• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення

1. Розрахунковий показник обсягу видатків на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів та навчання і трудо­ве влаштування інвалідів (У^ для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

у = о н + у

81 »81і 81 81§і>

де Н₈₁ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одного підопічного в бу- динках-інтернатах для престарілих та інвалідів, будинках-інтернатах для малолітніх інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів адміністративно-територіальної одиниці;

(2_ЛІ — кількість підопічних у будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, бу- динках-інтернатах для малолітніх інвалідів станом на 1 січня року, що передує пла­новому бюджетному періодові;

У_Лі — обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одини­ці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів Укра­їни". / не застосовується до адміністративно-територіальних одиниць, яким не на­дано статус гірських.

2. Розрахунковий обсяг видатків на утримання притулків для неповнолітніх (у_2і) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Киє­ва і Севастополя визначається за такою формулою:

^у2і ^_ ' ^Н82,

де Н₈₂ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості дітей у притулках для не­повнолітніх;

(2_2і — кількість місць на кінець року в притулках для неповнолітніх за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому.

3. Розрахунковий обсяг видатків на утримання територіальних центрів соціально­го обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень со­ціальної допомоги вдома (у_3і) для бюджету міста республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення, району, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

^у3і = ⁽^8т3і1 + (0883і1 ' ^К88п) ' ^Н831⁾ + (083І2 ' ^Н832) + ^у3ді,

де Н₈₃₁ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які потребують різних видів соціальної допомоги в територіальних цент­рах та відділеннях соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання);

Н₈₃₂ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціонарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів та відділеннях соціальної допомоги вдома;

0_8т3і1 — кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різ­них видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові міської місцевості;

0_83і2 — кількість одиноких непрацездатних громадян, які перебувають у стаціо­нарних відділеннях для постійного проживання територіальних центрів станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові;

у_3ді — обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одини­ці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів Укра­їни";

— кількість одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різ­них видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціаль­ної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживан­ня), на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періодові сільської місцевості;

К_8П — коефіцієнт приведення кількості одиноких непрацездатних громадян, які потребують надання різних видів соціальної допомоги територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома (за винятком стаціонарних відділень для постійного проживання), станом на 1 січня року, що передує плановому, в сільській місцевості до кількості відповідного контингенту в міській місцевості. На 200_ рік К_8т дорівнює 1,4.

4. Розрахунковий обсяг видатків на виконання програм і здійснення заходів сто­совно сім'ї, жінок, молоді та дітей (у_4і) визначається за такими формулами:

1) для бюджету Автономної Республіки Крим та обласного бюджету:

у = Н • N + у

84І 84и ^у оті'

де Н_4и — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення Ав­тономної Республіки Крим, області на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

N — чисельність наявного населення Автономної Республіки Крим, області ста­ном на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;

у_оі — обсяг додаткових видатків на оздоровлення та відпочинок дітей пільгових категорій, який розраховується за такою формулою:

у = Н 'И

^у оті ¹¹ оті ^иоі>

де Н^ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоровлення;

и_оі — кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечір­ніх загальноосвітніх шкіл) у цілому в Автономній Республіці Крим, області станом на 5 вересня року, що передує поточному бюджетному періоду.

2) для бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та облас­ного значення, бюджету району:

^У84і ^Н84т(г) ^—і + ^У84ді'

де Н_4т()) — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населення міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, райо­ну на заходи стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

N — чисельність наявного населення міста республіканського Автономної Рес­публіки Крим та обласного значення, району станом початок року, що передує по­точному бюджетному періоду;

У_84ді — обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одини­ці згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів Укра­їни", визначений за окремим розрахунком.

3) для бюджетів міст Києва і Севастополя:

У = н • N. + V

84і 84куіу(8еу) і оті куіу(8ву)>

де Н^і^) — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну особу населен­ня міст Києва і Севастополя;

Nі — чисельність наявного населення міст Києва і Севастополя станом на 1 січ­ня року, що передує плановому бюджетному періоду;

Н₄ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, що обчислюється виходя­чи з частки видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жі­нок, молоді та дітей у загальній сумі цих видатків за даними зведення місцевих бюд­жетів на бюджетний період, що передує плановому, яка для бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів становить 40 відсотків, для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району — 60 відсотків.

У_ті у^^еч) — обсяг додаткових видатків на оздоровлення та відпочинок дітей піль­гових категорій для бюджетів міст Києва та Севастополя, який розраховується за та­кою формулою:

V = н 'V

оті куіу(8еу) оті оті куіу(8еу)>

де _куіу(_8еу) — кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (крім вечірніх загальноосвітніх шкіл) у містах Києві та Севастополі станом на 5 вересня ро­ку, що передує поточному бюджетному періоду?

Н_оі — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості одного учня загальноос­вітніх навчальних закладів усіх типів послугами з організації відпочинку та оздоров­лення.

5. Розрахунковий показник обсягу видатків місцевих бюджетів на обробку інфор­мації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій (У_8б) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастопо­ля визначається за такою формулою:

У85І = (Оі-н*) + (О^'Я^'К^

де Я₈₅ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості для обробки інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій і субсидій на одну особову справу;

(2_5і — кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій і суб­сидій, за якими нарахування та виплата здійснюється децентралізовано, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;

0_с51і — кількість особових справ з питань надання допомоги, компенсацій та суб­сидій, за якими нарахування та виплата здійснюється централізовано, станом на 1 січня року, що передує плановому бюджетному періоду;

К_с — коригувальний коефіцієнт врахування видатків на утримання центрів у об­ластях, в яких нарахування та виплата допомоги, компенсацій та субсидій здійсню­ється централізовано. На 200_ рік значення К_сс дорівнює 2,38.

