Етапи розвитку утопічного соціалізму

Сучасна наука виділяє три етапи в розвитку утопічного соціалізму: перший - ранній етап /ХVI-XVIII в.в./, другий - етап критичного утопічного соціалізму /початок ХIХ в./, третій - революційно-демократичний етап /50-60р. ХIХ в./

Перший етап утопічного соціалізму представлений когортою блискучих мислителів і вчених, які не сумнівалися в необхідності зміни існуючого ладу й пропонували свої шляхи перебудови, свої "моделі" справедливого суспільства. Так Т.Мор мріє про суспільство, де немає багатих і бідних, між людьми панує мир і згода, рівноправність і вільнодумство. Т.Кампанелла висунув ідею про можливості наукового керування суспільством. Мореллі вперше сформулював принцип необхідності трудитися по потребах. Ж.Мельє у своїй праці «Заповіт» призивав до народної революції. М.Бабеф призивав до революційного перевороту й установлення диктатури пригноблених.

Другий етап утопічного соціалізму збігається з часом затвердження капіталізму й представлений трьома видатними мислителями Анрі Сен-Симоном, Шарлем Фур'є й Робертом Оуеном /початок ХIХ в./ Визнавши закономірності капіталізму, і разом з тим критикуючи його, вони висунули ідею самоврядних комуністичних громад.

Лад створений на принципах розуму, на думку Сен-Симона, породжує колективізм, співробітництво, мир, згоду, свободу особи. Це - соціалістичне суспільство, у якому здійснюється планове виробництво, потреби кожного задовольняються за рахунок суспільства. Державна влада перетворюється в знаряддя організації виробництва й керування речами.

Шарль Фур'є будував свою соціально-політичну систему на протиставленні двох мирів - буржуазного й соціалістичного. Буржуазна держава по думці Фур'є - "союз гнобителів", воля в цій державі означає волю вмерти від голоду, торгівля - неправда й обман. Соціалістичний лад, уважав він, створюючи планове господарство, виключає кризи, робить працю вільною і творчою. Слідом за Сен-Симоном він визнавав дві форми власності: суспільну й приватну.

Роберт Оуен думав, що причини пороків людей укладені в політичному устрої капіталістичної держави, що для його корінної зміни потрібно вирішити три завдання: змінити характер людини, створити кооперацію як шлях до соціалізму, розкрити місце робочого руху в перетворенні суспільства.

Третє покоління утопічного соціалізму - революціонери-демократи другої половини ХІХ століття. (Дж.Гарібальді, Дж.Мадзіні, Ш.Петефі, Х.Ботєв, Рабиндранат Тагор, А.Н.Радіщев, В.Г.Бєлінський, А.І.Герцен, Т.Г.Шевченко, Н.Г.Чернишевський, Н.А.Добролюбов, І.Я.Франко, П.А.Грабовський, Леся Українка й ін). Для цього напрямку політичної думки характерний пошук шляхів революційного перетворення суспільства на демократичних початках. Основні антагонізми, що існували в буржуазному суспільстві, вони зв'язували з економічними й соціальними протиріччями. Для всіх їх була безперечною необхідність побудови нового суспільства, головними рисами якого були б демократія й рівність. Революціонери-демократи не тільки словом, але й справою боролися за краще майбутнє трудящих, багато хто з них віддали життя за свої соціалістичні ідеали.

Після виникнення марксизму утопічний соціалізм продовжував існувати як теоретичне оформлення соціальних ілюзій дрібнобуржуазних і люмпенских верств населення. Це знайшло вираження в таких його формах, як соціал-реформізм (Л.Блан, Ф.Лассаль), анархізм (Прудон, М.Бакунін, П.Кропоткін), християнський соціалізм тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні віхи політичної думки І половини XIX ст.	\|	Розвиток політичної думки у другій половині ХІХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.138 сек.