Підприємницький менеджмент

Менеджмент організацій, що діють у світогосподарському середовищі, котре, як ми вже говорили, відрізняється підвищеною складністю, рухомістю та нестійкістю, не може не бути підприємницьким.

Ви знаєте, що в теорії управління розрізняють поняття "бізнесмен*' і "підприємець". Підприємець — це людина, котра бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства аби розробкою нової ідеї, нової продукції, нового виду послуг, що пропонуються суспільству. Підприємець вишукує зміни в запитах суспільства, реагує на них і використовує як джерело досягнення успіху. П. Друкер стверджує, що підприємництво скоріше є особливістю поведінки, ніж особи. Підприємець не обов'язково є власником, капіталістом, він може бути найманим працівником або самостійним господарем, зайнятим якою-небудь справою. Підприємництво — не обов'язково бізнес, воно відноситься до всіх видів діяльності, якщо вони головним завданням мають отримання чогось нового, нових ідей та їх реалізацію. Відтак говорять як про бізнес підприємницького характера, так і підприємницький менеджмент П. Друкер розглядає підприємницьке управління як соціальну технологію, котра робить економіку підприємницькою.

В сучасній теорії і практиці управління підприємницьке управління протиставляється адміністративно-бюрократичному як по лінії мети і завдань менеджменту, так і по лінії форм і методів їх реалізації. В чому ж відмінність?

Відмінність полягає, насамперед, в зміні ціннісних орієнтацій, сприйняття і думок. В міжнародному менеджменті змінюється підхід до вибору спільної мети, котра формулюється як чітко виражена причина існування фірми і позначається як її місія. Прибуток вже не розглядається в якості спільної мети (місії).

Оскільки ТИК є відкритою системою, що активно взаємодіє з навколишнім середовищем і залежить від неї, вона може вижити і добитися успіху лише в тому випадку, якщо задовольнятиме яку-небудь потребу, яка знаходиться поза нею. Саме тому в навколишньому середовищі керівництво корпорації вишукує спільну мету організації. Прибуток же, незважаючи на його важливість, є внутрішньою проблемою функціонування фірми. Вона може слугувати грунтом для вибору найліпшої альтернативи при прийнятті рішень про стратегічний напрям діяльності фірми, й відводиться роль специфічного обмежника (поряд з витратами) при створенні товарів і послуг, що відповідають потребам суспільства і ефективно їх задовольняють. Місія ж виражає прагнення працювати в певному напрямку. ї формулювання деталізує - статус фірми і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Цим місія відрізняється від завдань, котрі представляють собою кількісно вимірювані рубежі діяльності підприємництва: прибутковість, продуктивність, обсяг продаж та ін. П. Друкер робить такий висновок: "Існує дише одне обгрунтоване визначення мети підприємництва — створення клієнта", тобто своєчасне визначення актуальних запитів суспільства і створення продукції для їх задоволення. Генрі Форд визначив місію компанії "Форд" як надання людям дешевого транспорту. Він вважав, що якщо це робити, то досягнення цілі забезпечить отримання прибутку.

Особливо великої уваги приділяє цілі-місії японський менеджмент. Японська компанія визначає загальну ціль як прагнення, котре не може бути задоволене, але являє собою щось таке, чого варто добиватися і в якому напрямку працювати.

"Найважливішим аспектом керівництва діловою активністю, — пише К. Татеісі, — є точне визначення ідеалів корпорації. На цьому грунтується весь бізнес. Керуючись філософією "спільної долі" і "служіння суспільству", К. Татеісі сформулював місію корпорації "Омрон" так: "Робота в ім'я процвітання суспільства". Ось як він пояснює суть цього девізу. Насамперед він вважає, що зростання, цю найголовнішу ціль компанії, слід розуміти як збільшення можливостей вносити свій вклад у справу суспільства. Конкретно це виражається в тому, що зростання компанії призводить до збільшення зайнятості, що цілком природно, відповідає інтересам місцевого суспільства. Зрослі доходи від покупця слугуватимуть в якості капіталовкладень в інновації, поліпшення якості і зниження цін. Збільшення прибутку призведе до збільшення податків на користь нації, підвищенню заробітної плати та дивідендів акціонерів. Служіння суспільству виражається також і в забезпеченні товарами, і в створені нових товарів. Така позиція К. Татеісі сформувалась після відвідання США з метою ознайомлення з роботою американських компаній, під час якого він дійшов висновку, що джерело життєстійкості американського бізнесу — дух західних переселенців і християнство. Водночас Дж. Грейсон і К. О'Делл, автори монографії "Американський менеджмент на порозі XXI століття" пов'язують успіхи Японії у повоєнний період з пасіонарністю, тобто духом жертовності, самовідання, готовністю до важкої роботи і життя в ім'я майбутнього.

