• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контроль утримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати доходів

Порядок нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб регламентується ст. 162 -179 розд. IV та підрозд. 1 розд. ХХ Податкового кодексу України, який визначає його основні елементи.

Відповідно до ст.168 ПКУ податок зобов’язані сплачувати податкові агенти (юридичні особи, відокремлені підрозділи, фізичні особи – підприємці) та в окремих випадках фізичні особи самостійно.

Одним з ключових понять ПКУ про податок на доходи фізичних осіб є поняття податкового агента.

Податковий агент – особа, на яку покладається обов`язок з обчислення, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок коштів платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам (юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності, представництва нерезидента).

Відповідно до п.176.2 ст.162 розділу IV ПКУ та п.п. 49.18.2 п. 49.18

ст. 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати за кожен квартал, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу Податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку , а також суми утриманого з них податку за формою № 1-ДФ, затвердженої Наказом ДПАУ «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010р. № 1020.

Якщо останній день строку подання припадає на вихідний або святковий день, то граничним терміном вважається наступний робочий день

(п. 49.20 ПКУ і п. 2.1 Порядку № 1020).

Такий розрахунок подається тільки разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Звітність подається:

- юридичними особами - у ДПІ по своєму місцезнаходженню;

- фізичними особами - підприємцями - У ДПІ за місцем свого проживання.

Розрахунок може подаватися на паперовому носії, а також в електронному вигляді за самостійним рішенням податкового агента (пп.2.3.2 Порядку № 1020). Але відповідно до пп. 49.4 ПКУ середні та великі підприємства зобов`язані надавати податкову звітність ( в тому числі і розрахунок ф. № 1ДФ) виключно в електронному вигляді.

Загальний звіт за календарний рік не складається, і принцип наростаючого підсумку не застосовується.

У звіті ф № 1ДФ відображаються доходи, незалежно від того у який формі виплачується дохід (грошовий, натуральній, подарунками тощо), а також оподатковувані або неоподатковувані доходи сплачувались.

Розрахунок заповнюється у двох примірниках, один з яких після реєстрації його в ДПІ повертається податковому агенту.

При прийомі розрахунку форми № 1-ДФ інспектором органу ДПС перевіряється своєчасність її подання та правильність заповнення всіх обов’язкових реквізитів податковим агентом.

При перевірці правильності заповнення розрахунку № 1-ДФ звертається увага на те, що:

1) розрахунок заповнюється машинописним текстом або

друкованими літерами на папері формату А4;

2) інформаційні рядки, які не підлягають заповненню,

прокреслюються;

3) не допускаються виправлення, уточнення, закреслення;

4) розрахунок заповнюється у двох примірниках, один із яких

після реєстрації його в податковій інспекції повертається податковому агенту;

5) повинні бути заповнені всі обов`язкові реквізити розрахунку;

6) розрахунок повинен бути завірений підписами головного

бухгалтера та керівника, а також печаткою.

У реквізиті «Працювало у штаті» проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи.

При перевірці заповнення графи 5 звітності Форми № 1- ДФ важливо звернути увагу на правильність визначення ознаки доходу, який нарахован фізичної особі, а при заповненні графи 8 – ознаки податкових соціальних пільг (ПСП) ( табл. 7.1 та 7.2).

Таблиця 7.1 Довідник ознак доходів

Таблиця 7.2 Довідник ознак податкових соціальних пільг

Податковий контроль оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється за двома напрямками:

1) контроль оподаткування доходів фізичних осіб, які не є СПД;

2) контроль оподаткування доходів фізичних осіб, які є СПД.

