• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетний календар 9 страница

Необхідно мати уявлення про вірогідний рівень доходів держави, що до­поможе коригувати попередні рішення щодо видатків і податкової політики.

Демографічні тенденції безпосередньо впливають на видатки та політику уряду.

Важко розробити змістовні бюджетні пропозиції без належного ро­зуміння політики уряду та вимог чинного законодавства.

Макроекономічний прогноз є основою для визначення суттєвих ас­пектів, необхідних для початку бюджетного процесу. Кожен з цих аспектів, у свою чергу, потребує подальшого аналізу та спеціальних знань:

• аналіз основних показників економіки;

• демографічні тенденції, пов'язані із зайнятістю, та інші чинники;

• грошова маса та інші монетарні аспекти;

• інфляція взагалі та в окремих галузях;

• тенденції заощаджень та інвестицій;

• державний борг;

• основні події, що впливають на економіку;

• прогноз надходжень;

• потенційний дефіцит бюджету при різних варіантах бюджету;

• структура планування державного боргу та управління ним;

• розуміння основних фінансових ризиків.

Особливі міркування до визначення бюджетної політики

Середньостроковий прогноз: У багатьох країнах уже існує практика проголошення урядом основних заяв щодо фінансової та економічної політики. Зазвичай це робиться у вигляді середньострокових фінансових і економічних прогнозів. Тому макроекономічний прогноз повинен склада­тися принаймні на кілька років.

Хто це робить. Більшість міністерств фінансів мають підрозділи, які аналізують макроекономічну структуру і прогнозують надходження та ви­датки. Деякі роблять також і економічні прогнози. У деяких країнах міністерства економіки складають офіційний прогноз уряду. Часто в цьому беруть участь незалежні установи — інститути, університети, приватні підприємства.

Прогнози консенсусу. Кращі державні системи створюють механізми досягнення консенсусу між законодавчою владою та урядом стосовно еко­номічних припущень та оцінок надходжень. Це дає можливість починати об­говорення бюджету з одних і тих самих позицій. Іншим підходом є створен­ня незалежних дорадчих підрозділів, які займаються складанням прогнозів.

Хто користується. Міністерство фінансів — при розробленні прогнозу доходів державного та місцевих бюджетів, пропозицій щодо змін податково­го законодавства та їх впливу на показники бюджету, інструкцій до бюдже­ту; уряд — при розробленні економічної та бюджетної політики і політики у сфері оподаткування; управління, Національний банк і міністерства - для оцінювання діючих програм і майбутніх потреб.

Прозорість. Оприлюднення макроекономічних прогнозів — це перший важливий крок на шляху до розуміння громадськістю фінансових питань, які має розв'язувати уряд.

Прогнози надходжень і видатків є фактичним початком процесу скла­дання бюджету.

Оскільки прогнози надходжень ґрунтуються на багатьох змінних і невизначених величинах, вони завжди будуть дещо неточними. Чим більше учасників залучається до процесу складання прогнозів і чим відкритіший цей процес, тим більша вірогідність отримання кращих результатів.

Необхідність мати точні прогнози надходжень стосується усіх джерел надходжень, включаючи загальний фонд, спеціальні фонди, власні та інші надходження, що використовуються для фінансування видатків бюджету.

Важливими економічними змінними величинами є: 1) ВВП номіналь­ний; 2)темп економічного росту (ВНП і ВВП); 3) рівень цін (індекс спожив­чих цін, індекс цін виробників); 4) обмінний курс гривні до долара США; 5)рівень безробіття; б) відсоткові ставки; 7) грошові доходи населення; 8) індекс реальної зарплати робітників і службовців.

Відповідно до Бюджетного кодексу України до проекту Закону Ук­раїни «Про Державний бюджет України на 2002 рік» вперше додано ма­теріали, які визначають пріоритети бюджетної політики уряду на середньострокову перспективу та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України до 2005 р. (табл. 6).

