• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка забруднення агрохімікатами

Інтенсифікація землеробства збільшує можли­вості забруднення ґрунтів залишками добрив, отрутохімікатів, гербіцидів та іншими токсикантами. Наявність токсичних речовин у ґрунті супроводжується їх накопиченням у продоволь­чих культурах, кормах, поверхневих і підґрунтовихводах. Тому потрібен чіткий контроль за правильним використанням добрив, пестицидів, хімічних меліорантів.

Застосування мінеральних добрив регламентується агротехніч­ними і гігієнічними нормативами:нормою добрив на одиницю площі і співвідношенням поживних елементів для окремих куль­тур, строками і способами внесення, максимально припустимим рівнем нітратів і нітритів у продукції рослинництва.

Нині розроблено чимало заходів землеробства, при яких не виникає надлишку нітратів у ґрунті. Як показує практика, серед зовнішніх чинників накопичення нітратів у продукції рослинництва головну роль відіграє рівень азотного живлення рослин. Надмірно високі дози азотних добрив здатні збільшити вміст нітратів у рос­линах у 1,5 - 8 разів порівняно з варіантами нормального удоб­рення. Тому азотні добрива слід вносити за оптимальними нор­мами, які слід коректувати відповідно із запасами мінеральних форм азоту в ґрунті.

Слід дотримуватись принципу збалансованого живлення між макро- і мікроелементами. В умовах підвищеної небезпеки нако­пичення нітратів у продукції рослинництва слід збільшити дози фосфору та калію і вносити мікроелементи - молібден, мідь і манган, які активізують ферменти, що беруть участь у віднов­ленні нітратів до аміаку.

Слід ширше застосовувати внесення азотних добрив частина­ми, у строгій відповідності до потреб сільськогосподарських культур по основних етапах органогенезу, використовуючи дані грунтово-рослинної діагностики.

Велике значення мають способи внесення добрив. Зокрема, локалізація їх у ґрунті сприяє зниженню втрат газоподібних спо­лук азоту в 1,5 - 2 рази, що посилюється гальмуванням нітрифі­кації внаслідок дії високої концентрації солей у стрічці добрив на життєдіяльність нітрифікуючих мікроорганізмів.

Забороняється застосування азотних мінеральних добрив на дуже кислих ґрунтах (рН_КСl < 4,0), на території першого поясу зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачан­ня, по мерзлому або покритому снігом ґрунту, а також на ґрунтах з підвищеним вмістом мінерального азоту.

Дуже важливим є поєднання внесення органічних і мінераль­них добрив. Використання 20 - 30 т/га гною забезпечує рослини азотом, не спричинює появи надлишків нітратів у ґрунті та рос­линах. Внесення у ґрунт соломи також запобігає надмірному на­копиченню нітратів. Через те що співвідношення С : N у соломі становить 60 - 80, у ґрунті відбувається посилене зв'язування ру­хомих сполук азоту у мікробній плазмі, що призводить до змен­шення концентрації і втрат нітратів.

Враховуючи активне вбирання нітратів рослинами, слід якомога менше часу залишати ґрунт без посівів, ширше застосовува­ти зайняті пари, проміжні культури, посіви багаторічних трав. Люцерна, наприклад, маючи глибоку кореневу систему, здатна поглинати нітрати з глибини 2 - 4 м, запобігаючи проникненню їх з підґрунтових вод і поліпшуючи азотний режим ґрунту.

Важливим заходом стабілізації азотного режиму ґрунту є мінімалізація його обробітку. Безполицевий обробіток стримує процеси мінералізації органічної речовини і сприяє накопиченню стійких до розкладу органічних сполук.

Підвищений вміст нітратів спостерігається не лише у ґрунтах, а й в рослинах. За даними дослідників, серед представників ви­щих рослин виділяють групи родин, здатних акумулювати значну кількість нітратів. До них належать родина амарантових, маревих, зонтичних, складноцвітих, хрестоцвітих, пасльонових. Серед ро­дин овочевих культур найбільш здатні до накопичення нітратів капустяні, гарбузові, сельдерейні, пасльонові, а серед окремих культур - редька біла, буряк столовий, салат, шпинат, редиска (табл. 3.15).

Допустима (безпечна) добова доза надходження нітратів до організму людини - 5 мг на 1 кг маси тіла. Дорослій людині масою 60 - 80 кг 325 мг нітратів, спожитих за добу, не повинні зашкодити здоров'ю.

Таблиця 3.15 - Показники нітратів у товарній частині рослин,

мг/кг сирої маси

*Максимально допустимий рівень.

Згідно з Держстандартом на питну воду, кожен літр її може містити до 45 мг нітратів,

При визначенні ГДК нітратів у сільськогосподарській продукції враховують їх реаль­ний вміст у рослинах, але основна вимога полягає у гарантуванні безпеки при споживанні середнього раціону. Саме з урахуванням цих умов розроблено ГДК нітратів і нітритів та введено Держстан­дарт на продукти харчування і корми (табл. 3.16).

Фосфорні і калійні добрива являють собою меншу небезпеку як забруднювачі навколишнього середовища. Внаслідок низької рухомості вони слабо мігрують по профілю ґрунту і не потрапля­ють до підґрунтових вод. Однак при інтенсивних ерозійних про­цесах сполуки фосфору та калію втрачаються із ґрунту з твердим стоком. Через це існує небезпека забруднення водойм. Підвище­на концентрація фосфору спричинює евтрофікацію води, заги­бель мешканців водойм. Всі протиерозійні заходи слід розглядати як способи запобігання забруднення навколишнього середовища фосфором і калієм.