6. Розрахунковий показник обсягу видатків з надання допомоги по догляду за ін­валідом I чи II групи внаслідок психічного розладу (У₆) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визнача­ється за такою формулою:

де Н₆ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на виплату допомо­ги по догляду за психічно хворим;

(2₆ — кількість психічно хворих — інвалідів I і II групи в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі за звітними даними;

(2_£і& — кількість психічно хворих — інвалідів I і II групи в гірських населених пун­ктах за звітними даними.

7. Розрахунковий показник обсягу видатків на виплату компенсацій реабілітова­ним громадянам (У_7і) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюдже­ту, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

^У7і ^{_ Н}87 ' Ош,

де Я₈₇ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості середнього розміру компен­сацій реабілітованим громадянам у минулому бюджетному періоді;

0_с7і — прогнозна кількість одержувачів грошової компенсації.

8. Розрахунковий показник обсягу видатків на поховання учасників бойових дій (У₈ ) для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя визначається за такою формулою:

у = о 'Н 'К

^Гс8і »с8і 88 ^-іі'

де 0С_8і — кількість учасників бойових дій у регіоні;

Н₈ — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості витрат на поховання одно­го учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років";

К_йі — коефіцієнт смертності осіб у віці 70 років і більше в регіоні.

9. Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ви­значається залежно від чисельності осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та по­терпілих дітей, із урахуванням коефіцієнта приведення К_сН.

Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із медичним обслуговуван­ням зазначених осіб для усіх місцевих бюджетів (У_сНті) визначається за такою форму­лою:

у = н 'К. 'К

сНті сНт іпуіі сН>

де И_сНт — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на пільгове медичне обс­луговування однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

М_іпуШ — чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей;

К_сН — коефіцієнт приведення чисельності осіб, що належать до категорії 1 пос­траждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, до загальної чисельності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. К_сН на 200_ рік дорівнює 3,537.

10. Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із оздоровленням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається залежно від чи­сельності осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, із урахуван­ням коефіцієнта приведення К_сН.

Розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних із оздоровленням зазначе­них осіб, для усіх місцевих бюджетів (У_сННі) визначається за такою формулою:

у =н •N 'К

сННі сНН іпуіі сН>

де И_сНН — фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на оздоровлення однієї особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

М_іпуШ — чисельність осіб адміністративно-територіальної одиниці, що належать до категорії 1, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей;

К_сН — коефіцієнт приведення чисельності осіб, що належать до категорії 1 пос­траждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та потерпілих дітей, до загальної чисельності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. К_сН на 200_ рік дорівнює 3,537.

Питання до екзамену (заліку)

1. Поняття міжбюджетних відносин.

2. Мета регулювання міжбюджетних відносин.

3. Види видатків бюджетів.

4. Джерела здійснення видатків бюджетів.

5. Забезпечення здійснення видатків.

6. Передача державою права на здійснення видатків.

7. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

8. Видатки Державного бюджету України.

9. Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюд­жетних трансфертів.

10. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюд­жетних трансфертів.

11. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

12. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республі­канського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при виз­наченні обсягу міжбюджетних трансфертів

13. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та облас­них бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

14. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюд­жетних трансфертів.

15. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

16. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

17. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.

18. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

19. Розрахунок показника обсягу видатків на утримання органів управління, що вра­ховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

20. Розрахунок показника обсягу видатків на охорону здоров 'я, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

21. Розрахунок показника обсягу видатків на освіту, що враховуються при визначен­ні обсягу міжбюджетних трансфертів.

22. Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпе­чення, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

23. Розрахунок показника обсягу видатків на культуру і мистецтво, що враховують­ся при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

24. Розрахунок показника обсягу видатків на фізичну культуру і спорт, що врахову­ються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Тема 20.

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти.

§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

§ 3. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю в бюджетному процесі.

§ 4. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів у бюд­жетному процесі.

§ 5. Повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства.

§ 6. Державна контрольно-ревізійна служба як специфічний суб'єкт контролю за дотриманням бюд­жетного законодавства.

§ 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з кон­тролю за дотриманням бюджетного законодавства.

§ 8. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства.

§ 1. Поняття бюджетного контролю, його форми, суб'єкти

Залежно від сфери фінансової діяльності, в якій здійснюється фінансовий конт­роль, можна виділити такі його види як бюджетний, податковий, банківський, ва­лютний, тощо, що відрізняються завданнями, об'єктами, суб'єктами контролю тощо. Бюджетний контроль відповідно до Бюджетного кодексу України, яким врегульова­но порядок його здійснення, має назву контроль за дотриманням бюджетного зако­нодавства. На наш погляд така назва виду контролю у нормативно-правовому акті є не зовсім вдалою, доцільніше трактувати його як бюджетний контроль. Бюджетний контроль — це діяльність відповідних суб'єктів, яка полягає у перевірці дотримання бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, з метою запобіган­ня, виявлення, усунення бюджетних правопорушень. Його метою є забезпечення за­конності під час складання проектів бюджетів, розгляду проекту та прийняття зако­ну про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети, виконання бюджету, в тому числі при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети, підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Тобто бюджетний контроль наявний на кожній стадії бюджетного процесу.

Вказуючи на періодичність проведення контрольних заходів, інакше — на так зва­ний час здійснення контрольних дій, ми говоримо про форми бюджетного контролю. Науковці виділяють такі форми фінансового контролю, що властиві і бюджетному контролю, як попередній, поточний, наступний, які не закріплені у жодному норма­тивно-правовому акті. В основу даної класифікації покладено час проведення конт­рольних заходів. Така класифікація відображає безперервний характер контролю та враховує всі особливості, що існують під час його проведення. Зазначені форми бюд­жетного контролю взаємопов'язані, доповнюють одна одну і тісно переплітаються.

