Режими валютного курсу

Валютні обмеження

Рис. 7. Класифікація конвертованості

Існування тільки зовнішньої або тільки внутрішньої конвертованості валют означає, що в країні є валютні обмеження по окремих валютних операціях, тому дану валюту можна віднести до частково конвертованих валют. Валютні обмеження – регулюючі заходи держави, спрямовані на підтримання стабільного валютного курсу національної валюти (табл. 2.2). Валютні обмеження застосовують такі національні органи грошово-фінансового регулювання, як центральні банки, міністерства фінансів, казначейства, митна служба. Якщо валютні обмеження діють у повному обсязі, то валюту називають закритою (неконвертованою).

Таблиця 2.

Цілі введення	Основні напрями	Принципи
Вирівнювання платіжного балансу Підтримка валютного курсу Концентрація валюти і валютних цінностей в руках держави	Регулювання міжнародних платежів і переказів капіталів, репатріаціі експортної виручки, прибутків руху золота, грошових знаків і цінних паперів Заборона вільної купівлі-продажу валюти Концентрація валюти руках держави	Централізація валютних операцій в Центральному банку або в експортно-імпортних банках Ліцензування валютних Операцій Повне або часткове блокування валютних рахунків Обмеження оборотності валют Блокування валютної виручки експортерів на спец – рахунках Обов'язковий продаж виручки експортерів за національну валюту за фіксованим курсом Обмежений продаж іноземної валюти імпортерам Обмеження на форвардну купівлю імпортерами інвалюти Заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту Заборона оплати імпорту та деяких товарів інвалютою Регулювання строків платежів з експорту та імпорту

Валютні обмеження використовуються на міжнародному валютному ринку для регулювання валютного курсу і платіжного балансу.

На міжнародному валютному ринку застосовуються різні режими валютного курсу. Їх класифікацію, прийняту МВФ, можна представити наступним чином (табл. 3).

Таблиця 3.

Режим валютного курсу	Опис
Вільне плавання	Курс формується виключно під впливом ринкових сил
Кероване плавання	Центральний банк проводить інтервенції для згладжування різких коливань валютного курсу
Повзуча прив'язка	Центральний банк проводить на ринку інтервенції для досягнення певного значення валютного курсу
Фіксація у встановлених межах чи цільові зони	Можливі коливання валютного курсу в установлених межах; у разі відхилення від передбаченого діапазону коливань Центральний банк проводить інтервенції, прагнучи розгорнути тенденцію на валютному ринку
Корегована фіксація	Директивними, чи ринковими методами валютний курс фіксується на тривалий період часу (можливо, з вузькими межами коливань), при виникненні макроекономічного дисбалансу або значного тиску на валютний курс рівень фіксації змінюється
Фіксація курсу Центральним банком	Більш жорстка версія режиму «корегована фіксація»
Фіксація курсу валютним правлінням	Грошова база повинна повністю забезпечуватися валютними (або золотими) резервами за фіксованою ставкою обміну
Єдина валюта	Незалежні валюти замінюють на єдину новостворену або вже існуючу валюту

Вільне плавання своїх валют проголосили лише декілька держав (із запровадженням євро в 2002 р. їх число знизилося до п'яти). Решта промислово розвинених держав з цілого ряду причин обрали не вільне плавання, а так зване кероване чи контрольоване плавання. Воно полягає в здійсненні центральними банками періодичних інтервенцій на валютному ринку, щоб уникнути небажаного руху курсів своїх валют на міжнародному валютному ринку. Валютна інтервенція центрального банку – це купівля або продаж валют за оголошеним курсом упродовж певного часового періоду. «Плавання під контролем» здійснюють валюти більше 30 країн (Аргентини, Бразилії, Індії, Ісландії, Мексики, Нової Зеландії, Росії, Туреччини та ін.).

Багато країн що розвиваються, вважають за краще взагалі не відпускати свої валюти в самостійне плавання на міжнародному валютному ринку. Вони просто фіксують паритет своєї валюти по відношенню до будь-якої плаваючою валюті (долара, євро, британського фунта, єни), і таким чином її курс змінюється лише із змінами курсу валюти-лідера. Багато країн встановлюють курс своєї валюти по відношенню до кількох валюта (до валютного кошика, де кожна валюта має свою чітку частку).

В умовах режиму вільного плавання ринковий курс національної валюти по відношенню до іноземних визначається на міжнародному валютному ринку. Визначення курсу валют називаються валютної котируванням. Історично на міжнародному валютному ринку склалися два типи котирувань: пряме і непряме. Пряме котирування означає, що в одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається відповідна кількість національної валюти (котируваної валюти). Пряме котирування застосовують більшість учасників міжнародного валютного ринку, в тому числі вітчизняні. При непрямому котируванні за одиницю приймається національна валюта, яка виражається у визначеній кількості іноземних грошових знаків. Непряме котирування традиційно застосовується в Англії і в країнах Британської Співдружності націй.

Котирування валют по комерційних операціях на міжнародному валютному ринку зазвичай базується на крос-курсі – співвідношенні між двома валютами, яке випливає з їх курсу по відношенню до третьої валюти (зазвичай до долара). Так, крос-курс євро по відношенню до інших валют визначається через долар.

На міжнародному валютному ринку ринковий валютний курс за усіма операціями купівлі-продажу валюти на ринку встановлюється у двох рівнях. За законами ринку продавці прагнуть продавати валюту дорожче, а покупці вважають за краще купувати її дешевше. У першому випадку формується курс продавця (bid), а в другому – курс покупця (offer або ask). Наприклад, курс Нью-Йорка на Цюріх (пряме котирування): 1 СНF = 1,3365 дол. (продавця), 1СНF = 1,3360 дол. (покупця). Різниця між курсами bid і offer складає так звану маржу. Вона покриває витрати банків за валюто-обмінними операціями і служить визначеною мірою методом страхування валютних ризиків. Банки, які займаються активним котируванням валют на ринку (маркетмейкери), мають значний обсяг валютних операцій. Це дозволяє їм визначати валютний курс за певними обсягами угод.

На міжнародному валютному ринку щодня відбувається процедура котирування валют за обома курсами: продавця і покупця. Ця процедура називається фіксинг і відбувається, як правило о 12 годині дня за місцевим часом. Фіксинг проводиться методом щоденного визначення і реєстрації міжбанківського курсу шляхом послідовного зіставлення попиту та пропозиції по кожній валюті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Валютний курс	\|	Основні операції на міжнародному валютному ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.