• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Логістика дистрибуції товарів

Якщо логістика виробництва товарів охоплює логістичні процеси як частину виробничих процесів промислових підприємств, в яких відбувається насамперед якісна трансформація товарів, то в логістиці дистрибуції товарів всі процеси трансферу є логістичними процесами, в яких відбувається лише просторово-часова та кількісна трансформація товарів, однак якісні зміни в товарі відсутні. Це і є принципова відмінність між логістикою виробництва товарів і логістикою їх розподілу.

З економічної точки зору дистрибуція товарів охоплює процес і структуру переміщення товарів від виробника до кінцевих споживачів. Часто дистрибуція товарів ототожнюється з процесом продажу і доставкою товарів виробничого підприємства кінцевому покупцю, інколи синонімізується із категорією збуту, хоч це справедливо лише за умови, коли для виробника дистрибуція обмежується першою ланкою – безпосереднім споживачем. В загальному розумінні дистрибуція товарів служить інструментом пристосування пропозиції товарів до попиту на них. З логістичної точки зору істотним є не тільки попит взагалі, але і його логістичні ознаки, тобто вид товару, кількість, якість та асортимент, його наявність у певному місці в певний час. Виникнення дисгармонії між пропозицією і попитом зумовлене насамперед неспівпаданням цілей безпосереднього виробника із цілями кінцевого клієнта, оскільки відмінними є часто передумови прийняття рішень: що виготовляти, де, коли і в якій кількості, а значить і мотиви їх реалізації. Тому так важливими є відношення між кінцевою ціною і рівнем обслуговування клієнта, що на певному рівні елімінують згадані розбіжності.

Сфера дистрибуції акцентує увагу на двох важливих проблемах:

· обгрунтування та формування каналів дистрибуції;

· проектування та реалізація фізичної дистрибуції товарів.

В [81, с. 208] схематично зміст цих проблем подано так:

Рис. 4.8. Структура дистрибуції

Джерело: [50, с. 208]

Вирішення першої проблеми забезпечує виконання координаційних функцій щодо формування інформаційних потоків, встановлення зв’язків між учасниками каналів дистрибуції, окреслення правових аспектів тощо. В рамках фізичної дистрибуції реалізуються організаційні функції щодо здійснення трансферу товарів в аспекті обслуговування замовлення, транспортування, складування та утримання запасів товарів. І перша, і друга проблема за змістом відносяться до стратегічно важливих. Передусім це стосується виробника, дистрибуційні функції яким можуть бути реалізовані самостійно, тобто безпосередньо, або делеговані іншій організації, тобто опосередковано.

В даному розділі розглядатимуться лише логістичні рішення, локалізовані сферою дистрибуції, тобто відношення “trade-off” із сферою виробництва до уваги прийматися не будуть. Іншими словами, передумовою логістики дистрибуції тут прийнято стратегію опосередкованої дистрибуції товарів, яка побудована на своїх відособлених цілях, має локалізовані завдання і відповідно до них реалізує певні логістичні функції. Зрозуміло, що прийняті логістичні рішення з погляду цілісного ланцюга поставок є субоптимальними, як і рішення, розглянуті в попередньому розділі щодо логістики виробництва товарів. Лише в наступному параграфі буде забезпечена оптимальність на значно вищому рівні.

Грунтуючись на загальних визначеннях логістики, під логістикою дистрибуції товарів слід розуміти управління процесом переміщення товарів від виробника до кінцевого споживача в інтеграції з відповідними потоками грошей та інформації з метою забезпечення акцептованого рівня сервісу при мінімально можливих загальних витратах.

По аналогії із функціональним представленням структури логістичних систем в [93, с. 20] логістика дистрибуції товарів може бути структурована таким чином:

Рис. 4.9. Структуризація логістики дистрибуції товарів

Розглядаючи функціональний зміст логістики дистрибуції товарів, можна ідентифікувати сфери фрагментарного впровадження концепції логістики, наприклад, визначення величини поставки, виду упаковки, вибір транспортних засобів, рівнів утримання запасів та локалізації складських об’єктів тощо. Водночас, цілісна концепція логістики дистрибуції товарів мусить грунтуватися на системному мисленні, тобто прийняття інтегрованих логістичних рішень, які були б оптимальні з точки зору виконання всіх логістичних функцій в фізичній дистрибуції товарів. Це означає прийняття за критеріальну основу категорію повних логістичних витрат дистрибуції товарів, категорію загального рівня обслуговування споживача, категорію кінцевого ефекту і на цій основі – отримання додаткової конкурентної переваги.