Сьогодні всі теоретики і практики прогресивного напрямку менеджменту вважають, що впровадження у свідомість менеджерів всіх рівнів розуміння корпоративної місії як слугування суспільству і прищеплювання почуття відповідальності перед суспільством розвиває дух підприємництва. Загальне розуміння цілей і загальна філософія корпорації стимулюють процес нововведень, роблять його систематичним і цілеспрямованим, а участь кожного працівника в розробці підходів до вирішення проблем, що виникають, забезпечує успіх. "Робота перетворюється в служіння мистецтву, а доходи корпорації стрімко зростають" * — стверджує К. Татеісі — бізнесмен і менеджер "вищого рангу".

Відповідно до зміни підходу до визначення цілі організації змінюється і стиль управління. Підприємницький стиль управління, на відміну від авторитарно-бюрократичного ², який породжує пасивність, небажання брати на себе вирішення проблем, що виникають, є демократичним, орієнтованим на активне залучення працівників середнього рівня управління і безпосередніх виконавців в управлінні, на розвиток їх ініціативи, самостійності. При цьому менеджери, приймаючи рішення і діючи самостійно, свідомо йдуть на ризик, впроваджуючи нову ідею, продукт або послугу.

Самостійність і відповідальність при прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської вертикалі для транснаціонального бізнесу особливо значимі завдяки таким чинникам, як відстань і унікальність середовища кожної країни, в котрому ТНК веде свої справи. Філії, дочірні підприємства ТНК часто знаходяться на різних континентах, а рішення необхідно приймати негайно. Незважаючи на досягнення в галузі інформаційної технології, процес комунікації, тобто обміну інформацією між центральним апаратом управління і менеджментом дочірніх підприємств за рубежем уповільнюється і ускладнюється: звужуються можливості зворот нього зв'язку, підвищується рівень шуму ^s в інформаційній системі внаслідок мовних відмінностей у сприйнятті інформації, а також фізичних завад. Окрім того, ведення справ в середовищі істотно відмінному від звичного середовища всередині країни походження фірми, вимагає знання цих особливостей і можливих шляхів адаптації до них. Очевидно, що для транснаціонального бізнесу самостійність і відповідальність, рішучість взяти на себе ризик при коригуванні стратегічного курсу фірми стосовно до унікального середовища є неодмінною умовою конкурентоспроможності. Для ТНК підприємницький стиль управління необхідний на всіх рівнях, відтак менеджмент ТНК в цілому діє як підприємець.

Передумовою реальності підприємницького менеджменту є гнучкаорганізаційна структура управління, застосовувана в ТНК система "децентралізованого управління", що дозволяє розкріпачити менеджмент, усунути тиск зверху і створити широкі можливості для природної творчої активності і новаторства. Готовність да спр~~ийн~~яття нових ідей і здібність здійснювати інноваційні рішення на систематичній основі є обов'язковим компонентом підприємницького менеджменту. Керівництво ТНК розглядає інноваційність як особливий інструмент підприємництва. Проблеми підприємницького та інноваційного управління пов'язані між собою. Нові ідеї, — на думку П. Друкера, — якраз і становлять смислову основу терміну "підприємець".

Наступним питанням теми і буде питання про інноваційну складову системи міжнародного менеджменту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфіка зовнішнього середовища ТНК: глобалізація господарських зв'язків та множинність специфічних національних ринків	\|	Інноваційний менеджмент

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.