Громадянство Європейського Союзу

Інститут громадянства історично склався на рівні окремих держав (національне громадянство) як їх стійкий правовий зв'язок з населенням, що виражається у взаємних правах, обов'язках і відповідальності людини і держави.

Становлення наднаціональної організації публічної влади в Європі в особі ЄС, а потім Союзу в цілому обумовило появу поряд з національним нового різновиду громадянства - наднаціонального громадянства, у якості якого виступає громадянство Союзу.

Інститут союзного громадянства був уведений Договором про Європейський Союз 1992 р. як відображення вже сформованої в попередні роки безпосереднього правового зв'язку між громадянами держав-членів і наднаціональних інститутів ЄС, що своїми нормативними актами регулюють багато важливих аспектів приватного життя людей. Інститут громадянства Союзу також переслідує мети, звернені в майбутнє: підсилити захист прав і свобод особи, а також підвищити привабливість європейської інтеграції серед рядових членів суспільства.

В даний час інститут союзного громадянства знаходиться на етапі становлення, він носить додатковий характер до національного громадянства. З фактом приналежності до громадянства Європейського Союзу зв'язане наділення фізичної особи додатковим комплексом прав, але воно цілком зберігає при цьому свої права й обов'язки як національного громадянина.

У відповідності зі ст. 17 ДЕС, що регулює підстави і порядок придбання союзного громадянства, громадянами Союзу автоматично визнаються всі обличчя, що мають громадянство держав-членів.

Придбання громадянства держави-члена (наприклад, Німеччини) спричиняє визнання обличчя громадянином Союзу. Справедливо і зворотне: утрата німецького чи іншого національного громадянства означає також утрату громадянства Європейського Союзу.

Підстави і порядок придбання і втрати громадянства залишаються в компетенції держав-членів. У той же час, як ухвалив Суд ЄС, "дана компетенція повинна здійснюватися при дотриманні комунітарного права", включаючи визнані Співтовариством основні права і їхні гарантії1.

Які наслідки волоче дане обмеження для держав-членів, Суд не уточнив. Зокрема , залишається відкритим питання про тім, чи може Європейський Союз не визнати факт позбавлення одним з держав-членів свого громадянства конкретної людини і як і раніше продовжувати розглядати як громадянина Союзу обличчя, що втратило національне громадянство. На наш погляд, відповідь повинний бути негативним, особливо якщо врахувати, що в рамках Союзу на сьогоднішній день поки не видане спеціальне законодавство про громадянство.

Якщо ж позбавлення громадянства буде вироблятися в масовому порядку через , наприклад, "антиурядовий" діяльності чи етнічної приналежності груп людей, то до подібному до держави-члена цілком можуть бути застосовані санкції з боку Європейського Союзу за серйозне і систематичне порушення загальних принципів конституційного ладу після відповідного попередження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела	\|	Основи правового положення людини і громадянина в Європейському Союзі відповідно до Лісабонського договору 2007 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.