Структурований зміст логістики дистрибуції товарів передбачає обгрунтування вибору “виконавців” окремих логістичних функцій. Так, організація, що здійснює дистрибуцію товарів, може виконувати всі логістичні функції власними ресурсами, володіючи на правах власності чи оренди засобами транспорту, складськими потужностями, іншими засобами логістичної інфраструктури. Водночас, є привабливою доцільність передачі виконання окремих логістичних функцій спеціалізованим самостійним підприємствам, концентруючи увагу на обмеженому колі функцій, що складуть виключну компетенцію організації. Таке поглиблення спеціалізації за рахунок логістичних процесів вмотивоване очікуваним зниженням сукупних витрат, підвищенням рівня логістичного сервісу, хоч при цьому може ускладнитися виконання окремих функцій управління переміщенням потоку товарів, таких як інтегроване планування, організування, контролювання, регулювання.

Отже логічним виглядає твердження, що найбільш повно концепція логістики дистрибуції товарів може бути імплементована в систему в систему дистрибуції за умов успішного вибору стратегії дистрибуції. Класично вибір будь-якої стратегії залежить від наявності тих чи інших зовнішніх та внутрішніх чинників. За [81, с. 210] стосовно вибору стратегії дистрибуції до уваги необхідно брати такі групи чинників зовнішнього оточення:

· цільовий ринок (кількість і структуру клієнтів, їх просторове розміщення, звички і преференції клієнтів);

· конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної дистрибуції, які застосовуються конкурентами);

· економічні чинники (наприклад, митна, податкова політика);

· правові чинники (норми, які регулюють господарські стосунки, норми, які захищають споживача, інформацію тощо);

· технологічні чинники (нові транспортні системи, технології складування, комунікації, зберігання інформації).

Натомість до найважливіших внутрішніх передумов в рамках дистрибуційної ланки логістичного ланцюга можна зарахувати:

· чинники, пов’язані із застосованою концепцією маркетингу, у тому числі:

- маркетингові цілі (наприклад, зростання продажу, частка ринку, формування іміджу);

- продукт і його риси;

- політику цін;

- стратегію промоції (просування);

· засоби підприємства;

· існуючий досвід у сфері дистрибуції.

Наступним етапом в логістиці дистрибуції товарів є ідентифікація каналу дистрибуції. Маркетинговий підхід до каналу дистрибуції структурує його складові на групи учасників: інституції, в яких трансформується право власності на товар (виробники, торгівельні організації, покупці); інституції без права власності на товар (агенти, брокери, інші посередники); інституції з надання спеціалізованих послуг (банки, транспортні, експедиційні, складські організації, рекламні, страхові фірми). Логістичний підхід до каналу дистрибуції структурує його складові як послідовні ланки просторово-часової трансформації товарів в процесі їх переміщення від виробника до споживача. Це також означає вибір конфігурації дистрибуційної мережі.

Одним із об'єктів логістичних рішень в дистрибуційній логістиці, що стосується визначення раціональних логістичних каналів, необхідно вважати локалізацію дистрибуційної мережі, тобтовибір місця розташування роздрібних магазинів, гуртовень, складів тощо. Така проблема є ключовою, наприклад, для виробників м’ясо-молочної, пиво-безалкогольної, овочевої продукції, продукції швейних підприємств тощо.

Маючи на меті, наприклад, оптимізацію розміщення гуртової бази на певній території, з врахуванням існуючого розташування на цій території постачальників і отримувачів (об’єктів роздрібної торгівлі), скористаємося системою координат, визначивши координати постачальників X_i і Y_i та роздрібних магазинів X_j і Y_j. За [102, 11] кінцеві рівняння визначення координат оптимальної локалізації гуртового складу є такі:

(4.1)

де p_i - пропозиція товарів і-м постачальником,

q_j - попит на товари j-ого магазину.

Такий підхід до визначення місця оптимальної локалізації об’єкту грунтується на економічній інтерпретації визначення центру ваги локалізованої сукупності “ваг”, тобто кількості вантажу в кожному пункті “ij”, транспортування яких до вибраного місця локалізації забезпечуватиме мінімальні транспортні витрати.

Розглянемо такий приклад: торговельна фірма має 5 магазинів роздрібної торгівлі, головними постачальниками є 3 виробники продукції. Для мінімізації загальних транспортних витрат розглядаємо доцільність створення центрального складу з функціями єдиного постачальника магазинів. Розмістивши початок координат в місці розташування найбільш віддаленого в південно-західному напрямі магазину М2, подамо графічну інтерпретацію координат постачальників та магазинів.

