Експертна функція викладача психології.

Особливість педагогічного спілкування визначається, перш за все, основними тенденціями гуманізації освіти в цілому, формуванням у вчителя установки на унікальність людини.

9.1. Функція емоційної підтримки у викладанні психології.Гуманізація викладання на заняттях з психології виражається у специфіці пошуку рішення психологічної задачі, в процесі обговорення, коли приймається будь-яка точка зору. Головне, щоб була створена така атмосфера, коли студент, учень вільно висловлює свої думки. Відповіді «я не знаю» бути не може.

На вдалі відповіді важливо реагувати емоційною підтримкою, похвалою. Схвалення вчителя і задоволення від успішного навчання – взаємопов'язані речі. Тому одна з провідних функцій викладача психологічних дисциплін є функція емоційної підтримки. У психології навчання встановлено, що заохочувані учні досягають більших успіхів. У студентів, учнів, які відчувають невдачу в навчанні та невпевненість, знижується мотивація навчання. Тому вчитель психології повинен постійно пам'ятати про важливість позитивних емоцій для ефективного навчання.

Виконуючи функцію емоційної підтримки, викладач психології виступає як співбесідник. Цінним для нього є уміння використовувати зворотний зв'язок, який інформує учня, що він діє правильно. Одночасно учень, завдяки підкріплювальній дії успіху, починає діяти з більшою упевненістю. Повідомлення викладача про те, що діяльність групи є успішною, або конкретна відповідь студента правильна, не тільки збільшують вірогідність їх повторення, але й формує здатність учнів, студентів аналізувати й рефлексувати психологічну реальність.

Здійснення вчителем психології функції емоційної підтримки припускає те, що він не тільки володіє знанням і досвідом його передачі, але й умінням брати участь в житті інших людей, не порушуючи їх автономії та «життєвого простору». Діяльність педагога передбачає не тільки спрямованість на учнів, студентів, а своєрідна психологічна зацікавленість особистістю кожного з них.

Орієнтація в навчанні на особистісно значущі для студента, учня завдання вимагають від вчителя розуміння, що спілкування з вихованцями є в першу чергу «інтенсивним обміном емоційними станами». Для того, щоб працювати в руслі особистісного зростання, педагогу необхідно оволодіти умінням працювати з емоційними проявами (своїми та учнів, студентів) як особливим змістом. Структуру цього уміння складають наступні компоненти:

- емпатія (розуміння почуттів учня);

- повага (ставлення до учнів, студентів як до конструктивних особистостей);

- щирість (відкритий прояв вчителем своїх відчуттів);

- конкретність комунікації (уникнення розпливчатих, узагальнених висловів, точний опис відчуттів і переживань).

Вчитель психології реагує не на поверхневий прояв відчуттів учня, а на його приховані, глибинні відчуття, допомагає тим самим учневі усвідомити, чому він відчуває те, що він відчуває.

У прояві поваги до учня, студента стиль викладання повинен відповідати визнанню унікальності та цінності особистості учня. Неприпустимо, щоб вчитель психології виявляв неповагу або негативне ставлення до вихованців, демонстрував, що відчуття і переживання учнів негідні його уваги або що він вважає їх нездатними до конструктивної діяльності.

Вчитель відображає справжні почуття як на вербальному, так і невербальному рівнях, як позитивну, так і негативну, причому остання не носить деструктивного характеру. Щирість в спілкуванні досягається тим, що взаємини між педагогом та учнями (студентами) стають тіснішими, мова спілкування менш ухильною, розпливчатою, розмова йде про конкретні відчуття і особистісні переживання учня. Вчитель не обговорює особистісні переживання учня загальними словами, формальними фразами. Відповідно, розмова в групі набуває форму вільного діалогу, а не нагадує читання книги, при якому один проголошує, а інші слухають.

Разом з тим, існує проблема недоцільного скорочення соціальної дистанції між педагогом та вихованцями, коли студенти взагалі перестають сприймати викладача як спеціаліста.

9.2. Дослідницька функція викладача психології.Дослідницька функція вчителя психології має 3 аспекти реалізації його дослідницької активності.

По-перше, в компетенцію вчителя входить самостійне виявлення психологічних проблем і вирішення конкретних практичних завдань в контексті природної педагогічної реальності. Педагог може внести унікальний внесок в плані проведення дослідження на рівні групи. Він може вивчати не тільки ефективність того або іншого прийому навчання або форми роботи, але й природу особистісних взаємовідносин між вчителем та учнем.

Другий аспект визначається використанням у викладанні психології психодіагностичних методик і процедур. Застосовуючи їх, вчитель-психолог виступає в ролі реального дослідника, він має доступ до специфічної інформації щодо розвитку учня. Відповідно, він повинен грамотно проводити процедуру дослідження, виконувати низку вимог «Кодексу психолога».

