• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетний календар 11 страница

Видатки на культуру і мистецтво (Vki)

Розрахунковий обсяг видатків на культуру та мистецтво для бюджетів міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення визначається, виходячи з чисельності населення відповідного міста, фінан­сового нормативу бюджетної забезпеченості на одного жителя, що визна­чається як середній розмір загальних видатків відповідних місцевих бюд­жетів, затверджених відповідними радами на минулий бюджетний період на одного жителя, і коригується на прогнозний обсяг ресурсів бюджету, що спрямовується на названі програми у планованому бюджетному періоді.

Видатки на фізичну культуру та спорт (Vfi)

Розрахунковий обсяг видатків на фізичну та спорт для бюджетів міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення виз­начається з урахуванням чисельності населення адміністративно-тери­торіальної одиниці та частки названих видатків бюджетів міст рес­публіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, рай­онів у загальній сумі видатків на фізичну культуру та спорт бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за даними зведення місцевих бюд­жетів, затверджених відповідними радами на бюджетний період, що передує плановому.

Розрахунок нерозподіленого резерву коштів бюджету адміністративно-територіальної одиниці (Vhi)

Розрахунковий показник обсягу нерозподіленого резерву коштів бюд­жету адміністративно-територіальної одиниці визначається, виходячи з об­сягів видатків на утримання органів управління, охорони здоров'я, освіти, соціального захисту і соціального забезпечення, фізичну культуру та спорт, культуру і мистецтво на планований бюджетний період із застосуванням ко­ефіцієнта, що визначає обсяг нерозподіленого резерву.

Інструкції з підготовки бюджетних запитів

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджет­них коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бю­джетний період.

У бюджетних запитах головних розпорядників коштів місцевих бю­джетів зазначається основна інформація, необхідна для складання пропо­зиції щодо бюджету на відповідний рік, яка подається на розгляд місцевого фінансового органу. Складання бюджетних запитів загалом починається з доведення місцевими фінансовими органами до головних розпорядників бю­джетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, розроблених за типовою формою, визначеною Міністерством фінансів України з урахуван­ням особливостей складання проектів місцевих бюджетів. Але до цього мо­менту на складання бюджетних запитів уже вплинуло багато інших чин­ників.

У цьому розділі розглядаються аспекти (рішення, процеси, методо­логії, форми та обчислення) початкового етапу розробки бюджетних пропозицій до бюджету на наступний рік. Як правило, це досягається до­веденням місцевими фінансовими органами до головних розпорядників бюджетних коштів інструкцій з підготовки бюджетних запитів, роз­роблених згідно з типовою формою, визначеною Міністерством фінансів, та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів.

У країнах з усталеними системами управління видатками бюджету ас­пекти систем складання бюджету частіше документуються у вигляді постійних директив, ніж щорічних інструкцій. Це може набувати форми довідників і посібників, правил складання та виконання місцевих бюджетів, оскільки закон про бюджет відповідної країни не завжди регулює деталі про­цесу складання бюджету.

Інструкції до бюджету мають на меті управління процесом складання відповідного місцевого бюджету. В унітарних системах державного уп­равління, що існують у більшості країн Європи, місцеві бюджети, як прави­ло, починають складатися одночасно з державним бюджетом. Розподіл над­ходжень і видатків між різними рівнями виконавчої влади є основним питан­ням обох процесів, але до складання місцевих бюджетів, зазвичай, є багато інших вимог.

Інструкції до бюджету дуже схожі на правила і план футбольного мат­чу. Інструкції разом з чинним законодавством встановлюють правила гри для всіх команд. Політика і напрями програм визначають план гри органів місцевого самоврядування. Це забезпечує послідовність усього бюджетного процесу, включаючи виконання бюджету. Така послідовність суттєва для уп­равління видатками бюджету. Бюджетні інструкції мають містити чіткі пояс­нення щодо інформації, яку повинен надавати кожен розпорядник бюджет­них коштів.

Чітке визначення мети та очікуваних результатів дає можливість усім структурам виконавчої влади розпочинати складати бюджет з однакових по­зицій.

