• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лабораторна робота № 1

ВСТУП

Топіарне мистецтво – мистецтво обрізування та формування рослин у вигляді різноманітних фігур, що походить ще з Давнього Риму (від імені відомого римського садівника Топіаріуса, який володів мистецтвом створення різноманітних фігур із рослин). Створюється переважно із рослинних матеріалів: з дерев, кущів, трав’яних рослин, наприклад, із тису, лавровишні, самшиту, бирючини. Нині є досить популярним в Англії, Франції, Голландії та інших високо розвинутих країнах світу.

Дисципліна «Топіарне мистецтво» входить до групи вибіркових дисциплін освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів лісового та садово-паркового господарства (1-а ступінь напряму «Лісове та садово-паркове господарство»).

Метою дисципліни є теоретична та практична підготовка студентів у галузі фігурної стрижки декоративних рослин, основним завданням якої є використання різних форм рослин, виконаних руками людини, в декоративному садівництві та озелененні.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен ЗНАТИ:

- історичні аспекти зародження та розвитку топіарного мистецтва;

- морфологічну будову рослин, придатних до формування, особливості їх розвитку;

- відношення рослин до природно-кліматичних факторів середовища;

- технологію вирощування садивного матеріалу для стрижених форм;

- основні агротехнічні прийоми садіння і пересаджування рослин, догляд за ними, а також методи боротьби із шкідниками та хворобами;

- асортимент сучасних інструментів та механізмів для стрижки рослин.

Студент повинен ВМIТИ:

- розрізняти елементи топіарного мистецтва різних історичних періодів;

- підібрати асортимент рослин, придатних для формування різноманітних фігур та елементів;

- користуватися основними інструментами та механічними засобами стрижки рослин, дотримуватися техніки безпеки при роботі з ними;

- виконувати роботи з формування рослин відкритого ґрунту за допомогою переносних шаблонів;

- розрахувати необхідну кількість посадкового матеріалу для влаштування живоплотів, лабіринтів, боскетів та бордюрів;

- скласти технологічну карту та календарний план догляду за формованими рослинами;

І. ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ

Лабораторна робота № 1

Тема. Історія зародження і розвитку топіарного мистецтва

Мета роботи: ознайомитися з основними етапами розвитку топіарного мистецтва та його елементів

Тлумачні словники визначають поняття «топіарі» (topiary) як мистецтво художньої стрижки (англ. topiary art – топіарне мистецтво) та надання декоративних форм кронам дерев і чагарників. Цей термін має латинські та грецькі корені, що свідчить, наскільки давнім є топіарне мистецтво.

Сади-парадизи Стародавньої Персії, а потім сади всього Сходу знаходилися за живими огорожами з квітучих кущів – бузку, мирта, троянд, а високі кам’яні стіни були прикрашені не лише мозаїкою з різнобарвних каменів, але й виткими рослинами. Поряд із живоплотами, у перських садах, перші з яких ми називаємо Чар-Баг, були присутні і формовані поодинокі чагарники у вигляді правильних геометричних фігур на фоні газону.

Жителі Стародавнього Єгипту надавали своїм садам квадратної форми, висаджуючи рослини стрункими рядами за висотою, створювали не що інше, як багаторядний живопліт. Квадратні сади із стрункими рядами дерев дуже гармоніювали із чіткими прямокутними формами єгипетських будинків.

Зразки вишуканого формування рослин бачимо і у садах поблизу величних храмів та усипальниць в Індії.

Вважається, що мистецтво фігурної стрижки рослин на високому рівні почало використовуватися у Стародавньому Римі. Вілли Лукулла, Адріана, Плінія-старшого, громадські сади Помпеї, Юлія Цезаря, Мецената, судячи із збережених до наших днів картин, малюнків, описів, потопали в квітах, розділених підстриженим самшитом на кілька різних фігурних ділянок. Пліній дуже пишався зразками своєрідного мистецтва садівників–топіарів. Із стрижених рослин робилися надписи на газонах, фігури птахів, звірів і людей, фантастичні споруди з колонами, вази. Елементом озеленення того часу були навіть спеціально створені сади-топіаріуми (Hortus topiario), які мали вигляд колекцій стрижених (формованих) рослин.

