МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Бюджетний календар 7 страница"Програма підтримки" окреслює, в яких пропорціях кошти, що надходять з державного бюджету, будуть поділені між окремими регіонами: - 80% пропорційно кількості населення; - 10% для тих регіонів, де валовий продукт у перерахунку на одного мешканця нижчий за 80% середнього по країні; - 10% пропорційно до кількості населення в повітах, де рівень безробіття перевищує 150% середнього по країні. Неважко помітити, що ці критерії прямо пов'язані з цілями регіональної політики Європейського Союзу на 2000-2006 pp. Отже, предметом переговорів, що відбуваються до підписання контракту, є не кількість коштів, а, скоріше, їхній розподіл між окремими проектами, які повинні узгоджуватися як з регіональною політикою держави, так і зі стратегіями воєводськими. Спочатку для виконання цих контрактів у 2001-2002 pp. уряд призначив майже 4 млрд. злотих (близько 1,1 млрд. євро за тодішнім курсом обміну) плюс понад 4 млрд. злотих (1,15 млрд. євро) з бюджетів окремих міністерств. З огляду на труднощі в системі публічних фінансів надання цієї квоти пізніше було розтягнуте на період 2001-2003 pp. У 2001 р. субвенціями з державного бюджету можна було профінансувати близько 7% інвестицій ґмін і майже 40% інвестицій повітів. Дотації з позабюджетних фондів. Протягом останніх кільканадцяти років важливим джерелом інвестицій, що їх робили органи самоврядування, були кошти кількох цільових фондів, передовсім загальнодержавного й воєводських фондів охорони навколишнього середовища і водного господарства. Значно менші кошти надходили з Державного житлового фонду (на інвестиції в будівництво житла), а також з Державного фонду реабілітації осіб з особливими потребами. Кошти фондів охорони навколишнього середовища складаються насамперед із платежів і штрафів за забруднення й використання навколишнього середовища. Такі платежі надходять як від фірм, так і від фізичних осіб (наприклад, плата за вирізання дерев). Фонди охорони навколишнього середовища підтримують інвестиції (як приватні, так і публічні), пов'язані з екологією. У випадку органів самоврядування підтримка найчастіше стосувалася таких проектів як розвиток каналізаційних мереж, очищення стоків, сучасні сміттєзвалища, газифікація. У 2001 р. субвенції з цільових фондів забезпечили близько 2% усіх інвестицій органів місцевого самоврядування. Однак, поступово фонди все менше коштів призначають для субвенцій, але більше - на кредити для органів місцевого самоврядування, які мають намір інвестувати у відповідні проекти (дивись наступні розділи). Кошти закордонних допомогових організацій. У 90-х роках більшість коштів допомогових витрачалася на програми дорадчого характеру, але поступово щораз більше коштів призначається па безпосередню підтримку інвестицій. З 2000 р. органи місцевого самоврядування могли користуватися послугами таких фондів: - програма активізації сільської місцевості; - позичка Світового банку (100 млн. доларів), яка для органів самоврядування була доступна у формі субвенції; - Фонди Європейського Союзу: • PHARE 2000; • ISPA - призначена для підтримки інвестицій, пов'язаних з транспортом і охороною природного середовища; фінансує тільки великі проекти (понад 5 млн. євро); • SAPARD програма призначена для розвитку сільської місцевості; один з чотирьох її компонентів стосується розвитку інфраструктури й реалізується органами місцевого самоврядування. Незважаючи на зростання, частка закордонних допомогових коштів у межах всієї країни невелика - в 2002 р. вони становили 2% від суми всіх інвестицій органів місцевого самоврядування. Проте в окремих містах або гмінах ця частка може бути значно більшою. Більш суттєвого зростання можна чекати лише після 2004 p., коли польські органи місцевого самоврядування почнуть користуватися Структурним фондом Європейського Союзу. Використання коштів допомогових фондів досить складне. Слід розробити досить складну документацію, що доводить потребу реалізації інвестиції, й описати очікувані вигоди (за допомогою дуже складного методу аналізу ефективності вкладення коштів) як і виконання дріб'язкових вимог щодо вибору виконавців інвестиції. Обов'язковим є також фінансування власного внеску, оскільки навіть у найкращому випадку допомогові кошти можуть становити не більше ніж 75% інвестиції. У багатьох випадках (наприклад, у програмі SAPARD) потрібно спочатку витратити повну суму коштів, а лише потім намагатися отримати відшкодування з коштів Європейського Союзу. Поворотні кошти. Відоме з теорії публічних фінансів "золоте правило збалансованого бюджету" говорить, що неприпустимо брати в борг гроші для фінансування поточних