Інструкції повинні мати вступну заяву, що окреслює конкретні цілі і, можливо, основні зміни чи особливі чинники, які впливають на складання бюджету в цьому році.

Міністерство фінансів України доводить Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим орга­нам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюд­жетів на наступний бюджетний період.

Інструкції розпорядникам бюджетних коштів щодо напрямів політики і програм разом зі встановленням граничних обсягів видатків формують межі, в яких розроблюються бюджетні запити.

Напрями політики і програм, викладені в інструкціях до бюджету, як правило, поділяються, принаймні, на такі три категорії.

Загальна політика та пріоритети. Ця категорія включає великі нові програми або суттєві зміни існуючих програм. Вона також включає сфери особливої уваги, які головні розпорядники повинні вважати пріоритетними.

Адміністративна і фінансова політика. Ця категорія включає такі пи­тання, як зміни заробітної плати та додаткових виплат працівникам, обмеження працевлаштування, обмеження щодо капіталовкладень, розпоряд­ження певними невикористаними коштами тощо.

Особливі напрями програм. Ці напрями належать до функцій і діяль­ності лише одного чи кількох розпорядників, що є важливою частиною інструкцій до бюджету. У зв'язку з своїми особливості ми він часто визна­чається в спеціальному листі до кожного розпорядника. Такий напрям, на­приклад. може передбачати визначення сфер, яким слід приділяти особливу увагу в рамках певної програми, або визначати нормативні припущення для обчислення потреб у капіталовкладеннях.

Основні вимоги до інформації, що надається у бюджетних запитах

Процес розробки бюджетних запитів дає головним розпорядникам бю­джетних коштів можливість поліпшити планування своєї роботи. Крім того, що цей процес зосереджується на фінансових питаннях, він дає можливість обговорити з органом влади основні питання щодо подальшої діяльності.

• Якщо між наданою фінансовою інформацією та конкретними видами діяльності, які планується здійснювати, немає чіткого зв'язку, тоді процес зазнав невдачі в одному із суттєвих аспектів складання бюд­жету.

• Надто багато інформації може зашкодити процесу розроблення бюд­жетних запитів так само, як і недостатня кількість інформації.

Основні моменти, па які звертають увагу головних розпорядників бю­джетних коштів під час розроблення бюджетних запитів:

• визначення граничних обсягів для галузевих управлінь і програм;

• фінансування нових програм;

• перерозподіл коштів між існуючими програмами згідно з пріоритетами;

• збільшення чи зменшення фінансування існуючих функцій чи програм;

• скорочення чи припинення програм або видів діяльності;

• коригування потреб у фінансування залежно від змін нормативних критеріїв;

• оцінювання впливу інфляції;

• визначення засобів вимірювання результатів (системи складання бю­джету з огляду на результати);

• визначення основних питань, па які не виділено фінансування;

• заходи із задоволення вимог щодо економності;

• фінансування послуг громадянам;

• бюджет розвитку.

Інформація та форми бюджетних запитів на рівні головних роз­порядників бюджетних коштів (галузевих управлінь і відділів), як правило, узагальнюють фінансові дані та передбачають зіставлення інформації різних програм та галузевих управлінь. Галузеві управління можуть складати до­волі детальні буклети з пояснення своєї діяльності та програм на наступний бюджетний період, які називаються оцінками, або обґрунтуваннями. Після прийняття рішень до цих оцінок, або обґрунтувань, вносяться відповідні зміни, і потім вони використовуються протягом усього бюджетного процесу.

Фінансова інформація, що надається всіма структурами виконавчої влади, повинна бути послідовною за своєю формою та змістом, з тим щоб

можна було її аналізувати і приймати свідомі рішення. Бюджетні пропозиції повинні мати адекватне пояснення, щоб можна було визначити, наскільки ефективно витрачаються бюджетні кошти на досягнення чітко поставлених цілей.

Начальники управлінь повинні мати змогу звертати увагу на серйозні потреби, шо не фінансуються, але необгрунтовані бюджетні пропозиції не слугують жодній корисній меті. Якщо бюджетна пропозиція отримує бюд­жетне фінансування, це слід розглядати як договір між розпорядником та ор­ганом влади, в якому обидві сторони, а також представницький орган ро­зуміють, для чого витрачаються бюджетні кошти і яких результатів можна очікувати.