Рис. 4.10. Розміщення постачальників та магазинів

За вищенаведеними формулами виконаємо розрахунок координат оптимального розміщення центрального складу:

Отже, оптимальне розміщення складу (ЦС) має координати Х = 8,9; Y = 10,5. Прийнявши за основу пропорційність відстані до транспортних витрат, можна розрахувати для такого варіанта мінімальне значення функції мети, однак цей розрахунок вимагає внесення корекції через зіставлення з існуючою мережею транспортних сполучень, що, безперечно, вплине на оцінки відстаней між постачальниками, магазинами та центральним складом, та через, ймовірно, різну питому вартість транспортування.

Важливим у маркетинговому підході є ідентифікація характеру зв’язків між учасниками каналу дистрибуції. З погляду нинішнього періоду можна вирізнити традиційну модель каналу дистрибуції, побудовану на типових трансакціях купівлі – продажу, яка не передбачає будь-якої істотної логістичної взаємодії. Інша прогресивна модель зв’язків в каналі дистрибуції формується в умовах вертикальної інтеграції. Їх різновиди в [81] подані так:

Рис. 4.11. Традиційні і вертикально зінтегровані канали дистрибуції

Джерело: [81, с. 213]

Власні (корпоративні) канали дистрибуції вимагають наявності єдиного керівництва. Контрактні канали будуються незалежними інструментами на засадах довгострокової співпраці. Адміністровані канали формуються одним з учасників, що має істотну ринкову позицію по відношенню до інших учасників, який і координує їх спільну діяльність.

Третій, завершальний етап впровадження логістичної концепції в дистрибуцію товарів полягає в реалізації функцій фізичної дистрибуції товарів. Із схематичного зображення функціональної структуризації логістики дистрибуції виникає перелік основних функцій фізичної дистрибуції товарів:

· обслуговування замовлення;

· транспортування товарів;

· складування товарів;

· пакування товарів (включаючи комплектацію та позначення);

· управління запасами товарів в дистрибуційній мережі.

Виконання кожної з названих функцій вимагає розробки та обгрунтування процедури, а це в значній мірі залежить від матеріальних чинників, сформованих в результаті вибору каналу дистрибуції, локалізації складів, доступних транспортних технологій тощо. І це істотно впливає на структуру та загальний рівень логістичних витрат. Так, лише стосовно складування товарів вимагають логістичних рішень такі об’єкти:

· використання власних складів чи складів сторонніх організацій;

· складування має бути централізоване чи децентралізоване;

· кількість рівнів складування та локалізація складських потужностей;

· планування асортиментного складування тощо.

Аналогічні логістичні рішення необхідно прийняти і при здійсненні функцій транспортування товарів, тобто щодо належності транспортних засобів (власний відділ доставки чи outsourcing), технологій міжскладських переміщень, технологій розподілу, консолідації і доставки кінцевому споживачу тощо.

Інтегрований підхід до прийняття логістичих рішень з переміщення товарів в просторі і в часі вимагає синтезу окремих логістичних функцій, передусім транспортних і складських. Так, поставки товарів споживачам з центрального складу як правило результують до зниження складських витрат, однак при цьому зростають транспортні витрати, погіршуються показники рівня обслуговування, наприклад, термін виконання замовлення. Однак, в цілому це вигідно при незначній кількості споживачів та значних партіях поставок. У випадку ж малих партій поставок вигідною стає децентралізована дистрибуція, оскільки зростання складських витрат в достатній мірі компенсується редукцією (зниженням) транспортних витрат. В рамках цього рішення важливим є горизонтальна структура рівня складування, тобто кількість, потужність та локалізація складів на кожному рівні утримання запасів.

Досліджуючи ідентифіковані причинно-наслідкові зв’язки в системі фізичної дистрибуції товарів, спектр чинників логістичної оптимізації розширяється за рахунок детермінант управління запасами, пакування, а в кінцевому рахунку – виконання замовлення. Зауважимо, що істотний впив на логістику дистрибуції товарів має наявність чи відсутність крайньої ланки – торгівлі як “виконавиці” певних логістичних функцій. У цьому випадку важливою задачею для дистрибуційної логістики є визначення територіального впливу торгових центрів, що має грунтовне значення для формування системи запасів в роздрібній торгівлі споживчими товарами. З цією метою доцільно використати так зване гравітаційне правило роздрібної торгівлі Рейлі [102, 87]: “Міські центри притягують закупівлі клієнтів зі свого оточення у відношенні, прямо пропорційному до кількості населення тих міст і обернено пропорційному до квадрата відстані, яка відділяє клієнтів від центру тих міст”.

