• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні поради

Готуючись до першого питання, необхідно відзначити, що лексика мови систематизується у словниках різних типів. Найважливіші словники сучасної української мови такі: Словник української мови: в 11-ти т. - К.: Наук. думка, 1970-1980; Російсько-український словник: У 3-х т. - К.: УРЕ, 1982-1983; Фразеологічний словник української мови: У 2-х т. - К.:Наук. думка, 1993; Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. - К.:УРЕ, 1985; Словник синонімів української мови у 2-х т. - К.:Наук. думка, 1999; Словник труднощів української мови/ За ред. С.Я.Єрмоленко. - К.:Рад. школа,1989; Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. - К.:Вища школа, 1975; Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. - К.:Вища школа, 1975; Головащук С.І., Пещак М.М., Русанівський В.М., Тараненко О.О. Орфографічний словник української мови. - К.:Наук. думка, 1994; Погрібний М.І.Орфоепічний словник. - К.: Рад. шк., 1984; Єрмоленко С.Я., Єрмоленко В.І., Ленець К.В., Пустовіт Л.О. Новий російсько-український словник-довідник. - К.: Довіра, 1996. Основні типи словників: енциклопедичні та лінгвістичні: енциклопедичні тлумачать не слова, а позначені словами поняття, дають відомості про історичних осіб, діячів науки, культури, явища з найрізноманітніших галузей життя – мистецтва, виробництва, економіки, політики, релігії, права; містять лише іменники, в тому числі і власні назви; є ілюстрації – малюнки, діаграми, карти тощо; лінгвістичні містять лише інформацію про слова (їх значення, походження, написання, вимову тощо);двомовні та одномовні; загальні та галузеві.

Розглядаючи друге питання, слід зазначити, що залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна (міжстильова); 2) лексика стилістично маркована. Остання поділяється, у свою чергу, на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну.

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю (зелений, десять, говорити).

До книжної лексики належать слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови і майже не вживаються у розмовному стилі. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість з них належать до іншомовної лексики, наприклад: економіка, асигнація, експеримент, еквівалент, контингент, конфіденційний, корифей, ізотоп, благословенний, деструктивний, диференціювати та ін.

У третьому питанні основну увагу необхідно звернути на правила використання іншомовної лексики у професійному мовленні. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання – недоречне. Іншомовні слова, що увійшли до активного словника міжнаціонального спілкування (банк, економіка, телефон), використовуються у ділових паперах. Калька – це слово або вислів, скопійований засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена. Наприклад, українські слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник.

Мові однаково шкодять і безоглядне викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і надуживання іншомовної лексики, переобтяження нею письмових та усних текстів, призначених для широкого кола читачів чи слухачів.

Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови. Запозичення потрібно розглядати як об’єктивний і неминучий фактор еволюції мови. Однак запозичення доцільні тоді, коли відповідають життєвим потребам і засвоюються, не порушуючи національної специфіки термінологічної системи.

Розкриваючи четверте питання, необхідно зупинитись на основних правилах правопису літер и, і, ї, е, є в іншомовних словах. Звернути увагу на подвоєння, апостроф та м’який знак у цих словах.

Готуючись до п’ятого питання, слід пам’ятати, що довідка – документ, який засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, організації, підприємства; звіт – письмове повідомлення про виконану роботу за певний період часу.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
3. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
4. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
5. В ході аудиту фінансової звітності аудитором застосовуються методичні прийоми документального та фактичного контролю.
6. ВСТУПНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
7. Глава 4 Методичні рекомендації щодо розв’язання задач
8. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
9. Деякі методичні рекомендації
10. Деякі поради ораторові
11. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
12. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Переглядів: 529