видатків, але у випадку інвестиційних видатків це часто не лише припустимо, але й бажано. Поворотні кошти довше є головним джерелом фінансування інвестицій у Сполучених Штатах і багатьох країнах Західної Європи. Польське законодавство не обмежує цілей, на які органи місцевого самоврядування можуть позичати гроші. Отже, теоретично можуть трапитися кредити, взяті на поточні витрати. Такі ситуації нечасті, але, на жаль, дедалі трапляються частіше. Регулювання щодо величини заборгованості належить до найжорсткішого в країнах Центральної та Східної Європи. Найважливіші правила й обмеження, що діють у цій сфері, можна підсумувати так: - першим обмеженням заборгованості є записане в конституції обмеження величини публічного боргу до 60% ВВП. Обмеження це стосується як уряду, так і органів місцевого самоврядування. Ліміт боргу не розділений між рівнями публічного управління. На практиці схоже, що заборгованість уже наближається до цієї цифри, визначеної конституційно, незважаючи на дуже обережну фінансову політику органів самоврядування, здатність яких брати кредити може виявитися обмеженою внаслідок значного дефіциту державного бюджету й цільових фондів, що діють на центральному рівні; - більш детальні регулювання містить закон про публічні фінанси: • загальна квота кредитів і позичок, цінних паперів, що підлягають викупу, а також потенціальних квот узятих зобов'язань, що підлягають сплаті в поточному бюджетному році, не може перевищувати 15% планованих на цей рік доходів бюджету територіальної громади; • загальна квота боргу на кінець бюджетного року не може перевищувати 60% доходів територіальної громади в цьому році; • в ситуації, коли рівень публічної заборгованості перевищує 50% ВВП, передбачені спеціальні "санаційні" процедури; - прогнози квот боргу й доходів органів місцевого самоврядування (вони є підставою для дотримання вищеописаних обмежень) розглядаються регіональними рахунковими палатами. Це має перешкодити або принаймні обмежити практику "творчого фінансового планування", що має на меті обійти ліміти заборгованості. У першій половині 90-х років використання кредитів польськими органами місцевого самоврядування було явищем дуже рідкісним. Це відбувалося з багатьох причин, зокрема: - високий рівень інфляції й непередбачуваність доходів, пов'язана з макроекономічними факторами; - слабкість банківської системи і нерозуміння специфіки потреб місцевого самоврядування; - брак досвіду в посадовців органів місцевого самоврядування в галузі сучасного фінансового планування й брак уміння керувати боргом. Поступово ситуація змінилася, і в 2001 р. поворотними коштами профінансовано близько 40% усіх інвестиційних витрат органів місцевого самоврядування. Як бачимо, ще кілька років тому борг був не тільки значно нижчий, ніж тепер, але основна його частина походила не з комерційних джерел, а складалася з пільгових позичок. Головним джерелом таких позичок були фонди охорони навколишнього середовища. Крім субвенцій, вони позичають гроші на екологічні інвестиції. Пільговий характер цих позичок виявляється двома способами: - відсоткова ставка звичайно значно нижча від комерційної (змінюється залежно від роду інвестиції і ще деяких чинників, але може бути навіть втричі нижчою, ніж у комерційному банку); - якщо інвестиція витримана у відведені терміни, а екологічні наслідки відповідають закладеним у проект, то до половини вартості позички може бути списано. Уже кілька років найважливішим джерелом поворотних коштів є комерційні банки. Органи місцевого самоврядування - дуже поважний клієнт для банків, а проблеми з вчасною сплатою заборгованості траплялися до цього часу дуже рідко. Близько 100 самоврядних одиниць, особливо великих міст, фінансує частину своїх інвестицій за допомогою емісії облігацій. Деякі міста (наприклад, Краків, найбільша емісія якого становила 100 млн. доларів) розміщували свої емісії на міжнародних ринках, що пов'язано з необхідністю отримання оцінки від однієї з відомих міжнародних рейтингових агенцій. Кілька польських міст має оцінку ВВВ+ від агенції Standard & Poor, що дає можливість шукати кошти на вигідних умовах. У цілому по країні борг органів місцевого самоврядування тримається на досить низькому рівні. Він нижчий, ніж у більшості європейських країн. Однак ситуація може відрізнятися в окремих одиницях. Наприкінці 2002 р. з більше ніж 2800 самоврядних одиниць у понад 70-ти борг перевищував 50% річних доходів, що в багатьох випадках було вже небезпечним рівнем. Ще гірше, що в 175 випадках рівень взятого в 2002 р. боргу був вищим за рівень інвестиційних видатків. Це означає, що частина позичених грошей була витрачена на поточні витрати. Та