• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період

Важливою умовою ефективності бюджетного процесу, а значить і бюджетної по­літики є їх законодавче і адміністративно-правове забезпечення.

В бюджетному процесі, у бюджетній політиці повинні реалізуватися пріоритети економічної доцільності, тобто макроекономічного ефекту над соціально політичним ефектом.

Саме реальні позитивні зміни в економіці є базовою для задоволення соціальних потреб суспільства, що у свою чергу, забезпечує політичні дивіденди уряду.

Бюджетна політика — це політика спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів,підвищення ефективності державних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодер­жавних та місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання держав­ного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національ­ного доходу (Господарський кодекс України, стаття 10).

Стаття 33 Бюджетного кодексу України визначає основні напрями бюджетної по­літики на наступний бюджетний період. У цій статті розписується порядок форму­вання бюджетної політики, її затвердження, цілі і складові, що визначають бюджет­ний процес у цілому.

Бюджетна політика, як і інші складові фінансової політики, включає адміністра­тивно-правовій та економічні інструменти механізму реалізації і впливу на ефектив­ність перерозподілу й використання фінансових ресурсів держави.

Як демонструють вище зазначені статті, бюджетна політика, бюджетний процес реалізуються через законодавчий процес та певні адміністративно-правові та еконо­мічні інструменти. Кожен з цих інструментів, як зазначає професор Лютий О.І., має не лише законодавче інституційне, адміністративне забезпечення та супровід, а й економічні наслідки, тобто опосередковано впливає на фінансово-економічну пове­дінку суб'єкта бюджетних відносин, в тому числі під час складання проекту Держа­ного бюджету України.

Адміністративно-правові інструменти — це законодавчо визначені норми, які рег­ламентують перерозподіл громадян і суб'єктів підприємницької діяльності, а також фі­нансування видатків через бюджетний механізм: ці норми в більшості країн стандарти­зовані на довгостроковий період чинною законодавчою базою; якщо норми підлягають корекції, то тільки після певної процедури суспільного обговорення й узгодження.

Виділення і обґрунтування економічних інтересів механізму бюджетної політики, що дуже важливо при складанні проекту Державного бюджету України, базується на ефективності використання самого бюджетного механізму стосовно тих змін, які пов'язані з динамікою макроекономічних ситуацій, тобто застосування тих чи інших економічних інструментів зумовлюється:

а) циклічністю економічного розвитку;

б) кон'юнктурою ринку;

в) адаптацією бюджетної політики до тенденцій, закономірностей розвитку дер­жави.

Цей підхід дає змогу виділити такі основні економічні інструменти бюджетної по­літики:

1) оптимізація структури доходів;

2) оптимізація структура видатків;

3) зміна політичних міжбюджетних відносин;

4) державний бюджет й державний кредит.

Ці інструменти відповідно до Бюджетного кодексу щорічно застосовується при формуванні Державного бюджету України та при його реалізації на практиці.

Критерієм результативності використання економічних інструментів бюджетної політики є її ефективність.

Взаємозв'язок категорій «ефективність» і «бюджетна політика» можна розглядати з точки зору:

- по-перше, впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток дер­жави;

- по-друге ефективності бюджетної політики як такої.

Щоб бюджетна політика була ефективною, потрібно:

- оптимізувати функціонування системи управління державними фінансами;

- чітко регламентувати законодавчо процес акумуляції й руху фінансових пото­ків, забезпечення їх прозорості для суспільства;

- забезпечити високі темпи зростання національної економіки як основного чин­ника зниження фінансових ризиків під час розробки показників державного бюджету;

- досягти надійності прогнозу основних макроекономічних показників, на осно­ві яких формується дохідна і видаткова частина державного бюджету — обсягів і тем­пів ВВП, темпів інфляції, валютного курсу;

- дотримуватися об'єктивності під час формування дохідної частини бюджету;

- мінімізувати фінансові витрати держави під час використання державної влас­ності;

- оптимізувати бюджетні витрати, що сприятиме повноцінному фінансовому за­безпеченню реалізації державних функцій;