Третій аспект дослідницької функції полягає в реалізації вчителем-психологом в навчальному процесі розвиваючих «технологій» особистісного зростання. Робота з виявлення та розвитку особистісних ресурсів і рефлексії вимагає від психолога чутливості до щонайменших змін в самопочутті учня, його самореалізації. Вчитель-психолог повинен уміти коректувати й спрямовувати процес розвитку учня в навчальній діяльності, адекватно контролювати хід його переживань в освоєнні психологічної реальності. Він практично постійно знаходиться у позиції дослідника особистісного розвитку учня.

Резюмуючи вищевикладене, всі психодіагностичні методи за цільовим призначенням можна поділити на 3 групи: діагностика як навчальний прийом; діагностика засвоєння знань; діагностика розвитку особистості.

Діагностика як навчальний прийом – це методи психологічного дослідження, що вживаються з метою засвоєння знань. Така діагностика включається в структуру уроку і дозволяє проілюструвати теоретичний матеріал. Конкретну методику можна навести у введенні до теми, як прийом в проблемному навчанні.

Теоретична інформація, проілюстрована психодіагностичною методикою, сприяє розвитку інтересу до інтроспективного аналізу, формування компонентів рефлексії психіки, розумінню психологічних особливостей окремих людей і механізмів людської поведінки, дає можливість відчути індивідуальні особливості людей.

Діагноста засвоєння знань припускає використання методик, що дозволяють виявити об'єм і структуру засвоєних знань, діапазон і якість їх застосувань. Діагностика засвоєння знань вимагає застосування опосередкованих процедур аналізу та інтерпретації зворотного зв'язку, що отримується від учня через весь діагностичний матеріал. Особливе значення має кваліфікація викладача психології, уміння володіти якісним аналізом, встановлювати і обробляти кореляційні зв'язки.

Діагностика засвоєння знань безпосередньо пов'язана з діагностикою розвитку особистості. Якщо засвоєння знань, умінь, навиків дійсно відбувається, то воно обов'язково знайде своє віддзеркалення в поведінці і особливостях психологічного розвитку особистості учнів, студентів.

Діагноста розвитку особистості передбачає використання складних психодіагностичних методик, які допомагають визначити фундаментальні зв’язки учнів, студентів з навколишнім світом і самим собою, динаміку інтересів, структуру свідомості, світогляди, ціннісні орієнтації, особливості емоційної та пізнавальної сфер.

Під час проведення діагностичних процедур необхідно дотримувати певні умови.

Так, ситуація дослідження потребує створення обстановки, яка виключає вплив чинників, що відволікають увагу педагога та учнів, студентів (шум, переривання процедури дослідження тощо). Приготування до проведення діагностики викликають відповідний настрій.

Зручним повинні бути робоче місце, освітлення, вентиляція, повинні бути заздалегідь приготовані необхідні матеріали (бланки, папір).

Специфіка роботи з психологічними феноменами така, що людина, відволікаючись від завдання, заважає не тільки і не стільки собі, скільки іншим. Тому на початку дослідження слід неодноразово звернути увагу на необхідність щирості і чесності у відповідях, зосередженості на завданні, повного звіту про асоціації (у проектних методиках), строгого дотримання тиші.

При роботі з вербальними методиками, якщо питання або твердження читаються вчителем вголос, не можна перепитувати. Якщо питання не зрозуміле, потрібно поставити номер і залишити місце для відповіді і лише після завершення методики повернутися до нього.

Вчитель як експериментатор спонукає учнів, студентів чітко виконувати інструкції, оскільки будь-які наукові методи, у тому числі й психодіагностичні, ефективні тільки за умови правильного використання, інакше вони можуть принести шкоду.

В умовах проведення дослідження до вчителя пред'являються вимоги стандартизації процедури проведення: інструкцій, бланків, способів реєстрації відповідей, умов.

Стандартизація процедури дослідження включає: виконання учнями, студентами точних вказівок щодо запропонованих методик і матеріалів, тимчасових обмежень, усних інструкцій, попереднього показу подібного типу завдань, способів трактування питань та інше.

Можливо викликати інтерес до методики, проте не слід удаватися до мотивації підбадьорюванням, заохоченням, іншими прийомами безпосередньо перед методикою, оскільки це відхилення від стандартних умов.

Під час проведення психодіагностичних процедур важливо створити стан емоційного комфорту.

Також необхідно врахувати діяльність, яку виконували дослідувані безпосередньо перед діагностичною процедурою, їх стан – втому, підвищене збудження, агресію тощо.

Педагогу-експериментатору слід керуватися основними принципи психодіагностичних досліджень: відповідальність, компетентність, етична і юридична правомочність, кваліфікована пропаганда психології, конфіденційність, морально-позитивний ефект дослідження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література.	\|	Фасилітаторська функція викладача психології (вчитель як організатор умов навчання).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.