Отже, у прогнозі, який припускає економічне зростання, високу зай­нятість, низький рівень інфляції та низькі ставки відсотків, будуть зазначені більші суми надходжень і менші суми видатків.

У протилежному прогнозі буде показано збільшення видатків, змен­шення надходжень і зростання дефіциту бюджету.

Оцінки надходжень здійснюються на кілька років відповідно до струк­тури середньострокового бюджету.

Координація зусиль між урядом і законодавцями з питань макроекономічних прогнозів і оцінок надходжень допомагає уникнути непродуктив­них аргументів під час дебатів щодо бюджету на відповідний рік.

Прогноз видатків бюджету на макрорівні складається на підставі еко­номічних припущень. Зазвичай він робиться для великих існуючих функцій, таких як охорона здоров'я, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечен­ня. Часто це робиться з метою прогнозування видатків згідно з діючим законо­давством. Рівень витрат — важливий чинник при розробленні оцінок видатків.

Оцінки видатків на основні програми часто впливають на політичні рішення уряду, що приймаються на початку бюджетного процесу. Проте більшість міністерств роблять оцінки витрат того чи іншого виду, коли здійснюють розробку своїх бюджетних запитів.

Середньострокові оцінки часто розподіляються за окремими міністер­ствами або навіть за програмами. Це часто називають середньостроковою структурою бюджету.

Бюджетна політика та пріоритети

Встановлення урядом конкретних цілей і завдань поліпшує якість інформації, аналізу та прийняття рішень у бюджетному процесі. Але оскільки політики схильні уникати цього, можливо, необхідно запровадити офіційний політичний процес. Він дасть доречну інформацію на початку бю­джетного процесу, визначить сфери, в яких існуючу політику і програми слід переглянути більш ретельно і де необхідно прийняти відповідне законодав­ство. На бюджетний процес, який триває без конкретного політичного керівництва, потрібно багато часу і він неефективний.

Щоб політика уряду була зрозуміла, її слід чітко задокументувати.

Чинне законодавство встановлює багато політичних курсів уряду.

Визначення пріоритетів потрібне для того, щоб керувати асигнуванням коштів міністерствам і програмам на початку процесу складання бюджету, а також для того, щоб бюджетні пропозиції, подані міністерствами, відповіда­ли пріоритетам уряду у проекті бюджету на відповідний рік.

Можна рекомендувати здійснення окремого стратегічного чи політич­ного планування, щоб можна було розробити основні політичні ініціативи перед виданням інструкцій до бюджету.

Типовий процес стратегічного чи політичного планування: 1) оцінює пропозиції щодо основних питань; 2) встановлює завдання, зміст програм, відповідальність і витрати для кожної ініціативи; і 3) визначає пріоритети з-поміж різних пропозицій.

Процес розробки політики повинен починатися раніше, ніж процес складання бюджету.

Політичні рішення щодо формування головного фінансового плану держави знаходять своє відображення у формі Послання Президента, поста­нови Кабінету Міністрів, Основних напрямів бюджетної політики на наступ­ний бюджетний період.

Результати процесу планування політики часто складаються з кількох великих ініціатив уряду та конкретного напрямку, що стосується окремих міністерств і програм.

Встановлення політичних пріоритетів під час процесу складання бюд­жету є головним чинником визначення бюджетного обсягу видатків для про­грам/функцій.

Політичний процес має однаково важливе значення для визначення як скорочення, так і збільшення видатків.

Особливості складання місцевих бюджетів

Відповідно до статті 75 (частина 8) Бюджетного кодексу після ухва­лення Закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів дово­дить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показ­ники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів та текстові статті, що визначають особливості міжбю­джетних відносин на наступний бюджетний період).