Попередній контроль — сукупність контрольних дій, які застосовуються перед прийняттям управлінського рішення в бюджетній сфері, тобто на етапі його розгляду, планування чи здійсненням фінансової операції (наприклад перед взяттям фінансових зобов'язань або здійсненням платежів). У даному випадку проходить вивчення підстав прийняття такого рішення для встановлення законності й цілеспрямованості фінансо­вих операцій, що підлягають здійсненню. Перевіряється обґрунтованість фінансових розрахунків, відповідність вимогам чинного бюджетного законодавства тощо. Слід за­значити, що під час проведення попереднього контролю заходи впливу не застосову­ються, бо ще не мають місце порушення фінансової дисципліни. Попередній контроль проводиться різними суб'єктами в межах їх контрольних повноважень. Так, наприклад, до органів, що здійснюють попередній контроль можна віднести: парламент та органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль під час розгляду відповідних бюд­жетів; фінансові органи, які здійснюють контроль шляхом розгляду фінансових планів і кошторисів, реєстрації штатних розписів тощо; міністерства і відомства, які аналізу­ють проекти знову ж таки фінансових планів, кошторисів підприємств і установ; бух­галтерів та функціональні служби підприємств і установ, які перевіряють правильність складання кошторисів, документів на витрачання грошових коштів тощо.

Наступною формою бюджетного контролю є поточний контроль. Ця форма контро­лю є найважливішою і найдійовішою в оперативному управлінні публічними фінансами. У літературі та чинних нормативно-правових актах можна зустріти іншу назву поточного контролю — "оперативний" (наприклад, в Законі України "Про Рахункову палату" (пункт 6 статті 7). Оскільки поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе­редньо оперативною фінансовою діяльністю, тобто за, власне, рухом публічних коштів, він супроводжує фінансові операції, то назва його "оперативний" є дійсно правильною.

Поточний контроль — сукупність контрольних дій, які застосовуються в процесі вчинення фінансових операцій, під час виконання фінансових планів; у ході вико­нання фінансових зобов'язань перед державою; отримання та використання коштів для адміністративно-господарських видатків, проведення грошових операцій, тощо. Метою поточного контролю є оперативне виявлення та своєчасне припинення по­рушень і відхилень від встановлених норм та нормативів, попередження їх на стадії зародження фінансових операцій; досягнення раціонального, цільового, ефективно­го використання бюджетних коштів; виявлення додаткових можливостей для збіль­шення доходів і зменшення витрат тощо. Разом з попереднім контролем він сприяє попередженню порушень фінансової дисципліни. Поточний контроль, як правило, здійснюють органи безпосереднього управління фінансовою діяльністю.

Третьою формою є наступний фінансовий контроль. Він проводиться після над­ходження доходів і витрачання коштів, за наслідками фінансової діяльності, аналі­зу виконання завдань; проведення грошових операцій, тощо з метою з'ясування правильності вчинення фінансових операцій, законності й доцільності витрачання бюджетних коштів.

У Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (затвердже­на розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 24.05.2005 р.) йдеться про наступний контроль, який називається подальшим і визначається як сукупність конт­рольних дій, які здійснюються по закінченню реалізації управлінського рішення чи пі­сля виконання фінансово-господарської операції (наприклад після здійснення платежів).

Особливістю наступного контролю є те, що поряд з виявленням фактів порушень бюджетної дисципліни і різного роду зловживань застосовуються заходи для усунен­ня виявлених недоліків і порушень, здійснюється відшкодування завданої шкоди, винні особи притягуються до відповідальності та намічаються заходи щодо запобі­гання відповідних порушень і покращення роботи підконтрольного суб'єкта, що, у свою чергу, сприяє попередженню таких порушень у майбутньому.

На відміну від українського законодавця у статті 265 Бюджетного кодексу Російсь­кої Федерації вказується на форми фінансового контролю, що здійснюється законо­давчими (представницькими) органами, зокрема попередній, поточний та наступний.

Бюджетний контроль здійснюють як спеціально створені з цією метою органи контролю, тобто контролюючі суб'єкти, основною функцією яких є контрольна, так і органи законодавчої і виконавчої влади, які поряд із реалізацією інших завдань на­ділені повноваженнями у фінансово-контрольній сфері. У главі 17 Бюджетного ко­дексу України, що має назву "Контроль за дотриманням бюджетного законодавст­ва", визначено суб'єктів, які здійснюють бюджетний контроль: Верховна Рада України та її комітети, Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Крім зазначених суб'єктів бюджетний контроль здійснюють і головні розпоряд­ники та розпорядники бюджетних коштів.

Контрольні повноваження органів законодавчої та виконавчої влади таких як Верховна Рада України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування в бюджетній сфері визначені у Конституції України і деталізовані в інших нормативно-правових актах, в тому числі і у Бюджетному кодексі України.

§ 2. Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства

Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України, яка здійснює парламентський контроль. Її повноваження, в тому числі й у сфері бюджету, визна­чає Конституція України, відповідно до статті 85 якої Верховна Рада України: затвер­джує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; контролює виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; за­тверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іно­земних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом, здійснює контроль за їх використанням.

Реалізувати повноваження у сфері контролю за дотриманням бюджетного зако­нодавства цей орган може і під час прийняття законів, які винятково встановлюють: Державний бюджет і бюджетну систему України, систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми і методи їх побудови), засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України, порядок утворення і пога­шення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску й обігу дер­жавних цінних паперів, їх види і типи.

Предметом контролю Верховної Ради України є проект закону про Державний бюджет України, звіт про виконання закону про Державний бюджет України, інші законопроекти з фінансових питань тощо.

Оскільки парламент є одним із основних учасників бюджетного процесу, який і бере участь у бюджетній діяльності на всіх його стадіях, то відповідно і контроль за дотриманням бюджетного законодавства він здійснює на кожній стадії бюджетного процесу.

Повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, тобто Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, реалізуються на першій стадії бюджетного процесу, зокрема, під час розгляду за спеціальною процедурою, визна­ченою Регламентом Верховної Ради України (затверджений Законом України від 10.02.2010р. № 1861—VI із наступними змінами і доповненнями), Основних напря­мів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Суб'єктами контролю в да­ному випадку виступають як парламент в цілому, який приймає постанову про схва­лення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у разі відповідності вказаного документу бюджетному законодав­ству; так і народні депутати, комітети, розглядають цей документ, аналізують його, розробляють свої пропозиції і надсилають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше ніж за три дні до розгляду питання Верховною Радою. Основна функція контролю, у даному випадку, належить Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, який, узагальнює пропозиції, що надійшли, здійснюючи їх аналіз на відповідність бюджетному законодавству і готує проект постанови Вер­ховної Ради про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної по­літики на наступний бюджетний період.

