Розглянемо саму процедуру екстрадиції на прикладі розслідування кримінальної справи слідчими органів міліції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Конвенції, видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі на максимальний термін не менше одного року.

Перед тим, як більш детально зупинитись на формах міжнародного співробітництва у сфері виконання вимог про надання правової допомоги і екстрадиції необхідно роз‘яснити окремі терміни:

1. Екстрадиція- видача осіб, які розшукуються компетентними органами іноземної держави, державою, на території якої вони проживають або тимчасово перебувають, іншій державі на вимогу її компетентних органів для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення обвинувального вироку, який набув чинності, до виконання;

2. Перейняття кримінального переслідування- здійснення компетентними установами однієї держави досудового розслідування з метою віддання особи до суду для притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави за її запитом;

3. Запит про надання правової допомоги- офіційне звернення центрального органу однієї держави до центрального органу іншої держави про надання правової допомоги у зв'язку з досудовим чи судовим провадженням у кримінальній справі чи виконання ухваленого судом вироку;

4. Запитуюча сторона- держава, центральний орган якої звертається із запитом про надання правової допомоги у кримінальній справі;

5. Запитувана сторона- держава, центральний орган якої отримав запит від компетентного органу іншої держави про надання правової допомоги у кримінальній справі;

6. Центральний орган- установа, яка уповноважена від імені держави розглянути та прийняти відповідне рішення за запитом іншої держави і забезпечити його виконання, а також направити до іншої держави запит компетентного органу про надання правової допомоги.

7. Компетентний орган- орган дізнання, орган досудового слідства або суд, який здійснює провадження у кримінальній справі і звернувся з клопотанням (дорученням) про правову допомогу або якому центральним органом доручено безпосередньо виконати запит іншої держави про надання правової допомоги

8. Керівництво управління - (начальник управління, заступник начальника управління, начальник відділу або заступник начальника відділу відповідно до компетенції) несуть відповідальність за дотриманням підпорядкованими працівниками строків і порядку розгляду запитів про видачу правопорушників та прийняті у зв'язку з їх розглядом рішення.

9. Відповідальний працівник – прокурор, старший прокурор або інший оперативний працівник управління, якому доручено безпосереднє вирішення конкретного звернення, – несе персональну відповідальність за підготовку, розгляд, виконання запитів про видачу правопорушників.

Процедура екстрадиції розпочинається з моменту отримання працівником карного розшуку повідомлення про затримання за кордоном особи, яка перебуває у розшуку у зв'язку зі вчиненням злочину на території окремої області.

Відповідно до «Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів», затвердженої наказом МВС №3дск від 05.01.2005, орган карного розшуку, отримавши повідомлення про затримання за кордоном особи, яка перебуває у розшуку у зв'язку зі вчиненням злочину на території області, протягом доби про це повинен інформувати орган слідства,у провадженні якого перебуває відповідна кримінальна справа.

Одночасно орган досудового слідства протягом добизабезпечує підготовку та передачу поштою, телеграфом, телефаксом чи у будь-який інший спосіб компетентному органу іноземної держави звернення з проханням застосувати до затриманої особи тимчасовий арешт строком на 40 дібу порядку, передбаченому ст.16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року (далі - Європейська конвенція) або ст.61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі - Мінська конвенція).

У зверненні про тимчасовий арешт особи орган досудового слідства повідомляє про існування постанови суду «про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту» чи постанови суду «про надання дозволу на затримання та доставку обвинуваченого в суд під вартою», а також вказує про намір надіслати запит про видачу правопорушника. В ньому також зазначається, за яке правопорушення буде запитуватися видача, де і коли таке правопорушення було вчинено. Разом зі зверненням про тимчасовий арешт особи надсилається засвідчений переклад постанови суду про обрання запобіжного заходу на мову держави, у якій затримано правопорушника.

Слід пам'ятати, що в разі неотримання протягом 48 годин вказаних матеріалів, зокрема, компетентними органами Російської Федерації, затримана особа відповідно до російського законодавства звільняється з-під варти.

Крім того орган досудового слідства повинен відразу перевірити: правову підставу для направлення запиту, а саме: наявність міжнародного договору, чи є країна, в якій особа затримана, її учасником цього; громадянство особи, видача якої вимагається; застереження та заяви держави, в якій затримана особа, щодо меж застосування положень відповідного міжнародного договору.

Далі, відповідно до вище зазначеної Інструкції, слідчий органів внутрішніх справ також протягом добиповідомляє територіального прокурора про затримання за кордоном правопорушника та направлення до іноземної держави звернення про тимчасовий арешт, який, у свою чергу, керуючись Наказом №8 інформує прокуратуру області.

Прокуратура області, отримавши інформацію, готує повідомлення до Генеральної прокуратури України та доручення керівнику слідчого управління УМВС України в області і територіальному прокуророві про необхідність забезпечення прокурорського нагляду за підготовкою матеріалів екстрадиції та надання до прокуратури області до певної датизапиту про екстрадицію затриманої за кордоном особи. Наказом №8гн передбачено, що прокурори обласного та районного рівня повинні організовувати підготовку та направлення до Генеральної прокуратури України клопотання про екстрадицію з відповідними додатками не пізніш, ніж: через 10 дібз дня затримання за межами України особи, яка підлягає видачі.

