Оцінка забруднення агрохімікатами

Інтенсифікація землеробства збільшує можливості забруднення ґрунтів залишками добрив, отрутохімікатів, гербіцидів та іншими токсикантами. Наявність токсичних речовин у ґрунті супроводжується їх накопиченням у продовольчих культурах, кормах, поверхневих і підґрунтовихводах. Тому потрібен чіткий контроль за правильним використанням добрив, пестицидів, хімічних меліорантів.

Застосування мінеральних добрив регламентується агротехнічними і гігієнічними нормативами:нормою добрив на одиницю площі і співвідношенням поживних елементів для окремих культур, строками і способами внесення, максимально припустимим рівнем нітратів і нітритів у продукції рослинництва.

Нині розроблено чимало заходів землеробства, при яких не виникає надлишку нітратів у ґрунті. Як показує практика, серед зовнішніх чинників накопичення нітратів у продукції рослинництва головну роль відіграє рівень азотного живлення рослин. Надмірно високі дози азотних добрив здатні збільшити вміст нітратів у рослинах у 1,5 - 8 разів порівняно з варіантами нормального удобрення. Тому азотні добрива слід вносити за оптимальними нормами, які слід коректувати відповідно із запасами мінеральних форм азоту в ґрунті.

Слід дотримуватись принципу збалансованого живлення між макро- і мікроелементами. В умовах підвищеної небезпеки накопичення нітратів у продукції рослинництва слід збільшити дози фосфору та калію і вносити мікроелементи - молібден, мідь і манган, які активізують ферменти, що беруть участь у відновленні нітратів до аміаку.

Слід ширше застосовувати внесення азотних добрив частинами, у строгій відповідності до потреб сільськогосподарських культур по основних етапах органогенезу, використовуючи дані грунтово-рослинної діагностики.

Велике значення мають способи внесення добрив. Зокрема, локалізація їх у ґрунті сприяє зниженню втрат газоподібних сполук азоту в 1,5 - 2 рази, що посилюється гальмуванням нітрифікації внаслідок дії високої концентрації солей у стрічці добрив на життєдіяльність нітрифікуючих мікроорганізмів.

Забороняється застосування азотних мінеральних добрив на дуже кислих ґрунтах (рН_КС_l < 4,0), на території першого поясу зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, по мерзлому або покритому снігом ґрунту, а також на ґрунтах з підвищеним вмістом мінерального азоту.

Дуже важливим є поєднання внесення органічних і мінеральних добрив. Використання 20 - 30 т/га гною забезпечує рослини азотом, не спричинює появи надлишків нітратів у ґрунті та рослинах. Внесення у ґрунт соломи також запобігає надмірному накопиченню нітратів. Через те що співвідношення С : N у соломі становить 60 - 80, у ґрунті відбувається посилене зв'язування рухомих сполук азоту у мікробній плазмі, що призводить до зменшення концентрації і втрат нітратів.

Враховуючи активне вбирання нітратів рослинами, слід якомога менше часу залишати ґрунт без посівів, ширше застосовувати зайняті пари, проміжні культури, посіви багаторічних трав. Люцерна, наприклад, маючи глибоку кореневу систему, здатна поглинати нітрати з глибини 2 - 4 м, запобігаючи проникненню їх з підґрунтових вод і поліпшуючи азотний режим ґрунту.

Важливим заходом стабілізації азотного режиму ґрунту є мінімалізація його обробітку. Безполицевий обробіток стримує процеси мінералізації органічної речовини і сприяє накопиченню стійких до розкладу органічних сполук.

Підвищений вміст нітратів спостерігається не лише у ґрунтах, а й в рослинах. За даними дослідників, серед представників вищих рослин виділяють групи родин, здатних акумулювати значну кількість нітратів. До них належать родина амарантових, маревих, зонтичних, складноцвітих, хрестоцвітих, пасльонових. Серед родин овочевих культур найбільш здатні до накопичення нітратів капустяні, гарбузові, сельдерейні, пасльонові, а серед окремих культур - редька біла, буряк столовий, салат, шпинат, редиска (табл. 3.15).

Допустима (безпечна) добова доза надходження нітратів до організму людини - 5 мг на 1 кг маси тіла. Дорослій людині масою 60 - 80 кг 325 мг нітратів, спожитих за добу, не повинні зашкодити здоров'ю.

