Злочини, що посягають на життя, здоров’я, особисту безпеку, інші блага та інтереси захисників чи представників особи у зв’язку з їх діяльністю з надання правової допомоги.

Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом ґарантій їх діяльності та професійної таємниці -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -
караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Діяльність захисника спрямована на захист прав, свобод та законних інтересів людини, на надання правової допомоги. Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу і встановлює, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Захисником відповідно до ст.44 КПК є особа, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі. На захисників покладено обов’язок використовувати передбачені в КПК та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність осіб, яких вони захищають (ч.1 ст.48 КПК). Для виконання цих обов’язків захиснику надаються права, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України. Якщо повноваження захисника виконує адвокат, він використовує також професійні права та гарантії адвокатської діяльності, встановлені Законом України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ і додатково забезпечені й конкретизовані Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов’язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску, втручання в діяльність.
У пункті 7 Указу Президента України “Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури” висунута вимога до органів, які проводять досудове слідство, щодо суворого додержання ними законодавства про гарантії адвокатської діяльності, усунення порушень професійних прав адвокатів, втручання в їх діяльність.
Міжнародними документами про адвокатуру передбачені спеціальні гарантії діяльності адвокатів. Зокрема, п.16 Основних положень про роль адвокатів, прийнятих VІІІ Конгресом ООН по запобіганню злочинам у 1990 р., встановлює обов’язок урядів забезпечувати адвокатам можливість здійснювати свої професійні обов’язки, усувати залякування, перешкоди, завдання турбот і недоречне втручання.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов’язків, прийняті 25 жовтня 2000 р., наголошують на необхідності вжиття заходів для забезпечення поваги до свободи здійснення професійних адвокатських обов’язків, захисту такої свободи і сприяння їй, без будь-якої дискримінації і без неналежного втручання державних органів або приватних осіб, з особливим урахуванням відповідних положень Європейської конвенції з прав людини.
Закон України “Про адвокатуру” (ст.10) встановив, що адвоката не можна притягнути до відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням юридичної допомоги згідно з законом.
Нерідко є спроби з боку службових осіб різних рівнів, правоохоронних органів, а також злочинних угруповань контролювати діяльність захисника і представника, особливо коли в їх ролі виступає адвокат, вимагати розголошення адвокатської таємниці або відстоювання певної правової позиції. Допускалися незаконне вилучення у адвокатів документів, що складають адвокатську таємницю, обшук приміщень адвокатських об’єднань, незаконне прослуховування розмов адвоката із клієнтом тощо. Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про караність таких дій.
Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача (ст.52 КПК) можуть бути серед інших осіб і адвокати. Представник користується певними правами. Забезпечення можливості здійснення цих прав покладається на особу, яка провадить дізнання, на прокурора, слідчого, на суд (ст.53 КПК). Тому незабезпечення цими особами прав представника слід розглядати як вчинення перешкод до здійснення ним діяльності.
У цивільному судочинстві представником сторін і третіх осіб в суді можуть бути адвокати, уповноважені професійних спілок та інші особи, що названі у ст.112 ЦПК.
2. З об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному втручанні в правомірну діяльність захисника або представника особи по наданню правової допомоги, що перешкоджає її належному здійсненню (наприклад, шляхом втручання, тиску, створення умов, за яких захисник або представник не можуть виконувати свої повноваження), у порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Вчинення перешкод до здійснення правової допомоги захисником або представником особи, пов’язане з погрозою вбивством, насильством щодо них (їх близьких родичів), погрозою знищення, пошкодження або умисним знищенням чи пошкодженням майна, посяганням на їх (чи близьких родичів) життя, кваліфікується відповідно за ст.398, 399, 400.
3. Суб’єктом злочину може бути як службова особа (ч.2), так і інші особи, котрі чинять перешкоди професійній діяльності захисника або представника. Ними можуть бути, наприклад, потерпілий, його родичі, інші обвинувачені або захисники у справі, законні представники, сторона в цивільній справі або її представник, особа, яка своєчасно не видає захиснику для ознайомлення документи, необхідні для виконання захисту або представництва, чи не відповідає на запити адвоката, адвокатського об’єднання у встановленому порядку та вчиняє інші дії, що ускладнюють збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Про неприпустимість таких дій йдеться, зокрема, у п.9 Указу Президента України “Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури” від 30 вересня 1999 р. № 1240/99.
4. У коментованій статті підкреслюється, що діяльність захисника має бути правомірною. У цьому зв’язку щодо діяльності адвоката встановлено певні принципи (незалежність, дотримання законності, домінантність інтересів клієнта, конфіденційність, компетентність та добросовісність, чесність і порядність тощо), відповідальність за порушення вимог законодавства про адвокатуру (див. cт.4, 16 Закону України “Про адвокатуру”), а також порядок здійснення професійної діяльності, якого адвокат зобов’язаний дотримуватися (див. cт.7 Закону України “Про адвокатуру”, Правила адвокатської етики).
Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у 1990 p., встановлюють обов’язок адвоката надавати допомогу клієнту будь-яким законним способом, діяти вільно і наполегливо відповідно до закону і визнаних професійних стандартів та етичних норм.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов’язків, прийняті 25 жовтня 2000 p., встановлюють, зокрема, обов’язок адвокатів діяти при захисті прав та інтересів клієнтів незалежно, сумлінно і справедливо.
Стосовно інших осіб, які згідно з КПК можуть бути захисниками, не встановлено етичних, методичних та інших правил здійснення захисту або представництва, спеціальних гарантій діяльності, контролю за якістю надання правової допомоги, що знижує рівень правової допомоги, яка надається цими особами. Однак кожна особа, що за законом має право бути захисником, зобов’язана не перешкоджати встановленню істини в справі, не фальсифікувати докази, не затягувати розслідування чи судовий розгляд справи тощо (ст.48 КПК).
Кримінально-процесуальним кодексом передбачено усунення захисника від участі в справі. Зокрема, встановлено, що не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини, затягує розслідування чи судовий розгляд справи тощо.
5. Перешкоди до здійснення правомірної діяльності представника особи по наданню правової допомоги можуть вчиняти будь-які особи, а також, як передбачено у ч.2 ст.397, - службові особи (наприклад, керівник підприємства, до якого звернувся захисник щодо отримання відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази в справі).
Вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності представника особи по наданню правової допомоги може здійснюватися в будь-якій формі, наприклад у формі витребування від представника додаткових, не передбачених законом, документів для підтвердження його повноважень або порушення права представника на ознайомлення з протоколом судового засідання у термін, встановлений ст.199 ЦПК, у формі несвоєчасного повідомлення представника про час і місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції (ст.300 ЦПК) тощо.
6. Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника і представника та професійної таємниці полягає у недотриманні посадовими та іншими особами гарантій, спеціально передбачених законом для забезпечення належного виконання захисту і представництва. Слід зауважити, що суб’єктом порушення окремих гарантій, встановлених КПК, Законом України “Про адвокатуру”, Правилами адвокатської етики, можуть виступати лише особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя, до виключної компетенції котрих належить виконання певних дій чи повноважень. У цих випадках їх дії мають кваліфікуватися за ч.2 ст.397. Наприклад, заборонено: допитувати як свідка адвоката, його помічника, службових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань з питань, які становлять адвокатську таємницю; інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги, з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності; представника потерпілого про обставини, що стали йому відомі при наданні юридичної допомоги (ст.69 КПК); вносити подання чи виносити окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі (див. ст.10 Закону України “Про адвокатуру”). До таких дій слід віднести і несвоєчасне надання підозрюваному, обвинуваченому, підсудному побачення з захисником, безпідставне обмеження захисника в часі, необхідному для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, тощо.
7. Кримінальна відповідальність за цією статтею настає, коли мали місце дії з метою перешкодити виконанню діяльності з надання правової допомоги захисником або представником як таким (наприклад, при порушенні гарантій адвокатської діяльності стосовно адвоката, відомого у зв’язку з веденням ним гучних справ) чи при виконанні професійних повноважень захисника або представника у конкретній справі.
Дії особи, яка скоїла злочин, кваліфікуються за ст.397 як закінчений злочин незалежно від того, призвело втручання в діяльність захисника або представника до ненадання ними правової допомоги особі чи ні.
8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що втручається в діяльність захисника або представника особи, перешкоджає їх діяльності, порушує встановлені гарантії їх діяльності та професійну таємницю, і бажає цього.

Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, -
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, які виникають у сфері відправлення правосуддя. Злочин посягає на одну з ланок цієї сфери - на належне надання правової допомоги особам, зокрема здійснення захисту і представництва.
2. Потерпілими від цього злочину можуть бути лише захисник, представник особи (див. п.1 коментаря до ст.397), їхні близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки).
3. З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст.398, характеризується: а) погрозою здійснити вбивство, насильство чи погрозою знищення або пошкодження майна (ч.1); б) або заподіянням легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч.2) або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч.3). Характеристика цих понять дається у коментарях до ст.115, 121, 122, 125.
4. За реалізовану погрозу у вигляді нанесення будь-якої тяжкості тілесних ушкоджень відповідальність настає за ч.2, 3 ст.398, а якщо реалізованою виявляється погроза вбивством, то цей злочин кваліфікується за ст.400.
5. Злочин, передбачений ст.398, вчиняється тільки з прямим умислом.
6. Суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, що досягла для відповідальності за ч.1 ст.398 16-річного віку, а за заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч.2) та тяжких тілесних ушкоджень (ч.3) відповідальність настає з досягненням 14 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини проти правосуддя, вчинювані особами, які не мають безпосереднього відношення до здійснення правосуддя.	\|	Поняття, загальна характеристика та система військових злочинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.