Третій параметр, яким визначається дія нормативного акта в часі, — момент припинення його дії.
Припинення чинності закону означає і остаточну втрату ним юридичної сили.
Підстави припинення дії нормативних актів:
1. Закінчення терміну, на який вони були прийняті (наприклад, закон про Державний бюджет України на відповідний рік втрачає силу в 0 годин 1 січня наступного року);
2. Зміна обставин, на які вони були розраховані (наприклад, втратили свій сенс і тому припинили дію акти періоду ІІ світової війни після її закінчення);
3. Скасування акта іншим актом (найпоширеніший випадок). Остання підстава може бути класифікована на:
a. пряме скасування нормативного акта уповноваженим на те органом;
b. фактичну заміну нормативного акта іншим актом, що регулює ту ж групу суспільних відносин.
Зупинення (призупинення) дії нормативного акта — тимчасове, неостаточне переривання його темпоральної дії, яке обумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Призупинити дію нормативного акта може як орган, що прийняв його, так і інший орган, якщо подібні повноваження надано йому законом.
Наприклад, згідно зі ст. 137 Конституції України «з мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити їх дію з одночасним зверненням до Конституційного суду України щодо їх конституційності».