На підставі цього закону можемо встановити пропорцію закупок, які виконують в містах А і В мешканці розташованого між ними міста С.Розглянемо такий приклад: в якій мірі мешканці м. Гайсина здійснюють покупку (П_в) у віддаленій Вінниці (L_В = 94 км, населення j_В = 387 тис. чол.) порівняно з покупками (П_у) в ближчій Умані (L_У = 64 км, населення j_У = 94 тис. чол.). Для цього складемо таке відношення:

. (4.2)

Отримане відношення означає, що, незважаючи на більшу відстань, мешканці Гайсина частіше роблять покупки у Вінниці, ніж в Умані: на 100 покупок в Умані припадає 191 покупка у Вінниці.

Для пристосування гравітаційного правила роздрібної торгівлі до ринку інвестиційних товарів замість кількості населення як “сили притягання” введемо показник обсягу виробництва (350 млн. грн. для Вінниці і 95 млн. грн. для Умані):

,

тобто покупки жителів Гайсина у Вінниці на 71% чисельніші, ніж в Умані.

Користуючись правилом Рейлі, також можна визначити межі сфери “байдужості” між двома центрами, в якій мешканці (або підприємства) будуть рівною мірою здійснювати покупки в обох центрах. Визначені межі сфери “байдужості” характеризуватимуть територіальний діапазон впливу ринку. Очевидно, що таким чином визначені сфери впливу Вінниці, наприклад, на трасах Вінниця – Умань, Вінниця – Хмельницький, Вінниця – Бердичев, пролягатимуть на різних відстанях залежно від показників окремих міст. Для наведеного прикладу діапазон впливу ринку міста Вінниці в напряму Умані складатиме:

, (4.3)

де L_ву = 158 км – відстань між Вінницею та Уманню.

Отже, сфера “байдужості” між Вінницею та Уманню буде пролягати на відстані 106 км від Вінниці. Приблизно такий самий діапазон впливу отримаємо, прийнявши за “силу притягання” обсяг виробництва, а саме:

.

Узагальнюючи викладене та отримані результати дослідження логістики дистрибуції в [81], процес управління дистрибуцією товарів можна подати у вигляді алгоритму, що передбачає реалізацію окремих фаз:

Æ Планування фізичної дистрибуції товарів:

· аналіз вихідних умов функціонування системи дистрибуції товарів;

· цілі підприємства та цілі дистрибуції;

· вибір стратегії дистрибуції;

· формування каналів дистрибуції;

· формування завдань і засобів просторово-часового переміщення товарів.

Æ Організування фізичної дистрибуції товарів:

· вибір варіанту організацування фізичної дистрибуції товарів;

· розробка механізмів координації діяльності учасників каналу дистрибуції;

· організаційне забезпечення координації фізичної дистрибуції товарів.

Æ Контролювання, регулювання та оцінка ефективності дистрибуції товарів:

· на рівні системи дистрибуції: задоволення попиту (рівень обслуговування споживача);

· на рівні каналу дистрибуції: ефективність витрат дистрибуції;

· на рівні ланки каналу дистрибуції: виконання логістичних функцій дистрибуції.

Заключним етапом в поданому алгоритмі процесу управління дистрибуцією товарів є оцінка ефективності системи дистрибуції товарів. Сутність цієї оцінки залежить від її призначення. З точки зору споживача ефективність дистрибуції товарів визначається рівнем його обслуговування, тобто:

· часом виконання замовлення;

· дотриманням термінів виконання замовлення;

· надійністю, як правдоподібністю виконання замовлення (гарантійні зобов’язання);

· еластичністю виконання замовлення;

· якістю поставки товарів щодо кількості, структури, стану замовлених товарів.

З точки зору системи дистрибуції товарів як суб’єкта дистрибуції товарів ефективність дистрибуції визначається співвідношенням результату (ефекту) і витрат дистрибуції товарів, зокрема рентабельністю дистрибуції. Згідно виконуваних логістичних функцій учасники каналу дистрибуції мають такі види витрат:

· витрати обслуговування замовлення;

· витрати транспортування;

· витрати складування;

· витрати пакування;

· витрати утримання запасів;

· витрати вичерпання запасів;

· витрати на виконання інших логістичних функцій.

