Методичні поради

Аналізуючи перше питання, слід охарактеризувати функціональні стилі української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний, конфесійний; вказати на їх різновиди, ознаки та особливості. Перше питання передбачає детальну характеристику офіційно-ділового стилю із вказівкою найважливіших рис, ознак, форм реалізації, принципів викладу інформації, мовних особливостей.

Розглядаючи друге питання, слід зазначити, що мовні норми – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Розрізняють такі типи норм: орфографічні, графічні, орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні; суржик – це штучно змішана, нечиста мова, гібрид української і російської мов; діалект – це різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей (ходю – ходжу, первий – перший, когут – півень, лелека - бусько).

При розкритті третього питання, потрібно зазначити, що український правопис ґрунтується на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному), смисловому (диференціюючому) принципах.

Аналізуючи четверте і п’яте питання, необхідно зауважити, що чергування звуків – це постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм.

Наприклад: стіл – столи, плести – заплітати, торгівля – торговельний.

В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне. Більшість чергувань голосних належить до історичних: о – а (схопити – хапати), е – і (летіти – літати), о – е – из нулем звука (день – дня, дзвінок – дзвінка), і – а (сідати – садити), и – і (бити – бій), о, е – і (сім – семи).

До найпоширеніших чергувань приголосних належать: г, к, х з ж, ч, ш (друг – дружба, око – очі, сухий – сушити); г, к, х з з, ц, с (книга – книзі, папка – папці, капелюх – на капелюсі). Детально слід охарактеризувати зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о), де відбувається зміна звуків к, ц, ч на -цьк(ий), -цтв(о), наприклад: козак – козацтво, козацький, Дрогобич – дрогобицький, Токмак – токмацький, але Дамаск – дамаський, Ірак – іракський, баск - баскський, Нью-Йорк - нью-йоркський; г, з, ж на -зьк(ий), -зтв(о): Запоріжжя – запорізький, Прага – празький, Лодзь – лодзький, боягуз – боягузтво; х, с, шна -ськ(ий), -ств(о): латиш – латиський, товариш - товариський, товариство, Карабах – карабаський, Золотоноша – золотоніський, але казах – казахський, Перемишль – перемишльський.

Готуючись до шостого питання, потрібно пам’ятати, що заява – документ, який містить прохання особи або установи щодо здійснення своїх прав чи захисту інтересів. Різновидами заяви є: заява-зобов’язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунку, про прийняття на роботу, позовна заява тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні поради	\|	Методичні поради

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.