ІV. Українські гуманісти і книгодрукування в ХIV-XVI ст. (20 хв.)

В Україні майже до кінця ХVIст. не було середніх та вищих навчальних закладів, тому вже з середини ХІVст. зростає кількість українців, які здобували освіту в європейських університетах: Краківському, Празькому, Болонському, Кенігсбергському та ін. Навчаючись за кордоном, українські студенти знайомились із передовими науковими здобутками, переймались гуманістичними та реформаційними ідеями, а після повернення на рідну землю, поширювали здобуті знання. Серед таких людей були:

1. Юрій Дрогобич (Котермак, бл. 1450-1494рр.) – народився в Дрогобичі на Прикарпатті в родині ремісника. Узяв псевдонім на честь рідного міста, з особливою гордістю підкреслюючи своє походження. Навчався спочатку у Краківському, а потім і в Болонському університетах. Став доктором філософії та медицини, був ректором найстарішого в Європі Болонського університету (1481-1482рр.), професором медицини та астрономії Краківського університету. У науковій спадщині зберіглося лише чотири наукові праці Ю. Дрогобича (всі вони з астрономії). Ю. Дрогобич – автор першої відомої друкованої книги українського автора «прогностична оцінка року Божого 1483» (Рим, 1483). Тут з точністю до години передбачені затемнення місяця, визначено географічну довготу багатьох міст (Дрогобича, Москви), зроблено прогнози щодо метеорології та епідемій. Книга написана на високому науковому рівні, що свідчить про глибокі і різноманітні знання автора.

2. Павло Процелер (Павло Русин) – вважається першим поетом-гуманістом України, хоча писав він свої твори латиною. Народився у м. Кросно (бл. 1470-1517рр.) (нині Польща), вчився і викладав у Краківському університеті, мав вчений ступінь магістра, який давав йому право очолювати кафедру римської літератури. Павло Русин читав студентам Краківського університету лекції про Овідія, Вергілія, Лукіана та інших поетів. Крім того, він перекладав твори цих авторів та писав власні вірші. У 1509р. видані «Пісні Павла Русина з Кросно», у яких сконцентровано всю поетичну спадщину Павла Русина. Його безпосереднім внеском у розвиток освіти в Україні було видання кириличним шрифтом перших книг слов'янською мовою, серед яких був часословець для навчання дітей грамоті в Україні, Білорусії та Росії.

3. Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566 рр.) – суспільно-політичний діяч, публіцист, оратор, філософ, історик. Навчався в Краківському, Віденському, Падуанському, болонському університетах. У Західній Європі його називали «українським (рутенським) Демосфеном» та «сучасним Цецероном». Найвизначнішими працями Станіслава Оріховського є «Про турецьку загрозу слово І та ІІ-ге» (Краків, 1543), «Про целібат», «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу», «Промова на похоронах Сигізмунда І».

Взагалі, ціла плеяда блискучих освічених гуманістів зробили значний вклад у розвиток науки, сприяли поширенню просвітництва в Україні.

Велика роль у розвитку освіти належить книгодрукуванню.

В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга, котра була витвором малярства. Характерною рукописною пам'яткою є Пересопницьке Євангеліє, складене в 1556-1561 рр. у Заславі при монастирі св. Трійці, що довгий час належало Пересопницькому монастирю на Волині. Це Євангеліє рукописним перекладом Священного Писання з болгарської мови на тогочасну українську. Ця пам'ятка є найкращім зразком української мови того часу і особливо славиться своїм винятковим оформленням (головний зміст орнаментики – зображення української флори). Єдиний примірник рукопису зберігається у Національній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського. Саме на Пересопницькому Євангеліє складає присягу на вірність українському народу при вступі на посаду новообраний Президент України.

Щодо друкованої книги, то вона становила синтез графічного мистецтва і поліграфічної техніки.

Книгодрукування з'явилось у Німеччині у 1440-х роках та його авторство належить Й. Гуттенбергу з м. Майнц. Поява перших друкованих кириличних книг пов'язана з іменем краківського міщанини, німця за походженням Швайпольда Фіоля, який видав 1491р. у Кракові релігійні книги кирилицею. Першим україно-білоруським книгодрукарем вважається білорус Франциск Скорина.

Точна дата початку книгодрукування на українських землях невідома. Але тривалий час вчені дотримувались думки, що першою друкованою книгою був «Апостол», виданий 1574р. у Львові І. Федоровим. Одночасно з «Апостолом» І. Федоров видає навчальні книги – граматки (зразком такої книги є «Буквар» 1574р.).

Згодом І. Федоров переїздить до Острога, де за сприяння князя Костянтина Острозького у 1581 р. видає першу слов'янську Біблію – «Острозьку Біблію» церковнослов'янською мовою. Відстоюючи позиції православ'я К. Острозький вирішив видати повний текст Біблії (на той час повного тексту Біблії не існувало у жодного православного народу, оскільки православні користувались рукописними зошитами окремих частин Біблії). В основу Острозької Біблії покладено текст 70 «толковників» - грецький переклад.

Українські друкарні XVІ-XVІІ ст. активізували літературне і наукове життя. В цей час в Україні функціонувало 25 друкарень, 17 з яких видавали книги церковнослов'янською та староукраїнською мовами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІІ. Релігійне життя ХIV-XVI ст. Реформація (20 хв.)	\|	V. Діяльність братств та культурно-освітніх осередків (20хв.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.