Будова ударно-дистанційних запалів

Ударно-дистанційний запал (УДЗ)(рис. 4.34)призначений для підривання вибухової суміші при ударі гранат (РГН, РГО) об будь-яку перепону. У випадку відмови в ударній дії запал спрацьовує від дистанційного пристрою через 3,2 – 4,3 с.

Запал зібраний у пластмасовому корпусі і складається з таких частин:

– накольно-запобіжного механізму;

– датчика цілі;

– дистанційного пристрою;

– механізму дальнього зведення;

– детонаційного вузла.

Накольно-запобіжний механізмгарантує безпеку запалу при службовому поводженні і накол капсуля (для запалювання піротехнічних уповільнюючих сполук дистанційного пристрою і механізму дальнього зведення) після кидка гранати. Він складається з жала 9, ударника 10, шплінта (чеки) з кільцем 11, пружини, важеля 13, заглушки, планки і капсуля 12. Ударник повертається на осі (подібно до курка) під дією пружини, працюючої на скручування.

Рис. 4.34. Запал гранати ударно-дистанційної дії:

1 – капсуль-детонатор детонаційного вузла; 2 – капсуль механізму дальнього зведення; 3 – движок механізму дальнього зведення; 4 – жало датчика цілі; 5 – втулка датчика цілі; 6 – гільза датчика цілі; 7 – інерцій-ний вантаж датчика цілі; 8 – корпус; 9 – жало ударника накольно-запобіжного механізму; 10 – ударник; 11 – кільце; 12 – капсуль накольно-запобіжного механізму; 13 – важіль

Датчик цілізабезпечує спрацьовування запалу при ударі гранати об перепону у будь-якому положенні. Він складається з кулеподібного вантажу (інерційного тіла) 7, гільзи 6, жала 4, ковпачка, пружини, скоби і втулки 5. Кулеподібна форма вантажу і його кріплення дозволяють “спіймати” складову інерції у широкому діапазоні кутів.

Дистанційний пристрійзабезпечує спрацьовування детонатора через 3,2–4,2 с з моменту кидка гранати. Він складається з втулки з піротехнічними сполуками і капсуля-детонатора (вибивного заряду) та ковпачка.

Механізм дальнього зведеннягарантує безпеку при службовому поводженні і зведення запалу через 1–1,8 с з моменту кидка (тобто на безпечній відстані від того, хто кидає). Він складається з втулок з піротехнічними сполуками, стопорів, движка 3, капсуля 2 і пружини.

Детонаційний вузолскладається з капсуля-детонатора 1 і втулки (ковпачка та кільця), закріплених у стакані.

Всі названі вузли і механізми УДЗ зібрані в корпусі 8.

При службовому поводженні до вилучення шплінта з УДЗ ударник 10 стримується від переміщення важелем 13, що закріплений на корпусі 8 шплінтом, кінці якого розведені. Переміщення гільзи 6 і движка 3 обмежується стопорами. Движок 3 стримує від переміщення гільзу 6 і відокремлює жало датчика цілі 4 від капсуля механізму дальнього зведення. Вантаж 7 притиснутий до корпусу 8 гільзою 6, переміщення якої обмежене движком 3.

Така складна конструкція запалу забезпечує поєднання безпеки поводження (6 ступенів запобігання) з гарантованим спрацьовуванням.

Робота частин і механізмів гранат ударно-дистанційної дії (рис. 4.35):

а) при підготовці до кидання гранати. Для приведення гранати до повністю спорядженого стану необхідно викрутити з корпуса гранати пробку та на її місце вкрутити запал. Частини запалу знаходяться у такому положенні: ударник накольно-запобіжного механізму зведений і своїм жалом націлений на капсуль накольно-запобіжного механізму (рис. 4.35, а). Пружи-на накольно-запобіжного механізму стиснута. У зведеному положенні ударник з жалом утримується важелем, закріпленим на корпусі запалу за допомогою шплінта, кінці якого розведені. Движок механізму дальнього зведення, зміщений відносно жала датчика цілі, утримується стопорами від переміщення дією стиснутої пружини. Крім цього, движок обмежує рух гільзи датчика цілі, яка притискає вантаж до корпуса запалу;

б) після висмикування шплінта. За командою або самостійно, прийнявши рішення застосувати гранату, необхідно взяти її в руку, щільно притискаючи важіль до корпуса гранати. Потім пальцями другої руки випрямити (звести) кінці шплінта і за кільце висмикнути його. Завдяки тому, що важіль утримується рукою у вихідному положенні (притиснутим до корпуса гранати), положення інших частин і механізмів запалу не змінюється.

