МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Бюджетний календар 8 страницаФункція фінансування за рахунок закріплених доходів практично не діє, оскільки передбачені в Законі "Про бюджетну систему України" частки відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у повному обсязі не виконуються. Це стосується насамперед відрахувань 20% надходжень по податку па додану вартість до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів. Фактично в Україні склалася практика щорічного регулювання нормативів відрахувань до місцевих бюджетів Законом "Про державний бюджет України". Законодавці, користуючись юридичною нормою переваги документа, прийнятого останнім, постійно змінюють принципи фінансування місцевих бюджетів. Під регульованими доходами розуміємо кошти, що надходять до місцевих бюджетів за рахунок установлених Законом "Про державний бюджет України" щорічних нормативів відрахувань. Частка основних джерел у доходній частині місцевих бюджетів станом на 1 січня 2000 р. по податку на прибуток підприємств становила 43,1%, прибуткового податку з громадян - 27,3, плати за землю - 8,5, місцевих податків і зборів - 3,0, податок з власників транспортних засобів - 1,5, інших доходів 17,3%. У структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2000 р. найбільше зросла частка прибуткового податку з громадян - 57%, або на 13,9%, спеціального (надходжень від податку з власників транспортних засобів) - 44% фонду. Частка доходів місцевих бюджетів (загальний та спеціальний фонди) у прогнозі консолідованого бюджету на 2001 р. становить близько 25%, на 2000 р. цей показник становив 23%. Необхідно звернути увагу на частку місцевих податків і зборів у коштах, мобілізованих до місцевих бюджетів, яка традиційно становить до 3%. Цей показник має тенденцію до зниження, адже ставки більшості місцевих податків обчислюються з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, значно знеціненого інфляцією з часу його встановлення. Ключовим питанням у практиці формування і розподілу коштів самоврядування є самостійність місцевих бюджетів. Згідно з законодавством, вони в Україні самостійні і не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим або до інших місцевих бюджетів. Фактично незалежність місцевих бюджетів забезпечується наявністю власних джерел доходів. В українському законодавстві немає визначення такого поняття, як "власні доходи місцевого самоврядування". Автор, враховуючи світовий досвід, пропонує вважати власними такі доходи, у встановленні, регулюванні та використанні яких місцеві органи влади відчутно не залежать від рішень законодавчої чи державної виконавчої влади. До таких в Україні можна віднести: місцеві податки і збори, доходи від оренди, продажу та інших операцій з комунальною власністю відповідної територіальної громади, прибутки комунальних підприємств тощо. Ці джерела доходів є основою фінансової автономії бюджетів місцевих органів влади. Під фінансовою автономією розуміють фінансову незалежність органів місцевого самоврядування при фінансуванні завдань і повноважень самоврядування. Одним з основних показників самостійності місцевих бюджетів від доходної бази Державного бюджету є співвідношення власних доходів до загального обсягу місцевих бюджетів, яке виражається коефіцієнтом фінансової автономії: Для всіх обласних і районних бюджетів цей показник становить нуль, оскільки вони формуються виключно за рахунок коштів, передбачених відповідно в державному та обласних бюджетах. Узагальнений показник фінансової автономії щодо основних джерел надходжень місцевих бюджетів по Україні становить 11,5%. Найбільше значення набуває цей показник у бюджету міста Севастополь - 26,5%, бюджетів територіальних громад міст, сіл, селищ Кіровоградської (22,4), Дніпропетровської (18,3), Вінницької (16,3) областей. Найменший коефіцієнт фінансової автономії мають місцеві бюджети в Київській (6,6), Івано-Франківській (8,1) областях та м. Києві (7,5). При розрахунку показника самостійності місцевих бюджетів до власних було віднесено таке джерело доходів, як плата за землю, що за законодавством є загальнодержавним податком, а ставки його встановлюються органами місцевого самоврядування. Згідно з Конституцією України, власних доходів немає у бюджетів районів та областей, оскільки вони формуються за рахунок коштів Державного бюджету. Це положення призводить до відчутної залежності регіонального самоврядування від дій виконавчої і законодавчої влади, що створює передумови до нестабільності і невпевненості в проведенні економічної політики, оскільки обсяги фінансування не можуть бути прогнозовані на близьку і тривалу перспективу внаслідок щорічної зміни сум фінансування та порядку їх обчислення. Існуюча система наповнення обласних