- забезпечити послідовність розвитку бюджетного процесу, достатність фінансо­вих ресурсів для виконання бюджетних зобов'язань на кожному рівні на основі за­конодавчо затверджених мінімальних державних соціальних стандартів і обґрунтова­них нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості;

- створити систему управління державним боргом, яка б дала змогу оптимізува­ти співвідношення між власними доходами і державним кредитом для збалансуван­ня державного бюджету, співвідношення фінансування процентних і непроцентних витрат; освоїти сучасні методи оцінки раціональності бюджетних асигнувань, впро­вадити індикатори результативності витрат державних коштів, сучасні методи бюд­жетного планування, що орієнтовані на досягнення позитивного кінцевого результа­ту та стимулюватимуть органи влади різних рівнів і бюджетні організації до економного використання бюджетних коштів. Виконання цих важливих завдань є також основою підвищення ефективності та раціональності бюджетного процесу в тому числі складання бюджету держави.

З метою вироблення узгоджених дій у забезпеченні реалізації стратегії економіч­ного і соціального розвитку країни, формування бюджетних показників на черговий бюджетний рік Уряд України щорічно розробляє Основні напрями бюджетної полі­тики (стаття 32, пункт 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). В осно­ву розробки покладаються прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку країни на плановий рік, а саме показники номінального та реального об­сягу валового внутрішнього продукту, індекси споживчих цін та цін виробників, офі­ційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівень безро­біття.

Визначення Основних напрямків бюджетної політики та підготовка попередніх по­казників проекту бюджету на плановий рік здійснюються в наступній послідовності:

- дані попереднього прогнозу макропоказників економічного і соціального роз­витку, які розробляють Мінекономіки та Департамент макроекономічного прогнозу­вання, на плановий та наступні за плановим роки, доводять до департаментів, відді­лів Міністерства фінансів з метою забезпечення формування реального проекту державного та місцевих бюджетів.

- Департамент державного бюджету при активній участі інших департаментів, котрі контролюють визначення обсягів видатків надсилає листи головним розпоряд­никам бюджетних коштів стосовно здійснення та подання Міністерству фінансів України інформації щодо перегляду видів діяльності та інвентаризації видатків, що покриваються коштами з бюджету, щодо розподілу граничних обсягів видатків за­гального фонду проекту Державного бюджету України на плановий рік за пріоритет­ними бюджетними програмами для забезпечення виконання своїх основних функцій та реалізації державних програм, щодо можливостей фінансування окремих програм за рахунок небюджетних коштів, розширення надання платних послуг;

- Департамент доходів на підставі попереднього прогнозу макропоказників еко­номічного і соціального розвитку на плановий і наступні два роки, вимог Податко­вого кодексу України та іншого чинного законодавства, очікуваного виконання Дер­жавного і місцевих бюджетів у поточному році, розробляє попередній прогноз доходів державного і місцевих бюджетів у розрізі податків і зборів на плановий і на­ступні два роки та прогноз надходжень від приватизації державного майна у плано­вому році і наступні два роки, Департамент державного боргу — попередній прогноз платежів з обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу на плано­вий та наступні за плановим два роки, пропозиції щодо оптимального обсягу фінан­сування державного бюджету, очікувану величину, структуру державного боргу у пла­новому і на наступні два роки. Департамент державного боргу проводить фінансову експертизу кредитних проектів, реалізація яких передбачається за рахунок залучених державою або під державні гарантії коштів, або потребує надання державних гаран­тій. Зазначені показники з розрахунками і показниками подаються Департаменту державного бюджету (відділу організації забезпечення складання бюджету та бюджет­ної політики). На підставі попередніх прогнозних розрахунків обсягу ресурсів на пла­новий і наступні два бюджетні роки розробляються варіанти пропозицій:

а) щодо збалансування бюджету;

б) щодо розподілу бюджетних ресурсів.