Підзвітність організацій по програмах і видатках повинна бути абсо­лютно чіткою. Дані мають представлятися в адекватній формі, що полегшить діяльність з виконання і контролю бюджету після того, як бюджет буде прийнято. Максимальне використання сучасної інформаційної технології значно підвищить здатність аналізувати бюджетні дані та складати надійний бюджет.

Основна бюджетна пропозиція головного розпорядника (управління) подається відповідно до типових форм, затверджених Міністерством фінансів, які додаються до інструкцій. Найбільш детальною формою плану­вання бюджетного запиту є форма "за програмами" або "за функціями", хо­ча деякі програми можуть подаватися більш детально (за видами діяльності або за підфункціями). Часто існують скорочені форми документів для кож­ного підпорядкованого підрозділу, а також для розпорядника в цілому. Форми, як правило, містять цифрові дані та текст. Більшість сучасних бюджетних запитів, особливо цифрові дані, оброб­люються комп'ютерними бюджетно-обліковими системами. Дані, які подаються у формах

□ Назва управління та програми, інформація про те, хто і за які види діяльності відповідає.

□ Суми фактичних видатків минулого року та затверджені в поточному.

□ Граничний обсяг видатків на поточний рік.

□ Коригування, внесені з метою визначення бази бюджетного запиту.

□ Сума, що запитується для програми на бюджетний рік.

□ Збільшення або зменшення базової суми (сума коштів, необхідних додатково).

□ Оцінена сума видатків на два роки, що йдуть після наступного бюд­жетного року (серєдньострокова структура).

□ Показники за мережею, штатами і контингентами головного розпо­рядника (за кожною функцією).

□ Пояснення програми, включаючи правову основу, завдання, діяльність, обсяг роботи, минулі досягнення та інша важлива інфор­мація.

□ Заплановані досягнення на рівні бюджетного запиту на наступний рік з наголосом на фактичній віддачі, очікуваних результатах роботи по відношенню до цілей програми і вимірювання ефективності. Цей розділ бюджетного запиту часто називають обґрунтуванням бюдже­ту. Він, як правило, поділяється на дві частини, одна з яких описує до­сягнення з базовими обсягами фінансування, а друга - зміни, що про­понується зробити зменшенням або збільшенням суми асигнувань.

Ще одною загальною вимогою є таблиця з описанням деталей програ­ми. У ній зазначаються запропоновані суми видатків згідно з економічною класифікацією та описуються джерела надходжень, з яких передбачається фінансувати дану програму.

У деяких формах передбачається розділ, де описуються будь-які не- вирішені питання в програмі, будь-які нефінансовані потреби та особливі си­туації.

Граничні обсяги часто встановлюються фінансовим органом для галу­зевих відділів і управлінь, а не для окремих програм. Це дає розпорядникам певну свободу в сфері визначення пріоритетів. Таким чином, бюджетні зани­ти, що передбачають перевищення ліміту, як правило, розглядаються на рівні адміністрацій та виконкомів.

Спеціальні інструкції для розпорядників

Оскільки управління часто знаходяться в різних ситуаціях та управля­ють програмами різної пріоритетності, належним чином складені інструкції до бюджету містять певні спеціальні інструкції кожному великому уп­равлінню.

Спеціальні інструкції для розпорядників часто видаються у формі до­даткового листа управління фінансів, у якому завдання представляються у вигляді більш конкретних бюджетних вимог.

Спеціальні інструкції можуть включати граничний обсяг видатків для розпорядника, вимоги збільшити або зменшити витрати по конкретних про­грамах, директиви щодо планування нових ініціатив, які були узгоджені в принципі, а також вимоги щодо здійснення спеціальних видів аналізу.

Часто спеціальні інструкції вимагають надавати додаткові форми та дані, якщо це необхідно для врахування ситуацій, притаманних діяльності управління.