Контроль оподаткування доходів громадян, які не є СПД здійснюється шляхом перевірки правильності ведення податкового обліку податковими агентами, які відповідають за обчислення та перерахування податку в бюджет.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

У процесі здійснення документальної перевірки обліку праці , заробітної плати та оподаткування доходів працівників звертається увага на такі основні питання:

1) наявність фактичної чисельності працюючих на підприємстві, у тому числі інвалідів;

2) чи були випадки нарахувань і видачі заробітної плати по договору підряду;

3) правомірність системи оплати праці;

4) правомірність виплати премій і матеріальної допомоги працівникам підприємства і віднесення їх на результати господарської діяльності;

5) перевитрата фонду оплати праці порівняно з розрахунковою сумою;

6) правомірність натуральної оплати праці;

7) віднесення нарахованої заробітної плати і нарахувань на витрати;

8) правомірність оплати праці в іноземній валюті;

9) відповідність нарахованої заробітної плати регістрам обліку;

10) відповідність нарахованої заробітної плати наданій звітності;

11) правильність визначення оподатковуваного доходу;

12) правильність використання ставок з податку;

13) визначення правильності обчислення загальної суми заробітної плати, що має пільгове оподаткування;

14) правильність та обгрунтованість застосування соцільних податкових пільг;

15) правильність розрахунку сум ЄСВ та податку на доходи, що підлягають сплаті в бюджет;

16) своєчасність і повноту перерахування визначеної суми податку в бюджет;

17) визначення того, чи всі суми, раніше нараховані у вигляді адміністративних штрафів, накладених податковими органами, утримані з винних осіб.

При перевірки податку основними документами є:

1) накази про прийом (звільнення) робітників;

2) табелі обліку робочого часу працівників; особисті рахунки працівників;

3) розрахункові відомості по нарахуванню заробітної плати;

4) платіжні відомості виплати заробітної плати;

5) касові та банківські документи;

6) зворотно-сальдові відомості до бухгалтерських рахунків;

7) авансові звіти;

8) податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за формою № 1-ДФ, податкові декларації з податку;

9) інші документи, пов’язані з перевіркою правильності нарахування та перерахування податку.

Перевірка починається з ознайомлення з існуючою системою обліку праці та вивченням показників, що відображаються у звітності і регістрах обліку.

Потім інспектор ДПІ, що проводить перевірку, перевіряє чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності. Облікова кількість штатних працівників облікового складу юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за № 1442/11722.

Одним з основних питань перевірки є питання правильності оплати праці і віднесення її на витрати підприємства.

При перевірці оплати, нарахованої працівникам за встановленими окладами, увага звертається на час, фактично відпрацьований цим працівником, і відповідність отриманих сум його окладу за штатним розкладом чи за відповідним наказом по підприємству. Особлива увага приділяється додатковій оплаті праці.

При перевірці виплат премій працівникам необхідно спиратися на нормативи підприємства, де повинні бути затверджені порядок преміювання працівників і джерело їхнього покриття.

Особливу увагу варто приділити законності і правильності виплат премій кедрівникам підприємства.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо по кожному працівнику.

Відповідно до Податковогокодексу об'єктом оподаткування єзагальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих протягом звітного податкового місяця (ст.164.2 ПКУ).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у виді заробітної плати, інші виплати та винагороди, вартість подарунків, доходи від операцій з майном, доходи, отримані як додаткове благо та ін.

Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу визначені ст.165 ПКУ.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Законодавством зазначення цього коефіциєнту складають :

К = 1,176471 – для доходів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 15%;

К = 1,204819 – для доходів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 17%.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

- акцизного податку, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності:

БО = ЗП – ЄСВ – ПСП, де

БО – база оподаткування ПДФО;

ЗП – заробітна плата;

ЄСВ – єдиний соціальний внесок;

ПСП – податкова соціальна пільга.

Для деяких виплат встановлені особливі правила оподаткування, які слід враховувати під час проведення документальної перевірки . Серед них:

1) цільова та нецільова благодійна допомога;

2)дивіденди, роялті;

3) доходи від надання майна в оренду;

4) доходи від продажу рухомого та нерухомого майна;

5) доходи у вигляді виграшів, призів, подарунків;

6) доходи від спадщини;

7) доходи, отримані нерезидентами і від нерезидентів;

8) підзвітні кошти, неповернені своєчасно.

