Основні операції на міжнародному валютному ринку

На міжнародному валютному ринку відбуваються різноманітні операції загальним обсягом понад 1,0 трлн дол. в день. З юридичної точки зору валютні операції – це операції, пов'язані з переходом права власності на валюту. У практиці сучасного міжнародного валютного ринку валютна операція – це укладення та виконання контракту з купівлі-продажу валюти з певними умовами (сума, курс, термін виконання) між учасниками ринку. Операції на міжнародному валютному ринку за своїм характером і технологією виконання мало відрізняються від аналогічних операцій на національних валютних ринках. Основні відмінності полягають у більших обсягах операцій та іншому складі учасників міжнародного валютного ринку в порівнянні з національними. Однак ці відмінності здійснюють вплив на укладення та виконання валютних контрактів на міжнародному валютному ринку.

Високий рівень учасників міжнародного валютного ринку (найбільші банки та корпорації, національні уряди) обумовлює жорсткі вимоги до оперативності, надійності та ефективності інфраструктури ринку. Традиційні біржі не завжди можуть забезпечити виконання цих вимог. В практиці сучасного міжнародного валютного ринку широко використовуються позабіржові торговельно-розрахункові системи, наприклад SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication – Всесвітнє товариство міжбанківських фінансових комунікацій) і ТАRGЕТ (Trans-European Automated Real-time Gross Settlement Express Transfer System – Загальноєвропейська автоматична система термінових перерахувань у реальному часі), а також оперативні і деталізовані інформаційні ресурси (комп'ютерні мережі інформаційних агентств Reuters, Bloomberg і т.д.). Завдяки високому ступеню комп'ютеризації міжнародного валютного ринку забезпечується скорочення термінів укладення та виконання угод, зниження відносних витрат на здійснення операцій і підвищення інформаційної прозорості цього ринку в порівнянні з національними валютними ринками.

Для забезпечення оперативності здійснення операцій на міжнародному валютному ринку широко використовуються стандартні правила їх здійснення. Розробкою і періодичним обновленням таких правил займається організація АСІ (Association Cambiste Internationale – Міжнародна асоціація учасників валютного ринку). Правила АСІ не мають правового статусу і не є обов'язковими для виконання, але більшість учасників міжнвродного валютного ринку слідують їм

На міжнародному валютному ринку відбуваються переважно операції з обміну однієї валюти на іншу, або валютні конверсійні операції. Ці операції розрізняються умовами, складом учасників, порядком укладення та виконання угоди, цілями учасників. Залежно від організаційно-правової форми на міжнародному валютному ринку використовуються наступні операції:

- операції спот;

- форвардні операції;

- ф’ючерсні операції;

- опціонні операції;

- операції своп.

В залежності від цілей учасників операції виділяються:

- підприємницькі операції;

- операції хеджування;

- спекулятивні операції;

- арбітражні операції.

До недавнього часу найбільш поширеною формою операцій на міжнародному валютному ринку були операції спот (від англ. spot – негайно) або операції з негайною поставкою. Після укладання угоди купівлі-продажу валюти учасники міжнародного валютного ринку дають своїм банкам наказ перерахувати відповідну суму валюти контрагенту. Дата перерахування коштів називається датою валютування

У залежності від співвідношення дати валютування і дати заключення угоди виділяють три види операцій спот. Якщо дата валютування збігається з датою укладання угоди, така операція називається операцією Today. Якщо дата валютування відстє від дати укладання угоди на один робочий день, така операція називається операцією Тоmorrow. Якщо дата валютування відстає від дати укладання угоди на два робочих дні, така операція називається операцією Тom-Next або операцією Spot у вузькому сенсі слова.

Rурси угод з різних видів операцій розрізняються. Це пов'язано як з більш високими витратами на здійснення угод у найбільш короткі терміни, так і до змін валютних курсів. Наприклад, якщо курс долара до єни стійко росте, то курс угод Тom-Next перевищуватиме курс угод Тоmorrow. Біржі та позабіржові торговельні системи за підсумками торгового дня розраховують і публікують середній курс по кожному типу операцій. Для позначення цих курсів у міжнародних інформаційних системах використовуються коди ТОD, ТОМ і SPT відповідно.

