Ознаки фінансової незалежності органів місцевого самоврядування

- самостійність розробки, розгляду, затвердження і виконання місцевих бюджетів, внесення змін до місцевих бюджетів;

- встановлення місцевих податків і зборів та величини їх ставок у межах, визначених законодавством;

- надання певних пільг при сплаті місцевих податкав і зборів;

- випуск місцевих позик, лотерей та інших цінних паперів;

- передача коштів з відповідного місцевого бюджету до інших місцевих бюджетів;

- розміщення належних органам місцевого самоврядування коштів у банках, отримання відсотків від їх доходів із зарахуванням до доходів місцевих бюджетів;

- утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) фондів;

- розпорядження комунальним майном;

- встановлення у порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на послуги, які надають підприємства та організації комунальної власності;

- право на створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Серед усіх принципів функціонування місцевого самоврядування, визначених у чинному законодавстві, особливого значення набуває принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування. Правова та організаційна самостійність виявляються у наділенні органів місцевого самоврядування певним колом повноважень, у межах яких вони діють самостійно і приймають відповідні рішення і несуть відповідальність за їх виконання. Підгрунтям правової та організаційної самостійності органів місцевого самоврядування є матеріальна і фінансова основи.

Склад матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування:

· рухоме і нерухоме майно, що перебуває у комунальній власності;

· доходи місцевих бюджетів;

· позабюджетні фонди (у тому числі валютні);

· цільові фонди;

· земля та інші природні ресурси, що перебувають у комунальній власності;

· об’єкти спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад;

· інші кошти.

Вирішальне значення для забезпечення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування у більшості випадків мають доходи місцевих бюджетів. Це пов’язано з тим, що: об’єкти комунальної, а також спільної власності переважно належать до невиробничої сфери, вони не дають значних надходжень коштів до органів місцевого самоврядування, а є неприбутковими організаціями і перебувають на повному, іноді – частковому, утриманні за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Що стосується позабюджетних цільових і валютних фондів, то місцеві органи позбавлені права на їх створення. Це пов’язано з численними порушеннями у формуванні позабюджетних фондів, передаванням до них коштів, які мають надходити до місцевих бюджетів, відсутністю дієвого контролю за використанням цих фондів.

Місцеві позики теж не набули належного поширення, характерного для країн з ринковою економікою, через неврегульованість правових та організаційних процедур їх розміщення в обігу, нерозвиненість інфраструктури фондового ринку, недовіру до державних цінних паперів та ін..Але, найголовнішою причиною, яка перешкаджає випуску муніципальних позик, - це відсутність реальної щодо конвертації у грошові засоби застави для муніципальних цінних паперів, а також невизначеність механізмів повернення вкладених населенням коштів у випадках фінансової неспроможності органів, які випустили ці позики.

Земля та інші види природніх ресурсів, які перебувають на території місцевого самоврядування, не включені до переліку об’єктів, стосовно яких виникає право комунальної власності і тому лише номінально входять до складу їх матеріальної і фінансової бази. Більше того, невизначеність правових відносин щодо володіння землею та іншими природніми ресурсами не дає підстави для розгляду таких об’єктів як важливої умови функціонування органів місцевого самоврядування на засадах фінансової незалежності.

Виходячи з цього, проблема самостійності місцевих бюджетів як визначальної складової фінансової незалежності місцевого самоврядування є надзвичайно актуальною.

Бюджетна самостійність – це один з основних принципів побудови бюджетної системи, визначений у Бюджетному кодексі України. Утвердження справжньої самостійності кожного бюджету відповідає засадам бюджетного федералізму, який набуває все більшого поширення у побудові бюджетних систем, у тому числі і унітарних держав.

У Бюджетному кодексі України викладені основні положення, які відповідають принципу самостійності, а саме:

· держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

· органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також держави;

· за місцевими бюджетами закріпляються відповідні джерела доходів;

· органи влади Автономної Республіки Крим Та органи місцевого самоврядування мають право визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України;

· органи місцевого самоврядування мають право самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Основою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування вважається структура доходів місцевих бюджетів. Залежно від територіальної локалізації доходи місцевих бюджетів поділяють: доходи, одержані на території місцевого самоврядування, і доходи, одержані на інших територіях, які в процесі перерозподілу спрямовуються в певний місцевий бюджет у формі міжбюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій).

У свою чергу, доходи, одержані на території місцевого самоврядування, поділяються на власні і закріплені. Власними вважаються доходи, що виникають внаслідок рішень, які приймають органи місцевого самоврядування. Закріпленими вважаються доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів (це загальнодержавні податки, збори та інші обов’язкові платежі). У звязку з тим, що визначальними для фінансової незалежності місцевого самоврядування є власні доходи розглянемо їх детальніше. Залежно від способу одержання власних доходів їх можна поділити:

· на податкові доходи;

· доходи від наданих послуг органами місцевого самоврядування (прибирання території, вивезення сміття, комунальні послуги тощо);

· доходи від комунального майна (орендна плата, надання права на полювання і рибальство, плата за торгові місця на ринках, кошти від приватизації комунального майна).

Власні доходи місцевого самоврядування мають відповідати таким вимогам:

1) кошти, які одержують органи місцевого самоврядування мають бути локалізовані, тобто територіально закріплені. Виконання цієї умови дає можливість встановити безпосередній зв'язок між податковими надходженнями на певній території і діяльністю місцевої влади, обраної населенням певної території для запровадження податків, зборів, платежів, визначення їх обсягів, надання пільг, тощо;

2) місцеві органи самоврядування повинні мати право самостійно визначати напрями витрачання одержавних коштів, зважаючи на конституційні вимоги і чинне законодавство, а також місцеві пріоритети економічного і соціального розвитку. Самостійність витрачання коштів створює передумови для контролю виборців за результатами діяльності місцевої влади;

3) органи місцевого самоврядування мають повністю контролювати власні дохідні джерела. Контроль за мобілізацією та використанням власних доходів передбачає також право місцевого самоврядування самостійно встановлювати ставки оподаткування та величину плати за місцеві послуги.

Отже, власні доходи – це доходи, надходження яких визначається політикою і діяльністю органів місцевого самоврядування.

На сьогодні, досвід формування місцевих бюджетів свідчить, що вони повністю залежать від центрального уряду, який визначає склад доходів місцевих бюджетів, нормативи відрахувань від загальнодержавних податків, обсяги дотацій і субвенцій з державного бюджету України. Фінансову самостійність місцевих органів самоврядування обмежує не лише майже повна їх залежність від загальнодержавних доходів, але і нестабільність практики бюджетного регулювання. Щорічні зміни переліку доходів місцевих бюджетів, механізму бюджетного регулювання не тільки унеможливили здійснення місцевою владою перспективної фінансової політики, але й не можуть їй гарантувати протягом року нормальних умов для функціонування.

З проблемами формування власної дохідної бази місцевих бюджетів тісно пов’язане питання податкової (фіскальної) автономії місцевої влади. Для України характерний низький рівень податкової автономії місцевого самоврядування тому, що більша частина коштів місцевих бюджетів формується за рахунок закріплених доходів і бюджетних трансфертів, які надаються за рішенням уряду України. Податкова автономія обмежується лише правом запровадження місцевих податків і зборів згідно з переліком і в межах, визначених Верховною Радою України, а також наданням пільг зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до чинного законодавства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність фінансової незалежності місцевого самоврядування та проблеми її зміцнення	\|	Склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та оцінка автономії місцевих органів влади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.