Таблиця 3.16 - Гігієнічні контрольні показники якості сільськогосподарської продукції

Значно більшу небезпеку для рослин і навколишнього середо­вища являють собою баластні речовини, що містяться у фосфорних і калійних добривах. Зниження вмісту цих компонентів - технологічна проблема, що вирішується при їх виробництві. Сьо­годні вже розроблено технологію отримання обезфторених фос­фатів. Проблеми зменшення вмісту в добривах інших токсичних домішок (кадмію, цинку, свинцю, ртуті, алюмінію та ін.) теж ви­магають нагального вирішення.

Заслуговують на увагу шляхи удосконалення форм і роз­ширення асортименту мінеральних добрив, насамперед виробниц­тва безбаластних високоефективних концентрованих простих і складних добрив, таких, як поліфосфат калію, амонію, кальцію та ін., з вмістом поживних речовин 70 -98 %.

Забруднення навколишнього середовища зумовлено не лише кількістю внесених добрив, а й низькою культурою хімізації зем­леробства, використанням недосконалих або екологічно дуже не­сприятливих технологій.

Нерівномірність розподілу добрив при їх внесенні у виробни­чих умовах удвічі - утричі перевищує допустимі межі. Саме з цієї причини ефективність азотних добрив знижується на 40 - 50%, фосфорних - на 35 -40, калійних і складних - на 15 - 20 %, різко загострюється екологічна обстановка, через те що у ґрунті створю­ються осередки з надмірно високим вмістом елементів живлення.

Фосфогіпс як відхід хімічної промисловості містить велику кількість фтору і низку інших токсичних елементів, тому його застосування для меліорації солонців мусить бути строго контро­льованим.

Використовувати відходи промислових підприємств для хімічної меліорації можна лише після їх всебічного аналізу, звер­нувши увагу на вміст у них важких металів, радіонуклідів. При обґрунтуванні можливості застосування цих відходів потрібно та­кож проводити польові випробування з аналізом якості продукції.

Якщо для захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів застосовуються пестициди, то їх форми і норми повинні строго лімітуватись і регламентуватись. Разом з цим слід враховувати фітосанітарний стан поля, прогноз чисельності шкідників, еко­логічні пороги їх шкідливої дії, поширеність хвороб і бур'янів, агрометеорологічні умови.

Пестициди повинні мати високу специфічність дії, характеризуватись відсутністю або обмеженістю канцерогенної та іншої токсикологічної активності. Перевагу слід надавати препаратам з високою вибірковою токсичністю для шкідників, таким, що ви­користовуються у невеликих дозах, і швидко розкладаються в на­вколишньому середовищі, а також формам з контрольованим ви­ходом діючої речовини (гранульованим, мікрогранульованим, полі­мерної системи) та ін. При внесенні пестицидів слід забезпечува­ти їх мінімальне надходження на поверхню і за межі оброблювального шару ґрунту.

Замість суцільного потрібно застосовувати стрічковий і крайовий обробіток пестицидами, що дозволить змен­шити витрати препаратів. Недопустимо вносити пестициди з літаків. Враховуючи високу небезпеку пестицидів для навколишнього середовища, їх здатність тривалий час зберігати токсичність у ґрунті, нормування їх застосування повинне заслуговувати особ­ливої уваги.

При застосуванні гербіцидів необхідно контролювати такі гігієнічні нормативи:

- ГДКрз - ГДК пестициду в повітрі робочої зони;

- термін відновлення робіт на полях і в садах, оброблених пес­тицидами, термін виходу на робочі ділянки;

- МДР - МДР залишкового вмісту пестициду в продуктах харчування;

- ГДКвв - ГДК пестициду у воді водойм господарсько-питного призначення;

- ГДКг - ГДК пестициду у ґрунті;

- термін від останнього обробітку ґрунту пестицидами до часу початку збирання врожаю - термін очікування.

Таблиця 3.17 - Гігієнічні нормативи та регламенти при застосуванні пестицидів

Останнім часом для оцінки небезпеки пестицидів для людей використовується такий критерій, як допустима добова доза (ДДД), яка характеризує біологічну активність речовини з урахуванням її токсичних властивостей і можливості спричинити сторонні ефек­ти і віддалену післядію.

ДДД — максимально допустима доза діючої речовини (мг/кг маси тіла), щодобове надходження якої до організму людини про­тягом усього життя не спричинює захворювань чи відхилень від стану здоров'я і не чинить негативної дії на наступні покоління. Дані табл. 3.17 свідчать про те, що ГДК токсичних речовин у ґрунті істотно відрізняються від ГДК у водах, атмосферному повітрі і продуктах харчування.

При плануванні і проведенні заходів хімічного захисту рослин потрібен комплексний підхід, що ґрунтується на об'єктивних кри­теріях оцінки небезпеки забруднення навколишнього середовища і сільськогосподарської продукції і враховує токсичність пести­цидів для людини. Перевагу слід надавати агрохімічним, біологіч­ним і селекційно-генетичним методам боротьби.

Впровадження в науково обґрунтованих сівозмінах стійких до хвороб сортів, оптимізація строків посіву та норм висіву, своєчас­ний обробіток ґрунту і якісне проведення агротехнічних заходів догляду за рослинами дозволяють значно скоротити застосування гербіцидів, а в низці випадків - цілком відмовитися від їх засто­сування.

Читайте також:

1. A) Оцінка захисних споруд за ємністю – визначення коефіцієнта Квм.
2. B) Оцінка ЗС за захисними властивостями
3. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
4. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
5. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
6. V. Антропогенне забруднення навколоземного простору.
7. А) Грошова оцінка земель по Україні
8. А) Оцінка захисних споруд за місткістю – визначення коефіцієнта Квм
9. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
10. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
11. Аналіз і оцінка стану охорони праці
12. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної

Переглядів: 775