Додаток 2

Метод самовиховання

Додаток 1

Самовиховання — це активність особистості, спрямована на удосконаленння своїх фізичних, моральних, розумових, трудових, естетичних та інших якостей.

Іншими словами, самовиховання — це самоуправління особи з намірами змінити самого себе у відповідності зі свідомо поставленою метою на основі уявлень про ідеал власного “Я” .

Самовиховання буде ефективним лише за умови чіткої постановки завдань щодо створення “Я—образу” , що можливо лише на основі чіткого уявлення про себе, тобто самоаналізу, який грунтується на самоспостереженні й самооцінці “реального Я” .

Оскільки часто самооцінка особистості буває неадекватною, тому при визначенні завдань самовиховання слід орієнтуватись і на думку оточуючих, яка внесе корективи в уявлення суб’єкта про себе. На підставі комплексного бачення “реального Я” можна скласти програму самовиховання, успіх реалізації якої залежить від рівня володіння людиною методами самовиховання.

Метод (програма)самовиховання(за В.С.Лобзіним)включає такі прийоми:

— самовивчення, самооцінка “реального Я” ;

— усвідомлення й переосмислення власної особистості;

— самоаналіз і переоцінка минулого, виявлення індивідуальних “психологічних” бар’єрів (комплексів);

— створення бажаного “Я — образу” ;

— формування й формулювання індивідуальних команд-намірів;

— використання прийомів самопереконання, самозобов’язання, самопримусу, самонаказу, самозвіту, самозаохочення, самонавіювання, самопорівняння, самовправи, самозвіту;

— сюжетна сенсорна репродукція поведінки “Я — образу” у різноманітних ситуаціях діяльності і спілкування;

— “накладання” стереотипів “Я — образу” на реальну поведінку у повсякденному житті.

Отже, за основу методу самовиховання слід прийняти створення, фіксацію та цілеспрямоване самонавіювання бажаного “Я — образу” .

Орієнтовний індивідуальний план професійного самовиховання

Завдання самовиховання	Шляхи й засоби	Час реалізації

I. Розвиток пізнавальних інтересів:
— розвивати у собі педагогічну спостережливість;	Вправлятись у визначенні внутрішнього стану людини за зовнішніми проявами.
— навчитись керувати своїми емоціями;	Проявляти якомога більше щирої цікавості до особистості однокурсників.
— розвивати у собі винахідливість і оперативність.	Вправлятись у миттєвому вирішенні педагогічних задач, але з обов’язковим їх подальшим аналізом.
II. Розвиток конструктивних умінь:	Усі справи передбачати й ретельно планувати.
— навчитись складати конкретні плани одноразових заходів.	Вивчати конспекти уроків досвідчених учителів, засвоювати при цьому основні логічні схеми їх уроків.
	Скласти примірний варіант плану-конспекту уроку (зі спеціальності) й обговорити його з однокурсниками.
III. Розвиток комунікативних умінь:	Вправлятись у передкомунікативній орієнтації, контактах, особливо з незнайомими людьми.
— подолати надмірну сором’язливість у спілкуванні;	Учитись не думати про себе у процесі спілкування.
— розвивати у собі товариськість.	Використовувати будь-яку можливість для виявлення власної ініціативи у спілкуванні.
	Вивчати літературу з певної проблеми. Вправлятись у виразності читання.
IV. Розвиток інформаційних умінь:	Проаналізувати магнітні записи своєї мови.
— навчитись виразно читати;	Використовувати будь-яку можливість висловити свою думку (точку зору) перед аудиторією.
— навчитись коротко, але змістовно виступати перед широким загалом.	Виступати з планом: 1) про що хочу сказати; 2) що про це можу сказати; 3) що пропоную.
V. Розвиток організаторських умінь:
— сформувати й розвинути у собі навички самоінструкції, самонаказу, самоконтролю.	Активно вправлятись у самоінструктажі та інших прийомах самоактивізації.

ТЕМА 2. ПЕДАГОГІЧНІ УВАГА ТА УЯВА ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП ТВОРЧОЇ УВАГИ І УЯВИ. ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ УВАГИ ТА УЯВИ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Творче самопочуття педагога.	\|	Опорний сигнал 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.