Для сучасного міжнародного валютного ринку характерна зростаюча значимість найбільш короткострокових операцій Today. Окремі банки і торгові системи пропонують своїм клієнтам можливість здійснення операцій, термін виконання яких становить кілька хвилин.

Операції спот здійснюються переважно на позабіржовому сегменті міжнародного валютного ринку. Учасники ринку самостійно або через своїх брокерів і дилерів розміщують заявки на купівлю та продаж. Якщо бажаючі купити валюту знаходять відповідну їм заявку на продаж, вони підтверджують згоду з умовами знайденої заявки. В окремих сучасних розрахункових системах укладення угоди здійснюється за допомогою електронних підписів. У традиційних системах угода укладається у письмовій формі – між покупцем і продавцем або дилерами.

Обсяг операцій спот на міжнародному валютному ринку перевищує 380 млрд. дол. США в день. Близько 80% цих операцій припадають на обмін доларів США на інші валюти.

Форвардні валютні операції є - найбільш простою формою термінових операцій на міжнародному валютному ринку. Ці операції схожі з операціями спот, відрізняючись від них лише більш тривалими термінами виконання. Форвардні операції здійснюються на позабіржовому сегменті міжнародного валютного ринку і характеризуються гнучкістю умов. Вони можуть відбуватися з будь-якими валютами і на будь-який термін. Однак з метою більш швидкого пошуку контрагента більшість учасників форвардного сегмента валютного ринку розміщують заявки на купівлю та продаж на найбільш поширених умовах (на один зі стандартних термінів - 7, 14, 21 і 28 днів, 1 – 12 місяців, в найбільш поширених валютах).

Оскільки форвардні операції здійснюються на позабіржовому сегменті міжнародного валютного ринку, зобов'язання контрагентів за ними нічим не забезпечені. Так як між підписанням угоди та її виконанням проходить довгий час, за цей період може істотно змінитися фінансове становище учасників ринку. Тому ризик невиконання зобов'язань угоди з форвардної операції набагато більше, ніж з операцій спот. Більше того, на позабіржовому ринку відсутні ефективні механізми гарантування виконання угоди. Якщо до моменту виконання угоди курс валюти істотно змінився, для одного з учасників угоди сплата неустойки за невиконання контракту може виявитися більш вигідною, ніж виконання операції.

Приміром, якщо компанія уклала форвардний контракт на продаж 10 млн. дол. США за курсом 0,90 євро за долар і умовами контракту передбачена виплата неустойки за невиконання угоди в розмірі 2% від суми контракту, то при курсі долара США 0,95 євро за долар на момент виконання угоди їй вигідніше відмовитися від виконання своїх зобов'язань. У цьому випадку, продавши 10 млн дол за поточним курсом і сплативши 180 тис. євро неустойки, компанія отримає 9,32 млн євро, тоді як при виконанні своїх зобов'язань вона отримала б лише 9,0 млн євро.

Через значний ризик невиконання зобов'язань за форвардними операціями форвардні операції здійснюються переважно між діловими партнерами (найчастіше – банками та їх клієнтами) або між найбільшими і надійними банками.

Обороти форвардних операцій на міжнародному валютному ринку становлять понад 100 млрд. дол. в день. Цей ринок характеризується більш диверсифікованою структурою по валютах, ніж міжнародний ринок операцій спот. На частку форвардних операцій з доларами США на міжнародному валютному ринку припадає менш ніж 60% загального обороту форвардних операцій

Високі кредитні ризики за форвардними операціями та незручності пошуку контрагентів по них призвели до виникнення ф'ючерсних валютних операцій на організованому міжнародному валютному ринку. Вперше ф'ючерсні валютні контракти були введені в обіг підрозділамм грошового ринку Чиказької біржі в 1972 р.