Під час розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, тобто на другій стадії бюджетного процесу, контрольні функції Верховної Ради Укра­їни полягають у тому, що саме вона, відповідно до статті 85 Конституції України, на­ділена повноваженнями затверджувати Державний бюджет України, який згідно зі статтею 92 Основного закону встановлюється виключно законами. Парламент, під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України до першого, другого та третього читань, розгляду його у цих читаннях, перевіряє проект й інші матеріали, що до нього додаються, зазначені у статті 38 Бюджетного кодексу України, на відпо­відність бюджетному законодавству. За результатами такого контролю вживаються певні заходи, що сприяють попередженню вчинення порушень на наступних стадіях бюджетного процесу, особливо під час виконання закону про Державний бюджет України. Зокрема, якщо виявлено, наприклад, невідповідність проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної полі­тики на наступний бюджетний період або вимогам складання проекту Державного бюджету України, встановленим Бюджетним кодексом України, то Верховна Рада України, за результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет Укра­їни на наступний рік, може прийняти рішення про його відхилення.

Контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства під час визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період та розгляду проекту і прийняття закону про Державний бюджет України відіграє важливу роль, надає можливість виявити відхилення від запланованих нормативів, порушення бюд­жетного законодавства, які ще не призвели до негативних наслідків. Це в свою чер­гу дозволяє внести певні корективи як у проект Основних напрямів бюджетної по­літики на наступний бюджетний період, так і в проект закону про Державний бюджет України, з метою попередження негативних наслідків у майбутньому. Такий контроль має назву попереднього, оскільки він проводиться до прийняття управ­лінських рішень, у даному випадку Основних напрямів бюджетної політики на на­ступний бюджетний період та закону про Державний бюджет України.

На третій стадії бюджетного процесу — виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України, парламент також має відповідні конт­рольні повноваження. Під час такого етапу як внесення змін до закону про Державний бюджет України, контрольні повноваження Верховної Ради України реалізуються шля­хом перевірки запропонованих суб'єктами законодавчої ініціативи змін на відповідність бюджетному законодавству. При проведенні такої перевірки парламент має не допус­тити щоб зміни, які вносяться до закону про Державний бюджет України вносили змі­ни до інших законодавчих актів України. У такому разі спочатку вносяться зміни до від­повідного закону і лише після того розглядаються пропозиції про зміни до закону про Державний бюджет України відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Регламенту Верховної Ради України. Будь-який закон, що впливає на зменшення до­ходів та/або збільшення видатків бюджету поточного року, не може бути прийнятий у цілому Верховною Радою, якщо одночасно з його прийняттям не будуть внесені відпо­відні зміни до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законо­давства у процесі виконання закону про Державний бюджет України, у тому числі шляхом заслуховування звітів про виконання Державного бюджету України (включа­ючи звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про використання ни­ми бюджетних коштів та результати виконання відповідних бюджетних програм).

Контроль за виконанням закону про Державний бюджет України проводиться парламентом як безпосередньо так і через Рахункову палату. Так, Верховна Рада України перевіряє місячні звіти про виконання Державного бюджету України, місячні звіти про зведені показники виконання Державного бюджету України та квартальні звіти про виконання Державного бюджету України, які подає їй у встановлені зако­нодавством строки Державне казначейство України. Парламент розглядає звіт про хід виконання Державного бюджету України, в якому наводяться фактичні відомос­ті про формування доходів і проведені витрати у порівнянні з показниками, затвер­дженими законом про Державний бюджет України поточного року, і показниками за відповідний період або квартал попереднього року, який подається йому Рахунко­вою палатою, аналізує оперативну інформацію, одержану в порядку контролю Рахун­ковою палатою. Верховна Рада України отримує від органів, що контролюють справ­ляння надходжень бюджету, місячні звіти про фактичні надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, про податкову заборгова­ність, включаючи суми недоїмки та переплат (у галузевому і територіальному розрі­зі та у розрізі джерел доходів і форм власності). Верховна Рада України має право, як учасник бюджетного процесу, на будь-якій його стадії здійснити оцінку ефектив­ності бюджетних програм (п.6 ст.20 Бюджетного кодексу України), що проводиться на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої ін­формації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюд­жетних програм. Такий поточний (оперативний) контроль дозволяє в процесі вико­нання Державного бюджету України виявити порушення та попередити їх вчинення у майбутньому, внести корективи до закону про Державний бюджет України, вклю­чаючи зупинення реалізації відповідних бюджетних програм.

Контрольні функції, відповідно до Конституції України (ст. 85) та Бюджетного кодексу України (ст. 62), парламент здійснює під час розгляду звіту про виконання закону про Державний бюджет України, що подає йому Кабінет Міністрів України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним (ст.61 Бюджетного кодексу Украї­ни), за результатами обговорення якого приймає рішення. Свої висновки щодо над­ходження і використання коштів Державного бюджету України за попередній рік Верховній Раді України надає Рахункова палата України. Під час розгляду звітів мо­жуть бути заслухані розпорядники бюджетних коштів, щодо використання ними коштів Державного бюджету України та результати виконання відповідних бюджет­них програм. На пленарному засіданні Верховної Ради річний звіт про виконання за­кону про Державний бюджет України за попередній рік розглядається не пізніш як у двотижневий строк з дня отримання вказаних висновків Рахункової палати, яка та­кож контролює дотримання бюджетного законодавства діючи від імені Верховної Ра­ди України. Під час розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України за попередній рік заслуховуються доповідь Міністра фінансів Укра­їни і співдоповідь Голови Рахункової палати та голови комітету, до предмета відан­ня якого належать питання бюджету, тобто Комітету Верховної Ради України з пи­тань бюджету, проводиться повне обговорення і приймається постанова щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

