• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Логістика виробничого підприємства

Стратегія логістики і логістичне управління

Розглядаючи розвиток логістики виробничого підприємства в контексті історичного розвитку теорії логістики, доцільним виглядає вирізнення окремих періодів, ототожнюваних із панівними концепціями. Фрагментарний період логістики виробничого підприємства охоплював передусім логістичні рішення стосовно окремих фаз виробництва, тобто постачання, власне виробництва і збуту. Локалізація логістичних рішень в межах названих фаз гарантувала лише субоптимальні рішення, які не могли розглядатися apriori як оптимальні для всіх фаз виробничого підприємства, оскільки критерії оптимальності не враховували відповідних умов оптимізації. Прикладами фрагментарних рішень можна вважати визначення оптимальної партії закупівлі за формулою Вільсона в логістиці постачання без врахування наслідків цього рішення у фазах виробництва та дистрибуції, визначення оптимальної партії виробництва без врахування цього рішення у фазах збуту та постачання, визначення оптимального рівня запасів готової продукції на складі готової продукції без врахування наслідків цього рішення у фазі постачання та виробництва.

Логічним виглядає досягнення збалансованості партії закупівлі протягом всього логістичного процесу у будь-якій його ланці трансформації матеріального потоку до партії відправлення із складу готової продукції включно. Така 100-відсоткова точність координації в часі і просторі на кожній з ланок виробничого процесу гіпотетично забезпечувала б системну оптимальність, оскільки виключала б необхідність складування в запас з причини відсутності кількісно-якісного балансу матеріалів в просторі та часі.

Власне таким підходом і характеризується концепція логістики виробничого підприємства як системи (другий період – період системної інтеграції), входом якої є закуплені і поставлені для виробництва ресурси виробництва, а виходом – готова продукція. Отже, вхідний потік – це сировина, матеріали, частини, вузли, а вихідний – готові вироби (кінцеві продукти, вузли, замінні частини тощо). Гіпотетично сутність концепції логістики виробничого підприємства як логістичної системи (стан системної інтеграції) можна представити рікою, в якій переміщується певна кількість води з одного пункту в інший. Графічно це виглядає так:

Рис. 4.1. Графічна інтерпретація концепції логістики виробничого підприємства

Ідеальний варіант ідентифікує процес переміщення матеріального потоку (води) через всі фази рівномірно, прямолінійно з нульовим запасом у всіх фазах. Отже цим забезпечуються мінімальні витрати на переборення одиницею матеріального потоку простору від входу до виходу у мінімально можливий час (за відсутності запасів швидкість переборення простору визначається лише швидкістю переміщення матеріального потоку).

Реальний процес переміщення гіпотетичного матеріального потоку подібний до протікання води, коли на його шляху появляються певні перешкоди (греблі, вузькі місця тощо) і це призводить, з однієї сторони, до зростання опору, а відтак до збільшення витрат на його переборення, а, з іншої сторони, до вимушеного складування, коли виникає недостатність пропускної здатності чергової ланки каналу. Ідентифікатором таких перешкод на виробничому підприємстві є “шви”, що з’єднують окремі фази виробництва, окремі однорідні ланки трансформації потоку в цих фазах та окремі логістичні операції. Іншим чинником, що погіршує ідеальні умови переміщення матеріального потоку, необхідно вважати простору конфігурацію каналів переміщення як відхилення від єдиного прямолінійного напряму.

Третій період, період “канальної” інтеграції характеризується розглядом концепції логістики виробничого підприємства як субконцепції логістики ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство стає центральною ланкою, але як правило не першою і не останньою. Водночас, в залежності від специфіки виробництва кінцевої продукції місце виробничого підприємства в ланцюгу поставок може бути ближче до його початку чи кінця. Так, в ланцюгу поставок інвестиційних товарів виробник локалізований ближче до джерел постачання з виробничих мотивів (наприклад, з “транспортного ефекту” зростання технологічності кінцевої продукції), а в ланцюгу поставок споживчих товарів – ближче до центрів споживання з мотивів обслуговування споживача. В обох випадках інтеграція цілей організації в ланцюгу поставок виводить на пріоритетний рівень концепцію логістичного ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство – лише одна з ланок цього ланцюга. Концепція логістики такого ланцюга грунтується на спільній оптимізації в трьох аспектах: запасів, транспортування, просторового розміщення. Масштаби та складність такої оптимізації істотно залежить від галузі, технології виготовлення тощо. Так, в нафтопереробній та хімічній галузях з вузького асортименту сировини виготовляється широкий спектр кінцевих виробів, виробничі процеси мають неперервний характер. В автомобілебудівній галузі навпаки: з великої гами сировини, матеріалів, частин, вузлів виготовляється обмежений асортимент кінцевої продукції, а виробничі процеси мають дискретний характер.

