Термінологічний словник.

Суб’єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільне небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Вина – це психічне ставлення особидо вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

Зміст вини - це сукупність психічних елементів, у яких відображаються об’єктивні ознаки злочину, які виражають певне ставлення особи до цих ознак.

Сутність вини – це суспільна якість, яка полягає в негативному ставленні особи, яка вчиняє суспільне небезпечне діяння, до суспільних відносин, що охороняються КК України.

Форма вини – це певний зв’язок психічних ознак, які складають зміст вини, з об’єктивними ознаками злочину.

Ступінь вини – це кількісна характеристика вини, яка визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного.

Прямий умисел – це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при яких особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямий умисел – це умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Умисел заздалегідь обдуманий – це умисел формується ще до вчинення злочину.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Афективний умисел – це умисел, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Визначений (конкретизований) умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчиненого нею діяння.

Невизначений (неконкретний) умисел характеризується тим, що злочинні наслідки хоча і передбачаються винним, але не є конкретизованими, тобто відсутнє чітке уявлення про їх характер, ступінь тяжкості.

Злочинна самовпевненість– це можливість передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажне розрахування на її відвернення

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Мотивзлочину – це внутрішнє спонукання особи, яке викликає у неї рішучість вчинення злочину.

Мета – це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Фізіологічний афект – це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Помилка у кримінальному праві – це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Юридична помилка – це неправильне уявлення особи про юридичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

Фактична помилка – це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об’єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Помилка та її вплив на кримінальну відповідальність.	\|	Навчальні завдання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.