З падінням Риму та приходом середньовіччя у похмурих замках з високих чагарників влаштовують лабіринти – спірально закручені вузькі доріжки. Ідея створення лабіринтів за допомогою живоплоту (що набула пізніше розважального призначення) проявилася надалі – у садах ХVI ст., зокрема, у Франції, ХVII-ХVIII ст. у Росії, у парках Петергофу та Павловська.

Унікальні пам’ятки садово-паркового мистецтва залишили по собі араби (в Європі їх називали маврами), які майже сім століть (VIII-XIII) панували на Піренейському півострові. Нині зразки топіарного мистецтва ми знаходимо у Альгамбрі та Генераліфі.

В епоху ренесансу формування рослин в Італії стало значно стриманішим і застосовувалося при створенні високих прямокутних зелених стін, живоплотів, а також окремих підстрижених у вигляді конусів, циліндрів і куль дерев та кущів.

Найбільшого розквіту топіарне мистецтво досягло в епоху бароко у Франції, коли основним художнім критерієм стало ритмічне розмежування саду з формуванням замкнутих просторів. Квіткова пишнота відступила на другий план, а топіарне мистецтво почали застосовувати як віртуозну стрижку, яка набувала перебільшеної форми у вигляді фантастичних руїн будинків, фонтанів. Мистецтво стрижки одержало на той час назву зеленої пластики, або рослинної архітектури.

До характерних елементів садово-паркових композицій бароко належать: садові партери, шпалери, алеї, буленгрін («западинки» або підвищення), боскети, садові зали, садові театри, лабіринти, садова скульптура, садові канали, басейни і фонтани, звіринці, вольєри, садові будівлі.

Українським садовим майстрам топіарне мистецтво було знайоме вже у середині XVII ст. Його застосовували у формуванні звичайних живоплотів, для огородження розсадників і городів, а також при створенні шпалер, арок, тунелів, боскетів, фігурних стрижок окремих чагарників, що прикрашали партери багатих садиб. У Стрийському парку, що є перлиною м. Львова, донині зростає грабова зелена стіна, яка є незмінним атрибутом цього садово-паркового об’єкта.

Хоча топіарне мистецтво – данина штучному регулярному стилю, стародавнім садам і паркам, нині стрижені рослини знову входять у моду в сучасних садах, що дозволяє нам бачити зразки майстерності садівників у справі формування з рослин різноманітних фігур.

Завдання. Відповідно до обраної студентом теми (історичного періоду) необхідно написати реферат, який виконується рукописно або комп’ютерним друком згідно існуючих вимог, супроводжується ілюстраціями. Після тексту слід вказати перелік використаних джерел із обов’язковим зазначенням посилань.

Теми рефератів:

1. Сади стародавнього світу;

2. Сади Ассірії, Вавилону, Дворіччя та Месопотамії;

3. Сади Давнього Єгипту

4. Топіарне мистецтво в садах Давньої Греції;

5. Топіарне мистецтво Давнього Риму

6. Елементи топіарного мистецтва у Китаї та Японії;

7. Топіарне мистецтво епохи Середньовіччя;

8. Мавританські сади Іспанії;

9. Ренесанс та топіарне мистецтво;

10. Топіарні елементи стилю бароко;

11. Партери, їх типи та способи створення;

12. Типи шпалер та їх створення;

13. Боскети: класифікація та способи створення;

14. А.Ленотр та його внесок у топіарне мистецтво;

15. Топіарні елементи французького класицизму;

16. Топіарне мистецтво англійських парків XVIII ст.;

17. Поширення топіарного мистецтва Європою ХІХ-ХХ ст.;

18. Сучасне топіарне мистецтво України;

19. Топіарне мистецтво США;

20. Сучасні тенденції розвитку топіарного мистецтва з використанням шаблонів.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. II. Самостійна робота студентів.
3. IV. ВИХОВНА РОБОТА В КЛАСІ
4. IV. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ.
5. IV. Науково-дослідницька робота.
6. IV. Практична робота.
7. IV. Робота над темою уроку
8. Qорганізаційне середовище, в якому виконується робота
9. V. Робота з підручником
10. V. Робота з підручником. с. 59-60
11. V. Робота з програмою «Виконавець Восьминіжка»
12. V. Робота з програмою «Виконавець Садівник».

Переглядів: 1836