Граничний стан конструкції, дві групи граничних станів.
Граничним станом називається такий стан конструкції, при якому вона перестає задовольняти вимогам експлуатації.
У будівельних нормах враховують дві групи граничних станів:
перша — за втратою несучої здатності або непридатності до
експлуатації;
друга — за непридатністю до нормальної експлуатації.
Мета розрахунку за граничними станами першої групи полягає в тому, щоб не допустити руйнування конструкції, втрати нею стійкості або інших станів, через які конструкція стає непридатною для подальшої експлуатації.
Суть розрахунку за першою групою граничних станів полягає в тому, що найбільше зусилля в конструкції (поздовжня або поперечна сила, момент) не повинно перевищувати її мінімальної несучої здатності, тобто
F < Fu
За другою групою граничних станів конструкції розраховують для того, щоб не допустити появи в них надмірних деформацій або утворення і розкриття тріщин. У цьому випадку затруднюється нормальна експлуатація конструкції або знижується її довговічність.
Умова розрахунку за цією групою ∆<]∆[
∆— ширина розкриття тріщин, величина переміщень, деформацій, які виникають в результаті дії експлуатаційних навантажень;
[∆] — відповідна гранична величина розкриття тріщин, яка встановлюється за нормами проектування і гарантує нормальну експлуатацію конструкції.
Нормальною вважається експлуатація без обмежень у технології або побутових умовах, передбачених нормами проектування або проектною документацією. Наприклад, при нормуванні граничних прогинів конструкцій враховують необхідність забезпечити безперебійну роботу кранів або естетичні вимоги до конструкції.