Некорисливі посягання на власність

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років.

1. Предметом злочину може бути чуже майно, яке є власністю юридичних або фізичних осіб і знищення або пошкодження якого заподіяло шкоду у великих розмірах.
На відміну від крадіжки, як предмет злочинного посягання виступають і цінності, що не можуть бути вкрадені (будівлі, споруди та інша нерухомість).
2. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.194, визначена як знищення або пошкодження чужого майна.
Знищення майна - це приведення його у повну непридатність до використання за цільовим призначенням, воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. Наприклад, знищення лісового масиву означає, що він втратив своє господарське, кліматичне або культурно-естетичне значення.
Особливістю знищення майна є не тільки повний вивід його з господарського обігу, але й неможливість відновлення шляхом ремонту або реставрації. Майно втрачає свою цінність - фізично не перестає існувати, але стає непридатним для використання.
Пошкодження майна - це погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на якийсь час у непридатний до використання за цільовим призначенням стан. Наприклад, під істотним пошкодженням лісового масиву розуміється заподіяння шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність.
На відміну від знищення, пошкодження такого майна може бути усуненим, але це потребує значних витрат коштів і часу (ремонт, реставрація, лікування тварин та ін.). Якщо для визначення втрати майном своєї цінності чи стану його непридатності потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна судова експертиза.
3. Склад злочину є матеріальним - обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди у великих розмірах. З настанням таких наслідків злочин вважається закінченим.
Стосовно майна громадян шкода встановлюється не тільки за вартістю знищеного або пошкодженого майна, але й виходячи з матеріального стану потерпілого - із значення майна для нього та його родини.
Великий розмір шкоди щодо юридичних осіб встановлюється з урахуванням вартості майна, його значення для господарської та іншої діяльності підприємства, організації, а також розміру збитків, понесених у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна.
Необхідно, щоб між протиправними діяннями винного та наслідками, що настали, був причиновий зв’язок.
4. Діяння може кваліфікуватися за ст.194 тільки за умови, що пошкоджене або знищене майно не захищене спеціальними кримінально-правовими нормами, коли утворюються самостійні склади злочинів. Наприклад, знищення чи пошкодження лісових масивів кваліфікується за ст.245, а незаконна порубка лісу - за ст.246; зруйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації - за ст.277; пошкодження ліній зв’язку - за ст.360; знищення і зруйнування пам’яток історії і культури - за ст.298 і таке інше. Фактично це склад більш тяжкого злочину, для якого додаткова кваліфікація за ст.194 не потрібна: знищення майна під час масових заворушень - ст.294; зруйнування чи пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вчинене з метою ослаблення держави, - за ст.113; знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків або майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, - за ст.347 або 352.
Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з умисним знищенням або пошкодженням чужого майна без обтяжуючих обставин (ч.1 ст.194), кваліфікується за відповідними частинами ст.365 і додаткової кваліфікації за ст.194 не потребує.
5. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.194, характеризується прямим або непрямим умислом. Винний усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає знищення або пошкодження майна та бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.
Знищення чи пошкодження чужого майна може бути вчинено з різних спонукань - помсти, ревнощів, хуліганства. Мотив та мета не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони і мають значення переважно для відмежування цього злочину від інших. Так, дії, спрямовані на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе оборонне значення, вчинені з метою ослаблення держави, кваліфікуються за ст.113.
6. У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднано з розкраданням. Наприклад, коли знищенням чи пошкодженням майна винний намагається приховати розкрадання або полегшити його вчинення. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються як розкрадання і знищення чи пошкодження майна за ст.194.
Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікується за сукупністю злочинів лише тоді, коли було знищено майно, що не було викрадене. Якщо винна особа знищує майно, яке вона викрала, то її дії кваліфікуються тільки як розкрадання.
7. Кваліфікуючими ознаками, за ч.2 ст.194, умисного знищення або пошкодження чужого майна є:
- знищення або пошкодження чужого майна підпалом, вибухом або іншим загальнонебезпечним способом;
- заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах;
- спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків.
Підпал - це знищення або пошкодження майна вогнем, якщо при цьому існувала загроза життю та здоров’ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків. Тому знищення або пошкодження майна вогнем, коли не створена вказана загроза (наприклад, при спаленні речей у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча ознака і не тягне за собою відповідальності за ч.2 ст.194.
Під вибухом розуміють різні види фізичних, хімічних або ядерних перетворень речовин, що супроводжуються миттєвим виділенням енергії, внаслідок чого з’являються ушкоджуючі чинники у вигляді хвилі газоподібних продуктів детонації вибухової речовини, ударної хвилі навколишнього середовища, осколків оболонки заряду і вторинних снарядів. Це створює загрозу для життя та здоров’я людей або заподіює значні матеріальні збитки.
Інший загальнонебезпечний спосіб - це будь-який (окрім підпалу та вибуху) спосіб знищення або пошкодження майна, коли створюється загроза для життя та здоров’я людей або заподіяння значних матеріальних збитків (наприклад, затоплення, обвал).
Спричинення загибелі людей - це загибель хоча б однієї людини. При цьому ставлення винної особи до таких наслідків характеризується необережною формою вини: особа передбачає можливість настання смерті потерпілого, але легковажно розраховує запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.
До заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах внаслідок знищення або пошкодження майна належить, наприклад, виведення з ладу повністю або на тривалий час виробничих підприємств (зруйнування важливих об’єктів, окремих цехів, дільниць) та інших важливих споруд (гребель, систем енергопостачання, зв’язку тощо), загибель великої кількості худоби та ін. При цьому слід враховувати не тільки вартість, розмір знищеного чи пошкодженого майна в натуральному виді (вага, обсяг, кількість предметів), але і його значимість.
8. Іншими тяжкими наслідками визнається заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або декільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, тривалі припинення або дезорганізація роботи підприємства, установи, організації тощо.
9. Умисне знищення або пошкодження майна в процесі вимагання, якщо воно не було вчинено шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, повністю охоплюється відповідною частиною ст.189. Якщо ж майно під час вимагання було знищено або пошкоджено шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю ст.189 і 194.
10. Умисне знищення або пошкодження майна без кваліфікуючих ознак, вчинене з хуліганських мотивів, охоплюється ст.296, за наявності кваліфікуючих ознак потребує кваліфікації за сукупністю ст.296 та ч.2 ст.194.
Також за наявності кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.194, злочин, вчинений внаслідок перевищення службовою особою влади або службових повноважень, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст.365 та ч.2 ст.194.
11. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.194, є осудна особа, яка досягла 16 років, а за ч.2 ст.194 - особа 14 років.