Ставки єдиного соціального внеску, які застосовуються відповідно до Закону № 2464, до нарахованої заробітної плати працівників і зменшують суму заробітної плати працівника та базу оподаткування ПДФО наведено в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3 Ставки ЄСВ, що застосовуються до заробітної плати, і зменшують базу оподаткування ПДФО

На кожен рік встановлюється максимальний розмір заробітної плати із якої утримується ЄСВ, який дорівнює п`ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки, розмір прожиткового мінімуму протягом року змінюється, то і максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачується ЄСВ, теж зростає.

Статтею 167.1. ПКУ встановлено помірно-прогресивну шкалу ставок податку для оподаткування доходів фізичних осіб.

Базова ставка становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв`язку з трудовими відносинами та цивільно-правовими договорами.

У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує зазначену межу (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011р. – 9410 грн., у 2012 р. - 10730гр., у 2013 р. – 11470 грн.), ставка податку становить 17 % суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %).

Крім того, Податковим кодексом передбачені інші ставки податку, що залежать від виду оподатковуваного доходу – 0%, 1%, 5%, 10%, 30%

(ст.167 ПК).

При перевірці важливо визначити, чи має право працівник на застосування податкової соціальної пільги, які визначені у ст.169 ПКУ.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати,а також прирівняних до неї виплат, на суму податкової соціальної пільги (ПСП), розмір якої визначається залежно від категорій платників.

Відповідно до ст.169 ПКУ встановлено три види податкової соціальної пільги: «загальна» –100% від прожиткового мінімуму для працездатної особи (ПМПО)”, «підвищена» – 150% від суми загальної пільги, «максимальна» – 200% від суми загальної пільги.

До 2015 року розмір соціальної податкової пільги складатиме:

1) «загальної» - 50% розміра прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 р.- 470, 5 грн., у 2012 р. – 536, 5 грн; у 2013 р.- 573,5 грн.):

а) для будь-якого платника податку;

б) для платника податку, який утримує двох и більш дітей, віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину.

2) «підвищеної» - 150% суми пільги «загальної» пільги, визначеної за правилами пункту 1 ( у 2011 р. -705,75 грн., у 2012 р. – 804,75 грн; у 2013 р. – 860,25 грн.) - для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником), вдовою (вдовцем)- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

д) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

е) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

ж) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551;

3) «максимальної» - 200% суми загальної пільги, визначеної за правилами пункту 1 (у 2011 р.- 941 грн., у 2012 р.- 1073 грн.; у 2013 р. – 1147 грн.), - для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалидом I і II групи, з числа учасників бойовтх дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року;

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених законом.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім окремих випадків.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених Законом.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

1) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

2) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

3) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

4) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

5) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

6) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена пунктом 1, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (у 2012р.1073х1,4=1502,2грн. = 1500 грн; у 2013р. 1147 х 1,4= 1605,8 грн. = 1610 грн.)

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, визначається як добуток суми, визначеної Законом, та відповідної кількості дітей.

Працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

1) за наслідками кожного звітного податкового року;

2) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника;

3) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати. Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку.

При перевірці треба упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

З метою контролю за своєчасним і повним перерахуванням в бюджет податку використовують записи по особових рахунках форми 15, що ведуться в ДПІ, а при перевірках на підприємствах порівнюють їх з даними бухгалтерського обліку підприємств та платіжними документами. При виявленні розбіжностей щодо перерахованих до бюджету сум податку між даними ДПІ і бухгалтерії підприємства слід порівняти ці документи з даними платіжних повідомлень на сплату податку, що знаходяться в установах банку. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Читайте також:

1. I. Аналіз контрольної роботи.
2. I. Контроль і закріплення знань учнів
3. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
4. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
5. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
6. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
7. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
8. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
9. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
10. III. Контроль знань
11. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
12. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.

Переглядів: 820