Розділ 2. Основні етапи розвитку світової культури.

Міністерство освіти і науки України

Житомирський автомобільно- дорожній коледж

Національного транспортного університету

Посібник ( курс лекцій)

З культурології

Розробила : викладач культурології

Василюк Г. І.

Розділ 1. Теоретичні аспекти культури.

Тема1. Предмет культурології як науки про культуру Суть і сутність культури.

План.

1.Предмет культурології як науки про культуру.

2.Суть і сутність культури.

3.Функції культури.

4. Культура і цивілізація.

Культурологія– наука про культуру. А що означає поняття – «культура»? Значення цього терміну змінювалося в процесі розвитку людського суспільства. Взагалі термін латинський і в перекладі означає – обробіток, виховання, освіта, розвиток і т.д. І тому перше значення цього терміну було пов’язане з землеробською працею.

Стосовно духовного життя людини цей термін вперше використав римський філософ і оратор Цицерон у 45 р. до н. е. У одному із своїх трактатів культурою він називає філософію – мистецтво плекання розуму.

У середні віки «культура» - означає міський, тобто більш цивілізований спосіб життя, а в епоху Відродження асоціюється досконалістю людини. У XVII – XVIII ст. слово «культура» протиставляється поняттю «натура» (природа), тобто розумність суспільного порядку, цивілізованість, досягнення у галузі науки і мистецтва на противагу дикунству і варварству первісних народів. Пізніше поняття культури стало пов’язуватись з поняттям моральності, порядності. У роботах російських філософів-ідеалістів XIX ст. культура в першу чергу пов’язується з духовністю, з вірою в Бога, а філософами-матеріалістами (М. Чернишевський) вважають, що рівень культури залежить напряму від рівня матеріально-виробничої діяльності людей.

Не випадково існують сотні визначень поняття «культура» ,найбільш точними і простими можна вважати такі:

Культура – це вираження суспільства у формі літератури, вправності и мислення.

Культура– це друга природа людини.

Культура– це міра людського в людині і суспільстві.

Тобто все, що створило людство за період свого існування у сфері матеріальній і інтелектуальній, у науці і мистецтві – то і є культура, те , що сприяє його духовному розвитку.. А культура людини – то її знання, її вихованість, багатство її внутрішнього світу.

Відповідно до форм діяльності людини культуру прийнято поділяти на матеріальну і духовну.

Матеріальна культура охоплюєвсю сферу матеріальної діяльності та її результати.Це знаряддя праці, технічні засоби,споруди,одяг,житло, транспорт тощо.

Духовна культура- це сфера свідомості, духовні цінності, знання , ідеї,норми моралі,релігійні вірування , твори мистецтва та ін..

Матеріальна і духовна культури тісно пов′язані між собою.

Основні функції культури.
Звичайно, що у реальному житті суспільства вище названі аспекти взаємодоповнюються, переплітаються. Аналіз цих взаємопов'заних сторін культури дозволяє з'ясувати, у чому полягають її основні функції.

Основні функції культури:
1. адаптаційна
2. пізнавальна
3. аксіологічна (ціннісна)
4. інформаційна
5. комунікативна (діалог культур)
6. нормативна
7. гуманістична
8. людинотворча (соціалізація особистості)
9. виховна
10. світоглядна
Насамперед, слід відмітити адаптаційну функцію культури, яка дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватися до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки.

Наступною за значимістю єпізнавальна функція культури, суть якої полягає в ознайомленні людини зі знаннями, необхідними для «володіння силами природи і пізнання соціальних явищ, для визначення у відповідності з цим ціннісного відношення до світу.
Аксіологічна функція дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві.
Важливу роль відіграє інформаційна функція культури, яка дає людству й суспільству відповідну інформацію. Культура є засобом, що виробляє інформацію. Комунікативна функція виконує передачу культурних цінностей, їх засвоєння та збагачення неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, музики, зображення і. д., які входять в скарбницю культурних цінностей.
В зміст нормативної функції культури входить відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується образ життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки.
Слід відмітити гуманістичну функцію культури. Саме її мав на увазі М. Хотдеггер, розглядаючи культуру як реалізацію верховних цінностей шляхом культивування людської гідності.
Основу людинотворчоїфункції культури складає виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення.
Особливе місце належить виховній функції: культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища. Вона ще й виступає універсальним фактором саморозвитку людства, людини.
Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових. Основним напрямком культурного впливу на людину є формування світогляду, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції.
Культура і цивілізація
В теорії культури поняття "цивілізація" дуже зблизилося з поняттям культури. Нам важливо визначити сутність цих понять. Особливе місце в культурологічних дослідженнях посідає проблема співвідношення культури і цивілізації. Якщо поняття "культура" є складним для розуміння на науковому рівні і добре окреслюється іншими поняттями на буденному рівні, то поняття "цивілізація" в науковому плані і на рівні буденного сприйняття є найбільш неоднозначним із усього понятійного апарату культурології.
Термінологічний словник дає таке означення цього поняття. Цивілізація(лат. Civilis - громадянський, державний):
1. форма існування істот, наділених розумом;
2. синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства;
3. ступінь розвитку матеріальної і духовної культури;
4. процес становлення громадянського суспільства;
5. відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване у просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні.
Автори термінологічного словника справедливо зазначають, що однозначного трактування цивілізації не існує. Спочатку термін використовувався для означення епохи, якій передували дикунство і варварство.
„Цивілізація – остання ступінь розвитку людства після дикунства і варварства” /Л.Морган/
На побутовому рівні під терміном "цивілізація" розуміється найвищий ступінь у розвитку певної спільноти.

Відмінності понять „культура” і „цивілізація”:
1. поняття "культура" семантично ширше, ніж поняття "цивілізація", воно застосовується як до невеликого племені (наприклад, культура ірокезів), так і до цілих континентів (наприклад, "культура Європи ");
2. поняття "культура " включає в себе як НТП, так і духовно-гуманістичну спадковість між племенами, а в понятті "цивілізація" відчуваються матеріально-виробничі пріоритети;
3. поняття "культура " тісно пов'язане з расовою і національною специфікою людських груп, в той час як поняття "цивілізація" тяжіє до загальнолюдських глобальних масштабів;
4. поняття "культура" обов'язково передбачає наявність в ній цементуючого релігійного начала, без якого неможлива будь-яка духовність-пружина будь-якої культури. Цивілізація - безрелігійна. "Культура має душу, цивілізація ж має тільки методи і знаряддя" (М. Бердяєв).

Розділ 2. Основні етапи розвитку світової культури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підлубний Ігор Анатолійович	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.062 сек.