- паралельно Мінфін разом з Мінекономіки, НБУ, центральними органами дер­жавної влади, уточнюють попередній прогноз макропоказників економічного і соці­ального розвитку України на плановий і наступні два роки, дані по цьому прогнозу доводяться до департаментів Мінфіну. Департаменти, котрі забезпечують контроль за бюджетними видатками, аналізують інформацію отриману від головних розпорядни­ків щодо:

а) очікуваних структурних змін проти попереднього року у прогнозних обсягах видатків на плановий рік;

б) пропозицій щодо уточнення програмної класифікації видатків Державного бюджету України і подають:

1) аналітичні висновки, інші матеріали, пропозиції напрямів бюджетної політики на прогнозний рік та очікуваного прогнозу видатків на два наступні роки;

2) уточнений попередній прогноз макропоказників економічного і соціального розвитку на плановий рік, очікуваного виконання державного і місцевих бюджетів у поточному році.

Департаменти, котрі відповідають за складання і виконання бюджету (Департа­мент макроекономічного прогнозування, Департамент місцевих бюджетів, Департа­мент доходів, Департамент податкової та митної політики, Департамент державного боргу та інші), забезпечують ці процеси, уточнюють основні бюджетні показники та подають Управлінню державного бюджету і бюджетної політики разом із розрахун­ками та поясненнями на плановий і наступні два роки:

1) уточнений прогноз доходів Державного бюджету України і місцевих бюджетів;

2) уточнений прогноз надходжень від приватизації державного майна;

3) уточнений прогноз платежів з обслуговування та погашення внутрішнього і зовнішнього боргу, пропозиції щодо оптимізації обсягу фінансування державного бюджету, очікувану величину та структуру державного боргу.

Вище зазначені уточнені прогнози, аналітичні матеріали структурних підрозділів щодо інформації, отриманої від головних розпорядників Департаментом державного бюджету та бюджетної політики, є базою для розробки попередніх показників гра­ничних видатків державного бюджету на плановий і наступні роки. Граничні видат­ки та проект Основних напрямів бюджетної політики на плановий рік доводяться до структурних підрозділів Мінфіну.

Розподіл прогнозу доходів місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територі­альних одиниць здійснюється на основі бюджетних показників за доходами в ціло­му по Україні та удосконалення методики обчислення прогнозу доходів місцевих бюджетів, удосконалення формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним та місцевими бюджетами, додаткові критерії, що будуть враховуватися для здійснення розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, зміни до формули міжбюджетних трансфертів.

Одночасно з цим відповідні департаменти, управління Мінфіну здійснюють по­годжений розподіл видатків державного бюджету на плановий і два наступні роки в розрізі:

а) головних розпорядників;

б) окремих державних цільових програм.

Даний розподіл та зауваження до проекту Основних напрямів бюджетної політи­ки подаються Управлінню державного бюджету та бюджетної політики.

Важливу роль при складанні, розгляді та затвердженні державного бюджету віді­грають основні структурні підрозділи (департаменти) Міністерства фінансів України функції та завдання яких зазначені в табл. 10.2.

Після вищезазначеної роботи відповідні департаменти і управління готують мате­ріали щодо показників проекту бюджету на наступний рік для розгляду на колегії Мінфіну та згідно Плану заходів подачі проекту Основних напрямів бюджетної по­літики та попередні показники проекту зведеного бюджету на наступний рік з роз­поділом на державний та місцеві бюджети, пропозиції щодо взаємовідносин між ни­ми, на розгляд Кабінету Міністрів України до 20 березня року, що передує плановому (див. табл. 10.3).

Правові, економічні та організаційні засади формування основних напрямів бюд­жетної політики визначені Законом України «Про державне прогнозування та роз­роблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23.03.2000 №1602-111, зі змінами та доповненнями. Оптимальний та ефективний бюджетний процес, а відповідно і бюджетна політика залежать від того, як реалізується еконо­мічна політика через комплексну взаємодію інструментів цієї політики, в складі яких є монетарні засоби та показники.

Виходячи із технологій бюджетного процесу можна впевнено стверджувати, що бюджетна та монетарна політики як дві складові фінансової, а значить і економічної політики не є протилежностями, між ними необхідною є координація та узгодже­ність.

Координація бюджетної та монетарної політики — це процес за допомогою яко­го Міністерство фінансів і Центральний банк модифікують свою політику (коригу­ють заходи) таким чином, щоб вона мала взаємовигідний характер у реалізації за­гальносуспільних інтересів.