Бюджетні пропозиції щодо капіталовкладень

• Програми капіталовкладень є фундаментом економічного розвитку і модернізації, тому вони є надзвичайно важливою частиною бюджету.

• Програми капіталовкладень конкурують з поточною діяльністю за наявне фінансування, тому важливо, щоб пропозиції щодо капіталов­кладень оцінювалися разом з іншими бюджетними запитами.

• Програми капіталовкладень, як правило, здійснюються протягом кількох років і є довгостроковими фінансовими зобов'язаннями. Во­ни є суттєвим чинником при складанні середньострокового бюджет­ного прогнозу.

• Програми капіталовкладень коштують дуже багато, і їхнє завершен­ня, як правило, пов'язане із здійсненням запозичень до місцевих бю­джетів, отже, оцінка таких програм повинна передбачати повне ро­зуміння загальної фінансової позиції.

• Програми капіталовкладень повинні відповідати загальним пріорите­там видатків, проте їх характер потребує виконання особливих видів фінансового аналізу та оцінки під час бюджетного процесу.

Інструкції розпорядникам щодо подання пропозицій щодо програм капіталовкладень часто є окремим документом, який не входить до складу загальних інструкцій до складання бюджету.

Зміст інструкцій залежить від кількох основних чинників;

1)чи має управління фінансів виключні повноваження щодо оцінки програм капіталовкладень, чи воно ділить ці повноваження з уп­равлінням економіки;

2) чи існує окремий кошторис, чи капіталовкладення цілком вклю­чені до бюджету розвитку;

3) чи існує багаторічна програма капіталовкладень як зв'язок між плануванням капіталовкладень і кошторисом;

4) як визначаються капіталовкладення: загальний бюджет майже завжди включає дрібні капіталовкладення, такі як витрати на офісну техніку; окремий кошторис, як правило, включає великі капіталовкладення, такі як будівництво доріг, закладів освіти, охо­рони здоров'я.

Інструкції стосовно програм капіталовкладень часто видаються раніше, ніж загальні інструкції до складання бюджету, тому що пропо­зиції щодо капіталовкладень передбачають проведення детального аналізу.

Інструкції по управлінню даними

• Складність сучасного бюджету потребує використання комп'ютер­них систем управління інформаційними ресурсами (УІР), щоб здійснювати адекватне оброблення та аналіз даних. Для того щоб ефективно зводити і порівнювати дані, в усіх структурах виконавчої влади слід запровадити послідовну систему УІР.

• Найкращі системи УІР об'єднують потреби складання бюджету в формі, що пізніше дозволяє здійснювати розробку кошторису, вико­нання бюджету, фінансовий облік і звітування.

Часто розробляється окремий технічний посібник користувача, в якому детально описуються вимоги до користування автоматизованою бюд­жетно-обліковою системою. Цей посібник є невід'ємною частиною інструкцій до бюджету.

Як правило, в посібнику користувача містяться інструкції щодо того, як вводити бюджетні дані в систему, включаючи належне кодування різних видів фінансових даних.

Інтегрована система видає фактичні дані в належному форматі, завдяки чому можна почати планувати бюджет.

Цей аспект сучасного складання бюджету надзвичайно складний і спеціальний, але він також абсолютно необхідний.

Комунальні підприємства та діяльність

• Місцеві фінанси не можна повністю спланувати та оцінити без на­лежного розуміння фінансових зобов'язань, які не передбачені в рішенні про бюджет на відповідний рік і в складі будь-яких постійних асигнувань.

• Розмір прибутку, витрат і фінансових зобов'язань перед бюджетом широкого спектру комунальних підприємств робить необхідним вра­хування цих установ і відповідних видів діяльності при оцінюванні загальної фінансової стабільності бюджету.

Більшість сучасних бюджетів вимагає певної міри розкриття фінансо­вої діяльності комунальних підприємств та зобов'язань разом з представлен­ням проекту бюджету на розгляд місцевої ради.

Тому інструкції щодо відповідності цим вимогам видаються разом із загальними вказівками до бюджету, завдяки чому їх можна аналізувати в процесі складання бюджету.

Форма представлення цієї інформації залежить від виду установи та діяльності.