Наступним напрямом контрольної діяльності Верховної Ради України є здійснен­ня контролю за дотриманням бюджетного законодавства у процесі використання кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнарод­них фінансових організацій. Так, парламент отримуючи інформацію про перелік здійснених операцій з державним боргом, що подається йому щомісяця Державним казначейством України, квартальний та річний звіти про виконання Державного бюджету України, які включають звіт про стан державного боргу, звіт про операції щодо державних гарантійних зобов'язань, інформацію про здійснені операції з дер­жавним боргом тощо, має можливість виявити порушення бюджетного законодавст­ва, попередити вчинення порушень у вказаній сфері та забезпечити ефективне вико­ристання відповідних фінансових ресурсів.

У Бюджетному кодексі України зазначається, що Верховна Рада України здійс­нює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених законом. У Законі України «Про Рахункову палату» (ст.1) відмічаєть­ся, що Рахункова палата підзвітна Верховній Раді України, одним із її завдань є ре­гулярне інформування Верховної Ради України про результати здійснення контроль­них функцій. Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати щодо виконання нею повноважень, встановлених законом. У главі 5 Закону України «Про Рахункову палату» детально описані такі повноваження парламенту. Так, Верховна Рада України: 1) спрямовує діяльність Рахункової палати на основі підзвітності і підконтрольності, її Колегії і посадових осіб щодо дотримання ними за­конності при здійсненні повноважень, передбачених статтею 7 цього Закону, та за­вдань, поставлених перед Рахунковою палатою згідно з чинним законодавством України; 2) періодично, але не менш як два рази на рік, доручає відповідному комі­тету Верховної Ради України здійснювати аналіз підсумків проведених контрольних заходів та виконання доручень, які були дані протягом року Рахунковій палаті, за­слуховує у разі необхідності інформацію про проведену роботу, перевірки, ревізії та обслідування, що нею проводяться, і дає оцінку стану її контрольної діяльності у ви­значених цим Законом сферах. Крім цього Колегія Рахункової палати може прийня­ти рішення щодо інформування Верховної Ради України та/або її комітетів про ре­зультати розгляду Звіту за результатами перевірки. У свою чергу результати перевірок Рахункової палати оприлюднюються через: доповіді та виступи у Верховній Раді України, її комітетах; участь у парламентських слуханнях. Верховна Рада України розглядає і загальний письмовий звіт про результати виконання Рахунковою пала­тою її доручень, проведених перевірок, ревізій та обслідувань, а також про витрати на цю діяльність, який подається їй не пізніше 1 грудня.

Важливу роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства відіграють комітети Верховної Ради України, які беруть участь у розгляді питання щодо бюджетної політики на наступний бюджетний період та проекту закону про Державний бюджет України, а також попередньо розглядають питання про виконан­ня Державного бюджету України (включаючи висновки і пропозиції Рахункової па­лати щодо результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства) у час­тині, що віднесена до компетенції комітетів.

Загальні напрямки діяльності комітетів Верховної Ради України визначаються Кон­ституцією України та Регламентом Верховної Ради України. їх завдання та функції, в тому числі і контрольна діяльність у бюджетному процесі, конкретизуються у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про комітети Верховної Ради Укра­їни" (№ 3277-ІУ від 22.12.2005р. із змінами і доповненнями), положеннях про відпо­відні комітети, що затверджуються Верховною Радою України. Так, у статті 27 "Кон­трольна діяльність комітетів у бюджетному процесі" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про комітети Верховної Ради України", визначено права й обов'язки комітетів у бюджетному процесі: право виступу на парламентських слухан­нях з питань бюджетної політики, на внесення пропозицій до постанови про схвален­ня або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюд­жетний період; право на виступ свого представника в обговоренні питання при розгляді проекту закону про Державний бюджет України в першому читанні; право го­тувати і попередньо розглядати питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України з питань, віднесених до предмета відання ко­мітету; обов'язок при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на перше читання до 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до роз­гляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує пла­новому, розглянути проект закону про Державний бюджет України, сформувати свої пропозиції, передати їх до профільного комітету та призначити своїх представників для роботи в ньому.

Як зазначається у статті 14 Закону України "Про внесення змін до Закону Укра­їни "Про комітети Верховної Ради України", контрольна функція комітетів полягає у взаємодії з Рахунковою палатою. Так, комітети Верховної Ради України за згодою Верховної Ради України заслуховують доповіді, інформації (повідомлення) Рахунко­вої палати за підсумками проведених перевірок, ревізій та обслідувань відповідно до термінів, необхідних для виконання цих доручень і узгоджених з відповідними комі­тетами. На підставі доповідей та інформацій (повідомлень) Рахункової палати комі­тети Верховної Ради України можуть розробляти пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, розвитку бюджетної та фінансово-кредитної систе­ми України, а також готувати висновки з конкретних питань, що стосуються вияв­лених відхилень і порушень у визначених цим Законом сферах, які подаються на роз­гляд Верховної Ради України. Крім цього комітети розглядають узагальнені відомості, одержані відповідно до Закону України «Про Рахункову палату»; розроб­ляють на підставі доповідей та інформацій (повідомлень) Рахункової палати пропо­зиції щодо удосконалення законодавчих актів України, готують висновки з питань, передбачених Законом України «Про Рахункову палату». Отже, повноваження комі­тетів щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства реалізуються під час розгляду ними проекту закону про Державний бюджет України, за результатами якого вони формують свої пропозиції щодо нього і передають їх до Комітету Верхов­ної Ради України з питань бюджету, участі в обговоренні висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України, підготовці проекту закону про Дер­жавний бюджет України до першого читання, його розгляді у Верховній Раді Украї­ни. Участь комітетів Верховної Ради на третій стадії бюджетного процесу передбачає здійснення ними контролю за виконанням Державного бюджету України в частині, що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом.