і районних бюджетів створює передумови до залежності фінансових потоків від особистості посадової особи місцевого самоврядування, його стосунків з розробниками відповідно Державного, обласного або районного бюджету. Для визначення міри рівномірності чи нерівномірності розподілу податкових баз доходів місцевих бюджетів у регіонах обчислений такий показник, як доходи місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення. Податкові бази розподілені достатньо нерівномірно, про що свідчить коефіцієнт варіації 0,51. Найістотніші розходження в розподілі податкової бази між регіонами властиві податку на прибуток підприємств, де коефіцієнт варіації сягає 0,74. Значенням величини доходів властива значна дисперсія відхилень від середнього показника, де лише п'ять областей мають показник вищий, ніж у середньому по Україні, причому три з них (Полтавська, Харківська і м. Київ) - більше ніж удвічі. Високі показники залучення податків до бюджету цих областей значною мірою пояснюються активним вексельним обігом на даних територіях, Процес формування доходної частини місцевих бюджетів здійснюється, виходячи з підходу покриття видатків. Місцеві органи розроблюють проект витратної частини бюджету. Проектний показник бюджету розроблюють на підставі нормативних показників з урахуванням прогнозних даних змін індексу цін і тарифів, рівня заробітної плати і т.д. Верховна Рада затверджує нормативи бюджетного забезпечення. Далі місцеві органи влади визначають, скільки є власних та закріплених доходів. Потім зіставляється сума власних та закріплених доходів. Суму, якої не вистачає, компенсує вищестоящий рівень. Таким чином не витрати визначаються загальними надходженнями на даній території, а навпаки доходи визначаються за сумою витрат. Ефективність такої системи низька через практично повну залежність розвитку міста, села, селища від рішень інших органів управління, відсутності зацікавленості місцевих органів влади у збільшенні власних фінансових надходжень. З прийняттям Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виникає ще одне протиріччя — обласні і районні бюджети (60% загального обсягу місцевих бюджетів) залишаються без власних доходних джерел, оскільки вони мають формуватись із коштів державного бюджету для їх подальшого перерозподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Механізм передачі таких коштів ще не визначений, та й можливість реалізації його в сучасних економічних умовах досить проблематична. Таким чином, залишаючи в бюджетах територіальних громад повністю всі податкові надходження місцевих бюджетів, законодавство позбавляє обласні бюджети, особливо малодотаційних областей, можливості не лише фінансувати утримання обласних установ, а й здійснювати перерозподіл коштів з метою вирівнювання фінансової забезпеченості районів та міст. Крім того, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що бюджети територіальних громад отримують дотації та передають кошти від перевищення доходів над видатками безпосередньо державному бюджету. В таких умовах існування обласних та районних бюджетів стає практично недоцільним. До того ж повна залежність обласних і районних бюджетів від фінансування з Державного бюджету України з одного боку хоч і дозволяє проводити цілеспрямовану державну політику щодо регіонів і здійснювати безпосереднє керівництво господарськими процесами, з іншого - обмежує самостійність влади на місцях у проведенні регіональних економічних програм розвитку та позбавляє можливості визначення пріоритетів місцевого розвитку. Отже, в законодавстві виділяються три основні проблеми, які виникають у процесі формування місцевих бюджетів: 1) удосконалення законодавчої бази формування місцевих бюджетів; 2) законодавчий перегляд механізму закріплення за кожною гілкою влади довгострокових доходних джерел; 3) встановлення гарантій судового захисту бюджетних прав територій. Правові основи бюджетного процесу та бюджетної системи України на даний час створюють ситуацію, коли місцеві органи не мають стимулу до збільшення місцевих надходжень, незважаючи на надані широкі повноваження в галузі фінансової діяльності, які по суті є декларативними. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" введено поняття мінімального розміру місцевих бюджетів та закріплено право держави вилучати з місцевих бюджетів до державного частини надлишку (перевищення) доходів від закріплених за місцевими бюджетами податків та зборів, що перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету. Тобто знову органи місцевого самоврядування не мають зацікавленості у збільшенні місцевих доходів, оскільки діючі міжбюджетні відносини не заохочують фінансову ініціативу на місцях. Надання таких повноважень державі по відношенню до місцевих бюджетів не відповідає нормі Конституції України, згідно з якою "Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є ... доходи місцевих бюджетів, інші кошти...". Звичайно, контроль з боку держави над фінансами органів місцевого самоврядування необхідний для забезпечення відповідності фінансової політики місцевої влади загальній політиці держави, але слід чітко розмежувати повноваження в галузі фінансів між різними гілками влади, надаючи не декларативну, а реальну самостійність місцевим органам влади щодо формування матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування. В основі обчислення повинні бути такі принципи: — надходження з джерел, які передбачені для фінансування власних повноважень, беруться для розрахунків доходів бюджету територіальної громади з метою фінансового вирівнювання тільки в сумі, що на 30% перевищує загальнонаціональний показник; — надходження з джерел, які передбачені для фінансування делегованих повноважень, беруться для розрахунків доходів бюджету територіальної громади з метою фінансового вирівнювання тільки в сумі, що на 15% перевищує загальнонаціональний показник. За такої ситуації ініціатива місцевих органів влади щодо збільшення доходів бюджетів відповідних територій не буде нівелюватися через механізм фінансового вирівнювання. Система пайової участі місцевих бюджетів у загальнодержавному оподаткуванні сприятиме зацікавленості органів влади в результатах діяльності підприємств, розташованих на підвідомчій території. Як уже зазначалося, за економічною структурою бюджети самоврядування поділяються на поточний бюджет та бюджет розвитку. Бюджет розвитку не має визначених доходних джерел. Але ними можуть бути кошти від відчуження майна, яке знаходиться у власності самоврядування; відсотки за користування позиками, наданими з місцевого бюджету; цільові субвенції з державного бюджету та інших бюджетів самоврядування на фінансування капітальних видатків; доходи від інвестиційної діяльності; інші доходи. До доходів бюджетів можна включити всі доходи позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування. Проблема вдосконалення доходної бази місцевих бюджетів набуває актуальності особливо зараз, зважаючи на розроблення та розгляд у Верховній Раді проекту Закону України "Про податковий кодекс в Україні". 4.2. Бюджетний розпис Бюджетний розпис - це документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Статті Кодексу, що визначають порядок складання та затвердження бюджетного розпису: • Пункт 3 статті 78 Кодексу визначає, що місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням. • Статтею 49 Кодексу встановлено місячний термін затвердження бюджетного розпису Державного бюджету України. Порядок складання та виконання розпису державного бюджету визначено інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №57 від 28 січня 2002 року «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету». Згідно з цим наказом, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи мають розробити відповідно до цієї інструкції порядок складання і виконання розпису відповідного бюджету. Наводимо проект інструкції для місцевих бюджетів, розроблений робочою групою: Мовою закону: Проект типової інструкції «Про складання і виконання розпису місцевого бюджету» 1. Загальні положення 1.1. Інструкція про складання і виконання розпису місцевого бюджету (далі - Інструкція) визначає процедури складання і виконання розпису місцевого бюджету. 1.2. Розпис місцевого бюджету на відповідний рік (далі - розпис) включає: розпис доходів місцевого бюджету (далі - розпис доходів), що поділяється на річний розпис доходів загального і спеціального фондів місцевого бюджету та помісячний розпис доходів загального фонду місцевого бюджету (Додаток №1); розпис фінансування місцевого бюджету (далі - розпис фінансування), що поділяється на річний розпис фінансування загального і спеціального фондів місцевого бюджету та помісячний розпис фінансування загального фонду місцевого бюджету (Додаток № 2); розпис асигнувань місцевого бюджету (далі - розпис асигнувань), що поділяється на річний розпис асигнувань місцевого бюджету загального і спеціального фондів місцевого бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевого бюджету (Додаток №З). 1.3. Річний розпис асигнувань місцевого бюджету (далі - річний розпис асигнувань) це розпис асигнувань загального і спеціального фондів місцевого бюджету на рік у розрізі головних розпорядників коштів (далі - головних розпорядників) за повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року. 1.4. Помісячний розпис асигнувань загального фонду місцевого бюджету (далі - помісячний розпис асигнувань) - це розпис асигнувань загального фонду місцевого бюджету на рік за місяцями в розрізі головних розпорядників за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету. Скорочена економічна класифікація видатків бюджету включає: оплату праці працівників бюджетних установ (код 1110), нарахування на заробітну плату (код 1120), оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160), поточні трансферти населенню (код 1340). Всі інші економічні категорії видатків відображаються загальною сумою за кодом 5000 - «Інші видатки». 