З іншої сторони, не можна однозначно трактувати про абсолютну оптимальність найвищого інтегрованого рівня логістичної концепції – рівня ланцюга поставок, оскільки істотним чинником тут виступає і тип підприємства, і зміст завдань у логістичних фазах виробництва.

В [86, с. 33-34] подані характерні риси логістичних систем в залежності від типу підприємства, що обумовлюють перкважне використання того чи іншого рівня логістичної інтеграції.

Таблиця 4.1

Характерні риси логістичних систем в залежності від типу підприємства

Джерело: [86, с. 33-34]

Подана таблиця ілюструє характерні особливості тих чи інших логістичних систем. Так, у випадку автомобільної промисловості виробниче підприємство стає ланкою багатьох логістичних ланцюгів зі сторони постачання. Водночас, окремі постачальники, наприклад, виробники електрообладнання автомобілів, теж є учасниками багатьох логістичних ланцюгів поставок. І це актуалізує інтегроване вирішення логістичних проблем в сфері постачання. Свої особливості щодо використання концепцій логістики мають і інші типи підприємств.

У цьому розділі викладемо загальну характеристику логістики виробничого промислового підприємства, результатом діяльності якого є випуск продукції. Такий тип підприємства характеризується наявністю трьох взаємозалежних фаз: постачання, виробництва і збуту. Очевидно, що логістичне управління в межах такого підприємства має здійснюватися в стратегічному, тактичному і операційному вимірі, стосуватися довгострокових, середньострокових і короткострокових завдань, бути локалізованим стосовно окремих логістичних рішень в певній фазі виробництва чи охоплювати сумісні або всі фази виробництва.

До типових ключових логістичних рішень у функціонуванні виробничого підприємства можна відносити наступні:

· вибір оптимальної спеціалізації виробництва;

· вибір технології;

· вибір постачальників;

· вибір транспортно-складських технологій;

· визначення величини партії закупівлі, виробничої партії та партії поставок;

· обгрунтування політики запасів;

· оптимізація використання технологічного часу.

Кожне з названих рішень має певну свободу та певні обмеження, які диференційовані стосовно двох частин логістичного управління: віртуальної, як фази обгрунтування і прийняття управлінських рішень, зазвичай називаної плануванням, та реальної як фази реалізації управлінських рішень, тобто контролювання, регулювання, оцінки, зазвичай називаної керуванням.

В поданих нижче таблицях названі типові логістичні рішення структуровані за значимістю в системі менеджменту та за часовими горизонтами. Зміст цієї таблиці вказує на стратегічне, тактичне та операційне значення логістичних рішень стосовно вибраних об’єктів. З метою постійного пристосо-вування підприємства до політичного і господарського оточення стратегічні рішення не завжди співпадають і прирівнюються до довготермінових часових горизонтів, оскільки вони можуть бути характерні як для середньо-, так і для короткострокового часового горизонту. Основні тенденції залежностей об’єктів логістичних рішень від часових горизонтів склалися наступним чином (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Перелік об’єктів логістичних рішень у стратегічному, тактичному і операційному менеджменті

Відомості наступної таблиці не містять однозначних параметрів відповідних часових горизонтів логістичних рішень, оскільки знаходяться під впливом цілого ряду слабоструктуризованих факторів, наприклад :

· час реакції конкурентів на бажання клієнтів;

· коливання життєвого циклу продукту під впливом поведінки споживачів;

· формування пропозиції логістичних послуг;

· динаміка рівня витрат власного виробництва;

· динаміка цін у постачанні, в інвестиційних процесах, у сфері логістичних послуг.