Короткий термін підготовки документів встановлений з метою недопущення порушення вимог міжнародних договорів щодо граничних термінів перебування затриманої особи під вартою до надходження запиту про її видачу.

Зокрема, Європейською та Мінською конвенціями, передбачено максимальний термін тримання особи під вартою - 40 днів, але для країн, які є учасниками лише Мінської конвенції та не ратифікували протокол до неї відповідно до ч. 1 ст.62, можуть тримати особу під вартою тільки протягом одного місяця, тобто 30 днів. У разі неотримання таких запитів у визначений строк, вживаються заходи до звільнення затриманих з-під варти.

Відповідно до ст.12 Європейської Конвенції пакет документів щодо видачі розшукуваної особи повинен включати:

Клопотання органу досудового слідства про видачу правопорушника, у якому повинні міститися такі відомості:

- найменування органу, у провадженні якого перебуває кримінальна справа;

- посилання на положення відповідного міжнародного договору між Україною і запитуваною стороною;

- найменування кримінальної справи, у якій запитується видача особи;

- опис діянь, які є предметом досудового слідства, їх юридична кваліфікація;

- розмір заподіяної шкоди;

- прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої направляється запит про видачу, дата і місце її народження, місце проживання або місцеперебування за кордоном та будь-яку іншу інформацію, яка може сприяти встановленню її особистості та громадянства;

- мета видачі: для притягнення до кримінальної відповідальності і (та) приведення вироку до виконання;

- інформацію щодо строків давності;

- підтвердження гарантії щодо межі кримінального переслідування;

- можливості видачі за правопорушення, які не є екстрадиційними, якщо видача за них запитується разом зі злочинами, що тягнуть видачу.

Клопотання про видачу може містити й інші відомості, які в кожному конкретному випадку є необхідними для прийняття відповідного рішення, зокрема копії процесуальних документів: копії постанов про порушення кримінальної справи, про притягнення особи в якості обвинуваченого, про оголошення особи у міждержавний розшук, про обрання запобіжного заходу, засвідчену гербовою печаткою суду, копію вироку суду з підтвердженням про набуття ним законної сили, якщо видача запитується для виконання вироку виконання.

Також необхідно додати до запиту: довідку про докази, якими підтверджується вина розшукуваної особи у вчиненні злочину, копію форми №1, висновок ВГІРФО ГУМВС України в Сумській області про громадянство особи, положення статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфікується злочин, а також будь-яка інша інформація, яка може сприяти ідентифікації особи та встановлення її громадянства.

Запит складається в двох примірниках, з перекладом матеріалів на мову іноземної держави, яка затримала особу, або одну з офіційних мов Ради Європи (англійська) чи країн СНД (російська).

Запит та кожен з документів, які до нього додаються, необхідно засвідчувати підписом відповідної службової особи та скріплювати гербовою печаткою компетентного органу.

При затриманні розшукуваних Україною правопорушників на території іноземних держав, країн СНД, які не є стороною Європейської конвенції про видачу правопорушників (Білорусь, Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Киргизька Республіка, Туркменістан), при підготовці матеріалів екстрадиції необхідно керуватися Мінською конвенцією. Документи, які додаються до запиту про екстрадицію є аналогічними, що готуються відповідно до Європейської конвенції.

При цьому треба враховувати те, що частина 2 статті 58 Мінської конвенції передбачає приєднання до запиту про видачу особи засвідченої копії постанови суду «про взяття під варту». Тому в разі затримання особи на території перелічених держав, з метою виключення випадків звільнення правопорушників з-під варти та недопущення уникнення ними покарання за вчинені злочини, територіальні прокурори повинні невідкладно звертатися з поданням до суду (чи погоджувати подання) про взяття затриманої особи під варту.

Також звертаю увагу на розповсюдженість порушень чинного законодавства (ст. 165-2 КПК України), які допускаються як слідчими, так і судом.

Тому в разі звернення до суду з поданням чи погодження подання слідчого про взяття під варту або надання згоди на затримання та доставку в суд під вартою обвинувачених, щодо яких оголошується міждержавний розшук, прокурорам належить звертати особливу увагу на відповідність формулювань у поданні вимогам чинного законодавства України (ст. 165-2 КПК України). На це ж слід звертати увагу, беручи участь у розгляді судами таких подань.

Прикладом недотримання цих вимог є непоодинокі випадки, коли суди у резолютивних частинах своїх постанов вказують: «дати дозвіл на затримання та доставку в суд...» без вказівки «під вартою», що суперечить вимогам ст. 165-2 КПК України. Іноземні держави такі постанови не визнають у як процесуальне рішення, яке є підставою для взяття особи під варту, а тому мають право звільняти затриманих осіб з-під варти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прокурорський нагляд за додержанням законів при екстрадиції та застосуванні інших міжнародно-правових норм під час дізнання та досудового слідства	\|	Повідомлення про результати розгляду запиту про видачу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.