Ф'ючерсні валютні операції засновані на використанні складного механізму укладення та виконання угод, що гарантує виконання зобов'язань контрагентами і забезпечує високу ліквідність ф'ючерсних контрактів. Учасники строкового біржового валютного ринку, що бажають зробити ф'ючерсну операцію, повідомляють про це розрахункову палату біржі (далі – РПБ), на якій ведуться торги. Після цього укладаються дві незалежні ф'ючерсні угоди: між РПБ і покупцем (на продаж валюти покупцеві) та між РПБ і • продавцем (на купівлю валюти у продавця). Обидві угоди здійснюються на одних і тих самих умовах (сума угоди, термін виконання, курс).

Подібна схема не призводить до виникнення валютних ризиків, оскільки зобов'язання перед покупцями компенсуються зобов'язаннями продавців. У той же час вона дозволяє мінімізувати кредитні ризики продавців і покупців, оскільки некредитоспроможність одного контрагента ніяк не впливає угоду, укладену іншим контрагентом з РПБ.

Для гарантування виконання зобов'язань за угодами, укладеними з РПБ, учасники ринку при укладанні ф'ючерсної угоди зобов'язані внести до РПБ резервний депозит у обсязі, що складає певну частку від суми угоди, що залежить від терміну угоди та нестійкості курсу валюти. У тому випадку, якщо учасник ринку виявиться некредитоспроможним, його зобов'язання виконаються за рахунок коштів, внесених на резервний депозит.

При істотних змінах валютних курсів кошти, внесені на резервний депозит, можуть бути недостатніми для виконання зобов'язань учасника ринку. Тому щоденно РПБ визначає, яка сума потрібна була б кожному учаснику ринку, якби він повинен був виконувати свої зобов'язання в цей день. У тому випадку, якщо коштів, внесених на резервний депозит недостатньо для цього, учасник ринку зобов'язаний довнести кошти на резервний депозит. Якщо сума коштів, що знаходяться на резервному депозиті, перевищує суму, необхідну для виконання зобов'язань учасника ринку, надлишкові кошти можуть бути повернені з резервного депозиту (але при цьому сума коштів на резервному депозиті не може опускатися нижче початкового внеску на резервний депозит).

У сучасній практиці кошти на резервному депозиті називаються також маржею, у складі якої виділяються початкова маржа (перший внесок на резервний депозит при укладанні ф'ючерсної угоди) та варіаційна маржа (наступні внески на резервний депозит). За кошти, внесені на резервний депозит, відсотки не нараховуються. На деяких сучасних біржах початкова маржа відсутня і резервний депозит формується виключно за рахунок варіаційної маржі.

Ця схема (табл. 4) дозволяє учасникам у будь-який момент припинити свої зобов'язання за раніше укладеними контрактами. Для цього достатньо укласти угоду, протилежну раніше укладеної (офсетні угоди). До прикладу, банк, який раніше уклав угоду на купівлю доларів США, може укласти угоду на продаж тієї ж суми доларів. Як наслідок його зобов'язання щодо купівлі та продажу доларів у РПБ взаємно компенсуються.

Для забезпечення ефективного функціонування цієї схеми ф'ючерсні контракти жорстко стандартизовані. Ф'ючерсні операції здійснюються з обмеженим спектром валют, дати виконання контрактів стандартні (як правило, це 15-е число кожного місяця або кожного третього місяця протягом 6-12 найближчих місяців). У міру наближення дати виконання контракту термін ф'ючерсного контракту скорочується. Приміром, введений в обіг 15 січня шестимісячний ф'ючерсний контракт на курс долара США до євро до 15 лютого стане п’ятимісячним, а до 15 липня – одномісячним. При настанні дати виконання контракту він виводиться із ринку, а замість нього вводиться новий ф'ючерс з максимальним терміном обігу. Таким чином, у кожний момент часу на окремо взятій міжнародній біржі обертається однакова кількість ф'ючерсних контрактів.

Таблиця 4.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Режими валютного курсу	\|	Елементи ф’ючерсної угоди

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.