• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 14. Планування основного та допоміжного виробництва.

14.1. Розробка виробничої програми ВЕО.

14.2. Розробка плану технічного розвитку, організації та підвищення економічної ефективності виробництва.

14.3. Планування роботи допоміжних підприємств ВЕО.

14.1. Виробнича програма виробничо-енергетичного об’єднання розробляється на п’ять років з розбивкою по роках. Річна виробнича програма розробляється у виді паливно-енергетичного балансу. В результаті планування цього балансу встановлюють: співвідношення між потребою в енергії та потужності і засобами, які забезпечать цю потребу. Паливно-енергетичний баланс розробляють у виді взаємопов’язаних окремих балансів:

а) навантаження і потужностей;

б) енергії;

в) палива.

Кожний окремий баланс представлений видатковою і прибутковою частинами. Характеристика паливно-енергетичного балансу приведена на рис.14.1. Данні цього балансу є основою для розробки основного виробництва енергетичних підприємств.

При річному плануванні потреби енергії та максимумів навантаження розрахунки ведуть по місяцям року. Для розрахунку потреби в електроенергії та максимумів електричного навантаження застосовують методи: синтезований, аналогії. Синтезований метод передбачає складання розходів електроенергії та навантаження по окремим споживачам або їх групам. Цей метод застосовується при річному плануванні. Метод аналогії оснований на використанні даних про потребу електроенергії та максимумах навантаження, які мали місце в попередніх періодах і в цілому по району, який обслужує дане енергетичне об’єднання.

Перспективне і оперативне планування здійснюють за допомогою метода аналогії, а поточне – за допомогою синтезованого методу.

Послідовність планування потреби в електроенергії та максимумів навантаження синтезованим методом:

1) визначається склад споживачів та їх електроспоживання на основі перевірки і аналізу заяв;

2) на основі типового числа годин використання максимального навантаження окремих споживачів або їх груп визначають сумарний максимум всіх груп споживачів;

3) вірогідність отриманого максимуму кожної групи споживачів перевіряють по коефіцієнту попиту;

4) середній максимум навантаження споживачів по району визначають враховуючи навантаження у різні години за період;

5) середній максимум навантаження на генераторах електростанцій визначають через облік втрат електроенергії на свої потреби та в електричних мережах;

6) абсолютний максимум навантаження визначають за допомогою середнього максимуму і даних експлуатації по місяцям;

7) визначається скільки виробляти електроенергії.

Для планування потреби в електроенергії та максимумів навантаження по методу аналогії необхідно побудувати плановий графік по аналогії з фактичним (базовим). Спочатку креслять лінії статистичних планових максимумів, які враховують максимальне навантаження старих і нових споживачів. Далі добавляють максимуми нових приєднань планового року.

Планування теплового навантаження складається із розробки його балансу для окремих районів споживання тепла. Планування потреби в теплі діючих споживачів здійснюють по звітним даним за попередні роки з врахуванням зростання теплового навантаження на плановий період та коливань температур навколишнього повітря, на яке розраховують у плановому періоді. Потребу нових споживачів враховують по проектним даним (для промислових підприємств) та по питомим нормам тепло споживання (для житлових будинків).

Річне виробництво тепла районом теплопостачання буде:

, (14.1)

де - розхід тепла споживачами;

- втрати тепла з теплоносієм;

- втрати тепла у навколишнє середовище.

Загальна потреба тепла по району теплопостачання розподіляють за видами теплоносія і параметрами відбору. При плануванні теплового навантаження необхідно враховувати зв'язок між величиною теплового та електричного навантаження ТЕЦ впродовж доби. Це потрібно для того, щоб перевірити чи не перебільшує теплове навантаження нічний мінімум електричного навантаження.

Планування режиму роботи енергетичної системи здійснюється після планування потреби в електроенергії та максимумів навантаження. Режим роботи є зв’язком між видатковою і прибутковою частинами балансу електроенергії.

Планування середніх добових графіків електричного навантаження виконують також за допомогою синтезованого методу ті методу аналогії.

14.2. План технічного розвитку розробляється за наступними підрозділами:

1) освоєння нових видів і підвищення якості продукції;

2) впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

3) впровадження наукової організації труда;

4) удосконалення управління, планування і організації виробництва;

5) науково-дослідні та конструкторські роботи;

6) основні показники техніко-економічного рівня виробництва;

7) охорона праці та раціональне використання природних ресурсів.