Для прикладу, формування та затвердження місцевих бюджетів на 2002 p., за визначенням Міністерства фінансів України мало такі особливості:

— переведення фінансування пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення та послуг зв'язку за рахунок відповідної субвенції із за­гального фонду державного бюджету, а не спеціального, як це здійснюється в поточному році;

— врахування видатків на введення з 1 вересня в повному обсязі норм статті 57 Закону України "Про освіту" щодо додаткових виплат працівникам освіти за вислугу років, щорічних грошових виплат за сумлінну працю, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки;

— переведення на утримання місцевих бюджетів міських фінансових органів;

— врахування коштів у державному бюджеті на утримання дорожньо-патрульної служби, приймальників-розподільників для непо­внолітніх, спеціальних приймальників-розподільників та адресно-довідкових бюро, що фінансувалися з місцевих бюджетів;

— виключення з переліку доходів загального фонду державного бюд­жету, що є джерелом перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам, податку на додану вартість;

— встановлення механізму перерахування коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, за рахунок доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

— визначення в розрахунках бюджету АРК та обласних бюджетів до­даткового нерозподіленого резерву коштів у розмірі 10% від обсягу загального фонду цих бюджетів для перерозподіл)' між місцевими

бюджетами з метою зменшення фактичних диспропорцій між ними через нерівномірність мережі та можливі втрати доходів;

— визначення факту планування та здійснення видатків, що не відне­сені до відповідного бюджету, як нецільового використання бюджет­них коштів та їх безспірного вилучення з відповідного бюджету;

— затвердження такого переліку захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2002 р. за економічною кла­сифікацією видатків бюджету:

— оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);

— нарахування на заробітну плату (код 1120);

— придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);

— забезпечення продуктами харчування (код 1133);

— виплата процентів за державним боргом (код 1200);

— трансферти населенню (код 1340);

— трансферти місцевим бюджетам (код 1320).

Крім цього, додатки містять показники міжбюджетних взаємовідносин між державним та місцевими бюджетами на 2002 рік (додатки № 5 та № 6 до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік») та проголосовані у другому читанні статті 28 та 29 зазначеного Закону.

Бюджетна політика на місцевому рівні

Бюджетна політика - це заяви, зроблені політиками для конкретизації їхньої філософії фінансового управління. У широкому розумінні політика - це офіційна позиція органів місцевого самоврядування для підтримки ре­алізації фінансових цілей. Політика створює рамки для фінансового уп­равління і спрямовує фінансистів у веденні фінансових справ органів місце­вого самоврядування.

Важливим документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні, є програма економічного та соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У програмі економічного та соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці на наступний рік повинні бути відображені:

1. Аналіз соціально-економічного розвитку адміністративно-тери­торіальної одиниці за попередній і поточний роки та характеристика головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери.

2. Стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація.

3. Можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери.

4. Цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в наступному році.

5. Система заходів органів місцевого самоврядування щодо реалізації соціально-економічної політики з визначенням термінів виконання та виконавців.

6. Основні показники соціально-економічного розвитку адміністратив­но-територіальної одиниці (по кожному напряму).

7. Дані про отримання та використання доходів від розпорядження об'єктами права комунальної власності, ефективності використання об'єктів права комунальної власності, показники розвитку підприємств та організацій, що є об'єктами права комунальної влас­ності.

8. Місцеві програми.

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показ­ники, обсяг резервного фонду і розподіл ролей між різноманітними бюджет­ними чинниками.

Бюджетний кодекс визначає необхідність розподілу доходів і видатків на загальний та спеціальний фонди, а також на поточні та капітальні. При цьому бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціаль­ного фонду.

Цей підхід потребує врегулювання декількох питань, а саме:

1) як саме треба поєднувати поточний бюджет і бюджет розвитку?

2) які фонди потрібно відобразити у поточному бюджеті?

Через різноманітність процедур процесів планування і залучених дже­рел фінансування органи місцевого самоврядування, як правило, розроблю­ють свої поточні бюджети і бюджети розвитку окремо. Інвестиційні проекти потребують тривалого періоду планування через великі авансові інвестиції і те, що будь-які помилки у проекті недешево виправляти після початку будівництва. Хоча практика органів місцевого самоврядування неоднакова, розвиток інфраструктури, як правило, фінансують коштом довгострокових позик, в той час як поточні видатки фінансують з поточних податків, суб­сидій та дотації.