найважливіша загроза кредитній політиці органів самоврядування пов'язана з високим рівнем публічного боргу. Схоже, що вже в найближчі місяці він перевищить 50% ВВП. що призведе до утруднення отримання нових кредитів за законом про публічні фінанси. Таким чином, користування кредитами для більшості органів самоврядування може бути обмежене високим рівнем заборгованості центрального бюджету. Ще гірше те, що цей урядовий борг призначений на фінансування суспільних витрат, а отже, неузгоджений із золотим правилом збалансованого бюджету центральний борг може обмежити здатність місцевого самоврядування позичати гроші для фінансування інвестиційних видатків. Одним з негативних наслідків такої ситуації є утруднення використання місцевим самоврядуванням коштів Європейського Союзу, призначених на розвиток. Органи місцевого самоврядування в Польщі щороку виділяють на інвестиції значні кошти. Завдяки цьому самоврядування відіграло й відіграє важливу роль у процесі модернізації країни й виправленні недоліків розвитку інфраструктури, що накопичувалися протягом багатьох років. Однак турбує те, що зменшується загальна величина інвестицій. Джерела фінансування інвестицій самоврядних досить різноманітні. Дедалі більшу роль серед них відіграють поворотні кошти, а також фонди, що походять з Європейського Союзу. Ці останні досі становили невелику частину всіх інвестиційних видатків. Безпосередня допомога держави в справі самоврядних інвестицій набирає форм підтримки реалізації стратегій розвитку самоврядних воєводств за посередництвом регіональних контрактів. 3.5.Оподаткування органів самоорганізації населення Питання реєстрації органів самоорганізації населення(ОСН) як юридичної особи не таке просте, як здається. Відповідно до статті 13 Закону "Про органи самоорганізації населення", реєстрація здійснюється виконкомом відповідної ради. Документів, необхідних для реєстрації, небагато, і сама процедура реєстрації нескладна. Найскладнішою є подальша реєстрація ОСН в інших органах державної влади, адже будь-яка юридична особа в Україні має пройти усі реєстраційні етапи від управління статистики до різноманітних фондів соціального страхування. Найважливішим наслідком такої реєстрації є отримання юридичною особою довідки про облік платника податку в податковій інспекції. І ось тут починається не зовсім зрозумілий правовий статус ОСН як платника податку. Питання оподаткування будь-яких юридичних осіб в Україні здійснюється відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". За цим законом у нас вирізняються два режими оподаткування: загальний, де ставка оподаткування прибутку та спеціальний - для неприбуткових організацій, які у випадку їх відповідності ознакам, визначеним у 4.7.11 Закону, не оподатковуються податком на прибуток підприємств. На жаль, п.п. а) п.7.11.1 відносить до неприбуткових організацій лише "органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів". Як бачимо, тут не йдеться про органи самоорганізації населення, які створюються фізичними особами і можуть фінансуватися з місцевого бюджету проте вони не створюються органами самоврядування. Тому сподіватися, що податкова адміністрація віднесе до неприбуткових організацій (далі - НПО) органи самоорганізації за цим пунктом, навряд чи можливо. Пп. г) цього ж 7.11.1 пункту дає деякі шанси для реєстрації ОСН як НПО, але знову ж таки це залежатиме від податкової адміністрації. Адже цей пункт відносить до НПО інші юридичні особи "діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів". Проте в Законі "Про ОСН" не сказано, що ОСН - неприбуткова організація. Отже, поки що можна стверджувати, що ОСН як юридична особа може бути неприбутковою організацією. У статуті ОСН можна прямо передбачити усі вимоги щодо неприбутковості, проте остаточне слово буде за податковою адміністрацією. Коли ж ОСН буде звичайним платником податків, то кошти, які він отримуватиме як з бюджету, так і від інших надходжень, підлягатимуть оподаткуванню на загальних підставах. Виходячи з цього, більш ефективним може виглядати механізм легалізації ОСН без реєстрації його як юридичної особи та фінансування через місцевий бюджет за статтею "витрати на органи управління". Конкретні процедури такого фінансування відомі в кожній міськраді. Товариства співвласників багатоквартирних будинків (кондомініуми). Земля та оподаткування Порядок утворення та діяльності товариств співвласників багатоквартирних будинків та їх об'єднань визначається Законом "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Цей закон визначає, що житловим комплексом, який є власністю товариства, визнається: "Єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс". Тобто у