Бюджетна політика через свою специфіку не може не враховувати цілі монетар­ної політики, прогнозні монетарні показники, а монетарна політика Національного банку України, у свою чергу, здійснює вплив на формування і виконання державно­го бюджету. Як бюджетна, так і монетарна політика потребують високої компетент­ності, належного рівня професіоналізму та управлінської культури, та не допускають волюнтариського втручання та політичного тиску.

Для більш реального прагматичного визначення Основних напрямів бюджетної політики Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, по­дає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік (стаття 7, пункт 1 Закону України «Про Національний банк України») та до 1 квітня року, що передує плановому, — проект кошторису до­ходів та витрат Національного банку України на наступний рік (стаття 5 Закону України «Про Національний банк України»), які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.

Основними прогнозними монетарними показниками, які необхідні при складанні проекту закону про державний бюджет є: купівельна спроможність, валютний курс гривні (середньорічний курс та курс на кінець року), рівень цін, рівень інфляції, рівень

монетизації ВВП, емісія готівки, номінальна маса грошей (М3), темпи росту грошової маси, швидкість обертання грошової маси, рівень облікової ставки, норма обов'язково­го резерву комерційних банків, обсяги рефінансування, загальний обсяг депозитів, в то­му числі довгострокових (розділ 4 Закону України «Про Національний банк України»).

Після схвалення Кабінетом Міністрів України Основних напрямів бюджетної по­літики на наступний бюджетний рік, вони подаються до Верховної Ради України у триденний строк і розглядаються за спеціальною процедурою визначеною Регламен­том Верховної Ради України. Регламент Верховної Ради України має силу закону, який встановлює порядок скликання і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування органів державної влади, визначає законодавчу процедуру, порядок здій­снення контрольної діяльності, процедуру окремих видів діяльності Верховної Ради, її органів і організацій, народних депутатів, посадових осіб та інші процедури, а також функції органів Верховної Ради України та її посадових осіб, які випливають з їх пов­новажень, встановлених Конституцією України.

Верховна Рада на своїх сесіях вирішує питання, що за Регламентом належать до спеціальних процедур. Серед таких спеціальних процедур, що здійснюються Верхов­ною Радою, слід назвати:

- затвердження державного бюджету та контроль за його виконанням;

- порядок розгляду і затвердження загальнодержавних програм економічного, со­ціального, національно-культурного розвитку, звіт та інформація про їх виконання;

- порядок розгляду питань про воєнний та надзвичайний стан;

- розгляд зовнішньополітичних питань;

- порядок застосування процедури імпічменту;

- забезпечення порядку реалізації процедур, зумовлених рішеннями Конституцій­ного Суду України;

- порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України.

Розгляд Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік

відбувається за спеціальною процедурою, що визначена Регламентом Верховної Ра­ди України. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.

Результат розгляду не повинен порушувати законодавчо визначений виключний перелік питань, які повинні обов'язково міститися в Основних напрямах бюджетної політики (стаття 33, пункт 4). Особлива увага в цих напрямах приділяється основним завданням бюджетної політики, пріоритетним завданням податкової політики, завдя­ки виконанню яких буде наповнена дохідна частина бюджету, реалізовані пріоритет­ні державні (цільові) програми, взаємовідносинам державного бюджету з місцевими бюджетами (включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України).

Розглянемо основні та пріоритетні завдання бюджетної політики України на при­кладі Основних напрямів бюджетної політики на 2011 рік.

Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік розроблені з метою формуван­ня бюджетної політики, яка буде спрямована на створення умов для рішучого подо­лання наслідків фінансово-економічної кризи, проведення ефективної податково- бюджетної політики, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, підвищення рівня зайнятості населення, збільшення розміру заробітної плати, сприяння ціновій та валютно-курсовій стабільності.