1.5. Розпис складається відповідно до бюджетних призначень, установлених у рішенні про місцевий бюджет, та затверджується керівником місцевого фінансового органу в місячний термін після набрання чинності цим рішенням. Якщо розпис не затверджено у визначений термін, то в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис на відповідний період. 2. Складання розпису 2.1. Складання розпису починається із складання розпису доходів і розпису фінансування. 2.2. Розпис доходів складається управлінням/відділом доходів бюджету місцевого фінансового органу за участю податкової інспекції. 2.3. Розпис фінансування складається бюджетним управлінням/відділом за участю інших відповідних структурних підрозділів місцевого фінансового органу з урахуванням необхідності забезпечення своєчасності і повноти платежів з погашення основної суми боргу місцевого бюджету та можливостей щодо обсягів і термінів залучення короткострокових запозичень для покриття помісячних касовій розривів загального фонду. Для складання розпису місцевого бюджету головні розпорядники бюджетних коштів в установленому порядку подають фінансовому органу зведені проекти кошторисів та зведені проекти помісячних планів асигнувань. Головний розпорядник коштів несе відповідальність за зведення показників, своєчасність подання та достовірність інформації. 2.4. На основі складених розписів доходів і фінансування структурний підрозділ місцевого фінансового органу з питань бюджету розраховує граничні помісячні обсяги асигнувань загального фонду місцевого бюджету за відповідними структурними підрозділами фінансового органу і подає їм разом з роз'ясненнями. Керуючись роз'ясненнями, відповідні структурні підрозділи фінансового органу визначають головним розпорядникам помісячні обсяги асигнувань загального фонду та разом з лімітними довідками про бюджетні асигнування надають їх бюджетному відділу, який зводить отримані помісячні обсяги асигнувань загального фонду, складає узагальнену лімітну довідку за кожним головним розпорядником з визначенням помісячних обсягів асигнувань головному розпоряднику в цілому та доводить лімітні довідки кожному головному розпоряднику. При необхідності структурні підрозділи фінансового органу надають головним розпорядникам додаткові матеріали разом з необхідними роз'ясненнями. У процесі складання розпису фінансовим органом головні розпорядники коштів мають право брати участь в обговоренні та узгодженні помісячних обсягів. Головні розпорядники за участю розпорядників нижчого рівня згідно з отриманими лімітними довідками уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань та подають відповідним структурним підрозділам фінансового органу зведені проекти цих документів для перевірки їх відповідності показникам лімітних довідок. З метою дотримання структури видатків, що забезпечує мінімально необхідний рівень функціонування головного розпорядника коштів, фінансовий орган перевіряє показники на відповідність бюджетному запиту. Структурні підрозділи фінансового органу відстежують підготовку головними розпорядниками матеріалів до розпису, забезпечують своєчасне подання головними розпорядниками цих матеріалів фінансовому органу, аналізують зазначені матеріали, вносять при необхідності до них корективи і подають структурному підрозділу фінансового органу з питань бюджету свої пропозиції щодо включення їх до розпису. Бюджетний відділ фінансового органу зводить отримані від структурних підрозділів фінансового органу матеріали, вносить при необхідності корективи і подає розпис на затвердження керівнику фінансового органу. 2.5. Копія затвердженого розпису подається в друкованому і електронному вигляді місцевим відділенням Державного казначейства для казначейського обслуговування доходів і міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів, а оригінали залишаються в бюджетному/фінансовому управлінні. 2.6. Місцевий фінансовий орган протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань. 3. Внесення змін до розпису 3.1. Внесення змін до розпису здійснюється у разі: — необхідності перерозподілу видатків за економічною класифікацією (приклад у Додатку № 5); — прийняття рішення про передачу повноважень на виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, від одного головного розпорядника іншому; — прийняття рішення про розподіл нерозподілених бюджетних асигнувань між головними розпорядниками; — необхідності збільшення асигнувань спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до положень пункту 3.8 цієї Інструкції; — внесення змін до рішення про місцевий бюджет. 