Таблиця 4.3

Часові горизонти логістичних рішень

Повніша, детальна структура логістичних рішень в системі логістичного управління виробничим підприємством може бути отримана на основі ідентифікації функцій (завдань) логістичного управління в окремих фазах та в цілому по підприємству як це подано в наступній таблиці.

Таблиця 4.4

Основні функції логістичного управління згідно сфер діяльності підприємства

Джерело: [58, с. 92-93]

Розглянемо дефініцію склад функцій і завдань кожної фази більш детально, прийнявши за основу фазову структуризацію логістики виробничого підприємства, подану на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Схематичне представлення логістики постачання в логістиці підприємства

Отже, логістика постачання, першої фази виробничого підприємства, охоплює сферу матеріально-технічного постачання підприємства і включає зовнішнє транспортування матеріалів, сировини, складових частин, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до першого місця виробничого складування в процесі виготовлення.

Ґрунтуючись на загальному визначенні логістики підприємства, під логістикою постачання слід розуміти комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування з метою оптимізації витратних та часових характеристик процесів.

Основна ціль логістики постачання полягає в забезпеченні заготівлі матеріалів та покупних частин відповідно до програми виробництва (терміну, кількості, якості, асортименту) з мінімальними витратами. Цьому сприятиме виконання окремих функціональних цілей, а саме:

· попередні замовлення для своєчасної поставки матеріалів та частин;

· комісійне складування матеріалів та частин для виробництва за системою “точно, своєчасно” на складі постачальника за найнижчими загальними витратами;

· постійне використання єдиних контейнерів протягом тривалого виробництва;

· мінімізація зовнішньовиробничих та внутрішньовиробничих витрат в сфері постачання;

· мінімізація запасів матеріалів та частин;

· досягнення постачання “за вимогою” для скорочення часу реакції на бажання клієнта;

· гарантія бездефектного складування частин та мінімізація витрат на вхідному контролі;

· зниження кількості частин, що закуповуються;

· мінімізація складських витрат на матеріальному складі.

Для реалізації окремих цілей постачання передбачається здійснення відповідної системи фазових логістичних функцій. У сфері постачання такими логістичними функціями є:

· визначення потреби в матеріально-технічному постачанні;

· розміщення замовлень матеріалів, частин у постачальників;

· закупівля та надходження матеріалів;

· утримання та поповнення запасів в постачанні;

· складування матеріалів, частин;

· транспортування зовні і всередині підприємства;

· заготівля шляхом виготовлення матеріалів, частин;

· маркетинг постачання;

· комісування матеріалів, частин.

Система логістичних функцій формується в процесі аналізу причинно-наслідкового зв'язку в ланцюгу: мета логістики підприємства – мета логістики постачання – основні та окремі цілі логістики постачання – складові логістичного процесу в постачанні – логістичні функції в постачанні. Так, мінімізація загальних витрат вимагає мінімізації витрат в постачанні, в тому числі за рахунок мінімізації транспортних витрат. Останнє вимагає оптимальних рішень щодо вибору транспортних засобів та транспортних технологій, а це становить зміст однієї з логістичних функцій у постачанні.

Стратегічні завдання менеджменту ставлять цілком якісно нові вимоги до логістичного функціонування галузі постачання. Мова йде про оптимізацію матеріально-технічного постачання, виходячи із стратегічного плану досягти оптимального рівня спеціалізації виробництва. Це дозволить оптимізувати стратегію постачання, використовуючи такі концепції, як “Single Sourcing” (мінімальна кількість постачальників), “Global Sourcing” чи “Eine Quelle-Versorgung” (єдиний постачальник), виробничо-синхронне постачання, “Just-in-time” (точно, своєчасно), “Zulieferintegration” (інтеграція постачальників у розвиток виробництва) тощо [47].

Виробнича логістика охоплює СФЕРУ безпосереднього виготовлення і включає процеси від початку виробництва до передачі продукції у сферу збуту, в тому числі внутрішньотранспортні переміщення напівфабрикатів, комплектуючих тощо, одним словом, всі процеси між фазами постачання та збуту.