Проект Державного бюджету України на 2011 рік повинен формуватися на ре­алістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави з ураху­ванням зміни податкової бази шляхом ліквідації адміністративних перешкод розвит­ку бізнесу та з одночасним залученням ресурсів і відповідати таким цілям:

- створення сприятливих умов для розвитку виробництва, стимулювання сталої економічної і соціальної розбудови держави;

- реалізація виваженої боргової політики;

- надання послуг для задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забез­печення їх надання з урахуванням реальних державних ресурсів;

- поступове підвищення соціальних стандартів;

- проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення ста­більного соціально-економічного розвитку регіонів;

- концентрація ресурсів бюджету на виконанні пріоритетних державних цільових програм, спрямованих на створення «точок зростання»;

- створення умов для реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин.

Для досягнення зазначених цілей необхідно виконати такі завдання:

- стосовно граничного розміру дефіциту (профіциту) державного бюджету у відсотках до прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту:

утримання граничного розміру дефіциту бюджету на рівні не більш як 4,5 відсотка прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що відповідає прогно­зованому обсягу видатків розвитку, коштів, необхідних для капіталізації банків,

виконання гарантійних зобов'язань;

залучення кредитів міжнародних фінансових установ для реалізації проектів еко­номічного та соціального розвитку України у межах, визначених дефіцитом бюдже­ту розвитку;

- стосовно частки прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет:

збереження частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні, що не перевищує прогнозований на 2010 рік та не більше ніж 30,5 відсотка, з урахуванням можливого внесення змін до актів податкового законодавст­ва та зміни обсягів спеціального фонду бюджету;

- стосовно граничного обсягу державного боргу та державних гарантій: утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні (не більш як

40 відсотків валового внутрішнього продукту) шляхом здійснення державних запози­чень з метою забезпечення економічної та фінансової стабільності;

вжиття заходів для проведення активних операцій, пов'язаних з управлінням дер­жавним боргом та ліквідністю єдиного казначейського рахунка, у межах граничного обсягу державного боргу на кінець року;

надання гарантій Кабінетом Міністрів України в обсязі не більш як 3 відсотки ва­лового внутрішнього продукту для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих, зокрема, на розвиток експортного потенціалу національної економіки;

- стосовно питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках державного бюджету і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів:

поступове збільшення питомої ваги міжбюджетних трансфертів у видатках загаль­ного фонду державного бюджету;

посилення стимулюючої складової частини міжбюджетного регулювання шляхом забезпечення взаємозв'язку між коефіцієнтом вирівнювання «альфа» та середнім ін­дексом виконання розрахункових показників місцевих бюджетів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, за останні три бюджетні пе­ріоди із забезпеченням стабільного обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на цю мету;

- стосовно питомої ваги капітальних вкладень у видатках державного бюджету та пріоритетів їх використання:

встановлення питомої ваги видатків розвитку та надання кредитів орієнтовно на рівні 13-14 відсотків усього обсягу видатків та надання кредитів з державного бюд­жету з урахуванням можливих змін у структурі видатків та внесення змін до законо­давства;

пріоритетне спрямування капітальних вкладень на фінансування об'єктів, які за­безпечують приріст/підтримання потужностей у 2011-2012 роках або вводяться в екс­плуатацію у 2011 році;

- стосовно взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами у 2011 році: підвищення фінансової спроможності місцевих органів виконавчої влади та ор­ганів місцевого самоврядування шляхом закріплення за ними додаткових дохідних джерел;

підвищення рівня заінтересованості органів місцевого самоврядування у збіль­шенні обсягу надходжень до місцевих бюджетів;

збільшення інвестиційної складової частини місцевих бюджетів, зокрема, шляхом збільшення кількості джерел надходжень до бюджету розвитку;

удосконалення системи надання та використання субвенцій на реалізацію цільо­вих інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку;

зменшення диспропорції в ресурсній базі місцевих бюджетів та сприяння ство­ренню умов для її збільшення;

удосконалення механізму розрахунку видатків, що враховуються під час визна­чення обсягу міжбюджетних трансфертів, зокрема, шляхом наукової обґрунтованос­ті розрахунків нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них, а також застосування з цією метою галузевих стандартів надання суспільних послуг;

систематизація видаткових повноважень місцевих бюджетів;

