Попит на працю в умовах зовсім конкурентного ринку ресурсів.

Тема 12. Ринок праці

1. Попит на працю в умовах зовсім конкурентного ринку ресурсів.

2. Капітал як фактор виробництва

3. Ринок землі

Праця - це доцільна діяльність людини, сукупність його розумових і фізичних зусиль, спрямована на перетворення природних ресурсів для задоволення власних потреб. У сучасних умовах сфер додатка праці нескінченно багато, структура національного господарства перетерплює постійні зміни, тому праця як фактор виробництва має великий ступінь мобільності (міграція трудових ресурсів, підвищення кваліфікаційного рівня і т.п.).

Праця як виробничий ресурс має свої особливості. Головна з них полягає в тому, що праця невіддільна від людини і це несе соціальний і політичний аспект. У працюючих маються визначені права, і на захисті цих прав у сучасній ринковій економіці коштують профспілки і держава.

Разом з тим, незважаючи на відзначену вище специфіку праці, при його дослідженні як фактора виробництва можна застосовувати той же самий інструментарій, що і при вивченні інших виробничих ресурсів. Необхідно виявити, як складається попит на працю з боку окремої фірми й у галузі, як формується його пропозиція, як установлюються ставки заробітної плати, яке вплив на ці процеси роблять профспілки і держава.

Спочатку розглянемо рішення подібних проблем на ринку праці в умовах зробленої конкуренції. Для ринку праці в цих умовах характерні наступні риси:

1) на ринку взаємодіють стільки продавців і покупців трудових послуг, що ніхто з них не робить тиску на ставки заробітної плати;

2) усі працівники мають однаковий рівень кваліфікації;

3) працівники мобільні, немає ніяких перешкод для переходу з одного місця роботи на інше.

Даний рівень абстракції необхідний для з'ясування закономірностей, властивому ринку праці.

Сіре на працю пред'являється з боку фірм-роботодавців у відношенні працівників з їхніми здібностями до праці. Розрізняють індивідуальний, галузевий і ринковий попит на працю.

Фактори, що впливають на індивідуальний попит на працю:

- попит на продукцію, вироблену за допомогою праці, тому що попит на працю, як і на будь-який інший ресурс, є похідним;

- пропозиція інших виробничих ресурсів, насамперед капіталу;

- продуктивність праці в галузі.

Індивідуальний попит на працю, пропонована фірмами-роботодавцями, в умовах зробленої конкуренції визначається величиною граничного продукту праці в грошовому вираженні, тобто доходу від використання додаткової одиниці праці (MRP_L). Тому крива попиту на працю і являє собою криву MRP_L (точніше, мається у виді показник цінність граничного продукту фактора виробництва, тому що при зробленій конкуренції MR = Р як по продукті, так і по ресурсі). При незмінних кількостях інших факторів виробництва, у відношенні кількості праці діє закон убутної віддачі (див. тему 7), і крива MRP_L має негативний нахил.

Кожна окрема фірма, вирішуючи питання про те, яке кількість працівників їй варто наймати, повинна визначити ціну попиту на працю.

Ціна праці - це заробітна плата (точніше, ставка заробітної плати за визначений період часу), рівноважна величина якої визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринку праці. В умовах зробленої конкуренції вона дорівнює граничним витратам на ресурс, тобто MRC_L = W

де W- ставка заробітної плати. Очевидно, що попит на працю знаходиться в зворотній залежності від величини заробітної плати. В умовах зробленої конкуренції при росту заробітної плати за інших рівних умов фірми скорочують попит на працю, а при її зниженні - збільшують.

Обґрунтування рішення про наймання працівників будується на тих же принципах, що і визначення межі залучення будь-якого іншого ресурсу у виробництво. Корду ринок праці зовсім конкурентний, фірма може найняти стільки завгодно працівників при заданій ставці заробітної плати W*, і тому крива пропозиції трудових ресурсів, використовуваних фірмою, є горизонтальною лінією (це лінія граничних і середніх витрат конкурентної фірми подібно тому, як на ринку продукту аналогічний вид має лінія попиту на її продукцію, що характеризується рівністю P = MR = AR).

Максимізуючи прибуток кількість праці, використовувана фірмою (L) знаходиться на перетинанні ліній пропозиції і попиту.

Мал. 13.1. Обґрунтування наймання фірмою працівників.

2. Капітал як фактор виробництва

Економічна категорія "капітал" містить у собі безліч складових і тому має безліч тлумачень. Капітал (від лат. "capіtalіs" - головний) - у широкому змісті - це усе, що здатне приносити доход, чи ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. У більш вузькому змісті - це працююче джерело доходу у виді засобів виробництва. Усе різноманіття форм капіталу можна класифікувати:

1) по місцеві у відтворювальному процесі - виробничий, торговий, позичковий;

2) по матеріально-речовинному змісті - основний, оборотний;

3) по напрямках вкладення - реальний, фінансовий, інтелектуальний;

4) по характері власності - власний, позиковий і притягнутий. Головна характеристика капіталу - це здатність приносити доход його власнику ("самозростаюча вартість"), причому в основному протягом тривалого періоду. Термін "капітал" у значенні "капітальні вкладення матеріальних і коштів в економіку, у виробничі фонди" називається інвестиціями. Вони припускають розширене відтворення капіталу, тому що сприяють його чи збільшенню удосконалюванню.

Основний капітал матеріалізований у будинках, спорудженнях, устаткуванні і функціонує в процесі виробництва більш одного року, обслуговуючи тим самим кілька виробничих циклів. Оборотний капітал включає сировину, матеріали, енергоресурси, витрачається цілком в один виробничий цикл. Гроші, витрачені на придбання оборотного капіталу, повертаються підприємцю в процесі реалізації продукції. Гроші, вкладені в основний капітал, повертаються підприємцю поступово в міру нагромадження зносу засобів виробництва.

Знос засобів виробництва буває двох видів - фізичний і моральний. Фізичний знос - це процес, у результаті якого елементи основного капіталу стають фізично непридатними для подальшого використання. Моральний знос - це процес знецінювання основного капіталу внаслідок появи більш дешевих і більш продуктивних засобів виробництва.

В умовах безупинного кругообігу вартості капіталу його знос накопичується у виді амортизаційного фонду. Норми амортизації встановлюються в законодавчому порядку і покликані не тільки відшкодовувати вибуття засобів виробництва, але і стимулювати їхній розвиток.

У контексті ринку факторів виробництва і всієї мікроекономічної теорії виробництва, то до капіталу відносять, насамперед , такі засоби виробництва, як устаткування, виробничі будинки і т.п., що називаються капітальними благами (інвестиційними товарами), що сприяють збільшенню доходів.

Тому прийнято говорити, що капітал має продуктивність. Різниця між масою благ, вироблених із застосуванням яких-небудь залучених засобів виробництва і масою благ, одержуваних без їхнього застосування, називається чистою продуктивністю капіталу. Її можна інтерпретувати як прибуток на капітал (тобто доход на цей фактор виробництва у вигляді відсотка).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні ознаки олігополії	\|	Ринок землі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.