• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 13. Розробка плану по собівартості, прибутку та рентабельності виробництва.

13.1. Планування собівартості енергії.

13.2. Планування реалізації, прибутку та рентабельності.

13.1. Собівартість продукції, як економічна категорія, є частиною її вартості, яка постійно повинна повертатися підприємству для забезпечення безперервності виробництва у попередньому масштабі. Вона повинна використовуватися для придбання сировини, матеріалів, виплати заробітної плати і т.і. Інша частина вартості використовується у виді прибутку та податку з обороту не входить в собівартість.

В залежності від ступеня повноти врахованих витрат розрізняють собівартість: цехову, виробничу, повну. Цехова собівартість представляє собою сукупність затрат цеха, а по виробничій одиниці в цілому – суму затрат всіх цехів. Виробнича собівартість включає затрати цехів та адміністративно-господарські витрати, тобто всі витрати на виробництво продукції. Повна собівартість включає всі затрати на виробництво і реалізацію продукції.

Визначення планової собівартості здійснюється на основі наступних розрахунків:

1) собівартості продукції (електроенергії, теплової енергії, робіт та послуг за видами);

2) загальної суми витрат за видами (статтям і елементам);

3) зниження собівартості продукції.

Планування собівартості повинно бути спрямовано на її зниження. Якщо в інших галузях промисловості можна забезпечити зростання прибутку шляхом розширення та оновлення асортименту продукції та інших заходів, то енергетичні системи таких можливостей не мають. Головним джерелом зростання прибутку в енергосистемах в конкретних умовах енергоспоживання є зниження собівартості енергії. Від цього залежить утворення фонду матеріального стимулювання персоналу.

Основними шляхами зниження собівартості є:

1) зменшення питомих витрат палива і первісної енергії на свої потреби на основі модернізації діючого устаткування та інших заходів з економії палива і енергії;

2) зниження втрат в мережах;

3) підвищення продуктивності праці при експлуатації та ремонті;

4) економне витрачання експлуатаційних і ремонтних матеріалів;

5) удосконалення організації та управління виробництвом;

6) покращення обліку палива та його якості;

7) реалізація відходів (шламу, золи шлаків і т.п.).

Особливістю методики планування собівартості енергії в енергосистемі є калькулювання повної собівартості енергії франко-споживач, що забезпечує повний облік усіх витрат на виробництво і постачання енергії до споживача. Калькуляційними одиницями в енергосистемі є повна собівартість 1 кВт*г та 1 ГДж (Гкал), корисно відпущених споживачам.

Повна собівартість електричної та теплової енергії складається із:

а) виробничої собівартості енергії на електростанціях;

б) виробничої собівартості передачі та розподілу енергії в електричних і теплових мережах, враховуючи витрати на утримання виробничих служб ВЕО;

в) витрат на утримання апарату управління ВЕО, враховуючи витрати на збут. Загальні витрати по управлінню розподіляються між електричною і тепловою енергіями пропорційно сумі виробничої собівартості по а) і б);

г) вартість покупної енергії від станцій та суміжних електроенергетичних систем.

У зв’язку з цим у електроенергетичних системах складається три калькуляції собівартості енергії:

1) на електростанціях – калькуляція виробничої собівартості електричної та теплової енергії;

2) в електричних і теплових мережах – виробнича собівартість передачі та розподілу електричної та теплової енергії;

3) в управлінні ВЕО – калькуляція повної собівартості енергії як сума затрат електростанцій, електричних і теплових мереж та управління ВЕО, враховуючи виробничі служби, збут та покупну енергію.

Повна собівартість 1 кВт*г корисно відпущеної споживачу електричної енергії визначається так:

, грн./кВт*г (13.1)

де - виробнича собівартість енергії на електростанціях;

- виробнича собівартість передачі енергії в електричних та теплових мережах;

- витрати по утриманню апарату управління ВЕО;

- вартість покупної енергії;

- відпуск електроенергії в мережі енергетичної системи своїми станціями;

- покупна електроенергія;

- втрати електроенергії в мережах при розподілі;

- витрати електроенергії на виробничі потреби енергосистеми.

Повна собівартість теплової енергії, корисно відпущеної споживачу:

, грн/ГДж (13.2)

де - відпуск тепла споживачу;

- покупна теплова енергія;

- втрати теплової енергії у теплотрасах при розподілі.