У бюджеті відображаються прямі трансферти підприємствам, вони по­винні здійснюватись у рамках асигнувань відповідно до загальних інструкцій.

Якщо надання бюджетних коштів не передбачається, інструкції кому­нальним підприємствам, державним фінансовим установам і подібним ор­ганізаціям обмежуються обов'язковою формою розкриття фінансової, а та­кож деякої додаткової аналітичної інформації.

Напрями, на які слід звертати увагу при оцінюванні цих підприємств у контексті бюджету:

1) сума прямих бюджетних дотацій або субсидій;

2) вартість надання субсидій;

3) гарантії боргу, законні або такі, що маються на увазі;

4) прибуток органу влади від капіталовкладень та прибуток, що зали­шається у розпорядженні комунальних підприємств;

5) контекст, у якому існує субсидія або зобов'язання;

6) ефективність досягнення завдань/цілей;

7) ступінь фінансового ризику.

У прагненні розширити базу надходжень органи місцевого самовряду­вання стають все більш залежними від комунальних платежів. Плата за по­слуги сприяє економічній ефективності і підвищенню якості послуг.

Економістам подобається казати, що системи ціноутворення є наба­гато точнішим виміром уподобань громадян, ніж скринька для бюлетенів при голосуванні. Фінансування громадських послуг, таких як тепло-, во­допостачання та водовідведення, природний газ, тільки з загальних по­даткових надходжень допускається лише, коли споживачі сплачують відповідно до обсягів постачання. Якщо споживачі не сплачують за ці по­слуги, органи місцевого самоврядування намагаються дотримуватися зростаючого попиту. З іншого боку, споживачі, з яких береться плата са­ме за той обсяг води, який вони використали, будуть вживати менше, ніж тоді, коли ця послуга фінансувалася з загальних податкових надходжень.

Приклади того, де можна сподіватися на зростання продуктивності за­вдяки введенню плати за послуги на місцевому рівні - це вивезення сміття, комунальні послуги, утримання парків, інформаційні послуги, транспорт та охорона здоров'я населення.

Взаємозв'язок державного та місцевих бюджетів

• Незалежно від того, яка форма державного управління діє в країні - федеральна чи унітарна - місцеві бюджети пов'язані з державним бю­джетом і повинні складатись координовано.

• В унітарних системах, навіть якщо бюджети місцевих органів само­врядування незалежні, для відображення всіх бюджетних зобов'язань і фінансів країни необхідно складати зведений бюджет. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюд­жетів областей та міст Києва та Севастополя.

• Розподіл видатків і надходжень між центральними і місцевими орга­нами влади є предметом постійних політичних дебатів та торгів. Бю­джетний кодекс чітко розмежовує видатки між бюджетами та закріплює джерела доходів, підвищуючи таким чином рівень прозо­рості та об'єктивності бюджетного процесу.

• Державний бюджет не можна скласти розумно без того, щоб спочат­ку не зробити основні підрахунки і прийняти рішення стосовно роз­поділу обов'язків, ресурсів і пріоритетів між центральними і місцеви­ми органами влади.

Інструкції Міністерства фінансів (особливості складання розрахунків до проектів місцевих бюджетів) до органів місцевого самоврядування суттєво змінюються залежно від форми державного управління в країні, особливо по відношенню до розподілу надходжень і видатків.

Це ґрунтується на унітарній системі державного управління з великою мірою незалежності органів місцевого самоврядування в тому, що стосується складання та затвердження їхніх бюджетів на відповідний рік.

Інструкції органам місцевого самоврядування можуть бути у формі пояс­нювальної записки Міністерства фінансів, яка регулює насамперед три речі:

1) прогноз доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визна­ченні обсягу міжбюджетних трансфертів;

2) нормативні критерії, що повинні застосовуватись при обчисленні трансфертів з державного бюджету органам місцевого самоврядування на реалізацію програм, можливо, разом з оцінками потреб;

3) запити на отримання інформації, необхідної для остаточного вирішення бюджетних питань (обсягу міжбюджетних трансфертів, субвенції на здійснення програм соціального захисту) або для підготовки зведеного бюджету.

