Парламенти та альтернативні засоби залучення громадськості
· Наскільки доступною є інформація на веб-сайті парламенту?
· Чи завантажують комітети відомості про свої поточні розслідування на регулярній основі?
· Чи мають комітети право проводити виїзні засідання за межами парламенту для збирання фактів в інших місцевостях, окрім столиці?
· Чи має ваш парламент стратегію використання нових медійних можливостей у своїй роботі?
Парламентарям, які працюють над питаннями прав людини, належить знати не тільки про механізми підвищення прозорості, але також уважно ставитися до альтернативних методів залучення причетних і зацікавлених осіб, які можуть потребувати окремої допомоги для того, щоб ефективно долучатися до роботи парламенту. Парламентарі і парламентські органи мусять використовувати весь набір інструментів, включаючи ті, які тільки з’являються у новому медійному середовищі для того, щоб визначити найкращі підходи до залучення громад, які в іншому випадку можуть опинитися поза межами дебатів з важливих питань, що стосуються їх безпосередньо. Наприклад, деяким особам може бути досить важко вийти на зв’язок з парламентським комітетом, який збирає факти серед широкого загалу. Неформальні приватні зустрічі з членами комітету надають їм можливість просвітити парламентарів через призму свого бачення, хоча такі свідчення не можуть бути офіційно прийнятними. Так само, деякі люди з особливими потребами для прямого спілкування з парламентом можуть потребувати допомоги. У ході планування заходів із забезпечення рівного доступу для осіб з особливими потребами, необхідно закладати до стратегії і невидимі оком особливі потреби нефізичного характеру. Таке планування має спиратися на «соціальну» модель особливих потреб, у якій визнається, що можливості людей з особливими потребами обмежуються не тільки суто медичними чинниками, але також бар’єрами, які зводить суспільство.