3.2. Внесення змін до розписі/ за загальним фондом місцевого бюджету передбачає затвердження довідок про внесення змін до кошторисів та планів асигнувань у порядку, встановленому для затвердження цих документів (Додаток №6). 3.3. Відповідні структурні підрозділи фінансового органу за обґрунтованим поданням головних розпорядників або на підставі прийнятих розпорядчих рішень не пізніше ніж 20 числа поточного місяця подають структурному підрозділу фінансового органу з питань бюджету в одному примірнику пропозиції про внесення змін до розпису для перевірки та візування. При цьому до довідки необхідно подати обгрунтовані пропозиції щодо доцільності внесення запропонованих головним розпорядником змін, а також інформацію про виділені кошти. 3.4. Зміни до помісячного розпису мають відповідати таким вимогам: — бути збалансованими за місяцями, тобто не порушувати сукупний обсяг асигнувань загального фонду місцевого бюджету на місяць, якого стосуються такі зміни; — не змінювати сукупний обсяг асигнувань загального фонду місцевого бюджету на рік, за винятком внесення змін до рішення про місцевий бюджет; — враховувати фактично виділені кошти за попередній період; — відповідати вимогам рішення про місцевий бюджет та інших розпорядчих рішень; — вноситися на поточний та наступні періоди. 3.5- Після затвердження довідки про внесення змін до розпису відповідні структурні підрозділи фінансового органу подають оригінал та дві його копії бюджетному відділу для реєстрації за номером та датою, яка закінчується за годину до кінця робочого дня. За п'ять робочих днів до закінчення місяця (звітного періоду) довідки про внесення змін не реєструються. Після реєстрації вони заносяться до реєстру, який складається в двох примірниках. 3.6. Зміни до розпису оформляються таким чином: — підписуються начальником бюджетного відділу і начальником відповідного структурного підрозділу фінансового органу або особами, що виконують їхні обов'язки; — затверджуються керівником або заступником начальника фінансового органу; — реєструються за номером та датою. Якщо з об'єктивних обставин виникає необхідність анулювання довідки про внесення змін до розпису, то бюджетний відділ у дводенний термін після отримання копії довідки готує доповідну записку на ім'я керівника або заступника керівника фінансового органу, який затверджував довідку, і візує її в бюджетному відділі. Після погодження із керівником або заступником керівника фінансового органу доповідна записка передається до бюджетного відділу для проведення зазначеного анулювання. У разі виникнення необхідності внесення змін (при казначейському обслуговувані місцевих бюджетів за видатками) до вже затверджених та взятих на облік регіональним управлінням Державного казначейства України довідок у зв'язку з допущеними технічними помилками затверджується нова довідка, де вказуються реквізити тієї довідки, у якій були допущені технічні помилки. 3.7. Відповідні структурні підрозділи фінансового органу надсилають копії довідок щодо змін до розпису головному розпоряднику, що є підставою для затвердження довідок про внесення змін до кошторисів та планів асигнувань. 3.8. Головні розпорядники в триденний термін подають регіональному управлінню Державного казначейства України довідки про внесені зміни до зведених кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня. Головні розпорядники коштів доводять відповідні зміни до розпорядників нижчого рівня, які, в свою чергу, вносять зміни до кошторису та плану асигнувань. 3.9. Відповідно до частини четвертої статті 23 Бюджетного кодексу України витрати спеціального фонду місцевого бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право проводити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно із законодавством, якщо рішенням про місцевий бюджет не встановлено інше. Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального (фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідок установленої форми, які затверджуються керівниками установ, що затвердили кошторис, без внесення відповідних змін до розпису за спеціальним фондом. Органи Державного казначейства України (фінансові органи, якщо це буде передбачено порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками) ведуть окремий облік таких змін, проводять видатки на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення змін до розпису та відображають у звітності про виконання місцевого бюджету планові показники за спеціальним фондом з урахуванням внесених змін до кошторисів. Внесення змін до розпису за спеціальним фондом щодо інших надходжень здійснюється у загальному порядку, за яким після внесення відповідних змін до розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису. Якщо інші надходження спеціального фонду місцевого бюджету фактично перевищиш обсяги, враховані при затвердженні місцевого бюджету, то місцевий фінансовий орган за поданням головних розпорядників збільшує планові показники за спеціальним фондом шляхом внесення змін до розпису. Для цього головний розпорядник повинен надати фінансовому органу детальні обгрунтовані розрахунки та належні пояснення необхідності внесення змін до розпису. 4. Тимчасове обмеження асигнувань загального фонду місцевого бюджету 4.1. Якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду місцевого бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, затвердженого рішенням про місцевий бюджет, то керівник фінансового органу приймає рішення про обмеження асигнувань загального фонду місцевого бюджету. 4.2. Управління доходів фінансового органу разом з іншими структурними підрозділами фінансового органу розраховують уточнений помісячний прогноз надходжень доходів загального фонду, запозичень та подають структурному підрозділу фінансового органу з питань бюджету не пізніше ніж 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося недоотримання доходів, запозичень. 4.3. Бюджетний відділ за участю відповідних структурних підрозділів на підставі уточненого помісячного прогнозу надходжень доходів загального фонду, місцевих запозичень розробляє пропозиції щодо тимчасового обмеження помісячних обсягів асигнувань загального фонду місцевого бюджету та подає на розгляд керівнику фінансового органу, який видає наказ, що встановлює тимчасове обмеження бюджетних асигнувань загального фонду місцевого бюджету. 4.4. Відповідний структурний підрозділ фінансового органу керуючись наказом керівника фінансового органу про тимчасове обмеження асигнувань загального фонду місцевого бюджету, у триденний термін повідомляє головних розпорядників про таке тимчасове обмеження асигнувань і проводить видатки з урахуванням тимчасового обмеження асигнувань. 4.5. Розпорядники беруть зобов'язання та приводять їх у відповідність до бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, з урахуванням тимчасового обмеження асигнувань загального фонду місцевого бюджету. 5. Виконання та звітність 5.1. Виконання розпису здійснюється наростаючим підсумком з початку року. 5.2. Зведення, складання та подання звітності про виконання місцевого бюджету здійснюється фінансовими органами на основі звітів регіональних органів Державного казначейства України щодо надходження доходів та розрахунків за трансфертами з 1 липня поточного року за умови переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування за видатками регіональними органами Державного казначейства України: • щодо доходів - ураховуючи розпис доходів, наростаючим підсумком із зазначенням відсотків виконання за рік та додатково по загальному фонду за відповідний період; • щодо фінансування - враховуючи розпис фінансування, наростаючим підсумком із зазначенням відсотків виконання за рік та додатково по загальному фонду за відповідний період; • щодо видатків - ураховуючи розпис асигнувань, наростаючим підсумком із зазначенням відсотків виконання за рік (за кожним кодом економічної класифікації) та додатково по загальному фонду за відповідний період (за кодами скороченої форми економічної класифікації). 5.3. У звіті про виконання місцевого бюджету за спеціальним фондом відображаються планові показники, враховані при затвердженні рішення про місцевий бюджет, та уточнені планові показники з урахуванням змін, внесених до кошторисів. Звіт про виконання розпису за спеціальним фондом місцевого бюджету складається за бюджетними програмами головних розпорядників у розрізі джерел надходжень (плата за послуги, що надаються бюджетними установами; інші джерела власних надходжень бюджетних установ; інші надходження спеціального фонду). При цьому в квартальній та річній звітності власні надходження бюджетних установ розшифровуються за групами та типами згідно з класифікацією доходів бюджету на підставі звітів розпорядників. 4.3. Складання місцевих бюджетів Пильна увага до економічних тенденцій і вчасне реагування па них - важлива основа складання бюджету. Кожного року процес складання бюджету та управління ним повинен враховувати вплив економічних чинників на надходження до бюджету та політичні цілі уряду. Складання бюджету непросто реагує на зміну економічних умов. Воно може допомогти уряду сформувати його політичні цілі відповідно до економічного середовища і перетворити їх на практичні дії. Читайте також:
|
||||||||
|