Таблиця 3.15 - Показники нітратів у товарній частині рослин,

мг/кг сирої маси

Рослини	Вміст	МДР*	Рослини	Вміст	МДР*
Кавуни	40 - 600		Огірки	80 - 560
Баклажани	80 - 270		Перець	40 - 330
Дині	40 - 500		Петрушка	1700 - 2500
Капуста	260 - 3000		Салат	400 - 2960
Салат	1000 - 2700		Буряк	200 - 4500
Кабачки	400 - 700		Селера	120 - 1500
Картопля	40 - 980		Томати	10 - 180
Цибуля зелена Цибуля ріпчаста	40 - 1400 500 - 900		Часник Шпинат	40 - 300 600 - 4000	60 2000
Морква	160 - 2200		Щавель	240 - 4000

*Максимально допустимий рівень.

Згідно з Держстандартом на питну воду, кожен літр її може містити до 45 мг нітратів,

При визначенні ГДК нітратів у сільськогосподарській продукції враховують їх реальний вміст у рослинах, але основна вимога полягає у гарантуванні безпеки при споживанні середнього раціону. Саме з урахуванням цих умов розроблено ГДК нітратів і нітритів та введено Держстандарт на продукти харчування і корми (табл. 3.16).

Фосфорні і калійні добрива являють собою меншу небезпеку як забруднювачі навколишнього середовища. Внаслідок низької рухомості вони слабо мігрують по профілю ґрунту і не потрапляють до підґрунтових вод. Однак при інтенсивних ерозійних процесах сполуки фосфору та калію втрачаються із ґрунту з твердим стоком. Через це існує небезпека забруднення водойм. Підвищена концентрація фосфору спричинює евтрофікацію води, загибель мешканців водойм. Всі протиерозійні заходи слід розглядати як способи запобігання забруднення навколишнього середовища фосфором і калієм.

Таблиця 3.16 - Гігієнічні контрольні показники якості сільськогосподарської продукції

Культура	МДР, мг/кг	Термін очікування	Культура	МДР, мг/кг	Термін очікування
ГХЦГ, гамма-ізомер	ТМТД
Картопля	0,1		Всі продукти	Н.д.	-
Цукрові буряки	0,1		Байлетон
Зерно злаків	0,5		Цукрові буряки	0,5
Кукурудза	0,5		Зерно злаків	0,5
Карбофос	Ягідні	0,1
Овочі	0,5		Цінеб
Зерно злаків	3,0		Цукрові буряки	0,6
Кукурудза	3,0		Зерно злаків	0,2
Метафос	Бобові	0,2
Цукрові буряки			Кукурудза	0,1
Фосфамід	Ягідні	Н.д.
Овочі	0,15		Бетанал
Картопля	0,4		Цукрові буряки	0,2
Цукрові буряки	0,4		Цикорій	0,5
Зерно злаків	0,4

Значно більшу небезпеку для рослин і навколишнього середовища являють собою баластні речовини, що містяться у фосфорних і калійних добривах. Зниження вмісту цих компонентів - технологічна проблема, що вирішується при їх виробництві. Сьогодні вже розроблено технологію отримання обезфторених фосфатів. Проблеми зменшення вмісту в добривах інших токсичних домішок (кадмію, цинку, свинцю, ртуті, алюмінію та ін.) теж вимагають нагального вирішення.

Заслуговують на увагу шляхи удосконалення форм і розширення асортименту мінеральних добрив, насамперед виробництва безбаластних високоефективних концентрованих простих і складних добрив, таких, як поліфосфат калію, амонію, кальцію та ін., з вмістом поживних речовин 70 -98 %.

Забруднення навколишнього середовища зумовлено не лише кількістю внесених добрив, а й низькою культурою хімізації землеробства, використанням недосконалих або екологічно дуже несприятливих технологій.

Нерівномірність розподілу добрив при їх внесенні у виробничих умовах удвічі - утричі перевищує допустимі межі. Саме з цієї причини ефективність азотних добрив знижується на 40 - 50%, фосфорних - на 35 -40, калійних і складних - на 15 - 20 %, різко загострюється екологічна обстановка, через те що у ґрунті створюються осередки з надмірно високим вмістом елементів живлення.

Фосфогіпс як відхід хімічної промисловості містить велику кількість фтору і низку інших токсичних елементів, тому його застосування для меліорації солонців мусить бути строго контрольованим.