використання фінансових важелів подолання диспропорцій соціально-економіч­ного розвитку територій;

розмежування повноважень між державним та місцевими бюджетами на засадах збалансування загальнодержавних і регіональних інтересів;

розроблення програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу на основі науково обґрунтованих пріоритетів регіонального розвитку та з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування;

- стосовно змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави у 2011 році:

удосконалення бюджетного законодавства в частині забезпечення розвитку се­редньострокового бюджетного планування та програмно-цільового методу бюджету­вання, застосування сучасних форм і методів управління бюджетними коштами, дер­жавним та місцевим боргом, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів, удосконалення системи державного внутрішнього контролю та посилення відпові­дальності учасників бюджетного процесу;

проведення реформування системи податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом прийняття Податкового кодексу України, в якому передбачити:

- перехід до визначення податку на прибуток підприємств із застосуванням мето­ду зіставлення доходів та витрат платників податку з урахуванням світового досвіду;

- поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств та податку на до­дану вартість;

- перехід до застосування загальної системи оподаткування у сфері страхової ді­яльності;

- удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість та змен­шення кількості ухилень від його сплати;

- подання в обов'язковому порядку податкової звітності в електронному вигляді;

- забезпечення поетапного підвищення ставок акцизного збору з метою адапта­ції податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- встановлення ставок акцизного збору на компоненти бензинів на рівні ставок на бензини;

- запровадження додаткового оподаткування доходів громадян з високим рівнем доходів, зокрема, шляхом введення податку на розкіш;

- підвищення ефективності справляння податку з доходів фізичних осіб шляхом визначення у податковому розрахунку суми зобов'язання податкового агента щодо сплати нарахованого податку з доходів найманих працівників;

- удосконалення системи оподаткування доходів самозайнятих осіб (суб'єктів під­приємницької діяльності та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність);

- запровадження єдиного платежу — плати за користування надрами для видобу­вання корисних копалин замість двох діючих платежів (платежі за користування на­драми для видобування корисних копалин та збір за геологорозвідувальні роботи, ви­конані за рахунок коштів державного бюджету);

- перегляд базових нормативів усіх платежів за спеціальне використання природ­них ресурсів та проведення їх щорічної індексації;

- скасування малоефективних загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів);

- визначення плати за торговий патент у відсотках до мінімальної заробітної пла­ти з одночасним запровадженням для пунктів продажу нафтопродуктів, скрапленого та стиснутого природного газу плати за торговий патент на кожний пістолет палив­но-роздавальних колонок;

- запровадження податкових канікул для сімейного бізнесу;

- врегулювання на законодавчому рівні питання щодо легалізації доходів та май­на, з яких не сплачено податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та держав­них цільових фондів, з метою залучення в економіку коштів тіньового сектору, за­безпечення створення передумов повернення в Україну коштів та майна резидентів, поліпшення інвестиційного клімату, розвитку підприємництва та зміцнення взаєм­ної довіри між державою та платниками податків і зборів (обов'язкових платежів);

забезпечення адаптації законодавства України з питань митного оподаткування до законодавства Європейського Союзу, зокрема недопущення надання тарифних пільг та преференцій за галузевим (суб'єктним) принципом. Приведення митного за­конодавства у відповідність з Міжнародною конвенцією про спрощення і гармоніза­цію митних процедур;

інтенсифікація процесу стягнення податкової заборгованості; удосконалення методів контролю за правильністю визначення митної вартості то­варів;

збільшення надходжень митних платежів до державного бюджету; недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

визначення механізму відрахування частини чистого прибутку (доходу) унітарних державних підприємств та їх об'єднань, що сплачується до державного бюджету; здійснення заходів щодо впровадження єдиного соціального внеску; збалансування фінансових планів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її підприємств і компаній без залучення бюджетних коштів, державних цінних паперів, надання розстрочень і відстрочень у сплаті податкових зобов'язань та затвердження на цій основі бездефіцитного фінансового плану Компанії в уста­новлений законодавством строк;