Прямі трансферти з державного бюджету органам місцевого самовря­дування (дотації, субвенції), що не є частиною формул стабілізації або роз­поділу надходжень, повинні відображатись як видатки державного бюджету і надходження місцевих бюджетів.

Формули та розрахунки обсягу надходжень - це окрема стаття. Як пра­вил о, вони надаються органам місцевого самоврядування для цілей плану­вання в окремому розділі. Міністерство фінансів також може здійснювати оцінки надходжень для органів місцевого самоврядування, які відображати­муть місцеві джерела надходжень, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Пакет інструкцій до бюджетів органів місцевого самоврядування пови­нен також регулювати гарантії заборгованості місцевих бюджетів або інші потенційні зобов'язання.

Органи місцевого самоврядування в процесі складання бюджету мо­жуть подавати такі дані:

1) про контингент надходжень; кількість учнів, дітей віком від 3 до 6 років, отримувачів соціальних послуг чи інші дані, залежно від яких слід проводити розрахунки на основі нормативних критеріїв;

2) вимоги чи запити щодо випуску облігацій або інших гарантій фінан­сування;

3) питання, які бажають підняти органи місцевого самоврядування;

4) пропозиції щодо інвестиційних програм.

Точкою відліку в бюджетному процесі усіх унітарних систем є попе­реднії! розподіл надходжень між центральними і місцевими органами влади. Це одна з багатьох причин, чому процес складання державного і місцевих бюд­жетів повинен починатися одночасно, навіть незважаючи нате, що час остаточ­ного затвердження бюджетів органів місцевого самоврядування інший.

Стратегічне планування та аналіз програм

Більшість функцій і програм визначені законодавством і здійснюються на постійній основі. Незважаючи на те, що можуть вноситися деякі зміни, здебільшого ці функції та програми тривають з року в рік за усталеним сце­нарієм. Але при розробці річних бюджетних запитів є дві особливо важливі сфери: стратегічне планування та аналіз програм. Як правило, розпоряд­ники завершують виконання цих завдань перед виданням вказівок до бюд­жет)'. Стратегічне планування та аналіз програм є фундаментом для складан­ня бюджетних запитів. Важливо зрозуміти, яку роль вони відіграють у сучас­ному державному управлінні та особливо у складанні бюджету.

Бюджетні запити складаються відповідно до типових форм. Але існує багато чинників, які головним розпорядникам слід брати до уваги при роз­робленні бюджетних пропозицій та їх обґрунтуванні перед місцевим фінан­совим органом. У цьому розділі подано загальний огляд проблем, які най­частіше вирішують розпорядники при складанні бюджетних запитів, як за суттю, так і в технічних фінансових сферах.

Часто бюджетні пропозиції розпорядників грунтуються на зміні за­конів, які регулюють здійснення деяких функцій (програм), або на встанов­ленні нових програм відповідно до законодавства. Таким чином, бюджетна пропозиція часто залежить від зміни законодавчих пропозицій. Від уп­равлінь та відділів часто вимагають переглянути існуючі нормативні акти в процесі формування бюджету і запропонувати нові нормативні акти або вне­сення змін з метою вдосконалення їх діяльності. Такі пропозиції подаються

разом з бюджетними запитами. Часто вимагається додавати до цих пропо­зицій фіскальні документи, які описують потенційні впливи запропонованих змін (організаційних рішень), на витрати і надходження. Запропоновані нові нормативні акти в основному розробляються фінансовими органами, однак головні розпорядники бюджетних коштів розглядають їх паралельно з роз­глядом бюджетної інформації.

• Для того щоб вирішити, якими видами діяльності займатися, які змінити, а які припинити, кожен головний розпорядник повинен ма­ти чітке уявлення про те, чого він прагне досягти.

• Планування строком лише на один рік недостатнє майже для всіх видів діяльності.

• Важко розробити найефективніший напрям дій без чітко визначених цілей, без повного розуміння ситуації та без оцінки альтернативних підходів.