Однак для оцінки ефективності дистрибуції товарів важливо оперувати повними логістиичними витратами, як сумою всіх названих видів витрат. Оскільки величини окремих видів логістичних витрат є співзалежні за типом “trade-off”, як це схематично подано на рис. 4.26, то мислення категорією повних витрат насамперед виступає інструментом оптимізації системи дистрибуції товарів за витратами.

Рис. 4.12. Співзалежність у формуванні повних логістичних витрат

Вагомим напрямом оптимізації систем дистрибуції товарів як з точки зорупідвищення рівня обслуговування споживача, так і в розумінні редукції рівня загальних витрат при забезпеченні акцептованого рівня обслуговування споживача виступає логістичний outsourcing, тобто делегування окремих логістичних функцій (або всіх) дистрибуції товарів спеціалізованим логістичним організаціям, якщо вони є в наявності і доступні до використання.

Розвиток систем дистрибуції товарів “породив” такий специфічний елемент як “логістичні центри дистрибуції”. В [86, с. 64] подана така концепція логістичного центру:

Рис. 4.13. Концепція логістичного центру дистрибуції

Джерело: [86, с 64]

Створення таких центрів вимагає концентрації зусиль та капіталу для побудови будинків та складських споруд, терміналів, площадок та під’їзних шляхів, товарної, інформаційної, гастрономічно-готельної інфраструктури тощо в місці локалізації, зручному з точки зору близькості до системи автострад, інших видів комунікацій.

В [86, с. 66] схематично подана структура логістичного центру дистрибуції.

Рис. 4.14. Структура логістичного центру дистрибуції

Джерело: [86, с. 66]

З точки зору функціонального призначення в [86, с. 65] наведена така класифікація логістичних центрів:

· міжнародні логістичні центри дистрибуції (площа господарювання 100-150 га, радіус дії 500-800 км);

· регіональні логістичні центри дистрибуції (площа господарювання 20-50 га, радіус дії 50-80 км);

· локальні логістичні центри дистрибуції, як закінчення сучасної системи дистрибуційної мережі;

· галузеві логістичні центри дистрибуції, сформовані для обслуговування певної галузі чи підприємців;

· центри логістичних послуг, як проміжна фаза в напрямку вищого рівня логістичних центрів дистрибуції.

В [81] викладені теоретичні засади формування та функціонування центрів логістичних послуг (ЦЛП), що за змістом відповідають логістичним центрам дистрибуції.

Основні завдання ЦЛП виникають з необхідності забезпечення: стандартизації транспортних та складських систем; автоматизації завдань з переміщення логістичних продуктів; інформатизації процесів прийняття рішень та інтеграції інформаційних систем; координації дій учасників дистрибуційної мережі.

Результати діяльності ЦЛП забезпечують високу ефективність завдяки можливості швидкого реагування на зміни величини та структури попиту, значному зниженню питомих логістичних витрат, в т.ч. інвестиційних витрат, що є наслідком ефекту масовості та ефекту системи (інтеграції).

Створення ЦЛП повинно відповідати просторовим (70-100 га), функціональним (концентрація об’єктів з надання всіх логістичних та супутніх послуг), технологічним (доступність транспортно-складських технологій), інформаційним (інтеграція інформаційних систем учасників мережі) вимогам.

До основних завдань ЦЛП належать:

· цілодобове, всебічне обслуговування логістичного продукту;

· надання різноманітних послуг у сфері складування, в т.ч. процедур комплектації та декомплектації вантажів, упакування, позначення, фітосанітарного контролю, а також забезпечення принципу “першим прийшло, першим вийшло”;

· забезпечення можливості перевантаження товарів з одного засобу транспорту на інший; надання послуг ремонтними закладами, автозаправками, автомийками і спеціалізованими автомагазинами

· надання фінансових та консультаційних послуг у сфері форм та методів обслуговування вантажу, юридичного та митного обслуговування.

З центрів логістичних послуг, які виникли в останніх роках, на увагу заслуговують два [81, с. 275]. Перший з них це ЦЛП в Рейні (ФРН). Центр логістичних послуг в Рейні з поверхнею 76 га є великим транспортно-складським комплексом, включеним до європейської мережі існуючих центрів логістичних послуг. Центр розташований:

· поблизу голландсько-німецького кордону на перехресті автострад А-30, Роттердам – Ганновер – Берлін, А-31, В-170 і поблизу автострад А₁, А₂, А₃;

· на перехресті каналу Дортмунд – Еймс з портами, віддаленими від центру на 3 та 6 км;

· на перехресті залізничних доріг Роттердам – Берлін та Еймс – Рур,

· 25 км від аеропорту.