прийняття Державної програми приватизації, яка визначатиме умови передпри- ватизаційної підготовки, строки, умови та механізм приватизації;

удосконалення формули розрахунку ліцензійного збору за видачу, продовження строку дії і переоформлення ліцензій на мовлення та ліцензій провайдера програм­ної послуги і визначення розмірів ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутни- кове,

кабельне, проводове та багатоканальне мовлення шляхом внесення змін до Зако­ну України «Про телебачення і радіомовлення»;

приведення механізму надання державної підтримки вітчизняним товаровироб­никам у відповідність з вимогами СОТ і законодавством Європейського Союзу;

створення стабільної законодавчої бази для надання спеціальних дозволів на ко­ристування надрами (продаж на відкритих спеціальних аукціонах або проведення ін­вестиційних конкурсів з використання родовищ стратегічного значення);

удосконалення законодавства у сфері державних закупівель з метою забезпечен­ня ефективного і прозорого використання державних коштів та наближення законо­давства у сфері державних закупівель до вимог СОТ і законодавства Європейського Союзу;

зниження дефіциту Пенсійного фонду України і забезпечення його збалансова­ності шляхом зменшення обсягу пільг із сплати страхових внесків, оптимізації мак­симальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, та розміру пенсій, поетапного переходу до єдиних правил призначення пенсій;

оптимізація співвідношення між обсягом бюджетного фінансування фундамен­тальних досліджень, прикладних досліджень і науково-технічних розроблень з ураху­ванням оцінки їх результативності за напрямами науки та розпорядниками бюджет­них коштів;

внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я з метою ви­значення на законодавчому рівні понять «медична допомога» та «медична послуга» для формування переліку гарантованих державою безоплатних медичних послуг і по­слуг, які повинні надаватися на платній основі, та стандартів медичної допомоги;

- стосовно переліку головних розпорядників коштів державного бюджету: визначення головними розпорядниками бюджетних коштів установ, уповноваже­них забезпечувати діяльність Верховної Ради України,

Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів, які визначені Конституцією України , та інших бюджетних установ, уповноважених Ка­бінетом Міністрів України реалізувати державну політику у відповідній сфері;

- стосовно захищених статей видатків бюджету:

скорочення переліку захищених статей видатків з передбаченням визначення за­хищених статей видатків переважно соціального характеру на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату;

придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам;

визначення захищеними видатками на 2011 рік видатків на обслуговування держав­ного боргу, реформування та розвиток Збройних Сил України, розвідувальну діяльність, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ра­кет і боєприпасів Збройних Сил України, утилізацію звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого зберігання та використання, будівництво (придбання) жит­ла для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу,

підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ІУ рівнів акредитації, фун­даментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, заходи, пов'язані з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Євро­пи 2012 року з футболу;

- стосовно обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди:

перегляд та оптимізація переліку джерел наповнення та відповідних напрямів ви­користання коштів спеціального фонду з метою зменшення його частки у державно­му бюджеті (крім власних надходжень бюджетних установ);

включення до спеціального фонду надходжень, визначених законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України;

- стосовно встановлення розміру мінімальної заробітної плати та рівня забезпечення прожиткового мінімуму:

забезпечення системного підвищення мінімальної заробітної плати, посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, прожиткового мінімуму та рівня забезпечення прожиткового мінімуму;

надання соціальної допомоги, включаючи надання пільг, залежно від матеріаль­ного становища сім'ї, а також підготовка пропозицій щодо поступової монетизації пільг на проїзд у транспорті;

надання пільг та компенсації за професійною ознакою відповідним категоріям громадян з урахуванням їх матеріального становища та фінансування їх за рахунок коштів підприємств і установ;

збільшення обсягу соціальної допомоги при народженні дитини.

Читайте також:

1. A) Оцінка захисних споруд за ємністю – визначення коефіцієнта Квм.
2. CMM. Визначення моделі зрілості.
3. I визначення впливу окремих факторів
4. I період – адаптаційний.
5. I. Грецький період (друга половина VII — середина
6. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
7. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
8. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
9. III ПОЛІТИКИ.
10. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
11. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
12. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.

Переглядів: 477