Виробнича логістика інтегрує в собі також транспортування матеріалів, частин, комплектуючих всередині підприємства, між виробничими дільницями, зокрема проміжне складування. Зрозуміло, що традиційно цей процес регламентується системою виробничого планування та керування. Класичні системи такого планування та керування (поза логістичним підходом) мають на меті оптимізацію власного виробництва, керуючись принципами максимального використання потужності тощо. Однак логістичний підхід перебудовує систему виробничого планування та керування в напрямку формування загальносистемних логістичних рішень. Тому мета виробничої логістики – комплексне планування та керування матеріальним потоком у процесах виготовлення, внутрішньовиробничого транспортування і складування та відповідним інформаційним потоком, з одночасним забезпеченням витратної та часової оптимізації характеристик матеріального потоку.

Основна ціль виробничої логістики полягає в організації відповідно до замовлень збуту технологічного процесу при одночасній мінімізації наявності товарів в процесі виготовлення та затрат на виробництво. Така основна ціль спричиняє окремі функціональні цілі:

· оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій відповідно до отриманих замовлень;

· бездефектне виробництво з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку;

· підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення клієнтів;

· інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажно-пакувальних процесів і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління;

· мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;

· мінімізація оборотних коштів у незавершеній продукції;

· поглиблення спеціалізації;

· максимізація використання виробничої потужності;

· мінімізація витрат ручної праці;

· мінімізація тривалості оборотного циклу;

· мінімізація витрат поставки готових упакованих виробів для сфери збуту.

Реалізація окремих логістичних цілей може бути забезпечена системою фазових логістичних функцій, а саме:

· планування виробничої програми;

· планування виробничого процесу;

· планування використання потужності;

· планування матеріального потоку;

· внутрішньовиробниче транспортування;

· виробничий контроль;

· виробничий менеджмент;

· проміжне складування;

· екологізація виробництва;

· пакування.

Логістичний розгляд матеріального потоку в галузі виробництва вимагає концентрації уваги особливо на таких окремих функціях як внутрішнє транспортування, проміжне складування, виробничий контроль та пакування.

У стратегічному плані виробнича логістика провідних фірм через структуризацію виробництва зорієнтована на впровадження виробничої стратегії 90-х років – системи “Lean production”, яка будується на таких елементах:

· паралельність розвитку виробництва і виробничих засобів;

· гарантія безперервного зниження витрат;

· гнучкий процес виготовлення за рахунок впровадження принципів “Just-in-time” (точно, своєчасно), Канбан-системи тощо;

· безпомилкова стратегія;

· постійне покращання продукту і процесу, в японській філософії підприємництва відповідною є система “Kaisen”.

· сегментація виготовлення тощо.

Логістика збуту як субсистема логістики продукуючого підприємства-виробника в межах системи охоплює процеси переміщення готових виробів від закінчення виготовлення до замовника. Оскільки замовник не завжди має бути кінцевим споживачем, а між підприємством та кінцевим споживачем часто знаходиться третя сторона – посередник, то логічно не ототожнювати логістику збуту із логістикою продажу, логістикою торгівлі. Сумнівним також виглядає вважати логістику збуту як складову системи маркетингу. Зважаючи на концепцію маркетингу як ринково орієнтований напрямок всього виробництва або як ринково орієнтовану стратегію підприємства, введення поняття логістики маркетингу стає не зовсім коректним, а швидше модним.

Логістика збуту часто трактується як дистрибуційна (розподільча) логістика, оскільки вона стосується процесів розподілу готових виробів замовникові. Логістика збуту скерована на комплексне планування, керування та фізичне опрацьовування потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного потоку в межах від моменту здачі – приймання товарів з виробництва до замовника (споживача) з метою оптимізації витратних та часових характеристик вказаної частини матеріального та нематеріального потоків.

