1.3.1. Визначається реактивні потужності підстанцій:
Q=Pmax·tgφ,[Mвар];
1.3.2. Визначається потужність компенсуючих пристроїв А - 1
cosц - підвищується при значеннях нижче 0,92 до величини 0,92 - 0,95; оскільки вище економічно не вигідно. Qк=Pmax·(tgφ – tgφб),[Мвар] ;
де: Qк - розрахункова потужність, що підлягає компенсації - Мваp;
Рmax - максимальна потужність навантажень підстанції - МВт;
tgц - тангенс при заданому cosφ;
tgφб- тангенс при бажаному cosφ.
1.3.3. Тип компенсуючих пристроїв приймається по таблиці (П - 2, П - 4 - 1, П -4-2, П-4-4).
Компенсація реактивної потужності на районних підстанціях здійснюється переважно синхронними компенсаторами, де їх використовують також для ланцюгів інших регулювань. СК застосовують при Q = 10 Мвар і більш, в решті випадків застосовують батареї статичних конденсаторів, централізовано на стороні 10 кВ.
Записується повна маркіровка прийнятого пристрою і його характеристики.
1.3.4. Визначається кількість батарей:
- округляємо до цілого числа
1.3.5. Визначається фактична реактивна потужність компенсуючого пристрою:
1.3.6. Реактивна потужність підстанції після компенсації: