Лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Характерні симптоми панкреатиту.

Клінічний перебіг гострого панкреатиту.

3.1. Фаза ферментативного шоку – 1-3 доба;

3.2. Фаза панкреатичного інфільтрату – 3-14 доба;

3.3. Фаза наслідків панкреатичного інфільтрату. Можливі три варіанти розвитку панкреатичного інфільтрату: розмоктування (найбільш сприятливий, однак спостерігається рідко – переважно при дрібновогнищевому панкреанекрозі), асептична секвестрація з формуванням псевдокісти, септична секвестрація (нагноєння вогнищ некрозу);

3.4. Фаза наслідків і ускладнень – до 6 місяців і більше.

4. Клінічна картина і діагностика:

4.1. Біль. З’являться раптово, переважно ввечері чи вночі. Надзвичано інтенсивний, часто призводить до втрати свідомості та явищ колапсу і шоку. Біль локалізується у епігастральній ділянці по серединній лінії (у зоні проекції підшлункової залози). Деколи епіцентр болю може бути зміщений вправо і імітувати гострий холецистит, деколи – вліво і нагадувати лівобічну ниркову кольку чи стенокардію. Біль ірадіює у поперек, груди, плечі, часто є оперізуючим. Хворий описує таку ірадіацію болю як відчуття стиснення обручем чи поясом.

4.2. Нудота і блювання – нестерпне, яке не приносить полегшення. Часто його провокує вживання їжі чи води. Блювотні маси прозорі, деколи з домішками геморагії.

4.3.1. Симптом Керте – ригідність передньої черевної стінки в області залози;

4.3.2. Симптом Мейо-Робсона – болючість в реберно-хребетному куті зліва чи справа;

4.3.3. Симптом Воскресенського – зникнення пульсації аорти;

4.3.4. Симптом Махова – гіперестезія вище пупка;

4.3.5. Симптом Мондора– ціанотичні плями на обличчі та тулубі;

4.3.6. Симптом Грея-Тернера – ціанотичні плями на бокових стінках живота;

4.3.7. Симптом Грюнвальда – ціаноз та петехії навколо пупка, та сідницях.

4.4.Шкіра вкрита холодним потом, жовтяниця;

4.5. Температура тіла нормальна, підвищується при ускладненнях (інфікуванні інфільтрату, лівобічному плевриті та ін.). Підвищення з 10-14 доби свідчить про абсцедування;

4.6. Пульс – брадикардія, яка змінюється тахікардією;

4.7. АТ знижується аж до колапсу.

4.8. Язик – сухий, з білим чи бурим нальотом;

4.9.Живіт болючий, здутий (симптом Боде), м'який;

4.10. Перистальтика не прослуховується;

4.11. Добовий діурез зменшується;

4.12. Симптоми подразнення очеревини додатні.

5.1. Лабораторні обстеження:

5.1.1. Висока діастаза (амілаза) сечі і крові.

5.1.2. Лейкоцитоз і зсув формули вліво;

5.1.3.При панкреонекрозі – амілаза крові прогресуюче знижується;

5.1.4. Загальний білірубін підвищений;

5.1.5.Глюкоза крові підвищена;

5.1.6. Ознаки гіперкоагуляції;

5.1.7. Зниження вмісту Са++ в крові.

5.2. Рентгенологічна діагностика:

5.2.1.Високе стояння купола діафрагми зліва;

5.2.2. Зміщення підкови ДПК при контрастній Rt-графії шлунка (непряма ознака набряку головки підшлункової залози);

5.2.3. Целіакографія – неоднорідність тіні судин залози.

5.3. УЗД – найбільш інформативне. Цей метод дозволяє оцінити стан підшлункової залози, жовчних протоків, черевної і грудної порожнини. УЗД дозволяє в 80-95 % спостережень встановити діагноз гострого панкреатиту, однак не завжди чітко дозволяє охарактеризувати ступінь і глибину ушкодження підшлункової залози.

5.4. ЕГДФС – дозволяє виключити пенентрацію виразки ДПК в підшлункову залозу та виявити ряд непрямих ознак панкреатиту. При підозрі на біліарний панкреатит доповнюється ЕРПХГ та ЕПСТ.

5.5. КТГ є «золотим стандартом» в діагностиці гострого панкреатиту. Цей метод дозволяє чітко оцінити стан підшлункової залози, жовчних протоків, сусідніх органів шлунково-кишкового тракту та судиннних структур. Часто проводять КТГ з контрастним підсиленням (панкреатоангіосканування), яке дозволяє оцінити поширеність зони панкреонекрозу та виявити ангіогенні ускладнення. Цей метод особливо інформативний у фазі панкреатичного інфільтрату.

5.6. Критерії Balthazar (1991).Дозволяють уніфікувати зміни з боку підшлункової залози і пара панкреатичної літковини, що виявляються на КТГ.

5.6.1. Стадія А – підшлункова залоза не змінена. У більшості випадків ця стадія виявляється у хворих на гострий набряковий панкреатит.

5.6.2. Стадія В – є зміни з боку підшлункової залози: локальне чи дифузне її збільшення, помірна гетерогенність паренхіми, незначне внутрішньопанкреатичне скопичення рідини, зони некрозу не перевищують 3 см у діаметрі.

5.6.3. Стадія С – наявні зміни з боку підшлункової залози і оточуючих її органів і тканин.

5.6.4. Стадія D – значні запальні зміни у парапанкреатичній зоні та поодинокі вогнища скупчення рідини.

5.6.5. Стадія Е – численні і досить великі за розмірами парапанкреатичні вогнища скопичення рідини, некроз залози, абсцеси.

5.6. Лапароскопія – є діагностично-лікувальним методом. Підтверджує діагноз характерний геморагічний ексудат у черевній порожнині та відкладення жирових бляшок на очеревині. При потребі виконується лапароскопічне дренування черевної порожнини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ	\|	Лікування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.