Для кращої оцінки впливу розвитку інфраструктури па річні експлуа­таційні витрати деякі органи місцевого самоврядування готують бюджети розвитку паралельно з поточним бюджетом. Іншою вигодою одночасної підготовки бюджетів є те, що вона концентрує обговорення бюджету - і ува­гу тих, хто приймає рішення, — в єдиному проміжку часу.

Бюджетний баланс: простіше кажучи, якщо поточні доходи дорівню­ють поточним видаткам, то бюджет збалансовано. На жаль, для визначення бюджетного балансу цього замало. Наприклад, чи вважати доходи, перене­сені з минулого року, поточними доходами, і чи можна їх використати для збалансування цьогорічного бюджету. Коли бюджет має стати збалансова­ним: коли його пропонує виконавчий орган, коли відповідна рада затверджує бюджет або наприкінці бюджетного року? Які доходи або видатки можна віднести на баланс поточного року? Чи допомагають позики збалансувати бюджет?

Надзвичайно важливим є встановлення механізму віднесення кон­кретних сум доходів і видатків на баланс поточного року. Основним є вибір між касовим і проростковими методами бухгалтерського обліку.

Оскільки його легко зрозуміти, виміряти і пояснити, касовий залишок наприкінці року широко використовують як показник бюджетного сальдо. Разом з цим касовим залишком легко маніпулювати: виплати можна відкласти до наступного бюджетного року, а стягнення податків можна достроково віднести на доходи поточного року. Тому касовий залишок реально не відображає фінансового стан бюджету.

В умовах неповного забезпечення повноважень фінансовими ресурса­ми, існування заборгованостей для більш об'єктивного прийняття рішення доцільно було б підготувати бюджет і звіти про його виконання за кумулятив­ним методом. Взагалі приросток означає накопичення (або віднесення) на певний бюджетний рік усіх видатків (або зобов'язань), які взяли розпорядни­ки бюджетних коштів, незалежно від здійснення фактичного фінансування, і занесення всіх доходів на доход того року, коли їх одержано.

З метою визначення відповідальності бюджетний календар (план за­ходів) має конкретизувати, хто відповідає за підготовку бюджету, і загально описувати повноваження цієї посадової особи - наприклад, стандартизува­ти бюджетну документацію, розробляти інструкції з підготовки бюджетних запитів, розглядати бюджетні запити щодо точності та відповідності бюд­жетним інструкціям. Необхідно також конкретизувати, хто відповідає за прогнозування доходів і як часто розробляють ці прогнози. Відповідальність за нагляд за виконанням бюджету має бути покладена на начальника бюджетного управління (відділу). Обов'язки на цій стадії вклю­чають підготовку і перегляд проміжних фінансових звітів, нагляд за рівнем доходів, перегляд відомчих запитів на видатки щодо їх відповідності до роз­пису бюджету, санкціонування повернень, перегляд додаткових запитів на асигнування.

Програмна заява з бюджетної політики має конкретизувати порядок внесення змін до бюджету протягом бюджетного періоду. Через непередба­чені економічні зміни доходи можуть виявитися більшими або меншими, мо­же змінитись і структура видатків, тому поточний бюджет потребуватиме змін. Актуальності цьому питанню додає та обставина, що внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками трьох кварталів при перевищенні доходів загального фонду, вра­хованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 %. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів за­гального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі на відповідний період, більше ніж на 15 %.

Запобігання надмірним витратам: є кілька підходів, один з них - це скорочення передбачених бюджетом асигнувань, що обмежує витрати, а іншим ~ надання розпорядникам лише частини їх видаткових повнова­жень. Політика органу місцевого самоврядування може уповноважити міського голову здійснювати секвестрування, або обертати окремі статті на „заморожені асигнування", якщо цього вимагає економічна кон'юнктура. Такий захід може бути слушним за економічних негараздів, якщо доходи відстають від вимог.