Центральним пунктом цього об’єкту є центр логістичного управління, в якому завдяки інформаційним технологіям відбувається швидке обслуговування вантажу. На території центру знаходяться: контейнерний термінал (на площі 6 га) для перевантаження контейнерів, денний оборот 210 контейнерів; комплекси універсальних складів, холодильників, спеціальних складів, митні склади; ремонтні установи, ремонтні майстерні, автозаправки, готельно-гастрономічний тил.

Другим прикладом центру логістичних послуг є побудований в Іспанії у 1993 році Mataro Distribution Centre, який займає площу 41,8 га, при цьому складські будівлі мають площу 22 га. Складські будинки – це споруди високого складування 21 м – поверхня для 32000 європалет, а для низького складування – 15000 європалет. Оборот становить 200 європалет на годину у сфері прийому і 112 європалет на годину у сфері видачі. Центр Матаро діє цілодобово і управління ним здійснюється аналогічно.

В розвитку систем дистрибуції важливе місце займає так звана віртуальна корпорація (англ. Virtual Corporation), як “тимчасова мережа незалежних фірм, з’єднаних інформатичною технологією з метою взаємного використання досвіду, можливостей, коштів та доступу до інших ринків” [86, с. 202]. Головні користі віртуальної корпорації такі:

· доступ до широкого спектру спеціалізованих засобів;

· спільний виступ перед сильними корпораціями клієнтів;

· учасники такої корпорації зберігають незалежність та здобувають важливий досвід;

· можливість швидкої реакції на зміну в проектах завдяки зміні складу учасників;

· не виникає проблем при ліквідації корпорації, як це має місце в умовах традиційного об’єднання підприємств.

За [86, с. 203] основними умовами створення віртуальної корпорації є наступне:

а) кожний з партнерів мусить істотно додавати вартість до кінцевого результату;

б) члени мусять мати глибоку взаємну довіру і взаєморозуміння, щоб забезпечити довгострокову співпрацю;

в) корпорація повинна концентрувати свою увагу на проектах, певні завдання можуть бути реалізовані кількома членами від імені корпорації;

г) правила функціонування повинні бути ясно і зрозуміло викладені перед початком процесу створення корпорації;

д) члени корпорації повинні розпізнати потребу у виконанні функцій, які координують діяльність цілого об’єднання і визначити виконавця цієї функції за відповідну винагороду;

е) корпорація має створити механізм стикування з невіртуальними клієнтамиє

Створення віртуальних корпорацій може бути ініційоване фірмами, яких часто називають “мережевими брокерами” (англ. Network Brokers), однак вони можуть виникати також в результаті природного процесу еволюції господарських зв’язків, переслідуючи мету отримання конкурентної переваги. З однієї сторони віртуальні корпорації в змозі використовувати ринкові сили для того, щоб проектувати, виготовляти, дистрибутувати і підтримувати свої пропозиції у такий спосіб, який не можуть скопіювати повністю інтегровані фірми. Однак з іншої сторони, ці ж “плюси” можуть бути одночасно слабкими місцями таких корпорацій, оскільки зростає рівень ризику, координація між “частинами” через ринок стає все більш складною. Часом доходить до парадоксальних ситуацій, коли інновації стають джерелом конкурентної переваги для одних фірм, а для інших партнерів діють навпаки. Інакше виглядає ситуація в інтегрованих, централізованих фірмах: ці фірми володіють механізмами розв’язання конфліктів і координації дій щодо впровадження інновацій. Цей вибір між стимулами і контролем лежить в основі рішення, яке мусять прийняти менеджери з дистрибуції товарів. Схематично в [86, с. 204] це подано так.

Рис. 4.15. Рівень централізації: pro i contra

Джерело: [86, с. 204]

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
3. VII. За видами товарів і послуг
4. Автомати для продажу штучних товарів
5. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
6. Аналізцін і товарівконкурентів
7. Асортимент шкільних товарів
8. Аудит готової продукції та продажу товарів, робіт та послуг
9. Бізнес-логістика в режимі INTERNET
10. Більш широкий вибір товарів і послуг
11. Вартісний та кількісний облік товарів ЗЕД.
12. Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиною їхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг.

Переглядів: 5213