• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність та основні риси ринку

Ринок - одна з найбільш поширених категорій в економічній теорії й господарській практиці. Ринок – це обов'язковий компонент товарного господарства. Згідно з думкою М. Бухаріна, ринок - це зворотна сторона товарного виробництва, основи ринкового господарства. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва [38].

Об'єктивну необхідність ринку утворюють такі чинники:

o розвиток суспільного розподілу праці;

o економічна відособленість ринкових суб'єктів, що обумовлене наявністю різних форм власності;

o тісний зв'язок цих суб'єктів зі світовою економікою через зовнішню торгівлю,

o потреба виходу національної економіки на світовий економічний простір з метою її подальшого економічного зростання.

Поняття "ринок" багатогранне, з розвитком суспільного виробництва та обігу дане поняття неодноразово змінювалося.

Спочатку ринок розглядався як місце роздрібної торгівлі, ринкова площа. Це пояснюється тим, що з'явився ринок раніше, ніж розпалося первісне суспільство, коли обмін лише набував форму товарного обміну, що здійснювався у визначеному місці й в певний час. З розвитком ремесел і міст торгівля розповсюджується, за ринками закріплюються певні місця та ринкові площі. Таке розуміння ринку збереглося й до теперішнього часу, як одне із значень даного слова.

З розвитком товарного виробництва поняття "ринок" набуває більш складнішого тлумачення, яке знаходить відображення в світовій економічній літературі. Так, французький економіст-математик О. Курно вважав, що під цим терміном слід розуміти не якусь ринкову площу, а в цілому кожен район, де відносини покупців і продавців вільні, ціни легко і швидко вирівнюються. У такому визначенні ринку зберігається географічна його характеристика, але вона не є вичерпною, додаються нові риси.

З подальшим розвитком товарного обміну та появою товарно-грошових відносин виникає можливість розриву купівлі-продажу в часі й просторі. В цьому контексті характеристика ринку лише як місця торгівлі вже не відображає реальності, оскільки формується нова структура суспільного виробництва - сфера обігу, яка характеризується виділенням матеріальних і трудових ресурсів з метою виконання певних специфічних для обігу функцій. В результаті виникає нове розуміння ринку як форми товарного і товарно-грошового обміну, яке набуло найбільше поширення у вітчизняній економічній літературі.

Ринок - це обмін, організований за законами товарного виробництва і грошового обігу [96]. У тлумачних словниках В. Даля і С. Ожегова приводиться значення ринку як місця ринкової торгівлі, як сфери товарного обміну. Тут важливо підкреслити, що ринок - це сфера не тільки товарного обміну, але і обігу, включаючи й обіг грошей, зокрема, сучасний ринок цінних паперів.

Якщо розглядати ринок з боку суб'єктів ринкових відносин, то виникають нові визначення ринку. Ринок розглядається, як сукупність покупців, які вступають у тісні ділові відносини й укладають угоди з приводу будь-якого товару [75].

Це лише одна сторона ринку. Такі визначення не охоплюють всієї сукупності суб'єктів ринкових відносин (виробників, споживачів і посередників), не включають відносини виробництва, розподілу, споживання у сфері обігу.

З появою товару "робоча сила" ринок проникає у виробництво: купівля не тільки засобів виробництва, але й робочої сили стає умовою виробництва. Поняття "ринок" розширяється до розуміння його як елемента відтворення сукупного суспільного продукту, як форми реалізації, руху основних складових частин цього продукту. З'являється визначення ринку як "сукупності економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі" [56]. Ринок сьогодні розглядають як тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання (рис. 1).

Рис. 1. Товарні ринки як об'єкти комерції [87].

Для товарних відносин, які здійснюються через ринок, дуже важливу роль виконують не тільки прямі (виробництво - ринок - споживач), але і зворотні (споживач - ринок - виробництво) господарські зв'язки. Теоретично доведено і світовим економічним досвідом підтверджено, що механізм зворотних зв'язків є неодмінною умовою стійкості та ефективності будь-якої економічної системи.

Таким чином, можна виділити ще одне розуміння ринку - як суспільної форми організації і функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія виробництва і споживання без посередницьких інститутів, які регулюють діяльність виробників і споживачів, прямий і зворотний вплив на виробництво і споживання.

Усі розглянуті нами визначення ринку свідчать про різні стадії в історичному процесі пізнання ринку як економічного явища і розкривають різні його грані. Узагальнену характеристику ринку можна представити таким чином:

Ринок – це: сфера обігу

Форма руху сукупного суспільного продукту

Тип господарських зв'язків.

Самостійна підсистема економічної системи.

Форма організації і функціонування економіки

Історія розвитку ринку дозволяє виділити такі типи ринку: нерозвинений, вільний, регульований і деформований.

Нерозвинений ринок характеризується тим, що ринкові відносини мають випадковий, найчастіше товарний (бартерний) характер. Такий ринок виконує певну роль, сприяє диференціації членів суспільства, посиленню мотивації до розвитку виробництва тих або інших товарів.

Вільний (класичний) ринок характеризується такими рисами:

1) необмежена кількість учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними;

2) абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства;

3) абсолютна мобільність чинників виробництва, необмежена свобода руху капіталу;

4) наявність у кожного учасника абсолютно повної інформації про ринок (норма прибутку, попит, пропозиція й т.ін.). Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб'єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту доходів) неможливе без інформації;

5) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність торгових марок й т.ін.);

6) жоден суб'єкт вільної конкуренції не може безпосередньо впливати на рішення іншого неекономічними методами;

7) ціни встановлюються стихійно в процесі вільної конкуренції;

8) відсутність монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) й державного регулювання.

Переваги вільного ринку полягають у тому, що він функціонує на основі саморегульованого механізму, який, зокрема, сам регулює орієнтири для капіталовкладень у виробництво. Вільний ринок - це механізм свідомо бездефіцитного ринку. Він забезпечує ефективний розподіл у суспільстві ресурсів, гнучкість й високу адаптовність до непостійних умов, свободу вибору та дії ринкових суб'єктів, максимальне використовування досягнень НТП; здібність до задоволення різноманітних потреб; підвищення якості товарів і послуг.

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. I. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
4. II. Основні засоби
5. II. ОСНОВНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ТРУДОВИХ КОЛЕКТИВІВ
6. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
7. III. Аналіз ринку
8. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
9. III. Основні обов'язки робітників та службовців
10. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
11. IV. Основні обов'язки адміністрації
12. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.

Переглядів: 1867