• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні поняття, терміни та визначення теми

Шкідливі речовини – це такі, які при контакті з організмом людини можуть викликати погіршення самопочуття, функціональні зміни, що виходять за межі прийнятих норм, і навіть професійні захворювання.

ГДК ( гранично допустима концентрація ) шкідливої речовини – це така її кількість у природному середовищі, при якій не знижується працездатність та самопочуття людини, не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

ГДВ–гранично допустимі викиди

ГДЕН–гранично допустимі екологічні навантаження

МДР – максимально допустимий рівень

ТПВ– тимчасово погоджені викиди

ОБРВ – орієнтовно безпечні рівні впливу забруднювальних речовин у різних середовищах.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

3.6. Характеристика хімічних речовин

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.

У світі нараховується до 6 млн. хімічних речо­вин; 90% з них – це органічні сполуки, більшість яких токсичні.

За характером впливу на організм людини хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) поділяються на:

¨ загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму або впливають на окремі системи людського організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

¨ подразнювальні, що викликають подразнення слизових оболо­нок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірко­водень, озон);

¨ сенсибілізувальні, які діють як алергени (альдегіди, розчинники й лаки на основі нітросполук);

¨ канцерогенні, що викликають ракові захворювання (аміносполуки, азбест, нікель, хром);

¨ мутагенні, які впливають на генетичному рівні та викликають зміни спадкової інформації (свинець, формальдегід, бензол, марганець, нікотин, радіоактивні речовини тощо).

До групи СДОР відносить тільки ті, що заражають повітря в небез­печних концентраціях, здатних викликати масові ура­ження людей, тварин і рослин.

Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників:

За токсичної дії на організм і клінічному прояву:

¨ задушливої дії:хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген;

¨ загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид;

¨ задушливої та загальноотруйної дії: сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид та ін.;

¨ нейротропні отрути, тобто нервово-паралізуючої дії,що порушують функції нервової системи: ФОР – зарин, зоман, V-гази, хлорофос, фосфорорганічні інсектициди (ФОІ) і ін.;

¨ задушливої і нейротропної дії:аміак;

¨ метаболічні отрути: етиленоксид, метилхлорид;

¨ отрути, що порушують обмін речовин і структуру клітини: діоксин.

За фізичними властивостями:

¨ тверді леткі речовини: солі синильної кислоти, гра­нозан, етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорид, меркуран;

¨ рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском:у підгрупі А – аміак, окис вуглецю; у під­групі Б — хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил;

¨ рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску:у підгрупі А – нітро- й аміносполуки арома­тичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б – нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин;

¨ димучі кислоти: сірчана, азотна, соляна, плавико­ва, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.

Основні характеристики найпоширені­ших сильнодіючих отруйних речовин:

Хлор– зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.

1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів.

Поріг сприйняття – 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору);

Вражаюча концентрація – 0,01 мг/л;

Смертельна токсодоза – 0,1-0,2 мг/л;

Смерть може наступити від декількох вдихів протягом однієї хвилини від ураження дихального і серцево-судинного центрів (блискавична форма). При дещо менших концентраціях смерть наступає протягом 20-30 хвилин унаслідок хімічного опіку та набряку легенів і асфіксії.

Клінічні ознаки:

¨ подразнення слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів,

¨ опік слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів

¨ сухий кашель, біль за грудиною, задишка,

¨ порушення координації

¨ різі в очах, сльозотеча.

¨ За 2-4 години розвиток токсичного набряку легенів – синюшність, ядуха, смерть.

Перша медична допомога при ураженні хлором:

¨ негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки «У» або «М» і евакуація постраждалого із осередку ураження;

¨ звільнити грудну клітину, шию;

¨ дати кисень, штучне дихання при необхідності;

¨ слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;

¨ в очі – краплі альбуциду;

¨ спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;

Аміак – безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить. Вибухонебезпечний! (у зоні осередку не курити!). Температура кипіння - 33,5°С. Димить при виході з балонів, цистерн, холодильних агрегатів. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах.

Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення:

Ø поріг сприйняття — 0,035 мг/л;

Ø подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;

Ø подразнення очей – 0,5 мг/л;

Ø подразнення шкіри – 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);

Ø кашель задушливий – 1,25 мг/л;

Ø токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);

Ø концентрація – 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.

Клінічні ознаки:

¨ подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів;

¨ задушливий кашель, нежить, утруднення дихання;

¨ різі в очах, сльозотеча;

¨ пульс частий, серцебиття.

¨ впливаючи на ЦНС викликає збудження, судоми

Перша медична допомога:

¨ при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців;

¨ при болях закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% –1-2 краплі;

¨ при інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки «ДО» або «М» або ізолюючих протигазів (ІП-4);

¨ поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию;

¨ при спазмі голосової щілини – тепле молоко із содою;

¨ шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.

¨ при попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту;

¨ дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;

¨ давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.

Сірководень – безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння – 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум’ям.

Клінічні ознаки:

¨ подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів;

¨ судоми, утрата свідомості;

¨ смерть від припинення дихання або паралічу серця;

¨ при малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.

Перша медична допомога:

¨ винести із зараженої атмосфери;

¨ спокій, тепло,

¨ вдихання кисню, штучне дихання.

Оксид вуглецю (СО)– це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.

Концентрація СО у повітрі:

1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу;

4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.

Клінічні ознаки:

Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.

При легкому ступені отруєння:

ü вміст карбоксигемоглобіну в крові 10-15%:

¨ шум у вухах;

¨ пульсація в скронях, головний біль, запаморочення;

¨ м’язова слабість, особливо в ногах;

¨ нудота, блювота;

¨ стан ейфорії (сп’яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і невмотивованих вчинків.

Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко, основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.

При отруєннях середньої тяжкості:

ü вміст карбоксигемоглобіну в крові 30-40%:

¨ сильний головний біль;

¨ обличчя червоніє;

¨ збудження, вимова незв’язна;

¨ сплутаність свідомості.

ü вміст карбоксигемоглобіну в крові 40-50%:

¨ сильний головний біль, утрата свідомості;

¨ колапс, тривала кома.

У важких випадках:

ü вмісткарбоксигемоглобіну в крові 60-70%:

¨ утрата свідомості;

¨ припинення дихання;

¨ смерть.

вміст карбоксигемоглобіну в крові 80%

¨ швидка смерть;

¨ шкірні покрови малинового кольору.

Перша медична допомога:

¨ припинити подальше надходження газу в організм, видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;

¨ штучне дихання;

¨ спокій, зігрівання, дати кисень;

¨ при утраті свідомості — понюхати нашатирний спирт.

Синильна кислота — безбарвна рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 25,7°С. Пари синильної кислоти легші за повітря (густина 0,93).

У рідкому стані вона легше води. Смертельна токсодоза в повітрі — 1,5 мг/л; при прийомі усередину смертельна доза — 1 мг/л.

Клінічні ознаки:

ü блискавична форма:

¨ різка задишка;

¨ короткочасне рухове збудження, уражений падає;

¨ непритомність;

¨ судоми;

¨ параліч дихального і судинно-рухового центрів;

¨ смерть.

ü уповільнена форма:

¨ гіркий смак у рот, загальну розбитість, запаморочення, оніміння слизової оболонки рота, нудота;

¨ шум у вухах,задишка, біль в області серця;

¨ утруднення вимови, утрата свідомості;

¨ судоми ;

¨ артеріальний тиск різко знижується, пульс нитковидний;

¨ дихання аритмічне, поверхневе;

¨ серце може ще скорочуватися протягом декількох хвилин, після чого зупиняється;

¨ шкірні покрови, слизові — рожевого забарвлення.

Перша допомога:

¨ Припинити надходження отрути в організм ;

¨ надягнути протигаз;

¨ винести, вивести із зараженої атмосфери;

¨ ввести антидот — амілнітрат шляхом вдихання парів під маскою протигаза.

Читайте також:

1. CMM. Визначення моделі зрілості.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
6. II. Основні засоби
7. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
8. Ocнoвнi визначення здоров'я
9. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
10. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
11. А. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження.
12. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції

Переглядів: 513