Використовувати відходи промислових підприємств для хімічної меліорації можна лише після їх всебічного аналізу, звернувши увагу на вміст у них важких металів, радіонуклідів. При обґрунтуванні можливості застосування цих відходів потрібно також проводити польові випробування з аналізом якості продукції.

Якщо для захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів застосовуються пестициди, то їх форми і норми повинні строго лімітуватись і регламентуватись. Разом з цим слід враховувати фітосанітарний стан поля, прогноз чисельності шкідників, екологічні пороги їх шкідливої дії, поширеність хвороб і бур'янів, агрометеорологічні умови.

Пестициди повинні мати високу специфічність дії, характеризуватись відсутністю або обмеженістю канцерогенної та іншої токсикологічної активності. Перевагу слід надавати препаратам з високою вибірковою токсичністю для шкідників, таким, що використовуються у невеликих дозах, і швидко розкладаються в навколишньому середовищі, а також формам з контрольованим виходом діючої речовини (гранульованим, мікрогранульованим, полімерної системи) та ін. При внесенні пестицидів слід забезпечувати їх мінімальне надходження на поверхню і за межі оброблювального шару ґрунту.

Замість суцільного потрібно застосовувати стрічковий і крайовий обробіток пестицидами, що дозволить зменшити витрати препаратів. Недопустимо вносити пестициди з літаків. Враховуючи високу небезпеку пестицидів для навколишнього середовища, їх здатність тривалий час зберігати токсичність у ґрунті, нормування їх застосування повинне заслуговувати особливої уваги.

При застосуванні гербіцидів необхідно контролювати такі гігієнічні нормативи:

- ГДКрз - ГДК пестициду в повітрі робочої зони;

- термін відновлення робіт на полях і в садах, оброблених пестицидами, термін виходу на робочі ділянки;

- МДР - МДР залишкового вмісту пестициду в продуктах харчування;

- ГДКвв - ГДК пестициду у воді водойм господарсько-питного призначення;

- ГДКг - ГДК пестициду у ґрунті;

- термін від останнього обробітку ґрунту пестицидами до часу початку збирання врожаю - термін очікування.

Таблиця 3.17 - Гігієнічні нормативи та регламенти при застосуванні пестицидів

Пестициди	ГДК	ДДД, мг/кг маси тіла
повітря робочої зони, мг/м³	вода побутового використання, мг/дм³	грунт, мг/кг
ГХЦГ, гамма-ізомер	0,3	0,02	0,1	0,010
Карбофос	0,5	0,05	2,0	0,020
Метафос	0,1	0,02	0,1	0,001
Фосфамід	0,5	0,03	0,3	0,020
Базудин	0,2	0,3	0,1	0,002
Гранозан	0,005	0,0001	-	-
ТМТД	0,5	1,0	-	0,005
Цінеб	0,5	0,03	0,2	-
Атразин	2,0	0,2	0,01	0,004
Бетанал	0,5	0,5	0,25	0,080
Амінна сіль	1,0	0,2	0,25	0,001
Симазин	2,0	-	0,01	-

Останнім часом для оцінки небезпеки пестицидів для людей використовується такий критерій, як допустима добова доза (ДДД), яка характеризує біологічну активність речовини з урахуванням її токсичних властивостей і можливості спричинити сторонні ефекти і віддалену післядію.

ДДД — максимально допустима доза діючої речовини (мг/кг маси тіла), щодобове надходження якої до організму людини протягом усього життя не спричинює захворювань чи відхилень від стану здоров'я і не чинить негативної дії на наступні покоління. Дані табл. 3.17 свідчать про те, що ГДК токсичних речовин у ґрунті істотно відрізняються від ГДК у водах, атмосферному повітрі і продуктах харчування.

При плануванні і проведенні заходів хімічного захисту рослин потрібен комплексний підхід, що ґрунтується на об'єктивних критеріях оцінки небезпеки забруднення навколишнього середовища і сільськогосподарської продукції і враховує токсичність пестицидів для людини. Перевагу слід надавати агрохімічним, біологічним і селекційно-генетичним методам боротьби.

Впровадження в науково обґрунтованих сівозмінах стійких до хвороб сортів, оптимізація строків посіву та норм висіву, своєчасний обробіток ґрунту і якісне проведення агротехнічних заходів догляду за рослинами дозволяють значно скоротити застосування гербіцидів, а в низці випадків - цілком відмовитися від їх застосування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка забруднення ґрунтового покриву	\|	Боротьба із забрудненням ґрунтів промисловими відходами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.