Стосовно контрольної діяльності комітетів, то за результатами обговорення пи­тань на їх засіданнях, більшістю голосів присутніх членів, крім випадків передбаче­них зазначеним вище законом, приймаються рекомендації. Під час здійснення кон­трольних функцій комітети Верховної Ради України мають право, в порядку контролю за законністю, економністю та ефективністю витрат, що здійснюються з державного бюджету, заслуховувати Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр- міністрів, міністрів, керівників державних органів, а також органів місцевого само­врядування, представників об'єднань громадян, окремих громадян. У порядку вико­нання контрольних повноважень, на письмове запрошення комітету, на його засідання зобов'язані прибути на слухання зазначені особи, інші посадові особи та дати роз'яснення щодо питань, які розглядаються комітетом. Якщо питання нале­жать до відання кількох комітетів, то вони можуть за їх ініціативою, а також за до­рученням Верховної Ради України розглядатися комітетами спільно.

Ключову роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавст­ва відіграє Комітет Верховної Ради України з питань бюджету. Його контрольні фун­кції визначено у постанові Верховної Ради України "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання", Регла­менті Верховної Ради України. Так, вказаний комітет здійснює контрольні функції з питань: державної бюджетної політики та міжбюджетних відносин; Державного бюд­жету України (включно з питаннями доходів, видатків бюджету, контролю за вико­нанням бюджету); бюджетного процесу; оцінки відповідності законопроектів вимо­гам Бюджетного кодексу України; діяльності державних фінансових органів; діяльності Рахункової палати.

Контрольні функції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету реалізу­ються на різних стадіях бюджетного процесу. Здійснюючи контроль за дотриманням бюджетного законодавства Комітет Верховної Ради з питань бюджету перевіряє: про­позиції, що надійшли від народних депутатів, інших комітетів до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, узагальнює їх, і готує проект по­станови Верховної Ради про схвалення або взяття до відома цього документа; проект закону про Державний бюджет України на наступний рік на відповідність Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та вимогам Бюджет­ного кодексу України; пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, що надані народними депутатами, комітетами після прийняття Вер­ховною Радою України до розгляду проекту; пропозиції та поправки, запропоновані до другого читання Кабінетом Міністрів України, з відповідним обґрунтуванням щодо них; проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України та готує проект відповідного висновку; поданий Кабінетом Міністрів України річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України та готує висновки щодо над­ходження коштів до державного бюджету України та їх використання.

Комітети Верховної Ради України виконують і законопроекту функцію. У свою чергу на Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, покладено повноваження надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків що­до їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету здійснює попередній розгляд інформації Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших центральних органів виконавчої влади про стан вико­нання закону про Державний бюджет України протягом відповідного бюджетного періоду.

Як зазначалося вище, контрольна функція комітетів полягає у взаємодії з Рахун­ковою палатою. Щодо Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, то він попередньо розглядає висновки і пропозиції Рахункової палати про результати кон­тролю дотримання бюджетного законодавства. Так, Верховна Рада України періодич­но, але не менш як два рази на рік, доручає йому здійснювати аналіз підсумків про­ведених контрольних заходів та виконання доручень, які були дані протягом року Рахунковій палаті. Цей комітет спільно з Рахунковою палатою розглядають поданий Кабінетом Міністрів України річний звіт про виконання закону про Державний бюд­жет України та готують висновки щодо надходження коштів до Державного бюдже­ту України та їх використання протягом 15 днів з дня подання звіту до Верховної Ра­ди України.

За зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету органи вико­навчої влади та органи місцевого самоврядування надають інформацію про держав­ний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього роз­гляду бюджетних питань. Документація, що містить вказану інформацію, перелік якої передбачений у відповідних статтях Бюджетного кодексу України, перевіряєть­ся на відповідність бюджетному законодавству, що в результаті забезпечує якісну під­готовку відповідних нормативно-правових актів.

§ 3. Участь Рахункової палати у здійсненні контролю в бюджетному процесі

Рахункова палата є постійно діючим органом фінансового контролю, правовий статус якого закріплено статтею 98 Конституції України та Законом України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР із наступними змінами і допов­неннями та Стандартом Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення пере­вірок та оформлення їх результатів" (затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 р., №28-6). Відповідно до Конституції України Рахункова пала­та від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України. У Регламенті Верховної Ради України (ст. 161) зазна­чається, що контроль за виконанням Державного бюджету України здійснює Верхов­на Рада як безпосередньо, так і через Рахункову палату.

Такий напрям діяльності Рахункової палати, як контроль у бюджетному процесі, полягає у здійсненні контрольних заходів за використанням коштів Державного бюд­жету України, відображений у її завданнях та передбачає здійснення контролю за: фінансуванням загальнодержавних програм у частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України, законністю й ефективністю використання фі­нансових ресурсів, що виділяються з Державного бюджету України на виконання за­гальнодержавних програм; витрачанням коштів державними установами та організа­ціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків відповідно до показників цьо­го бюджету, витрачанням коштів цільових фондів (за дорученням Верховної Ради України); використанням за призначенням органами виконавчої влади коштів за­гальнодержавних цільових фондів (за дорученням комітетів Верховної Ради України); фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соці­ального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що затверджуються Верховною Радою України (за дорученням Верховної Ради України та її комітетів).

Крім цього Рахункова палата перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ра­ди України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апара­ту Кабінету Міністрів України. Наприклад, одночасно з прийняттям рішення про включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про відкликання з по­сади Голови Верховної Ради України, Верховною Радою України дається доручення Рахунковій палаті провести фінансову перевірку виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. У свою чергу Голова Верховної Ради України готує письмо­вий звіт про свою роботу та про виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. Цей звіт та висновок Рахункової палати надаються народним депутатам не піз­ніш як за два дні до розгляду питання на пленарному засіданні.

