• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система покарань.

Система покарань – це вичерпний загальнообов’язковий для суду перелік видів покарань, що характеризується внутрішньою єдністю та узгодженістю.

Система покарань визначається політичним ладом суспільства, рівнем злочинності в державі, його політичним та економічним розвитком.

Ознаки системи покарань:

- система покарань встановлюється тільки законом;

- система покарань є вичерпною (ст. 51 містить перелік видів покарань);

- система покарань розташована в порядку від більш м’якого до більш суворого (в Кримінальному кодексі України 1960 p. порядок розташування покарань був навпаки: від тяжких до м’яких);

- перелік покарань, що складає систему є обов’язковим для суду;

- покарання, що входять в систему застосовується як правило до всіх засуджених (види покарань щодо неповнолітніх визначені окремо в ст. 98 КК).

По порядку призначення згідно ст. 52 КК покарання поділяються на:

- основні покарання;

- додаткові покарання;

- покарання, що можуть застосовуватися як основні так і додаткові.

Основні покарання призначаються самостійно, кожне окремо. Тобто, за один злочин може бути призначено одне самостійне покарання, не можуть призначатися в сукупності – два і більше покарання за один злочин.

До основних видів покарання відносяться (відповідно до ч. 1 ст. 52 КК):

1) громадські роботи;

2) виправні роботи;

3) службові обмеження для військовослужбовців;

4) арешт;

5) обмеження волі;

6) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

7) позбавлення волі на певний строк;

8) довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання не призначаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них. До додаткових видів покарання відносяться (ч. 2 ст. 52 КК):

1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або

кваліфікаційного класу;

2) конфіскація майна.

Покарання, що можуть застосовуватися як основні так і додаткові. Як основні вони застосовуються на загальних підставах, як додаткові – в межах встановлених Особливою частиною КК. До цив. видів покарання відносяться (ч. 3 ст. 52 КК):

- штраф;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Особливістю покарань є також те, щоусі вони, крімпозбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, а також довічного позбавлення волі, мають встановлені законом межі, що дозволяє суду обирати не тільки вид, а й розмір покарання.

Підмежами покарань слід розуміти часові (місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК (ст.ст. 52-63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встановлені у конкретній санкції.

Загальною частиною КК межі покарань визначені для:

1. штрафу – від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу (вищі розміри штрафу передбачені, наприклад, ч. ч. 1 і 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ст. 220 КК);

2. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання – від двох до п'яти років, а як додаткового – від одного до трьох років;

3. громадських робіт – від шістдесяти до двохсот сорока годин;

4. виправних робіт – від шести місяців до двох років із відрахуванням у дохід держави від десяти до двадцяти відсотків заробітку засудженого;

5. службового обмеження для військовослужбовців – від шести місяців до двох років із відрахуванням у дохід держави від десяти до двадцяти відсотків суми грошового забезпечення засудженого;

6. конфіскації – від конфіскації частини майна до конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого. Певним чином застосування конфіскації майна обмежує Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, який є додатком до КК;

7. арешту – від одного до шести місяців;

8. обмеження волі – від одного до п'яти років;

9. тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовця – від шести місяців до двох років;

10. позбавлення волі на певний строк – від одного до п'ятнадцяти років.

Деякі особливості мають межі покарань, які застосовуються до неповнолітніх (ст.ст. 99-102 КК).

За суб’єктом, до якого застосовуються покарання, вони поділяються на:

1) загальні; 2) спеціальні.

Загальні покарання поділяються на:

1. застосовані до будь-яких осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів;

2. застосуванні до певних категорій осіб.

До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і позбавлення волі на певний строк.

Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є; громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, довічне позбавлення волі. Так, громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби (ч. 3 ст. 56 КК). Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 57 КК). Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років (ч. 3 ст. 60 КК). Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи (ч. 3 ст. 61 КК). Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку (ч. 2 ст. 64 КК). Крім того, згідно зі ст. 98 КК, такий вид загального покарання як конфіскація майна не застосовується до неповнолітніх.

Спеціальними покараннями є ті, які застосовуються лише до певного кола суб'єктів. Так, покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу може бути застосоване лише до особи, яка має таке звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, а у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - до особи, яка обіймає відповідну посаду або займається відповідною діяльністю. Спеціальними покараннями є також службові обмеження для військовослужбовців (проте вони не застосовуються до військовослужбовців строкової служби) і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (це покарання застосовується тільки до військовослужбовців строкової служби).

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. BANKING SYSTEM. Банковская система
3. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. III. центральная нервная система
6. ISO9000. Як працює система управління якістю
7. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
8. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
9. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
10. V. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
11. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
12. V. Узагальнення та систематизація знань учнів.

Переглядів: 357