визначенні житлового комплексу присутнє поняття земельної ділянки. Крім цього закон вводить в обіг ще одне поняття, що стосується землі: це "прибудинкова територія — територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку". На відміну від Закону "Про органи самоорганізації населення", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за законом визнається "неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання"(ст.4). Поряд із статусом неприбутковості, об'єднання "може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами"(ст.4). Тобто, об'єднання не сплачує податок на прибуток, включається до реєстру неприбуткових організацій, але може отримувати доходи від господарської діяльності без оподаткування, якщо ці доходи ідуть на статутну діяльність, а не розподіляються між членами об'єднання. Це зафіксовано у пп.є ч. 7.11.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", який відносить до неприбуткових організацій "об'єднання співвласників багато-квартирних будинків, створених у порядку, визначеному законом". Ч. 7.11.7 встановлює, що для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "від оподаткування звільняються доходи, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів". Виходячи з наведених вище норм закону, можна стверджувати, що об'єднання співвласників як неприбуткова організація може мати у власності майно у вигляді житлового комплексу, необхідних для його обслуговування інженерних споруд, коштів тощо, а також земельну ділянку як у власності, так і в користуванні. Земельна ділянка надається такому об'єднанню відповідним органом місцевого самоврядування(міськрадою). Порядок отримання ділянки у власність чи користування визначається "Положенням про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків" затвердженим спільним Наказом Державного комітету по земельних ресурсах. Державного комітет^' у справах містобудування і архітектури, Державного комітету по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна №31/30/53/396. За цим наказом, "передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користування чи власність Об'єднанням власників будинків здійснюється за їх зверненням до відповідних органів місцевого самоврядування". Межі встановленої прибудинкової території закріплюються межовими знаками на місцевості. Розмір та архітектурне рішення межових знаків встановлюються відповідними органами місцевого самоврядування. 2.10. Після відведення прибудинкової території складається акт про перенесення меж у натурі. До акта додається план зовнішніх меж ділянки із зазначенням її розмірів. 2.11. Об'єднанням власників будинків вилається державний акт па право постійного користування землею." Отже, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення свого нормального існування має подбати про декілька важливих речей, перед остаточним оформленням усіх документів про прийняття на свої плечі утримання житлового комплексу: здійснити перевірку стану будинку та домогтися відповідного ремонту передусім крівлі та інженерних споруд; з'ясувати правовий статус навколобудинкової території і здійснити разом з органами місцевого самоврядування необхідні роботи по закріпленню земельної ділянки за будинком та визначити межі території на місцевості; підготувати всі необхідні установчі документи відповідно до Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків"; здійснити попередню оцінку можливостей утримання будинку його власниками за різними схемами, що передбачені вищезгаданим законом; віднайти із середовища власників квартир осіб, що мають необхідний організаційний потенціал та бажання зрушити весь пласт проблем, що з'являться на шляху конституювання цього об'єднання. 3.6. Місцеві податки та збори Критерії встановлення місцевих податків. При встановленні ставок місцевих податків органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись певних критеріїв, зокрема: 1. Ефективність - встановлений податок повинен приносити прибуток не менший, ніж адміністрування його збору, при цьому прибуток повинен бути максимально великим, щоб не допустити встановлення великої кількості податків. Другий критерій ефективності пов'язаний з економічною ефективністю. Майже всі податки впливають на розвиток підприємництва в регіоні. Надвисокі податки сприяють відтоку бізнесу з даного регіону. Практика засвідчує, що справляння податків максимально ефективне, коли від них складно ухилитися. Так, податок на нерухомість вважається ефективним, оскільки власники практично не можуть ухилятися від сплати цього податку. Разом з тим крива Лаффера показує, що встановлення максимальних ставок не приносить максимальних надходжень від податків в місцевий бюджет. 