Основна ціль логістики збуту полягає в організації збутової діяльності відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами на складування готових виробів, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування. Звідси формуються окремі цілі:

· поставка готових виробів відповідно до замовлень клієнтів (час, якість, ціна);

· якісне складування готових виробів при мінімізації витрат на складування;

· мінімізація запасів готових виробів;

· мінімізація пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок;

· мінімізація зовнішніх транспортних витрат;

· забезпечення високого рівня сервісу;

· мінімізація витрат щодо комерційної діяльності галузі збуту;

· наскрізне управління угодою-замовленням до збуту включно;

· мінімізація витрат ручної праці на складі готової продукції;

· постачання готових товарів до клієнтів з мінімальними витратами.

Викладений перелік окремих логістичних цілей в сфері збуту ініціює систему фазових логістичних функцій, а саме:

· планування дистрибуційної мережі;

· складування та зберігання готових товарів;

· планування збуту та виконання угод;

· управління запасами готової продукції та замінних частин;

· менеджмент збутової діяльності;

· транспортування зовні підприємства;

· організація збуту з використанням орендного складування, комісування.

Особливого логістичного змісту набувають функції логістики підприємства-субпідрядника, які включають:

· окремі функції логістики постачання (розрахунок потреби, розміщення замовлень, заготівля, складування, транспортування матеріалів);

· окремі функції виробничої логістики (виробниче планування, менеджмент виготовлення);

· окремі функції збуту (планування розподільчих структур, менеджмент готових виробів, транспортування до клієнтів).

Центральними моментами щодо оптимізації витрат в сфері збуту слід вважати такі окремі логістичні функції, як складування готових виробів, їх транспортування та поставка до клієнтів.

На цих моментах акцентується увага і в стратегічних завданнях сфері збуту. Враховуючи необхідний рівень надання сервісних послуг клієнтам (час, дотримування терміну і готовність поставки), можна аргументувати істотний вплив на рівень обслуговування не тільки наявності готових виробів на складі готової продукції, але і дистрибуційної структури, тобто місця складування готової продукції (на підприємстві, в посередника, у споживача), кількості ступенів складування, кількості складів на кожному ступені. Помічниками збутової діяльності тут можуть виступати логістичні підприємства, акумулюючи експедиторські, транспортно-складські та комісійні послуги.

Функціональна сфера переробки та утилізації відходів (рециклювання) у загальній системі підприємства охоплює сьогодні не тільки переробку та повернення у виробничий процес виробничих відходів, необхідну утилізацію, але і переробку та повернення на підприємство своїх продуктів після закінчення терміну служби, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням, складуванням.

Логістика переробки та утилізації відходів вимагає насамперед безвідходних, екологічно чистих технологій, а у разі неможливості – ефективних технологій переробки та утилізації, досягнення процесів рециклювання матеріалів та енергоресурсів. Отже, логістика переробки та утилізації відходів має на меті комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку виробничих відходів, утилю, відпрацьованих виробів, тари, упаковки тощо від місць виникнення до місць застосування чи екологічно сприятливого для навколишнього середовища складування обробленого чи утилізованого потоку з необхідним для цього інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію цієї частини матеріального потоку.

Основна ціль логістики переробки полягає в мінімізації загальних витрат на переробку виробничих та пакувальних відходів, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання. Окремі цілі логістики переробки:

· сортована заготівля відходів та утилю в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери;

· швидка переробка матеріалів, які можуть бути повторно використані рециклюванням;

· екологічно безпечне складування відходів, які не можуть бути повторно використані;

· мінімізація витрат у проміжному складуванні та накопиченні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

Викладений перелік окремих логістичних цілей в сфері переробки та утилізації відходів передбачає наявність необхідних логістичних функцій, а саме:

· планування переробки та утилізації відходів (відпрацьованої продукції, тари, упаковки тощо);

· планування процесів рециклювання;

· складування та зберігання виробничих відходів;

· організацію транспортування відходів до місць переробки, утилізації чи кінцевого зберігання;

· організацію процесів рециклювання;

· менеджменту переробки та утилізації відходів.

Неважко помітити, що ключові слова “дії” в кожному визначенні фазових сфер логістики полягають у “комплексному плануванні та керуванні” з метою “оптимізації витрат коштів та часу перебігу”. Однак у логістиці підприємства логістичне планування та керування не може бути тільки сумою всіх активних управлінських дій у цих сферах, а власне має стати зінтегрованим результатом, оскільки саме це зумовить зростання ефективності виробництва через систему синергічних ефектів, які до цього не “матеріалізовувалися”.