Рахункова палата України спільно з комітетом Верховної Ради України, до пред­мета відання якого належать питання бюджету, розглядають поданий Кабінетом Мі­ністрів України поданий річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України та готують висновки щодо використання коштів державного бюджету Укра­їни протягом 15 днів з дня подання звіту до Верховної Ради (ст. 161 Регламенту Вер­ховної Ради України).

Рахункова палата проводить: оперативний контроль за використанням коштів державного бюджету України за звітний період; комплексні ревізії і тематичні пере­вірки по окремих розділах і статтях Державного бюджету України, у тому числі бюд­жетів загальнодержавних цільових фондів; аудит ефективності використання бюд­жетних коштів.

При здійсненні контролю за використанням коштів державного бюджету Украї­ни (проведенні перевірок та ревізій) головною метою Рахункової палати є встанов­лення стану справ щодо використання коштів Державного бюджету України, загаль­нодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, трансфертів, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, інших дер­жавних коштів, пов'язаних з державним бюджетом України, та його оцінка з точки зору законності, ефективності і доцільності, а також надання пропозицій щодо усу­нення порушень чинного законодавства України. Предметом такої перевірки, ревізії є: по-перше, порядок використання коштів державного бюджету України, загально­державних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших дер­жавних коштів, пов'язаних з державним бюджетом України, по-друге, рух вказаних коштів, по-третє, нормативно-правові акти, розпорядчі та інші документи, пов'язані з діяльністю учасників бюджетного процесу в цій сфері.

У статті 16 Закону України "Про Рахункову палату" визначено суб'єктів, на які поширюються повноваження Рахункової палати України. Це Верховна Рада України, органи виконавчої влади, в тому числі їх апарати, Національний банк України, Анти- монопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні ор­гани і установи, створені згідно з законодавством України. Також до підконтрольних суб'єктів віднесено місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські това­риства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об'єд­нання незалежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосу­ється використання коштів Державного бюджету України. У Стандарті Рахункової па­лати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"( п. 5) більш деталізовано об'єкти перевірки, ревізії Рахункової палати: Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Президента України, Державне управління справами, Сек­ретаріат Кабінету Міністрів України, апарат Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Наці­ональний банк України, уповноважені банки та інші фінансові установи, що здійс­нюють обслуговування коштів державного бюджету України, апарати Конституційно­го, Верховного та Вищого господарського судів України, інші судові органи, центральні органи виконавчої влади, апарат Генеральної прокуратури України, інші правоохоронні та контрольні органи України, Вища рада юстиції, Центральна вибор­ча комісія, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування в час­тині використання ними коштів Державного бюджету України, а також інші юридич­ні особи, незалежно від форм власності, в разі отримання ними коштів Державного бюджету України, кредитів під гарантію держави; громадські організації, а також за­гальнодержавні цільові фонди, інші об'єкти в тій частині їх діяльності, яка стосуєть­ся використання коштів Державного бюджету України.

Основними критеріями контролю за використанням коштів Державного бюдже­ту України є: законність використання коштів, відповідність видатків встановленим нормативам, доцільність, цільове та ефективне використання коштів. Перевірка за­конності передбачає визначення відповідності фінансової роботи підприємства, уста­нови, організації, державного органу чинним нормативно-правовим актам. Перевір­ка доцільності передбачає визначення потреби, необхідності у використанні коштів. Кошти повинні використовуватися за цільовим призначенням, тобто відповідно до мети, на досягнення якої вони виділялися. Ефективність визначається такими кри­теріями: продуктивність; результативність; економність.

Загальними рекомендаціями з проведення аудиту ефективності використання дер­жавних коштів (затверджені постановою Колегії Рахункової палати від 12.07.2006р.

№18-4) визначені основні правила, процедури, вимоги і рекомендації щодо організа­ції та проведення аудиту ефективності використання державних коштів. Завданнями аудиту ефективності є визначення продуктивності (співвідношення між випуском продукції, наданням послуг та іншими результатами діяльності розпорядника або одержувача коштів Державного бюджету України та використаними на їх виробниц­тво матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами), результативності (ступінь відповідності фактичних результатів діяльності розпорядника або одержувача бюджет­них коштів запланованим результатам) та економності (досягнення розпорядником або одержувачем запланованих результатів за рахунок використання найменшого об­сягу бюджетних коштів або досягнення найкращого результату за рахунок викори­стання заданого обсягу бюджетних коштів) використання державних коштів. За ре­зультатами перевірки оцінка ефективності використання бюджетних коштів може бути зроблена на підставі оцінки як усіх вказаних елементів у комплексі, так і кож­ного окремо або лише одного з них.

Підконтрольними суб'єктами, щодо яких проводиться аудит ефективності, є мі­ністерства, відомства, підприємства, установи і організації, які одержують кошти з Державного бюджету України. Під час проведення аудиту ефективності Рахункова палата приділяє увагу оцінці різних аспектів результатів використання державних коштів.

Предметом аудиту є діяльність державних органів та розпорядників бюджетних коштів з приводу використання коштів Державного бюджету України, отриманих для виконання покладених на них завдань та функцій чи реалізації програм.

Процес проведення аудиту ефективності складається з таких етапів:

1) планування (вибір об'єкту аудиту та напрямку витрачання бюджетних коштів, попереднє вивчення об'єкта аудиту, визначення цілей, масштабу аудиту, вибір кри­теріїв та визначення підходів до його проведення, підготовка програми аудиту);

2) проведення аудиту (збір інформації і фактичних даних для отримання ауди­торських доказів, розробка таких доказів, оформлення та систематизація документів аудиту, підготовка попередніх висновків та рекомендацій за результатами проведен­ня аудиту);

3) складання звітності;

4) здійснення контролю за виконанням рекомендацій.

Рахункова палата здійснює перевірки ефективності використання бюджетних коштів: що виділені на виконання державних функцій; окремими міністерствами, ві­домствами, бюджетними установами при виконанні покладених на них функцій і ре­алізації завдань; в окремих сферах чи видах діяльності, що здійснюються декількома міністерствами, відомствами, бюджетними установами інше.