2. Справедливість - досить суб'єктивна характеристика. Звичайно застосовується такий критерій справедливості — за однакових обставин на платників податків має накладатися однаковий податок. 3. Альтернативою принципу справедливості, орієнтованого на платоспроможність, є принцип користування благами. Звичайно, що значна частина місцевих податків йде на надання комунальних послуг, якими користується місцеве населення й підприємці. Згідно з принципом користування благами, щоб задовольнявся критерій справедливості, з обох платників податків, які отримують однакову вигоду від якоїсь комунальної послуги, повинні стягуватися однакові податки (незалежно від їхньої платоспроможності). 4. Прив'язаність податків до місцевих видатків. Податки повинні бути чітко пов'язані з видатками місцевої влади, щоб платники знали про підзвітність їм місцевої влади за те, як використовуються податкові надходження. Крім того, практика європейських країн у сфері місцевого оподаткування доводить, що місцеві податки повинні бути прямими. Коли податковий тягар безпосередньо простежується й відчувається тими, хто сплачує податок, зростає ймовірність того, що платники підтримуватимуть публічних посадових осіб у їхніх діях більше, ніж коли йшлося б про непрямі податки. 5. Гнучкість. Місцева податкова система повинна стимулювати розвиток пріоритетних сфер бізнесу в конкретному регіоні та гнучко реагувати на зміни в фіскальній та інфляційній політиці держави. Місцеві податки в Україні В Україні система справляння місцевих податків та зборів визначається Законом України „Про систему оподаткування в Україні" та Декретом Кабінету Міністрів „Про місцеві податки та збори". Ця система не тільки недосконала,а й нецілісна. Зокрема, якщо ст.1 Декрету передбачає встановлення податку з продажу імпортних товарів, то ст.15 Закону дає вичерпний перелік місцевих податків та зборів, де про цей податок уже не згадується. Крім того ситуація, коли 3 з 14 зборів залежать від наявності іподромів призвела до того, що фактично лише декілька великих міст можуть у повній мірі запровадити всі місцеві податки та збори. У більшості обласних центрів немає бази оподаткування 4 з 15 місцевих податків і зборів. У районних центрах, невеликих містечках та селах кількість місцевих податків та зборів не перевищує 10. Велика кількість зборів разові, крім того, збір за право проведення кіно- і телезйомок та збір з власників собак не тільки мало ефективний, але його важко й справляти. Уся ця ситуація призводить фактично до відсутності реального впливу органів місцевого самоврядування на формування доходної частини своїх бюджетів. Міста та селища є „заручниками" центральної влади. Саме в Києві визначається система справляння загальнодержавних податків та зборів, частки яких виступають основним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Місцева влада відсторонена не тільки від бюджетування, вона не впливає на стан економічного та соціального розвитку території. Через таку систему справляння місцевих податків та зборів місцева влада суттєво може впливати лише на 2 сфери підприємництва: — торгівлю, та й то переважно на ринках через механізми ринкового збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; — готельний бізнес - через готельний збір. Ці збори, а також комунальний податок та податок з реклами - фактично єдине залежне від місцевої влади джерело наповнення бюджетів. Саме тому практично в усіх містах ці податки, за винятком ринкового збору, встановлюються на максимальному рівні. З них диференційовані ставки встановлені по справлянню ринкового збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Інші ставки встановлено на максимальному чи близькому до максимального рівні. У районних центрах кількість впроваджених місцевих податків та зборів становить 5-9. Зокрема в більшості міст встановлені максимальні ставки по готельному збору, збору за парковку автомобілів, збору за видачу ордера на квартиру. При цьому диференціювання ставок останнього збору та податку з реклами іноді не відповідає чинному законодавству. Частка місцевих податків та зборів у доходній частині бюджетів міст районного максимального значення набуває від 4% (у Вижниці) до 10 % (у Глибо ці). Попередній аналіз рішень місцевих органів влади показує, що встановлення максимальних ставок місцевих податків не вирішує питання наповнюваності бюджетів, разом з тим це негативно впливає на деякі види підприємницької діяльності. Зокрема в м. Вижниця розміщений єдиний готель, ставка готельного збору в цьому місті становить 20%. Це призвело до високої вартості проживання в готелі та низької його наповнюваності. Більшість туристів надає перевагу проживанню в приватному секторі. Ми пропонуємо встановити пільгову ставку готельного збору в розмірі 5% і протягом 5 років направляти весь цей збір на поліпшення інфраструктури цього готелю. Це сприятиме збільшенню надходжень від готельного збору в майбутньому. Перспективи розвитку системи місцевого оподаткування На сьогоднішній день в Україні існують, як мінімум, два підходи до подальшого формування системи місцевих податків та зборів. 