Схематично зміст логістичного планування та керування підприємством зображено на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Схема логістичного планування та керування

У логістичному плануванні та керуванні поряд із виробничим плануванням та керуванням системою інформаційних потоків інтегровані такі елементи, як планування та постачання матеріалів та частин, складування готової продукції, її пакування та відвантажування тощо. Наглядно це можна продемонструвати прийняттям логістичного рішення щодо визначення величини партії замовлення в постачанні із врахуванням чинників впливу на оптимізацію партії виробництва та дистрибуції. Схематично це можна подати так:

Рис. 4.4. Графічна інтерпретація інтегрованого логістичного рішення щодо величини партії закупівлі

Окремим випадком є виконання замовлення на продукцію, яка вимагає створення виробу та технічної підготовки виробництва. У сфері розвитку виробу фазова логістика передбачає досягнення таких окремих цілей:

· побудова виробничих структур за блочним принципом для прискорення реагування на варіації виробів та зменшення варіантів технологій;

· застосування окремих стандартизованих частин як умова зменшення та спрощення матеріальних запасів;

· застосування придатних до рециклювання матеріалів;

· оптимізація використання сировинних матеріалів з метою зниження виробничих відходів;

· забезпечення необхідної якості та дизайну з мінімальними витратами на виготовлення при уніфікованому пакуванні тощо;

· САПР розвитку виробу;

· забезпечення необхідної логістичної придатності виробу.

Своєю чергою логістика технологічної підготовки передбачає виконання таких окремих цілей:

· встановлення оптимального рівня спеціалізації в залежності від освоєних технологій, що забезпечить якість та низькі витрати;

· поступовий розвиток та застосування нових технологій, що скорочують тривалість виробничого процесу та витрати;

· перманентне спрощення виробничого процесу при збереженні існуючого виробничого забезпечення;

· технологічна відповідність потужностей окремих ланок виробничого процесу.

В умовах відчутного прояву тенденцій поглиблення спеціалізації на підприємстві відповідно зростає частка “третьої сторони” за рахунок переймання виконання логістичних функцій (outsourcing). Це зумовлює збільшення швидкості обороту запасів матеріалів та готових продуктів. Зауважимо, що основним фактором впливу слід вважати зростання частки поставок за принципом “точно, своєчасно”, а це веде до формування значно більшої кількості матеріальних й інформаційних потоків. Реалізація функцій менеджменту щодо цих потоків на основі логістичних концепцій зможе забезпечити мінімізацію логістичних витрат і тим самим підвищити ефективність виробничих процесів, тобто співвідношення результатів та витрат.

З огляду на викладене стає актуальним розгляд логістики як основного на сучасному етапі напряму підвищення конкурентоспроможності фірми, врахування реального прямого впливу логістики як на функціональні (логістичні) витрати, так і на дохід від реалізації товарів. Вплив логістики на витрати стосовно реалізації товарів очевидний, оскільки у сферу логістики входять витрати з виконання замовлень (витрати на обробку замовлення, переміщення, складування, управління запасами, упаковку і підтримуючу діяльність). Вплив логістики на покращання становища фірми на ринку матеріалізується в ефективній пропозиції фірмою конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

На рис. 4.5 подана типова блок-схема, що акумулює напрями впливу логістики на доходи та витрати фірми шляхом впровадження логістичних концепцій у функціонування підприємств через прийняття та реалізацію системних логістичних рішень. Блок-схема проектування та узгодження логістичних рішень побудована таким чином: на основі визначення оптимального рівня спеціалізації виробництва виникають два відносно незалежні логістичні ланцюги, що ідентифікують взаємозв’язані фазові логістичні рішення, а саме:

· логістичний ланцюг куплених матеріалів і частин;

· логістичний ланцюг виготовлених виробів і частин.

Наступним заключним етапом є узгодження фазових логістичних рішень щодо досягнення логістичних цілей підприємства в цілому, наприклад, зниження витрат чи зменшення тривалості виконання замовлення.