Тепер необхідно бути особливо уважним і обережним у поводженні з гранатою, щоб не випустити її з рук передчасно;

в) при киданні гранати. У момент кидка гранати важіль під дією пружини повергається навколо своєї точки опори і, відокремившись від гранати, звільняє ударник з жалом. Звільнений таким чином ударник силою стиснутої пружини, обертаючись навколо своєї точки опори, вістрям жала наносить удар (надкол) по капсулю. Промінь вогню від капсуля накольно-запобіжного механізму запалює сполуки механізму дальнього зведення і дистанційного пристрою;

г) при випадковому падінні гранати розриву не відбудеться, бо движок механізму дальнього зведення, як і раніше, обмежує рухгільзи датчика цілі з жалом, яка в свою чергу притискає вантаж датчика цілі до внутрішньої сторони корпуса запалу, і наколу капсуля механізму дальнього зведення не відбувається.

Рис. 4.35. Принцип дії ударно-дистанційного запалу

Після вигорання сполук механізму дальнього зведення (через 1–1,8 с) стопори відводяться своїми пружинами до краю запалу і звільняють движок, який пересувається під дією своєї пружини до осі запалу, ставлячи капсуль напроти жала датчика цілі, а вантаж датчика цілі отримує можливість переміщатись (рис. 4.35, б);

д) при зустрічі з перепоною від перевантаження, яке виникає, переміщується вантаж датчика цілі і викликає рух гільзи, що стискує пружину датчика цілі, внаслідок чого жало наколює капсуль механізму дальнього зведення. Промінь вогню від нього ініціює капсуль-детонатор детонуючого вузла (рис. 4.35, в). Останній передає детонацію детонаційній шашці, яка викликає вибух гранати.

Корпус гранати й запал розриваються на осколки заданої маси, забезпечуючи за рахунок форми гранати їх сферичне розлітання.

У разі неспрацювання датчика цілі при зустрічі з перепоною капсуль-детонатор детонуючого вузла діє від імпульсу капсуля-детонатора дистанцій-ного пристрою, що спрацьовує після вигорання сполук (через 3,2–4,3 с).

4.6.4. Правила поводження з гранатами

Гранати перенось у гранатній сумці, запали розміщуй окремо від гранат. Перед укладанням до гранатної сумки та перед заряджанням оглядай гранати і запали. Кожний запал повинен бути загорнутий у папір або чисту ганчірку.

При перенесенні гранат і поводженні з ними, оберігай їх, а особливо запали, від поштовхів і ударів, які можуть призвести до псування гранат і запалів або до їх вибуху. Оберігай гранати і запали від вогню, вологи і бруду. Якщо гранати і запали виявилися підмоченими або забрудненими, при першій же можливості ретельно й обережно обітри їх ганчіркою і просуши на сонці або у теплому приміщенні, але тільки не біля відкритого вогню, і обов'язково під наглядом.

При огляді гранати звертай увагу на те, щоб її корпус не мав глибоких ум’ятин, проіржавлень; трубка (стакан) для запалу не була забрудненою і не мала наскрізних пошкоджень; запал щоб був чистим і не мав проіржавлень і прим’ятостей; кінці запобіжної чеки (шплінта) були розведені і не мали тріщин на вигинах.

Несправні гранати і запали до використання не застосовуються і підлягають здачі на склад для знищення.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її киданням.

Забороняється: розбирати бойові гранати та їх запали й усувати в них несправності; переносити гранати поза сумками (підвішеними за кільце запобіжної чеки); застосовувати для кидання несправні бойові гранати; заряджати бойові та навчально-імітаційні гранати в приміщенні або серед людей; висмикнувши запобіжну чеку, відпускати спусковий важіль, перекладати гранату з руки в руку чи передавати таку гранату іншій особі; до кидка гранати РГН або РГО звільняти важіль і упускати її з висмикнутим шплінтом; вставляти до запалу висмикнуту запобіжну чеку, така граната повинна бути кинута у ціль або у бік супротивника; піднімати або торкатися гранат, які не розірвалися, та гранат, в яких немає спускового важеля або запобіжної чеки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація та будова гранат	\|	Прийоми кидання гранат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.