1. Усунення теперішніх недоречностей у встановлені місцевих податків та зборів при фактичному збереженні існуючої системи. Такий підхід представлений у проекті Податкового кодексу. Цей проект передбачає впровадження 9 місцевих зборів: - готельний збір; - єдиний збір за видачу дозволів на будівництво житлових будинків, інших нерухомих об'єктів індивідуального будівництва; - єдиний збір за видачу дозволів на будівництво нерухомих об'єктів виробничого або невиробничого призначення; - збір за видачу дозволу на первинне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; - збір за використання місцевої символіки; - збір за організацію гастрольних заходів нерезидентів; - збір за паркування автотранспорту; - рекламний збір; - ринковий збір. Така система оподаткування приведе до несуттєвого збільшення частки (до 15-20%) місцевих податків та зборів у місцевих бюджетах. 2. Збільшення можливості впливу органів місцевого самоврядування на наповнюваність місцевих бюджетів. Цей шлях представлений у Законі України «Про місцеві податки та збори»: - місцевий податок на прибуток підприємств; - місцевий податок на доходи фізичних осіб; - податок па нерухоме майно; - инковий податок; - готельний податок; - торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; - рекламний збір; - збори з торгової діяльності: • збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі та сфери побутових послуг (крім закладів грального бізнесу); • збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення закладів грального бізнесу; • збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; - збір з паркування автотранспорту; - будівельний збір; - екологічний збір (збір за забруднення природного навколишнього середовища). Запровадження податку на нерухомість, як місцевого податку дозволить збільшити роль місцевих податків у наповнюваності місцевих бюджетів. Частка цих податків у доходній частині бюджету зросте до 40-50%. Органи місцевої влади повинні докласти максимально зусиль для лобіювання прийняття саме такої редакції Закону України "Про місцеві податки та збори". Запровадження такої системи місцевого оподаткування приведе до наближення української податкової системи до загальноєвропейських стандартів, Розділ 3. Фінансові ресурси місцевого самоврядування де місцева влада є не тільки розпорядником видаткової частини місцевих бюджетів, а й реально впливає на доходну його частину. Питання для самоконтролю 1. Який порядок передачі коштів між загальним і спеціальним фондом ? 2. Чи можна отримувати в Державному казначействі України короткострокові позички на покриття короткострокових касових розривів у процесі виконання місцевих бюджетів? 3. Які кошти можна передавати до бюджету розвитку і на які повноваження ? 4. Чи може сільська лікарня фінансуватися з районного бюджету, якщо вона обслуговує чотири територіальні громади району? 5. Як врегулювати питання власності й фінансування бюджетних установ, які належать територіальним громадам, а фінансуються з районного бюджету, і навпаки? 6. Чи міський голова може бути розпорядником коштів міського бюджету? Розділ 4. Організація формування і розподілу коштів органів місцевого самоврядування 4.1. Принципи формування і розподілу місцевих бюджетів. 4.2. Бюджетний розпис. 4.3. Складання місцевих бюджетів.4.4. 4.4. Затвердження і виконання місцевого бюджету. 4.5. Внесення змін до бюджетних призначень. 4.6. Створення умов для підвищення відповідальності. 4.7. Бюджет розвитку місцевого самоврядування. Основні терміни і поняття; кошик доходів, секвестрування, трансферт, бюджетне вирівнювання, бюджетні призначення, бюджетний розпис. 4.1. Принципи формування і розподілу місцевих бюджетів Достатнє фінансове забезпечення місцевих бюджетів - необхідна передумова економічного зростання. У сучасних умовах місцеві бюджети в Україні формуються за рахунок надходжень з таких джерел: закріплених доходів; — регульованих доходів; дотацій, субсидій, субвенцій; - інших джерел. Під закріпленими доходами слід розуміти доходи, що закріплені за певним місцевим бюджетом. Це не власні доходи для місцевого самоврядування, але за рахунок їх прогнозованості та стабільності вони можуть забезпечити основу самостійності місцевих бюджетів. Читайте також:
|
||||||||
|