Рис. 4.5. Блок-схема проектування та узгодження типових логістичних рішень

На ринку товарів важливим конкурентним фактором виступає надійність поставки, оскільки це є істотним моментом для отримання повторних замовлень від споживача чи отримання замовлень від нових споживачів за рекомендацією існуючих. Такий вплив на конкурентоспроможність може бути дуже вагомим, оскільки повторне замовлення часто стає найприбутковішим підприємництвом з погляду довгострокової перспективи з причини менших до- та післяпродажних витрат, менших витрат на проектування і стандартизацію продукції. Особливо надійність поставки має більшу конкурентну перевагу перед іншими факторами (наприклад, швидкістю та частотою поставки) стосовно ринку інвестиційних матеріалів.

Отже, коли на ринках товарів ймовірність диференціації продукції за її властивостями чи за якістю зменшується, а корпоративний імідж чи стратегія фірми в короткостроковій перспективі майже незмінні, логістика стає все важливішим конкурентним фактором. За таких умов конкурентна перевага може виникати із здатності фірми своєю логістичною діяльністю досягати відмінностей в сегментації ринку (логістичні сегментація ринку), змін в економічному оточенні і ринкових вимогах тощо.

Діяльність виробничого підприємства як логістичної системи, тобто такої, що підлягає логістичному управлінню в контексті безумовного задоволення вимог споживача, може бути подана трьома блоками:

· логістика постачання, під якою розуміють комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, комплектуючих та відповідного інформаційного потоку від їх переміщення від постачальників до початкового виробничого складування;

· логістика виробництва, яка включає управління процесами від по­чатку виробництва до передавання продукції у сферу збуту;

· логістика збуту охоплює управління переміщенням, готових виробів до замовника.

Схематично взаємозв’язок між прийняттям логістичних рішень у фазових сферах в обмеженнях попиту та рівня логістичного обслуговування зображено на рис. 4.6.

Рис. 4.6. Схема взаємозв’язку логістичних рішень виробничого підприємства

Діяльність виробничого підприємства в умовах ринку вимагає орієнтації виробничої діяльності, насамперед, на потреби потенційних клієнтів. Саме попит на ринку визначає формування заповненого та прогнозованого портфелів замовлень, що є основою прийняття стратегічних, тактичних та оперативних логістичних рішень.

Оцінка попиту передбачає визначення поточного попиту (формування портфеля замовлень), прогнозування попиту на майбутнє, а також планування запасів готової продукції, необхідних для забезпечення запланованих обсягів збуту. Оцінка поточного попиту та прогнозування збуту вимагає маркетингових досліджень намірів клієнтів, виявлення потенційних клієнтів та їх планів, тобто передбачає активне виявлення і формування клієнтурної бази та замовлень.

Плануючи запаси готової продукції, беруть до уваги акцептований рівень логістичного обслуговування ‚. Відповідний (акцептований) рівень обслуговування споживача визначає відповідні критерії для цього (наявність товару, умови постачання та оплати, тривалість циклу виконання замовлень, час та якість реагування на проблему тощо), які, в свою чергу, істотно впливають на зміну логістичних витрат та ефективність діяльності підприємства. Вплив рівня обслуговування клієнта на обсяги продажу і прибутки графічно подано на рис. 4.7.

Рис. 4.7. Вплив рівня обслуговування клієнта на величину продажу і прибутки підприємства

Виходячи з очікувань клієнтів щодо обслуговування та логістичних витрат на утримання певного рівня обслуговування обирається оптимальний (не нижче акцептованого) рівень логістичного обслуговування, при якому досягаються найкращі показники підприємства (максимізація прибутку, обсягів продажу тощо).

Після прийняття рішень про попит та рівень логістичного сервісу переходять до ухвалення наступних логістичних рішень, насамперед, визначення оптимального рівня спеціалізації ƒ. Очевидно, що склад логістичних рішень істотно залежить від рівня управління та термінів планування (наприклад, операційний менеджмент, короткострокове планування не передбачають оптимізації рівня спеціалізації).

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автопідприємства вантажних автомобілів
6. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
7. Активами торговельного підприємства
8. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
9. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
11. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.

Переглядів: 6177