Калькуляція собівартості ВЕО представляє собою зведену калькуляцію собівартості енергії виробничих одиниць і підприємств. Планова калькуляція повної собівартості електро- і тепло-енергії в енергетичній системі визначає тільки витрати, які відносяться на собівартість цих видів продукції. Документом, який враховує загальну суму затрат ВЕО, є кошторис витрат. Кошторис витрат на виробництво забезпечує узгодження плану собівартості з іншими розділами: з планами матеріально-технічного постачання, по труду, по фінансам і т.і. В кошторис витрат на виробництво включають витрати основного і допоміжного виробництва, які пов’язані з випуском і реалізацією продукції, а також послуги сторонніх організацій по капітальному ремонту, будівництву і невиробничим господарствам ВЕО. Ці затрати показуються без розподілу за видами продукції, за напрямом затрат. Складання кошторису витрат по ВЕО є сумою витрат по виробничим одиницям. Додатково до них добавляються витрати виробничих служб ВЕО та загальнозаводські витрати його управління.

На основі зведеного кошторису на виробництво за економічними елементами у ВЕО визначається виробнича собівартість валової продукції.

13.2. Реалізована продукція – це відпущена продукція промислового підприємства, яка оплачена замовником або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції у промисловості визначається на основі планового обсягу виготовлення товарної продукції, зміни залишків товарної продукції на складах та зміни суми відвантаженої продукції на початок і кінець планового періоду.

У загальному виді формула визначення планового обсягу реалізації має вид:

, грн. (13.3)

де - корисний відпуск електроенергії споживачам;

- середній плановий відпускний тариф на електроенергію;

- зміна залишків абонентської заборгованості відповідно по електроенергії та тепло енергії за плановий період;

- корисний відпуск теплової енергії споживачам;

- середній плановий тариф на теплову енергію;

- обсяг робіт по капітальному ремонту;

- обсяг послуг сторонніх організацій та підприємств.

Планове зростання реалізації визначається так:

, (13.4)

де - базовий обсяг реалізації продукції, розрахований по середнім плановим тарифам за попередній період.

ВЕО планують прибуток по товарному випуску реалізованої продукції та загальну суму прибутку (балансову) по всій фінансово-господарській діяльності промислових та непромислових господарств, які знаходяться на балансі об’єднання. Прибуток в енергетиці є фондокорректуючим показником і затверджується вищою енергетичною інстанцією.

Сума прибутку визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та її собівартістю:

, (13.5)

Крім основної частини в балансовий прибуток включають прибуток від іншої продукції та прибуток від позареалізаційною діяльністю. Прибуток і його розподіл відображаються у фінансовому плані ВЕО.

Рентабельність – це узагальнюючий показник економічної ефективності роботи підприємства за певний період. Цей показник розрахунковий, він не затверджується вищою енергетичною інстанцією.

Зростання або зниження прибутку свідчить про те, краще чи ні працювало дане підприємство у порівнянні із минулим періодом. Про рівень роботи підприємства у порівнянні із іншими підприємствами тієї ж галузі можна сказати по показнику рентабельності.

Показники рентабельності визначають двох видів: загальна і розрахункова. Загальна планова рентабельність визначається так:

, (13.6)

Розрахункова рентабельність визначається так:

, (13.7)

де - плата за банківський кредит;

- плата за виробничі фонди;

- виробничі фонди, по яким є пільги при оплаті.

Деякі об’єкти основних фондів вивільняються від плати. Наприклад, виробничі фонди, які створенні за рахунок розвитку виробництва (впродовж двох років); введені в експлуатацію установки впродовж нормативного часу їх освоєння; споруди і обладнання для очищення води і повітря від шкідливих речовин, а також які покращують умови праці та промислової санітарії.

Плата за фонди та банківський кредит приймаються в розмірах, які встановлені фінансовим планом.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Алгоритм відшукання оптимального плану.
3. Алгоритм знаходження оптимального плану
4. Алгоритм знаходження початкового опорного плану
5. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
6. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
7. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
8. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
9. Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства
10. Аналіз показників рентабельності.
11. Аналіз результатів національного виробництва.
12. Аналіз рентабельності діяльності підприємства

Переглядів: 592