Стаття 195. Погроза знищення майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців.

1. Об’єктивна сторона злочину полягає в погрозі з боку винного знищити чуже майно шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом (див. п.7 коментаря до ст.194). Погроза може бути виражена усно, письмово, жестом, демонстрацією відповідних засобів, необхідних для знищення майна (наприклад, вибухового пристрою, гранати або їх муляжів). Вона може бути адресована як власнику майна, так і третім особам.
Злочин вважається закінченим у момент сприйняття погрози потерпілим.
2. Необхідною умовою складу злочину є наявність реальних підстав побоюватися здійснення погрози знищення майна. Реальність погрози встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням як об’єктивного, так і суб’єктивного критеріїв.
Зокрема, реальними підставами здійснення погрози можуть бути: стосунки між винним і потерпілим (їх тривалість, непримиримість тощо); характеристика особи винного (вчинення насильницьких злочинів у минулому, наявність судимості за подібні злочини, його психічний стан та ін.).
3. З суб’єктивної сторони погроза знищення майна вчинюється умисно: винна особа усвідомлює, що висловлена нею погроза здатна викликати у потерпілого побоювання, позбавить його спокою у зв’язку із можливістю її реалізації, і бажає цього.
4. Від замаху на знищення майна (ст.15 і 194) або готування до цього злочину (ст.14 і 194) погроза знищення майна відрізняється тим, що при погрозі суб’єкт не має наміру негайно розпочати дії, він лише має намір налякати власника, позбавити його спокою і тому погрожує знищити майно у майбутньому.
5. Погроза знищення майна може бути способом вчинення інших злочинів (зокрема, погроза знищення майна під час вимагання - ч.1 ст.189 - є засобом досягнення винним мети вимагання; аналогічно і при вчиненні деяких інших злочинів, передбачених, наприклад, ст.345, 346, 350, та ін.), складом яких вона охоплюється, і додаткової кваліфікації за ст.195 не потребує.
6. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років.

Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Предмет злочину - див. у п.1 коментаря до ст.194.
2. Об’єктивна сторона злочину визначена як знищення або пошкодження чужого майна (див. п.2 коментаря до ст.194). Злочин може бути вчинений як діями, так і бездіяльністю.
Склад злочину є матеріальним, що означає необхідність наявності суспільно небезпечних наслідків, вказаних у статті, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень (див. пп.2-8 коментаря до ст.121) або загибелі людей (див. п.7 коментаря до ст.194).
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини: особа передбачає можливість знищення або пошкодження майна зі спричиненням людських жертв або тяжких тілесних ушкоджень, але легковажно розраховує на відвернення таких наслідків, або не передбачає настання таких суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
4. Суб’єктом злочину є приватна особа, яка досягла 16 років.

Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

1. Злочин, передбачений ст.197, відноситься до некорисливих посягань на власність.
2. З об’єктивної сторони злочин характеризується:
- діянням - невиконанням або неналежним виконанням особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків;
- спричиненням тяжких наслідків для власника майна;
- причинним зв’язком між зазначеним діянням та наслідками.
Злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту спричинення тяжких наслідків.
Під чужим розуміється будь-яке майно, що не належить винній особі на праві власності, але перебуває під її охороною або передане їй на зберігання.
3. Невиконання особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків передбачає її бездіяльність за умови, коли вона повинна була і могла вчинити дії, які входять в коло її обов’язків і якими було б попереджено настання тяжких наслідків для власника майна (наприклад, загасити пожежу чи своєчасно викликати пожежну охорону при виникненні пожежі, викликати міліцію для припинення знищення майна хуліганами, повідомити належним органам чи особам про іншу загрозу знищення чи пошкодження майна тощо).
Неналежне виконання особою обов’язків передбачає їх виконання неналежним чином через недбале чи несумлінне ставлення до них за умови, що особа повинна була і могла їх вчинити. При цьому необхідно встановити, які саме дії особа повинна була і могла вчинити, а також чи зумовило невиконання або неналежне виконання нею своїх обов’язків спричинення тяжких наслідків для власника майна. При вирішенні питання про кримінальну відповідальність особи за невиконання або неналежне виконання обов’язків по зберіганню чи охороні чужого майна необхідно встановити, чи могла особа виконувати такі обов’язки за станом здоров’я (каліцтво, вади слуху, зору тощо), чи не вплинули на їх невиконання, наприклад, стихійні сили природи, дії технічних факторів, інших осіб.
Невиконання або неналежне виконання обов’язків по зберіганню чи охороні чужого майна може створити умови для його пошкодження, загибелі, розкрадання іншими особами. Якщо особа, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїми діями сприяла вчиненню розкрадання майна, вона відповідатиме за співучасть у розкраданні.
4. Питання про наявність тяжких наслідків для власника майна, який є потерпілим, вирішується із врахуванням його матеріального становища, вартості знищеного, пошкодженого або викраденого майна, зокрема якщо йому спричинені збитки на суму сто і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості, коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Відношення особи щодо порушення правил зберігання та охорони чужого майна може бути як умисним, так і необережним.
6. Суб’єктом злочину є фізична особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років, яка не є службовою особою і якій доручено зберігання чи охорону чужого майна. Суб’єктами злочину можуть бути охоронець, сторож, гардеробник, водій, що перевозить вантаж, кур’єр, експедитор тощо.
Якщо особа, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, зазнала фізичного або психічного примусу, внаслідок чого вона не виконала або неналежно виконала свої обов’язки, питання про кримінальну відповідальність такої особи вирішується на підставі ст.40.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика та види злочинів проти власності	\|	Злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.