• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЦЕЙ ПІДРУЧНИК

Права Людини і Парламенти: Посібник для Парламентарів та Працівників Апарату

Повноваження та засоби, якими можуть скористатися члени та працівники парламенту для захисту, просування та реалізації прав людини

Зміст.

Частина 1.Чому права людини? Поняття, міжнародні та національні механізми захисту прав людини.

Що таке права людини?

- Ефективне державне управління, верховенство права, права людини.

- Розподіл відповідальності: демократичний діалог про права.

- Міжнародна система правових механізмів захисту прав людини.

- Регіональні механізми захисту прав людини.

- Національні механізми захисту прав людини.

Частина 2. Парламентарі та права людини: огляд механізмів, якими можуть скористатись члени та працівники парламенту для захисту, просування та реалізації прав людини.

1.Представницька функція Парламенту. Парламентарі, які представляють нас всіх.

2.Законотворча діяльність. Стандарти щодо прав людини та їх вироблення.

3.Контрольна діяльність парламенту:

Виконавча та адміністративна діяльність.

Ефективний захист прав людини виконавчими та адміністративними органами.

Національні органи захисту прав людини.

Національний план щодо захисту прав людини.

Аналіз бюджету щодо сумісності (врахування) прав людини.

Вивчення рішень судів щодо прав людини.

Моніторинг відповідності з конвенціями ООН та регіональними договорами.

4.Парламентські засоби захисту прав людини.

Окремі парламентарі, що займаються питаннями прав людини.

Парламентські фракції та групи.

Парламентські комітети.

Спеціалізовані комітети з прав людини.

Спеціалізовані комітети, що займаються конкретними питаннями щодо прав людини.

Дослідження щодо прав людини.

Доступ до незалежної, безсторонньої правової консультації (допомоги).

Доступ до іншої підтримки, якщо така потрібна.

Підтримка для парламентарів у захисті прав людини.

Ефективна співпраця з урядами, громадянським суспільством і міжнародними організаціями.

Прозорість і публічний менеджмент.

Постійно триваючий діалог щодо прав людини.

Частина 3. Перелік джерел та корисних ресурсів, перелік скорочень та абревіатур.

Частина 4. Зразок програми та питань для обговорення для проведення тренінгу на основі цього підручника.

ЦЕЙ ПІДРУЧНИК

Цей підручник є адаптованою для України версією підручника для парламентарів «Права людини і парламенти»[1], який містить огляд принципів щодо прав людини і практик, які застосовуються в роботі парламентів і парламентарів у світі та використовується для тренінгів з прав людини і верховенства права, які здійснюються спільно Інститутом Прав Людини Міжнародної Асоціації Юристів (IBAHRI) та Палатою Громад Парламенту Великобританії.

Частина І. Чому права людини?[2]

Права людини - найбільш фундаментальні права людських істот. Вони визначають стосунки між індивідами і владними структурами, особливо державою. Права людини обмежують владу держави і, в той же час, вимагають від держав вжиття позитивних кроків для забезпечення середовища, яке уможливлює всім людям використовувати їх права.

Міжпарламентський Союз, Підручник з прав людини для парламентарів, 2005 рік

З часів Другої світової війни, фундаментальні права людини, якими ми всі користуємось в силу нашої людської природи, поступово посилюються в національних конституціях і міжнародних угодах. На базовому рівні, ці права розроблені для того, аби забезпечити щоб кожен – незалежно від національності і етнічної приналежності, соціально-економічного статусу, раси і статі, сексуальної орієнтації і іншого статусу, - користувався фундаментальними перевагами людської істоти і базовими стандартами, які покликані забезпечити нашу людську гідність.

Міжнародне право прав людини і національні конституційні гарантії покладають на держави обов’язок утримуватись від дій, що порушують ці базові стандарти, але вони також створюють позитивні обов’язки для держав діяти у такий спосіб, аби захищати, пропагувати і забезпечувати практичне використання прав. Адже без доступу до функціональної системи оздоровлення та санітарного контролю особа не може використовувати своє право на захист здоров’я. Також, без функціонування незалежного і безстороннього судівництва втрачає суть право на справедливий судовий процес.

Приклад для обговорення: Справа Юрій Миколайович Іванов проти України. Рішення Європейського Суду з прав людини від 15 січня 2010 року[3]. Суд визнав порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції у зв’язку з довготривалим невиконанням рішення національного суду та відсутністю на національному рівні ефективних засобів юридичного захисту, які б дали змогу виправити таке порушення. Суд неодноразово підкреслював важливість наявності ефективних засобів юридичного характеру на національному рівні, оскільки саме вони виступають основною гарантією забезпечення прав, які гарантовані Конвенцією. В даному випадку мова йде про наявність ефективного юридичного механізму для захисту права власності, а саме отримання відшкодування заборгованості виплат у зв’язку з виходом на пенсію (ст.1 Протоколу №1) шляхом звернення до суду в Україні. Для того щоб цей механізм був визнаним таким, що відповідає вимогам Конвенції важливим є не лише наявність процесу, але й гарантій виконання прийнятих судом рішень.

Рішення Суду у справі Іванов проти України є «пілотним», тобто таким, що стосується більш загального питання реформування законодавства та практики. Його прийняття спровоковано тим, що на момент розгляду цієї справи в Суді було ще приблизно 1400 заяв проти України з цього ж питання.

Цим рішенням суд зобов’язав Україну: запровадити ефективний юридичний засіб, який забезпечить адекватне та достатнє відшкодування в разі невиконання або ж виконання із затримкою національних судових рішень; упродовж одного року з дати, коли це рішення стане остаточним (тобто до 15 січня 2011 р.), виплатити відшкодування особам, які звернулись до Суду з подібними заявами; – у разі якщо не буде здійснено виплати, присудженої до сплати відповідно до цього рішення, Суд поновить розгляд усіх аналогічних справ, які перебувають на його розгляді з тим, щоб ухвалити щодо них єдине рішення.

На виконання цього рішення Суду уряд України у січні 2011 року запропонував впровадити нову процедуру виконання судових рішень в Україні[4]. 9 вересня 2011 року відповідний законпроект прийнято за основу Верховною Радою України[5].

Читайте також:

1. V. Робота з підручником
2. V. Робота з підручником. с. 59-60
3. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
4. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А.Колодного. - К.: Світ Знань, 2000.- 862 с
5. Б) Комплексне складання таблиць (За підручником Рівкінд Ф.М.)
6. Б. Підручники, посібники
7. Вивчення географії на профільному рівні здійснюється за підручником «Географія», 10 клас, авт. Т.Гільберг, Л.Паламарчук, В.Безуглий.
8. Вимоги до підручників. Підручники Я.А.Коменського
9. Гонорар за підручник автори дарують
10. Етапи створення електронного підручника
11. Іванова Т.В., Піддубна Л.П. Діловодство в органах державного управління та місцевого самоврядування: Підручник.-
12. ІІ. Підручники та навчальні посібники

Переглядів: 384