Психологічні умови формування навичок

Засвоєння знань і умінь у процесі навчання поєднується з оволодінням учнями відповідними навичками.

Навичка – стійка, удосконалена у результаті багаторазових, цілеспрямованих вправ дія.

Вона характеризується відсутністю спрямованого контролю свідомості, оптимальним часом виконання, якістю.

Вироблення навичок графічно можна зобразити у вигляді кривої научіння (кривої вправи). Усі криві вправи поділяють на два типи: криві з негативним прискоренням (формування навички відбувається швидко, а потім сповільнюється, наближаючись до певного граничного рівня швидкості, кількості помилок); криві з позитивним прискоренням (оволодіння дією відбувається повільно, а потім пришвидшується).

Взаємовплив навичок реалізується як їх трансфер (перенесення) – позитивний вилив раніше виробленої навички на наступну, та інтерференція – негативний вилив раніше виробленої навички.

У результаті виконання вправ змінюється структура дії, до неї входять контроль і характер регулювання виконання рухів. Ці зміни характеризуються злиттям окремих рухів у складніший єдиний акт, вилученням зайвих, проміжних, поєднанням кількох рухів у часі, що фіксує загальна програма побудови довільних рухів. У результаті прискорюється темп і підвищується якість їх дій, змінюється характер контролю за ними: від зовнішнього зорового до внутрішнього м’язового, кінестетичного (внутрішнього м’язового відчуття), а також характер центрального регулювання дією. Увага від сприймання способів дії переключається на умови її виконання.

Процес формування навички залежить від цілеспрямованості; внутрішньої мотивації і зовнішнього інструктування, які створюють установку; правильного розподілу вправ за періодами (етапами) навчання; включення тренованої навички в значущу навчальну ситуацію; поінформованості учня про результати виконання дії; розуміння учнем загального принципу, схеми дії, в яку включено дію, що тренується; врахування впливу трансферу та інтерференції.

Об’єктивними показниками сформованості навички є: правильність і якість її реалізації (відсутність помилок); швидкість виконання операцій або їх послідовності (зовнішні критерії); відсутність спрямованості свідомості на спосіб виконання дії, напруженості і швидкої стомлюваності, випадання проміжних операцій, тобто редукування дії (внутрішні критерії).

На ефективність вироблення навички впливають: правильний розподіл вправ у часі; розуміння, осмислення принципів, що засвоюються, основного плану виконання дій; знання результатів виконаної дії; вплив раніше засвоєних знань і вироблених навичок на момент научіння; раціональне співвідношення репродуктивності і продуктивності.

У процесі формування навичок педагог повинен: цілісно представити сформовану навичку; попередити негативне перенесення уже сформованих навичок на нову; забезпечити різноманітні умови (обсяг, порядок представлення) тренування навички; знайти спосіб тренування (механічне тренування менш ефективне); забезпечити розуміння принципу побудови дії (пояснення принципу Дає кращі результати, ніж самостійні пошуки учня).

Педагогічний досвід засвідчує ефективність научіння найбільшими одиницями, що мають значеннєву єдність і доступні для учня. Чим старший учень, тим вищі його інтелектуальні здібності, багатший практичний досвід, тим із більшими одиницями він здатен працювати.

Робота вчителя з формування навичок відбувається за такими етапами:

1) підготовчий етап. На цьому етапі здійснюється аналіз уроку і цілей навчання, виявляються способи стимулювання і характеру дій учнів, задаються зворотний зв’язок, способи оцінювання виконання і впорядкування контрольної практики, виявляється наявний рівень навичок учнів. За відсутності належного рівня розвитку в учнів рухових здібностей, необхідних для виконання відповідних навичок, педагог має подбати про вправи, спрямовані на їх подолання. Тому бажано заздалегідь підібрати систему вправ для тренування окремих навичок;

2) етап виконання (вправляння). Педагог формулює провідну ідею навички з допомогою пояснення і демонстрації; уточнює супутні навички та висвітлює їх зв’язок з уміннями. Учень повинен повторити завдання, прийоми його виконання своїми словами. Завдяки цьому відбувається словесний самоінструктаж, аналіз можливих причин невдалого виконання і способів їх подолання.

Учень включається у виконання описаних дій, використовуючи базові навички, під керівництвом педагога, який за необхідності вдається до підказки, спрямовує дії учня у виконанні окремих частин навички, переході від засвоєного вміння до наступного. За особливих труднощів послуговуються протиставленням вдалого і невдалого виконання.

Надалі зменшується кількість підказок та обсяг керівництва, оскільки в учня відбувається формування спрямованого самоконтролю за своєю діяльністю, впорядковується практика, яка гарантує закріплення нової навички, яка контролюється слабше; враховуються тип темпераменту та інші індивідуальні відмінності учня;

3) етап оцінювання. Метою зусиль на цьому етапі є оцінювання рівня виконання навички учнем відповідно до цілей навчання, здійснення позитивного стимулювання учня, заохочення його прагнення самому оцінити здійснювані дії за критерієм, заданим на підготовчому етапі.

Різні типи навчання мають специфічні особливості (співвідношення активності вчителя та учнів, організація, зміст, методи і результати). У процесі засвоєння знань учителю необхідно забезпечити формування в учнів основних умінь і навичок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні засади формування умінь	\|	Психологічна характеристика факторів ефективності навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.