Структурними підрозділами Рахункової палати, які забезпечують виконання пок­ладених на неї завдань, є її територіальні представництва. З метою забезпечення вико­нання вимог статті 11 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефек­тивності контролю за використанням бюджетних коштів" (від 19.09.2000р. № 1074.), Кабінет Міністрів України постановив (постанова "Питання створення територіальних представництв Рахункової палати" від 18.11.2004р № 1577.), що територіальні предс­тавництва Рахункової палати утворено як структурні підрозділи її апарату у регіонах: Донецькій та Луганській областях (м. Донецьк); Дніпропетровській та Запорізькій об­ластях (м. Дніпропетровськ); Харківській, Сумській та Полтавській областях (м. Хар­ків); Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (м. Одеса); Автономній Респуб­ліці Крим (м. Сімферополь); Черкаській, Чернігівській та Кіровоградській областях (м. Черкаси); Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях (м. Вінниця); Львівсь­кій, Волинській, Рівненській та Тернопільській областях (м. Львів); Івано-Франківсь­кій, Закарпатській та Чернівецькій областях (м. Івано-Франківськ); м. Києві та Київсь­кій області (м. Київ).

Відповідно до Положення про територіальне управління Рахункової палати (за­тверджено наказом Голови Рахункової палати від 28.07.2004р. №78) територіальне управління Рахункової палати (далі — Управління) в межах завдань, функцій та пов­новажень, визначених Законом України "Про Рахункову палату", здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, цільових бюджетних та по­забюджетних фондів установами, організаціями, підприємствами, розташованими на території Автономної Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі, міс­цевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування цих те­риторій. Основною функцією Управління є контрольна. Так, Управління здійснює контроль: за виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодер­жавних програм в частині, що стосується використання коштів державного бюджету України в регіонах; за повнотою та своєчасністю руху коштів державного бюджету України, цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів в органах Дер­жавного казначейства України, уповноважених банках та в інших фінансово-кредит­них установах і організаціях; за використанням коштів Державного бюджету Украї­ни в регіонах, передбачених на виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони до­вкілля та інших програм, затверджених Верховною Радою України; за використан­ням міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України міс­цевим бюджетам, та проведення аналізу міжбюджетних відносин. Крім цього Управління проводять контрольні заходи щодо використання коштів Державного бюджету України, цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів розпо­рядниками та одержувачами коштів Державного бюджету України, які знаходяться на відповідній території, з точки зору законності, ефективності та доцільності.

До повноважень Рахункової палати віднесено і здійснення контролю за утворен­ням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України як внутрішнього, так і зовнішнього.

У Конституції України (стаття 92) зазначається, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення внутрішнього і зовнішнього боргу. Нині лише частково врегульовано механізм утворення внутрішнього державного бор­гу в Законі України "Про державний внутрішній борг України" (від 16.09.1992р.). Окремі питання щодо порядку здійснення державних запозичень та їх використання визначаються щорічно у законах України про Державний бюджет України, а також у нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів

України. Рахункова палата України: аналізує стан державного боргу України, витра­ти на його погашення та обслуговування (дотримання показників, схеми розрахун­ків, витрати з обслуговування і погашення державного боргу, видатки на управління та інші зобов'язання по державному боргу); контролює законність договорів, раціо­нальне використання кредитів і позик, які отримує Україна від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій; здійснює за дорученням Верховної Ра­ди України контроль за виконанням Державного бюджету України за поквартальним розподілом видатків по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України; перевіряє ефективність розміщення централізованих валютних та фінансово-кредит­них ресурсів, які надаються на поворотній основі з обов'язковим інформуванням Верховної Ради України про результати перевірки. Здійснюючи контроль за утворен­ням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України, Рахункова палата перевіряє своєчасність, доцільність отримання кредитів та позик, законність, ефек­тивність їх використання та використання за цільовим призначенням. Перевірка ефективності передбачає оцінку фінансової віддачі від вкладення державних ресурсів там, де вона передбачається. Підконтрольними суб'єктами щодо яких проводяться перевірки, ревізії Рахунковою палатою у цьому випадку є: Кабінет Міністрів Украї­ни, який обслуговує державний борг України (перевіряється: доцільність, законність прийняття рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик, держав­них грошово-речових лотерей (ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів Укра­їни"); правильність визначення умов здійснення державних запозичень, у тому чис­лі щодо виду, валюти, строків та відсоткової ставки державного запозичення ( ст. 16 Бюджетного кодексу України); законність надання державних гарантій для забезпе­чення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарю­вання ? резидентів України виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України; правильність визначення розміру та виду майнового забезпечення у разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою або під державні гарантії, суб'єктам господарювання, у розпорядженні яких є майно держав­ної або комунальної власності (ст. 17 Бюджетного кодексу України)); Державне каз­начейство України (перевіряється законність, своєчасність погашення та обслугову­вання державного боргу в національній та іноземній валюті); Міністерство фінансів України (перевірка проводиться щодо законності: здійснення правочинів з держав­ним боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних борго­вих зобов'язань за умови дотримання граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду (ст. 16 Бюджетного кодексу України); здійснення на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше трьох років забор­гованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету в порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України (ст. 17 Бюджетного кодексу України), тощо.

Крім цього Рахункова палата здійснює перевірку:

1)планування державних запозичень (що передбачає: перевірку відповідності змін планових обсягів запозичень розміра

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. II.1 Програмне забезпечення
4. III ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ РОБОТИ
5. III. Етапи розробки програмного забезпечення
6. III. Захист інтересів клієнта
7. III. Інформаційне забезпечення задачі
8. IIІ. Інформаційне забезпечення задачі
9. IV. Правова держава, як засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
10. Qзабезпечення виконання завдань кожним відділом.
11. V. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
12. V. Порядок подання роботи на рецензiю i захист роботи

Переглядів: 341