Надання підрозділам лише частини фінансування відвертає можливість витратити цілий бюджет за один квартал, а потім вимагати додаткового фінан­сування. Якщо надмірні витрати підрозділів і програм стають проблемою, ор­ган місцевого самоврядування може покласти па начальників управлінь осо­бисту відповідальність за надмірні витрати. Альтернативний варіант: вираху­вати надмірні витрати цього року з асигнувань на наступний рік.

Звітність: бюджетна політика місцевого самоврядування має конкре­тизувати зміст і частоту звітів про стан виконання бюджету. Для забезпечен­ня оперативності аналізу виконання бюджету треба готувати щомісячні звіти, які порівнюють передбачені бюджетом суми доходів і видатків з фак­тичними на певну дату.

Нарешті, бюджетна політика часто містить заяву щодо незалежного ау­диту та потенціалу внутрішнього аудиту. Подібна політика примушує додер­жуватись орган місцевого самоврядування професійних норм управління фінансами та аудиту і додає інвесторам впевненості щодо його облігацій.

Програмні заяви з бюджетної політики часто містять інформацію щодо випуску та управління позиками. Вони можуть конкретизувати, наприклад, максимальний тягар довгострокових позик, які може брати територіальна громада, частку позик і поточних доходів у фінансуванні розвитку інфраст­руктури, використання виторгу від облігацій, а також умови випуску корот­кострокових позик.

Обмеження максимальної суми заборгованості місцевого самовряду­вання відбувається у двох формах:

• обмеження частки поточних доходів, які витрачаються на обслугову­вання заборгованості;

• обмеження суми несплаченої прямої заборгованості як частки повної оціночної вартості майна.

Бюджетним кодексом встановлено обмеження видатків на обслугову­вання боргу місцевих бюджетів у розмірі 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Бюджетна політика іноді визначає частку власних коштів і позик у фінансуванні інвестиційних проектів. Найбільше поширена практика про­порційного співвідношення. Аргументом визначення пропорції може бути частка вигоди від проекту, яку одержать майбутні мешканці, на відміну від сучасних, хоч до такої частки треба ставитися більше як до контрольного по­казника, ніж до жорсткого обмеження.

Іншою загальною нормою програмних заяв із бюджетної політики є визначення умов використання виторгу від облігацій. Усталеним є призна­чення коштів від облігацій на бюджет розвитку. Крім цього, можуть бути і додаткові обмеження:

• термін експлуатації об'єкта має перевищувати термін фінансування;

• доходи від об'єкта або конкретні ресурси будуть достатніми для об­слуговування довгострокової заборгованості.

Органи місцевого самоврядування, що випускають короткострокову позику, мають ретельно оцінити свої потреби, а потім розробити таку політи­ку, яка захистить їх від надмірного використання такого роду позик, не підриваючи їх здатності задовольняти потреби касового руху.

У процесі формування місцевих бюджетів рада корисна як гарант вер­ховенства інтересів громади і достатньої підзвітності громадянам.

Плануючи бюджет, посадові особи органів влади та місцевого самовря­дування обмежені законами, статутами міст, іншими нормативними актами, але й за цих умов є чималий простір для формування процесу, який допомо­же у розв'язанні багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення гро­мадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень підзвітності та громадського контролю.

Програмна заява з бюджетної політики може стати корисною для здо­буття підтримки фінансово-ефективних методів та сподівання, що цих ме­тодів буде додержано. Подібна декларація визначає норми бюджетної діяль­ності, схвалені виконавчим органом. Чим конкретніша бюджетна політика, тим ефективніше вона сприяє фінансово відповідальним рішенням щодо бю­джету.

Процес складання бюджету може серйозно починатись лише після визначення впливу макроекономічних показників та прийняття рішень стосовно оцінок надходжень, прогнозів видатків на підставі програми, а також визначення бюджетної політики.

Процес складання бюджету

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно не­обхідним для правильності складання бюджету.

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід за­планувати адекватний час для здійснення кожного етапу.