• Якісний аналіз видів діяльності, які приводять до бажаних резуль­татів і чому, є центральним, щоб вирішити, які програми та види діяльності слід продовжувати. Для цього необхідна здатність вимірю­вати результати.

• Політика та схвалення громадськістю запропонованого курсу дій ор­гану влади завжди будуть основними чинниками прийняття рішень у демократичній країні, та все ж таки в основі запропонованого курсу дій лежить надійна інформація та аналіз.

Стратегічні плани — це довгострокові плани, які розроблюються ор­ганізаціями та органами влади, для реалізації їх місії, завдань та цілей, а та­кож види діяльності, спрямовані на здійснення цієї місії, виконання цих за­вдань і досягнення цих цілей протягом певного періоду.

Стратегічні плани часто розроблюються у рамках процесу ретельної переоцінки організацією та (або) органом влади усіх видів своєї діяльності та здійснення коригувань з урахуванням майбутніх потреб; у випадку органу влади така переоцінка здійснюється з урахуванням побажань громадян.

Стратегічне планування складається з низки етапів, результатом здійснення яких є документ планування.

Стратегічні плани мають величезний вплив на складання бюджету, ко­ли існує згода на рівні розпорядників та органів влади (як таких, що пред­ставляють громадян), що ці плани відповідають офіційному курсу.

• У складанні бюджету можуть бути корисними також інші види попе­реднього планування, такі як плани програм, плани діяльності та плани проектів. Ці плани відрізняються насамперед рівнем де­талізації завдань і видів діяльності, що плануються, а також строками, на які вони складаються.

• В усіх якісно складених попередніх планах вміщуються виклад ре­зультатів (цілей), які передбачається досягти; видів діяльності, завдя­ки яким планується досягти цих результатів (цілей); відповідальні службовці; необхідні ресурси; строки та інші важливі чинники. Ось чому вони можуть бути такими корисними для планування бюджету.

Аналіз програм та функцій

• Визначення програми: група видів діяльності, спрямованих на досяг­нення певної мети чи кількох щільно пов'язаних цілей. Важливо відрізняти програму від функції, яка е сферою діяльності зі спільни­ми предметами або процесами.

• Аналіз ефективності та продуктивності діяльності органу влади нази­вається аналізом програм.

• Аналізувати можна в широких межах або малі та дуже спеціальні на­прями діяльності. Діапазон аналізу це одне з перших рішень, які приймаються на початку аналізу. Етапи аналізу функцій дуже подібні до етапів стратегічного планування. Загальний підхід часто назива­ють розв'язаннями завдань. Для здійснення аналізу цього виду існу­ють спеціальні етапи та прийоми.

Мета цього аналізу дуже проста: розглянути діяльність головного роз­порядника на предмет того, чи досягає вона бажаних результатів з найбільш розумними витратами і чи не будуть інші альтернативи ефективнішими або чи не передбачатимуть вони менші витрати, або і те й інше. У деяких випад­ках аналізуватись можуть також такі питання, як порівняна вартість різних програм, і чи не надаватиме приватний сектор такі послуги краще, ніж це ро­бить державний сектор.

Кожне з цих понять важливе для захисту бюджетної пропозиції стосов­но конкретного виду діяльності.

Якісний аналіз включає низку інших важливих питань.

Аналіз головним розпорядником бюджетних коштів має здійснюва­тися постійно. Він є частиною постійної оцінки того, наскільки добре працює управління.

Проведення якісного аналізу потребує багато часу, тому аналіз, що ви­користовується в бюджетному процесі, має починатись задовго до початку бюджетного циклу.

Аналіз часто здійснюють університети, інститути, громадські ор­ганізації, зацікавлені групи та приватні товариства. Його беруть за основу оцінки.

Результати такого аналізу можна знайти у звітах, результатах досліджень і оглядів, у меморандумах та в іншій формі.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. Reference 1 страница
3. Reference 10 страница
4. Reference 2 страница
5. Reference 3 страница
6. Reference 4 страница
7. Reference 5 страница
8. Reference 6 страница
9. Reference 7 страница
10. Reference 8 страница
11. Reference 9 страница
12. References 1 страница

Переглядів: 472