• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка запасів при зарахуванні на ББ.

ТЗВ включаються безпосередньо до собівартості придбаних запасів, але якщо це неможливо, то згідно з П(С)БО 9 підприємство може відображати ТЗВ з доставки запасів на окремому субрахунку рахунків обліку запасів – 200, 219, 289.

· Відображення внесення запасів до статутного капіталу:

· Відображення отримання безоплатно запасів:

Відповідно П(С)БО 9, запаси вилучаються з активів у випадку їх вибуття внаслідок: реалізації, внеску в статутний капітал іншого підприємства, безоплатної передачі іншому підприємству, списання в результаті нестачі, конфіскації.

· Відображення реалізації запасів:

· Відображення використання запасів:

Синтетичний облік по Кт рахунку 20 ведеться у розділі III Ж-О 5 або Ж-О 5А (для підприємств, які використовують рахунки класу 8 і 9) і по Дт – у Відомості 5.1 аналітичного обліку запасів. У Відомості 5.1 визначаються сума і рівень ТЗВ (відхилень фактичної собівартості запасів від їх поточної облікової оцінки), фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю. Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі документів, у яких узагальнені надходження до МВО (складів, цехів, дільниць) запасів і їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу – декада). Кредитові обороти з Ж-О 5 в кінці місяця переносять у Головну книгу. Дебетові обороти в Головну книгу будуть занесені при рознесенні сум інших Ж-О з Кт відповідних рахунків.

Аналітичний облік ведеться за центрами відповідальності (МВО, місцями зберігання) і місцями витрат.

3. Згідно з П(С)БО 9, оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продажі і іншому вибутті здійснюється за визначеними методами.

Ідентифікована собівартість –метод застосовується за умов незначної номенклатури запасів по кожній конкретній одиниці.

Середньозважена собівартість = вартість с-до запасів на п.п. + вартість одерж. запасів за п.

кількість запасів на п.п. + кількість одерж. запасів за п.

ФІФО– запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили: запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

ЛІФО – запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню: запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Нормативні затрати – застосування норм витрат на одиницю продукції, які встановлені з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Ціна продажі заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього % торговельної націнки товарів:

1. Собівартість реал. товарів за п. = продажна вартість реал. товарів – торг. націнки на реал. товари.

2. Торг. націнка на реал. товари = продаж. вартість реал. товарів х сер. % торг. націнки.

3. Сер. % торг. націнки = с-до торг. націнок на п. п. + торг. націнки у продаж. вартості одерж. у п. товарів

продаж. вартість с-до товарів на п.п. + продаж. вартість одерж. у п. товарів.

4. Брак у виробництві – продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням, або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Класифікація залежно від місця виявлення:

· Внутрішній брак – брак, виявлений у процесі виробництва.

· Зовнішній брак – брак, виявлений споживачем і пред’явлений для відшкодування збитків.

Класифікація залежно від характеру відхилень від нормативів:

· Виправний брак – підлягає виправленню.

· Остаточний брак – не підлягає виправленню.

Для обліку і узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначенийактивний рахунок 24 «Брак у виробництві»:по Дт–витрати через виявлений зовнішній і внутрішній брак (вартість остаточного браку і витрати на виправлення), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що > норму; витрати на утримання гарантійних майстерень; по Кт–сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції (вартість відходів, реалізація за зменшеною ціною, вартість утримання з винуватців), суми відшкодувань від постачальників; сальдо дебетове або 0.

Синтетичний облік по Кт рахунку 24 ведеться у розділі ІІІ Ж-О 5. Кредитові обороти з Ж-О 5 в кінці місяця переносять у Головну книгу. Дебетові обороти в Головну книгу будуть занесені при рознесенні сум інших Ж-О з Кт відповідних рахунків.

Аналітичний облік ведеться за видами виробництва.

5. Напівфабрикати– продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва і потребує доопрацювання або укомплектування.

Для підприємств, у яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція, призначений активний рахунок 25 «Напівфабрикати»:по Дт–надходження з виробництва; по Кт – вибуття внаслідок продажу, передачі у подальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом; сальдо дебетове або 0.

Для підприємств, на яких напівфабрикати власного виробництва використовуються тільки для власних виробничих потреб, призначений активний рахунок 23 «Виробництво».

Для облікукупівельних напівфабрикатів призначений активний субрахунок 202 «Купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби».

У виробничій діяльності підприємства використовуються засоби праці відносно невисокої вартості і невеликого строку служби – малоцінні і швидкозношувані предмети(далі МШП), які належать до класу запасів.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси», МШП – активи, які використовуються протягом періоду не > 1 року або нормального операційного циклу, якщо він не >1 року (інструменти, господарський інвентар, спецодяг).

МШП визнаються активами, якщо існує ймовірність, що підприємство одержить у майбутньому економічну вигоду від їх використання і їх вартість може бути достовірно визначена.

Для обліку МШП призначений активний рахунок 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»:по Дт– надходження; по Кт – списання (використання); сальдо дебетове або 0.

У Наказі про облікову політику підприємства встановлюється вартісна межа для розміщення ОЗ і МШП.

Для обліку МШП, строк використання яких > ніж 1 рік (спец. інструменти і пристрої), і обліковуються в складі ОЗ як інші необоротні матеріальні активи призначений активний субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». На відміну від МШП, їх вартість погашається нарахуванням зносу, що передбачено П(С)БО 7 «Основні засоби».

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» первинна вартість МШП у процесі їх оприбуткування визначається аналогічно до виробничих запасів.

Синтетичний облік по Кт рахунків 22 і 25 ведеться у розділі ІІІ Ж-О 5. Кредитові обороти з Ж-О 5 в кінці місяця переносять у Головну книгу. Дебетові обороти в Головну книгу будуть занесені при рознесенні сум інших Ж-О з Кт відповідних рахунків.

Аналітичний облік ведеться за видами МШП і напівфабрикатів, установленими, виходячи з умов діяльності підприємства.

6. Запаси відображаються в БО і ФЗ за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату ББ їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів = очікувана ціна продажу – очікувані витрати на завершення виробництва і збут.

· Відображення суми уцінки запасів до чистої вартості реалізації:

· Відображення суми дооцінки запасів:

7. Інвентаризація – перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі запасів, що знаходяться в місцях зберігання і зіставлення наявності з даними БО.

Завдання інвентаризації запасів:

• виявлення фактичної наявності і дотримання умов зберігання;
• виявлення запасів, які не використовуються;
• перевірка реальності відображення вартості запасів у ББ підприємства.

Інвентаризація запасів проводиться за місцем зберігання і за МВО. Дата здійснення повної або вибіркової інвентаризації, затвердження складу інвентаризаційної комісії, строків проведення інвентаризації і оформлення її результатів проводиться керівником підприємства.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність запасів, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень.

Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця має бути віднесена на винних МВО. Взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування може бути допущений тільки щодо ТМЦ одного і того самого найменування і в кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той самий період, що підлягав перевірці, та в тієї самої МВО.

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
3. Аналіз запасів
4. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
5. Аналіз і оцінка стану охорони праці
6. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
9. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
10. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
11. Аналіз та оцінка організаційних структур управління
12. Аналіз та оцінка проведеного уроку

Переглядів: 468