинделі змонтований патрон-вставка, з розміром гнізда, відповідним загвинчуваному болту (гайці, гвинту). Управління електрогайковертом здійснюється за допомогою кнопки 9 і електровимикача 8, вбудованих в рукоятку 10. В неробочому положенні шпиндель гайковерта від'єднаний від приводу і утримується в цьому положенні пружиною 6. В робочому положенні, коли патрон-вставка надітий на головку болта або гайку, пружина 6 під впливом ваги ключа або зусилля складальника стискається і шпиндель переміщається. При цьому здійснюється зчеплення чеки 4 з кулачками ведучої шестерні 5 і шпиндель починає обертатися. Із закінченням загвинчування шпиндель зупиняється и кулачки шестерні 5, зважаючи на наявність скосу, відходять від чеки. Але оскільки ключ підтискається робітником до гайки і електродвигун в цей час продовжує обертатися, кулачки шестерні 5 під дією пружини подаються вперед і, зустрічаючись з чекою 4 нерухомого шпинделя, ударяють по ній, здійснюючи затягування різьби. При цьому робітник легше сприймає реактивний момент від затягування. Такий пристрій для затягування різьб називається ударним і в різних гайковертах може мати різне конструктивне виконання.

Принципова схема пневматичного гайковерта відрізняється від електричного тим, що замість електродвигуна встановлюється пневмотурбіна. Для загвинчування різьбових деталей діаметром менше 6—8 мм вживання ударних пристроїв необов'язкове.

В більшості випадків гайковерти кріплять на підвісках. Для легких гайковертів можна застосовувати пружинні підвіски, для гайковертів вагою більше 3 кг — дуже зручні в роботі барабанні підвіски-балансири (рис. 11, б), які успішно використовуються при роботі скобами для скріплення і запресування. Особливістю підвісок цього типу є здатність утримувати підвішений інструмент на зручній для складання висоті.

Пружинні і барабанні підвіски-балансири не усувають дії на руки робочого реактивного моменту або поштовхів гайковерта при затягуванні різьби. Цей недолік усувається вживанням підвісок жорсткого типу (рис. 11, в).

На деяких заводах для загвинчування гайок у вузлах невеликих розмірів на верстаках встановлюють обертові привідні бабки з горизонтальною віссю обертання. В шпиндельній бабці вставлений патрон з рифленим конічним гніздом. Робітник підносить вузол із злегка нагвинченою гайкою до бабки, вставляє гайку в конус патрона, що обертається, і проводить загвинчування.

В масовому і крупносерійному виробництві використовують спеціальні багатошпиндельні підвісні гайковерти, а також стаціонарні установки для загвинчування гайок. Наприклад, при збиранні барабанів силосного комбайна нагвинчування гайок, що кріплять ножі до дисків, проводять за допомогою спеціальних головок, що переміщаються по траверсі складального стенду.

Для механічного загвинчування шпильок за допомогою гайковертів застосовують спеціальні головки, що саморозкриваються, забезпечуючи надійне захоплення шпильки та різі без її пошкодження. Одна з таких головок показана на рис. 11, г. В корпусі 6 головки є два протилежно розташованих вікна, в яких поміщаються різьбові вкладиші 4, розтиснені пружиною 5.

Рис. 11. Пристрій для механізованого загвинчування гайок, болтів і шпильок.

а – електрогайковерт; б – барабанна підвіска; в – жорстка підвіска;

г – патрон для загвинчування шпильок.

Захоплення шпильки здійснюється цими вкладишами при опусканні від руки втулки 1, зв'язаної з накидною гайкою 2 і упором 3. При цьому нижній край втулки 1 впливає на скоси вкладишів 4 і зсовує їх, завдяки чому шпилька затискається. Потім здійснюється її вкручування. Коли упор 3 з втулкою 1 доторкнеться з деталлю, в яку вкручена шпилька, подальше опускання головки викличе розсовування вкладишів 4. Шпилька при цьому буде звільнена, внаслідок того що ці вкладиші вийдуть із дотику з втулкою 1.

В сільськогосподарському машинобудуванні поширені наступні пристрої для запобігання самовідгвинчування болтів і гайок: розвідні шплінти; пружинні шайби; шайби з лапками, що відгинаються; дріт, проведений через отвори головок гвинтів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Паяння при складанні.	\|	Точність складальних робіт.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.