Більшість національних процесів формування бюджету складається з окремих етапів. Особливо це стосується систем, у яких спочатку визна­чається національний напрям, а потім уряд реагує на пропозиції міністерств і управлінь стосовно витрат.

Для унітарних систем з чітким розмежуванням між виконавчою і зако­нодавчою владами є спільні основні етапи. Розглянемо їх.

Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти можуть встановлюватись для окремих розпорядників за програмами чи функціями або для їх комбінації. У дея­ких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропозицій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одно­го комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансу­ватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни мо­жуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представ­ницького органу. Як правило, цей етап завершується перед виданням інструкцій до бюджету.

Видання інструкцій до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету ча­сто потребує прийняття складних рішень. Але в більшості країн вважають, що процес складання бюджету формально починається з видання інструкцій до бюджету, хоча насправді він починається раніше.

Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило, мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з ураху­ванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу.

Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових да­них здійснює бюджетне управління (відділ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління (відділи) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджет­них проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійсню­ватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають ос­новними функціональними сферами бюджету. Але бюджетне управління (відділ) у будь-якому разі здійснює консолідацію результатів аналізу з .ме­тою прийняття бюджетних рішень. На цьому етапі складання бюджету ча­сто проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояс­нення пропозицій.

Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і розподіляються за пріоритетами, як правило, протягом одного і того ж періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і доходи.

Визначення і вирішення проблем. Цей етап передбачає документу­вання основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню-завдяки аналізу бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення і обговорює їх з ключовими управліннями перед прий­няттям рішень.

Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішен­ня про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту бюджету.

Підготовка бюджету та відповідних документів. Цей етап передбачає складання бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів, проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету пропозицій. Розпо­рядники бюджетних коштів представляють окремі обґрунтування своїх про­позицій бюджетним комісіям.

Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Календар складання бюджету

Формування бюджету має розглядатися як технічний процес, а також як продовження процесу здійснення політики. Це спосіб виконання держав­них рішень стосовно ресурсів і пріоритетів.

Фахівці, залучені до бюджетного процесу, виконують подвійну роль, тому вони повинні розглядати свої функції з двох точок зору: вони викону­ють не лише технічні функції, а й здійснюють політичні рішення.

Таке поєднання з політичним процесом не може бути перебільшено: те, чому ми це робимо, так само важливе, як і те, що ми робимо.

Головна мета формування бюджету полягає в зборі та організації ре­сурсів, необхідних для здійснення завдань. Формування бюджету - це більше ніж просто процес обчислення.

Виконавча та законодавча гілки влади мають свої сфери відповідаль­ності у процесі формування бюджету. Кожна з них має окрему місію і розгля­датиме бюджетний процес зі своєї точки зору.

Згідно з міжнародними моделями, одним з важливих засобів успішно­го формування бюджету є можливість одночасно охопити трирічний період: формування бюджету потребує аналізу попереднього року, управління про­цесом поточного року і підготовки до наступного року.

Календарний документ, який міс тить помісячний виклад одночасного здійснення діяльності з огляду на трирічний термін, допоможе керівникам, адміністраторам і фахівцям на всіх рівнях уряду завжди мати змогу бачити своє місце в бюджетному процесі і розуміти, що вони повинні робити зараз і до чого готуватися.

Застосування методик планування робочого навантаження може допо­могти підвищити ефективність різних етапів бюджетного процесу і рівень ефективності роботи персоналу. Приклад можливого календарного плану заходів формування проекту місцевого бюджету показано в табл. 7.

Таблиця 7

План заходів з підготовки проекту місцевого бюджету

на ... рік

Аналіз і оцінка надходжень та видатків

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. Reference 1 страница
3. Reference 10 страница
4. Reference 2 страница
5. Reference 3 страница
6. Reference 4 страница
7. Reference 5 страница
8. Reference 6 страница
9. Reference 7 страница
10. Reference 8 страница
11. Reference 9 страница
12. References 1 страница

Переглядів: 350