Загальні фактори ефективності психотерапії. Покази до психотерапії.

Прогрес у психотерапії в даний час проявляється не тільки в розробці нових методів, але і в спробі синтезу концепцій і технічних прийомів, пошуку більш гнучкої інтегративної психотерапевтичної парадигми. Час покаже, наскільки можливе створення такої інтегративної моделі. Однак однією з істотних передумов її розвитку є вивчення загальних факторів психотерапії, характерних для її різних напрямів, форм і методів.

Актуальність визначення та дослідження загальних факторів психотерапії визнається більшістю дослідників і практиків у галузі психотерапії. Цьому сприяв, по-перше, пошук загальних базових процесів для всіх напрямків психотерапії, по-друге, все більше визнання того, що різні методи психотерапії можуть мати більше схожості, ніж відмінностей; по-третє, констатація приблизно рівної ефективності лікування у віддаленому періоді (безпосередні результати лікування можуть мати значні розбіжності) незалежно від форми психотерапії; по-четверте, уявлення про особливу значущість взаємовідносин "психотерапевт-пацієнт" в рамках практично всіх психотерапевтичних підходів.

Вивчення та аналіз процесу психотерапії передбачає розгляд взаємозв'язків між характеристиками пацієнта, психотерапевта та лікувального методу. Тому і пошук загальних факторів психотерапії теж пов'язаний з аналізом того, що відбувається з пацієнтом при використанні різноманітних психотерапевтичних підходів; що об'єднує поведінку психотерапевтів незалежно від їх теоретичної орієнтації; які загальні етапи характерні для психотерапевтичного процесу.

В якості загальних факторів психотерапії, з точки зору того, що відбувається з пацієнтом, зазвичай вважають:

1) звернення до сфери емоційних стосунків;

2) саморозуміння, прийняте пацієнтом і психотерапевтом;

3) надання та отримання інформації;

4) зміцнення віри хворого в одужання;

5) накопичення позитивного досвіду;

6) полегшення виходу емоцій.

Перераховані фактори по суті збігаються з механізмами лікувальної дії психотерапії і відображають когнітивні (2, 3), емоційні (1, 4, 5, 6) та поведінкові (5) процеси, що сприяють успішності психотерапії і в більшій чи меншій мірі представлені практично у всіх психотерапевтичних системах.

У якості загальних елементів стилю і стратегії поведінки психотерапевта, незалежно від їх теоретичної орієнтації, виділяють:

1) цільову орієнтацію на досягнення позитивних змін;

2) увага до взаємин "пацієнт – психотерапевт";

3) поєднання принципів "там і тоді" і "тут і зараз" (тобто використання в ході психотерапії як матеріалу, пов'язаного з історією життя пацієнта, так і з актуальною поведінкою і міжособистісною взаємодією пацієнта в процесі психотерапії).

Загальні чинники психотерапії можуть також розглядатися з точки зору її етапів. Загальний поетапний характер або послідовність процесу психотерапії (по суті мова йде про послідовну зміну конкретних завдань) найбільш чітко це проявляється в рамках психотерапевтичних напрямів, які орієнтовані на особистісні зміни, і може бути представлене наступним чином:

1) встановлення оптимального контакту, залучення пацієнта до співпраці, створення мотивації до психотерапії;

2) прояснення (розуміння психотерапевтом і, певною мірою, пацієнтом) причин і механізмів формування симптомів, виникнення емоційних і поведінкових порушень;

3) визначення "психотерапевтичних мішеней";

4) застосування конкретних методів і технік, які спрямовані на досягнення змін (когнітивних, емоційних, поведінкових) і призводять в подальшому до редукції симптоматики;

5) закріплення досягнутих результатів;

6) закінчення курсу психотерапії (зокрема, вирішення проблем, пов'язаних з можливою залежністю від психотерапевта).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення основних понять.	\|	Історія розвитку учіння про гіпноз.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.