Вихідними даними для розробки плану є: завдання вищих енергетичних організацій та рішення про розвиток енергетичної системи; винаходи та результати науково-дослідних робіт; пропозиції раціоналізаторів виробництва, передових досвід інших енергосистем.

Планування підвищення економічної ефективності виробництва безпосередньо пов’язано з розробкою всіх розділів плану ВЕО. Ефективність виробництва планується на основі загальних принципів шляхом співставлення результатів виробництва із затратами.

Система показників планування підвищення економічної ефективності виробничих об’єднань включає в себе чотири групи:

1) узагальнюючі показники економічної ефективності – темпи росту товарної продукції, виробництво чистої продукції на 1 грн. затрат, відносна економія основних виробничих фондів, оборотних засобів, загальна рентабельність, витрати на 1 грн. товарної продукції;

2) показники підвищення ефективності використання праці – темпи росту продуктивності праці по чистій, товарній продукції, доля приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, економія живої праці;

3) показники використання основних фондів, оборотних коштів, капіталовкладень – фондовіддача, оборотність оборотних коштів, відношення приросту прибутку до приросту капітальних вкладень, питомі капітальні вкладення на 1 грн. товарної продукції, строк окупності капітальних вкладень;

4) показники ефективності, специфічні для енергетики – питомий розхід палива (г/кВт*г), питома чисельність персоналу (чол/МВт), коефіцієнт обслуговування (МВт/чол).

Оціночними показниками ефективності для окремих заходів служать:

1) економія від зниження собівартості продукції;

2) строк окупності додаткових капітальних вкладень, пов’язаних із впровадженням заходу;

3) зростання продуктивності праці робітників або зниження трудомісткості продукції, робіт.

Під ефективністю заходу розуміють позитивний результат від його впровадження, якщо цей результат покращує показники виробничо-господарської діяльності підприємства.

14.3. В состав ВЕО входять підприємства: по централізованому ремонту устаткування, реалізації електричної та теплової енергії, випробуванням, контролю, перевірки і ремонту пристроїв на електростанціях, матеріально-технічному забезпеченню, автотранспортні та інші.

Планування роботи центрального виробничого ремонтного підприємства починають із збору заяв на ремонт енергетичного устаткування, на основі яких визначають можливий обсяг робіт. Це підприємство є самостійним, тому на всі роботи складаються калькуляції, які є основою договірної вартості робіт і основним матеріалом для складання кошторису виробництва. Для складання кошторисних калькуляцій використовують: норми часу, прейскуранти на матеріали, норми витрачання матеріалів на ремонти, тарифні ставки.

Ремонтному підприємству, яке входить до ВЕО, планують такі основні показники:

а) обсяг реалізації;

б) виробництво продукції в натуральному вираженні;

в) затрати на товарну продукцію, в тому числі на ремонтні роботи;

г) загальний фонд заробітної плати;

д) балансовий прибуток;

є) рентабельність;

ж) введення в дію основних фондів і виробничих потужностей.

Планування роботи енергозбутового підприємства здійснюється на основі комплексного плану економічного і соціального розвитку ВЕО. Збутовому підприємству планують такі показники:

а) обсяг реалізації продукції по електричній та тепловій енергії;

б) втрати електричної та теплової енергії в мережах;

в) загальну суму витрат на утримання збутового підприємства;

г) загальний фонд заробітної плати;

д) чисельність персоналу;

є) норматив абонентської заборгованості в грошовому виразі.

Центральним лабораторіям планують такі показники:

а) обсяги робіт в грошовому виразі та в номенклатурі;

б) затрати на плановий обсяг робіт;

в) фонд зарплати;

г) прибуток.

По іншим допоміжним виробництвам планові показники установлюються енергетичним об’єднанням у відповідності до профілю їх роботи.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
3. Аналіз результатів національного виробництва.
4. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
5. Балістика пошкодженьдосліджує дії основного і додаткового факторів пострілу.
6. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
7. Безвідходні й маловідходні виробництва.
8. Бізнес-план як один із головних інструментів редакційного планування
9. Бізнес-планування
10. Бізнес-планування інвестиційного проекту. Розробка планів фінансового проекту
11. Бізнес-планування, його суть та призначення
12. Бюджетне планування

Переглядів: 442